Становлення логістики як нового

ІНСТРУМЕНТУ ГОСПОДАРЮВАННЯ

	Важливі проблеми, з якими ми стикаємося, не можуть бу-ти вирішені на тому ж рівні, на якому ми їх створюємо. Альберт Ейнштейн

 

СТРУКТУРА РОЗДІЛУ

1.1. Виникнення і етапи розвитку логістики

1.2. Предметна область логістики

Висновки, ключові терміни, контрольні питання

 

1.1. ВИНИКНЕННЯ І ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИКИ

 

СТИСЛИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС

Встановлення першоджерел виникнення того чи іншого напряму економічної науки (наукових ідей й вихідних термінів та понять, форму­вання і розвитку окремих базових теоретичних положень, практичних аспектів розв’язання певних проблем локального характеру) – досить складне завдання для дослідника. Не виключенням є і логістика.

Більшість фахівців вважає, що семантика слова " логістика " (від англ. – logistics) бере свій початок у Стародавній Греції. За грецькою інтерпретацією термін "логістика" (λογίστίχη) означає " мистецтво рахувати " чи " мистецтво міркування, обчислювання ". Логістами називали спеціальних контролерів, які у державних установах ("логістеріях") здійснювали перевірку фінансових звітів посадових осіб. У Римській імперії існували служники – логістики, які відповідали за розподіл продуктів харчування. За французькою інтерпретацією поняття логістики пов’язується з терміном " loger " – розміщатися, квартирувати. Щодо сучасного підходу до дослідження історичних витоків поняття "логістика", то виділяють два напрями – математичний й військовий.

У першому випадку походження цього терміну фахівці пов’язують з закономірним розвитком логіки як науки про властивості та методи мислення, а також оптимізації підходів до побудови формалізованих систем. Німецький філософ, математик, фізик та мовознавець Г. Лейбніц (1646 – 1716 рр.) використовував терміни " logistica " і " logica mathematica " як синоніми для створюваних ним " calculus ratiocinator " – математичних міркувань, які у подальшому були втілені у сучасній математичній логіці. Розуміння логістики як математичної логіки зафіксовано у 1904 році на Женевському філософському конгресі.

У другому випадку логістика тривалий час розглядалася як сугубо прикладна військова дисципліна.

 

Відомі роботи візантійського імператора Лева VI Мудрого (886 – 912 рр.) (у трактаті "Тактика Лева" до переліку допоміжних військових дисциплін була віднесена логістика – як наука про структуру війська, його постачання, норми тривалості руху та відпочинку); вчених Вет’єна (ХVI ст.) і А. - А. Жоміні (1779 – 1869 рр.). Останній у 1837 році написав роботу з військової логістики " Precis de l'art de guerre " ("Стислий курс військового мистецтва"), де до системи управління військами була віднесена логістика як практичне мистецтво маневру військами (планування, управління та постачання військ, визначення місця їх дислокації, будівництво мостів та шляхів).

У 1884 р. американський інститут військово-морського флоту вводить поняття "логістика" для позначення потреб навігації. А у 1905 р. Бейкер (робота "Настанови мистецтву воювати") офіційно вводить у термінологію армії США поняття логістики, трактуючи її як матеріально-технічне забезпечення армії та різні варіанти дислокації військових підрозділів.

Значних змін та коригування набули принципи логістики у роки Другої світової війни при вирішенні завдань своєчасного забезпечення матеріально-технічними ресурсами військ, що були територіально розділені. У цей час вже відпрацьовувалася система управління процесами взаємодії між постачальниками озброєння, провіанту, транспорту та військовими частинами. Вважається, що становлення сучасної логістики починалося саме у ці роки, що підтверджується такими положеннями [59].

1. У роки війни США забезпечували СРСР воєнними ресурсами для чого була розроблена система передачі у позику чи оренду озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства, різних товарів та послуг країнами – союзниками по антигітлерівській коаліції у період Другої світової війни.

Поставка необхідних воєнних матеріально-технічних ресурсів з США здійснювалася у чітко визначені терміни та у необхідних об’ємах. Транспортування воєнних вантажів відбувалося за маршрутами з досить ретельним попереднім відпрацюванням завдань логістичного характеру: вибір маршруту (вид транспортних засобів та терміни доставки); вибір місця зберігання вантажів (у місці їх перевалки, у тилу чи у зоні воєнних дій). Це вимагало розробки оптимальних варіантів складування воєнних вантажів, виходячи їх важливості та потреби.

