Види вправ з синтаксису і методика їх проведення. Місце синтаксичного розбору реченя в системі аналітико-синтетичних вправ.

У методиці викладання мови в поч. класах вправи з реченням діляться на аналітичні, якщо переважає аналіз готових речень, і на синтетичні, які передбачають самостійне складання речень. І ті, і ті вправи використовуються на різних етапах навчання. Найчастіше синтатичні вправи виконуються на основі аналітичних. Спочатку діти аналізують готове речення, вказуючи,із скількох слів воно складається, визначають основу речення, а потім самостійно конструюють речення такої ж самої будови. У процесі аналітичних вправ здійснюється контроль за правильністю побудови речення, поєднання слів. Залежно від ступення самостійності і пізнавальної активності учнів вправи з реченням діляться на три групи: на основі зразка, конструктивні, творчі. Вправи за зразком використовуються на різних етапах навчання. Суть їх у тому, що учні спостерігають, аналізують речення, відтворюють їх інтонаційну будову і складають свої власні такої самої будови на основі зразків. Учні читають і записують речення, відтворюють за вчителем, запам’ятовують їх. До конструктивних відносяться вправи на побудову і перебудову речень. Ці вправи використовуються у 2-4 класах після вивчення певних відомостей з синтаксису. Мета їх – закріпити набуті знання на практиці. До них належать: 1 -відновлення або побудова речень із розрізнених слів, 2 -Поділ деформованого тексту, 3 - поступове розгортання речень за допомогою питань ., 4 -поступове скорочення слів, 5 - обєднання кількох речень в одне з однорідними членами, 6 -складання речень з конкретними завданнями, 7 - складання речень за схеми. Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання. Види вправ: складання речень на задану тему, за сюжетними малюнками, за опорними слова, словосполученнями, на основі власних спостережень. До вправ з реченням належить і синтаксичний розбір, який у початкових класах буває неповним, частковим, відповідно до тих знань з синтаксису, які учні засвоюють на різних етапах навчання.

8.Методика вивчення морфемної будови слова. Значення і завдання роботи по вивченню морфемної будови слова. Етапи вивчення морфемної будови слова. Тема «Будова слова як самостійна починає вивчатися в 2 класі і закінчується в 3 класі. Вона складається із таких основних етапів: 1 Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідними словами, доборі споріднених слів і побудови речень (2 клас); 2 Ознайм зі специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокореневими словами. 3 Закріплення і поглиб. знань про морфемну будову слова і які повязуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 клас) Вивчення теми викликає в учнів певні труднощі, які пов’язані з тим, що діти: - аналізуючи слова, враховують лише зовнішнє їх оформ. і не замислюються над значенням слів)вода, водити), - враховуючи семантику слова його значеня забувають про зовнішнє оформлення однокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими слова наприклад парк і сад.., - не враховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків сніг-сніжок, - не розрізняють однокореневих слів і форм того самого слова білий-білити, - «склеюють! Корінь із префіксом, корінь з суфіксом, суфікси між собою, суфікси ізакінчення. Вчитель повинен звертати увагу, щоб діти