2. У роки Другої світової війни широкого поширення набули принципи логістики у сфері матеріально-технічного забезпечення частин армії США, які дислокувалися у Європі, а також у організації взаємодії між постачальниками озброєння і продовольства, транспортом та військами.

Чітка взаємодія воєнно-промислового комплексу, тилових та фронтових баз постачання й транспорту дозволили своєчасно і систематично забезпечувати американську армію поставками озброєння, паливно-мастильними матеріалами та продовольством у необхідних кількостях.

3. Під час Другої світової війни у американських військах ефективно використовували логістичні моделі та системний аналіз з метою забезпечення доставки воєнних матеріально-технічних ресурсів на місце воєнних дій. Сформовані на цей час принципи логістики були покладені у основу забезпечення чіткої взаємодії військово-промислових комплексів англо-американських союзників і баз постачання воєнною технікою на європейському театрі військових дій.

У сучасному трактуванні військова логістика представлена як чітка та ефективна система забезпечення діючої армії, її постачання боєприпасами, провіантом, медикаментами, управління їх переміщенням з метою забезпечення успіху у бойових діях. Саме ефективна система постачання відіграла вирішальну роль у успішному завершенні військових операцій армії США у 1991 р. ("Буря у пустелі") та роззброєння Іраку (2003 р.). У останньому випадку на одного військового припадало приблизно 3 – 4 військових логістів [43].

 

Усвідомлене застосування логістики у промисловій сфері, залучення у сферу управління значної частки етапів, елементів та структур виробничо-комерційної діяльності відбулося у другій половині ХХ ст.:

50-і рр. – з’являються перші публікації з теоретичних основ логістики та можливостей її використання у економіці, формулюються близькі до сучасних визначень терміни, категорії та концепції логістики (вперше ідею перенесення положень військової логістики у ринкову економіку було сформульовано у 1951 р. і належить вона американському досліднику Моргенштерну);

70-і рр. – термін "логістика" міцно закріплюється у економічних словниках багатьох промислово розвинутих країн (Іспанія, Франція, Італія, Німеччина, Англія);

80 – 90-і рр. – у США значення терміну "логістика" розширюється від наукового до практично загально вживаного.

У цей період активізація логістичних технологій у різних сферах діяльності суб’єктів виробничо-комерційної діяльності значною мірою була викликана необхідністю вирішення кризових проблем у світовій економіці. Це супроводжувалося такими тенденціями.

1. Зростання вартості транспортних послуг та усвідомлення необхідності більш жорсткого контролю таких витрат. Традиційні способи доставки товарів покупцям / кінцевим споживачам вже не були стабільним фактором підприємницької діяльності. Різке збільшення витрат на такі види робіт було викликане зростанням цін на товарну продукцію та об’єк-тивними інфляційними процесами. У свою чергу підвищення ефективності управління перевезеннями передбачало розгляд суміжних з товарорухом основних елементів логістики – виробництва, поставок матеріальних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів.

2. Вичерпання резервів у підвищенні ефективності виробництва, оскільки переважна частка прибутку формувалась безпосередньо у сфері виробництва.

3. Зміна підходів до формування матеріальних запасів – різкий перетік запасів продукції від роздрібної торгівлі до сфер виробництва та оптової торгівлі. Активне застосування логістики у промисловій сфері викликало фундаментальні зміни у філософії управління запасами. Біля половини запасів розміщалося у роздрібних продавців, а інша – у оптових торговців і на складах готової продукції підприємств-виробників.

4. Посилення ролі маркетингу у формуванні асортиментної політики. Це призвело до різкого збільшення видів товарів (товар за вимогами споживача), а відповідно і до різкого збільшення запасів – ускладнились роботи з планування запасів та їх управління. Відбуваються радикальні зміни пріоритетів підприємницької діяльності, що викликано реалізацією концепції маркетингу, тобто отримання прибутку шляхом виявлення потреб і нужд цільового споживчого ринку та задоволення їх більш ефективними і продуктивними, ніж у конкурентів, способами.

5. Науково-технічний прорив у сфері комп’ютерних технологій виз-начив можливість використання принципово нових логістичних технологій, базованих на застосуванні великої кількості інформації. Ефективний менеджмент передбачає наявність значного масиву даних і ефективне використання релевантної інформації, яка пов’язана з створенням:

місця розташування кожного покупця / споживача (для логістичних процесів мова йде про оптових, дрібнооптових торговців та споживача);

розміру кожного замовлення та термінів їх виконання;

місця знаходження засобів виробництва, складів та виробництва з урахуванням місця розташування кожного покупця/споживача;

досяжних видів транспорту і планованого рівня обслуговування перевізником покупців / споживачів виробленої продукції;

місця розташування постачальників тощо.

Розвиток комп’ютерних технологій і телекомунікаційних мереж вже сьогодні дозволяє досить ефективно вирішувати такі завдання і відкриває широкі перспективи у майбутньому.

6. Визнання ролі сервісного підходу у формуванні відносин з споживачами – перехід до системи "точно у термін" (Just In Time – JIT);

7. Підвищена увага суспільства до проблем забруднення навколишнього середовища та пов’язування з цим питань утилізації і повторного використання відходів виробництва.

8. Розвиток нових форм організації оптової та роздрібної торгівлі як товарами промислового призначення, так і масового попиту з формуванням нетрадиційних каналів розподілу.

Таким чином, виділення у другій половині ХХ ст. логістики як самостійного напряму економічних знань означало зростання її ролі у виробничо-господарській діяльності підприємств ряду промислово розвинутих країн, початок її спрямування на види діяльності, пов’язаних з плану-ванням, управлінням й контролем потокових процесів, що протікають на підприємстві та поза ним. Адже діяльність будь-якого підприємства по-в’язана з рухом товарів: від власника до власника; від сировини до ма-теріалів, напівфабрикатів, комплектуючих і готової продукції; від виробництва засобів виробництва до виробництва предметів споживання і т. д. Пріоритету набувають питання взаємодії вантажоотримувачами й вантажовідправниками, підприємствами-виробниками, посередниками і кін-цевими споживачами у контексті створення загальних логістичних ресурсів, найбільш ефективного їх використання.

 

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИКИ

Етапи розвитку логістики визначаються таким (рис. 1.1) [14].

Етап фрагментації логістики (1950-1960 рр.). Товари, що пропонувалися ринку були досить одноманітними. Виробництво у першу чергу зосереджувалося на їх функціональних властивостях. З появою маркетингової ідеї підприємства почали більш ретельно відслідковувати потреби різних ринкових сегментів. З метою підвищення обсягів продажу, товари набувають різноманіття у розмірах, дизайні, упаковці і т. ін.

Виведення на ринок великої кількості різних варіантів однотипних товарів призвело до різкого збільшення виробничих витрат, пов’язаних із необхідністю накопичення запасів та відповідно розширення складських площ. Робляться спроби виділити окремі дільниці логістичного управління потоковими процесами: прогнозування попиту, закупки, пакування, вантажопереробка, складування і транспортування.

У цей період накопичується досвід покращення управління фізичним розподілом виробленої продукції, з використанням деяких принципів логістики активно розвивається виробничий (операційний) менеджмент.

Етап становлення (з кінця 1960-х до 1980 рр.). Основним стимулом формування логістичного менеджменту стали інтенсивні зміни у товарній політиці підприємств. Вони позначаються їх активним переходом на маркетингову орієнтацію: сегментування ринку, різноманітність в упаковці тощо. Відбуваються значні зміни у пропозиціях товарів.

До найбільш важливих рис логістики цього періоду відносять такі:

закінчення так названої "тарно-пакувальної революції", яка принципово змінила основні підходи до управління складським процесом, визначення його операційного змісту, технічного та технологічного забезпечення (виробництво сучасного транспортно-складського устаткування, нових видів тари та упаковки, створюються автоматизовані складські комплекси, активно впроваджується контейнеризація перевезення різноманітних вантажів);

 

Рис. 1.1. Основні етапи формування і розвитку логістики на прикладі зарубіжних країн

виникнення понять "бізнес-логістика" та "промислова логістика" як практичного забезпечення теоретичних положень логістики;

комплексне залучення у сферу логістичного управління все більшої частини елементів системи загального управління якістю, що у свою чергу висунули перед внутрішніми та зовнішніми потоковими процесами підвищені вимоги – пристосування до різних варіантів забезпечення максимального задоволення потреб й вимог споживачів до їх обслуговування.

Етап розвитку (з 1980 до 1990 рр.). З середини, а ще більше у кінці 80-х рр. ХХ ст., значно прискорився темп зміни зовнішнього середовища промислових підприємств. У всьому світі зміни у організації виробничої та управлінської діяльності стали відбуватися все швидше.

Теорія і практика логістичного управління робить значний прорив у порівнянні з минулими періодами. Цьому сприяли такі обставини:

широке впровадження комп’ютерної техніки, поява революційних інформаційних технологій;

глобалізація ринку;

зміни у державному регулюванні інфраструктури економіки;

поширення філософії загального управління якістю;

розширення партнерства та стратегічних альянсів;

структурні зміни у організації підприємницької діяльності.

Причини таких змін стають зрозумілими лише при їх розгляді з позицій маркетингового аналізу поведінки споживачів:

різко зросли вимоги споживачів до якості будь-яких товарів і послуг, термінів їх надання;

зросла доступність товарів і послуг у будь-якій точці світу;

із-за збільшення можливостей споживчого вибору, став різко зменшувався час життя товару чи послуги на споживчому ринку;

значно зросла конкуренція у частині пропозиції нових видів товарів і послуг, підвищення їх якості.

Етап інтеграції (з 1990 р. до нашого часу). У 90-х рр. ХХ ст. остаточно формуються сучасні уявлення про логістику як науковий напрямок управлінської діяльності, що визначає стратегічні підходи до використання коштів, починаючи з моменту придбання вихідної сировини і закінчуючи доставкою товару кінцевому споживачеві.

Виробничий і логістичний менеджмент розвиваються узгоджено та взаємопов’язано відповідно до таких основних тенденцій:

орієнтація на кінцевого споживача (формування й розвиток організаційних структур, що у найбільшій мірі здатні адаптуватися до динаміки споживчого ринку);

спеціалізація на ключових компетенціях (розвиток тих напрямів логістичної діяльності, за якими підприємство отримує стійкі конкурентні переваги);

інтенсивне проникнення інформаційних технологій у виробничу діяльність (участь підприємства у структурних мережах різного рівня управління, ланцюгах поставок, використання Internet -технологій тощо).

 

 

Вище викладені положення, зміни у формуванні й розвитку відносин на принципах стратегічної взаємодії визначили значні зміни у підходах до організації та управління потоковими процесами. На цьому етапі виникає якісно нова ідеологія управління підприємством – концепція інтегрованої логістики. Вона, виходячи за межі вирішення питань оптимізації діяльності окремого підприємства, позначила пріоритетність об’єд-нання зусиль постачальників, виробників та споживачів у досягненні найбільшої ефективності єдиного кінцевого результату. Було сформульовано головну ідею логістичного менеджменту – забезпечити максимальну інтеграціюлогістичних функцій підприємства та його партнерів з управління потоковими процесами (суміжників з виробництва кінцевих ринкових продуктів) з метою набуття й утримання ними стійких конкурентних переваг.

 

Виникає поняття повного (інтегрованого) ланцюга поставок: " закупка → виробництво → дистрибуція → продаж ".

 

1.2. ПРЕДМЕТНА ОБЛАСТЬ ЛОГІСТИКИ

 

ВИЗНАЧЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ЛОГІСТИКИ

Еволюція логістики, як сучасного інструмента управління потоковими процесами, відбувалася у напряму все більшого зв’язку з еволюцією ринкових відносин і насамперед у країнах з розвинутими цивілізовано-ринковими економіками. У 1974 р. товариство інженерів США з питань постачання представило таке визначення:

логістика – це об’єднання двох і більше видів діяльності з метою планування, впровадження і спостереження за рівнем сировинного потоку, запасами незавершеного виробництва і кінцевої продукції від її виробництва до споживання [8, 12].

У 1985 р. Національна Рада з менеджменту фізичного розподілу США (National Council of Physical Distribution Management – NCPDM), реформована пізніше у Раду логістичного менеджменту, представила таке трактування:

логістика є процесом планування, виконання і контролю ефективного з точки зору зниження витрат потоку сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, сервісу і пов’язаної інформації від точки виникнення до точки споживання (включаючи імпорт, експорт, внутрішні і зовнішні переміщення) для цілей задоволення вимог споживача.

У переважній кількості закордонних досліджень у визначеннях змісту логістики наголос робиться на формуванні і управлінні матеріально-технічними запасами, їх рухові та зберіганні. Загострюється увага на виборі видів транспорту та найбільш оптимальних схем перевезення вантажів; організації та управлінні складським господарством; оптимізації управління замовленнями та обслуговування споживачів.

Важливим результатом всіх досліджень закордонних економістів стало визначення необхідності пошуку нових принципів та методів логістичного управління організаційно-виробничими структурами, які б визначали можливість впливу на корпоративну стратегію з метою забезпечення промисловим підприємствам конкурентних переваг на ринкові. Таким потребам відповідає інтегрована логістика, яка, виходячи за межі вирішення питань оптимізації окремого підприємства, позначила пріоритетність об’єднання зусиль постачальників, виробників та споживачів у досягненні найбільшої ефективності кінцевого результату.

Так французькі дослідники Е. Мате і Д. Тікс’є представили логістику як "…спосіб організації діяльності підприємства, який дозволяє об’єднати зусилля різних одиниць, що виробляють товари і послуги, з метою оптимізації своїх матеріальних і трудових ресурсів, використовуваних фірмою для реалізації своїх економічних цілей" [32]. Дж. Бауерсокс і Дж. Клосс відводять головну роль застосуванню концепції логістики і союзів із партнерами для досягнення конкурентної переваги [8]. В роботі [31] наводиться думка англійських економістів Т. Кристофера і Р. Уілса, що логістика повинна бути ефективною не тільки на рівні підприємства, але і галузевому рівні. Вона має визначати рішення відносно загальноекономічного процесу розвитку галузі: дослідження ринків постачання і збуту, розміщення виробничих структур, управління і планування виробництва, контроль за виробничими запасами і т. ін.

У дослідженнях російських вчених логістика подається як універсальний науковий інструмент більш організованого та ефективного управління будь-якими потоками, що мають просторово-часову послідовність. Такий підхід відстежується у визначенні поняття логістики, запропонованого Д. Костоглодовим, І. Саввіді та В. Стахановим:

логістика – це теорія і практика управління економічними потоками фірми, які забезпечують досягнення цілей фірми з найменшими витратами ресурсів [ 21].

В. Сергєєв, узагальнюючи існуючі підходи російських економістів до трактування цього поняття, визначає:

логістика – це наука про управління та оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і пов’язаних з ними інформаційних і фінансових потоків у певній мікро-, мезо- чи макроекономічній системі для досягнення визначених цілей [56].

С. Нагловський відзначає [39], що логістичний підхід до удосконалення системи менеджменту підприємства є актуальним і формує "…комплекс потребуючих негайного вирішення нових теоретичних проблем та завдань практики виробничо-комерційної діяльності, суть яких полягає у тому, що поглиблюючи орієнтацію на ринок та підвищуючи ефективність традиційного логістичного управління на мікро- і макрорівнях локальними потоковими процесами у виробництві, на транспорті, у комерції чи їх відносно автономними комплексами, доцільно для отримання в умовах конкуренції великого ефекту системно закладати логістичні принципи у суттєво більш комплексні, а ніж у конкурента, об’єднання виробничо-транспортно-комерційної діяльності".

За умов поглиблення адаптації народного господарства у ринкову економіку формується вітчизняна науково-методична база логістики.

Є. Крикавський у докторській дисертації на тему "Формування економічного потенціалу підприємств на основі логістичних концепцій" [25], а далі в працях [22 – 24] сформулював основні положення теорії оптимізації економічного потенціалу підприємств за рахунок використання концепції логістики та удосконалення методології моделювання, проектування і впровадження логістичних систем. Насамперед відзначається, що всі існуючі підходи до визначення терміна "логістика" можуть бути зведені до такого.

Перше визначення виходить з того, що логістика спрямована на планування, управління, реалізацію, контроль і регулювання формування, руху й трансформацію товарів у просторових і часових параметрах. Воно орієнтує на переміщення – дії, які визначають планування, керування, реалізацію, контролювання та регулювання процесів трансформації товарів й послуг у часі. Друге визначення орієнтоване на цикл споживання виробу. За таким, Міжнародне логістичне товариство (Society of Logistics Engineers – SLE) визначило, що логістика – це допоміжне управління плануванням і регулюванням, яке в період споживання продукту гарантує ефективне використання засобів і адекватну ефективність логістичних елементів під час всіх фаз споживання (ініціювання, планування, реалізація, експлуатація та ліквідація). Третє визначення орієнтоване на послуги: логістика – це процес координації нематеріальних дій для ефективного надання послуг згідно з вимогами споживача.

 

ЗМІСТОВНІ АСПЕКТИ ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ ЛОГІСТИКИ

За існуючих підходів до трактування поняття "логістика" виділяють такі змістовні аспекти предметної області логістики [31].

1. Управлінські аспекти.

Логістика розглядається через планування, управління і контроль потоку матеріальної продукції, яка надійшла на підприємство, її було оброблено там і вона залишила підприємство, і віднесених до такого матеріального потоку потоків інформації, фінансів, сервісу.

2. Економічні аспекти.

Логістика розглядається через інтеграцію різних видів діяльності з метою отримання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у визначений час і у визначеному місці, де існує конкретна потреба у даній продукції.

3. Управлінсько-економічні аспекти.

Логістика розглядається через поєднання процесів планування і контролю руху матеріальних цінностей зі скороченням витрат на їх переміщення і інформаційне забезпечення.

4. Оперативно-фінансові аспекти.

Логістика розглядається, виходячи з часу розрахунків партнерів за угодою і діяльності, що пов’язана з рухом і зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів у господарському обігу з моменту сплати грошей постачальнику до моменту отримання грошей за доставку кінцевої продукції споживачеві.

5. Операційні аспекти.

Логістика розглядається як виконання певних операцій: складування, завантаження-розвантаження, транспортування, експедиція тощо.

Велика кількість трактувань поняття "логістика" (їх сьогодні налічують більше тридцяти) свідчить про незавершеність формування її концепції та важливість цієї сфери діяльності. Вони не суперечать одне одному, а тільки відображають точку зору різних спеціалістів та творчих колективів на одну і ту ж проблему, зосереджуючись на певних аспектах логістики.

Поряд з таким необхідно відзначити, що всі існуючі визначення логістики виходять як з широкого, так і з вузького її розуміння [14].

У широкому розумінні логістика – це наука про управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними і фінансовими потока-ми у певній мікро-, мезо- чи макроекономічній системі для досягнення поставлених перед нею цілей з оптимальними витратами ресурсів.

За такою логікою на рівні підприємства логістика складає собою певний функціонал управління і контролю організації підприємницької діяльності з метою оптимізації ресурсів підприємства, пов’язаних з потоковими процесами, відповідною інформацією і фінансами.

У вузькому розумінні логістика – це інструментарій інтегрованого управління потоками матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції, а також пов’язаної з цим інформації, фінансів і послуг, який сприяє досягненню корпоративних цілей організації підприємницької діяльності з оптимальними витратами ресурсів.

Логістика мобілізує наявні ресурси підприємства для досягнення у середовищі відносин всіх учасників формування, руху та трансформації товаропотоків кінцевого результату, який складає цінність для споживача. Логістична діяльність підприємства спрямовується на:

скорочення часових інтервалів між придбанням матеріальних ресурсів, виробництвом готової продукції і її реалізацією споживачеві;

різке скорочення матеріальних запасів;

прискорення процесу отримання, опрацювання інформації та її доведення до користувачів;

ефективне використання фінансових коштів;

підвищення сервісного забезпечення продукції на всіх етапах її споживчого використання.

Необхідно відзначити, що є певні особливості у розумінні сутності предметної області логістики, практичного застосування її основоположних принципів та інструментарію в управлінні господарськими системами в країнах пострадянського простору.

В. Пурлік вказував, що у СРСР за логістичним підходом (не зосереджуючи увагу на самому терміні "логістика") вирішувалися оптимізаційні завдання планування та управління переважно макрорівневого характеру – встановлення міжгалузевих господарських зв’язків, формування за регіональним та галузевим принципами складського господарства, асортиментний розподіл завантаження виробництва і т. ін. [47]. Досить ефективними були напрацювання щодо розрахунків потреб у матеріальних ресурсах та нормування їх витрат; розробка складських і транспортних технологій, нормування та управління запасами.

Велика частина таких наукових напрацювань, насамперед із удосконалення матеріально-технічного забезпечення у останні десятиріччя була перенесена на теорію оптимізації потокових процесів. На відміну західному підходу, де пріоритет надається плануванню та управлінню потоковими процесами, російські та українські економісти зосереджують свою увагу на питаннях оптимізації виробничих, комерційних та інших видів діяльності, пов’язаних із плануванням та управлінням потоковими господарсько-економічними процесами, що відбуваються на підприємстві та у зовнішньому середовищі.

Одночасно з цим, позначається неузгодженість відпрацьованих вченими теоретичних положень логістики на основі накопиченого світового наукового потенціалу та застосування сучасних інформаційних технологій із їх впровадженням у сферу вітчизняного промислового виробництва. Насамперед, це відбувається в силу низької ефективності уп-равлінських впливів на працівників виробничо-господарських систем. Як правило, логістичні технології задіються локально, без врахування повного комплексу властивостей та принципів логістики. В окремих випадках на підприємствах відбувається підміна понять і розуміння сутності логістики, зводячи це до реалізації традиційними методами матеріально-технічного постачання, виробничої диспетчеризації та збуту готової продукції.

У контексті вищевикладеного необхідно відзначити таке. Для вирішення існуючих проблемних питань щодо найбільш повного осмислення сутності логістики та ефективності її прикладення у сфері матеріального відтворення, потрібне чітке усвідомлення її базових цілей і завдань, поглиблений науковий аналіз та опис розвитку логістики як певного напряму економічних знань. За таким, використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності [54]. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектру логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістики. Логістика приносить максимальні стратегічні переваги і вигоди лише за умови, що всі її функціональні ланки працюють на основі інтеграції і адаптації ресурсних можливостей підприємства до динамічно змінюваного зовнішнього середовища. Тільки при об’єднанні логістичних функцій у єдину систему управління на основі інтегрованої інформації про взаємопов’язані логістичні операції різних галузей економіки забезпечується ефективне розв’язання протиріч між функціональними підрозділами як окремих підприємств, так і галузей економіки при задоволенні попиту споживачів. Сутність інтегрованої логістики виходить із розгляду всіх етапів виготовлення, реалізації та споживання кінцевої продукції як єдиного безперервного процесу руху логістичних потоків.

На сьогодні виділені такі основні напрями розвитку логістики та їх практичного застосування:

дослідження у сфері залучення логістичних процесів на мезо- і макрорівні, в тому числі формування регіональних розподільних центрів, координація управління регіонально-визначеними процесами постачання, збуту, торгівлею і т. ін.;

оптимізація матеріально-технічного постачання та збуту, визначення умов формування оптової та роздрібної торгівлі;

дослідження логістичних аспектів функціонування транспорту в нових умовах виробництва, матеріального постачання, збуту, торгівлі т. ін.;

дослідження можливостей логістичного управління інформаційними, кадровими та фінансовими потоками;

застосування властивостей логістики у сфері промислового виробництва, в тому числі підвищення якості виробленої продукції за умов зниження її собівартості;

дослідження процесів міжнародної інтеграції виробників і постачальників на міжнародних товарних ринках, формування логістичних процесів у сфері міжнародних економічних відносин, насамперед в торгівлі та на транспорті.

У сучасних умовах ринкових відносин дослідження сутності логістики набуває теоретичного і практичного значення, оскільки від цього значною мірою залежить повнота й точність обґрунтування проблем формування й розвитку логістичного менеджменту у різних сферах народного господарства України.

До основних передумов подальшого розвитку логістичної теорії та трансформації ринку логістичних послуг у ХХІ ст. відносять такі:

глобалізація діяльності мережних споживачів логістичних послуг;

концентрація та спеціалізація промислових, комерційних підприємств на утриманні ключових компетенцій та передачі на аутсорсинг непрофільних напрямків своєї діяльності;

скорочення життєвого циклу товарів, нові підходи до маркетингу і дистрибуції,зростання значимості виробничо-комерційних інновацій;

зростання ролі мережних інформаційних технологій та інформацій-но-комунікаційних систем передачі даних, прискорений розвиток електронного ринку та Internet -комерції;

намагання до скорочення розміру логістичних ланцюгів і оптимізації логістичних витрат;

відхід від виконання спеціалізованих логістичних операцій та зосередження на наданні споживачам комплексних логістичних послуг та завершених логістичних рішень [43].

 

КОНЦЕПЦІЇ ЛОГІСТИКИ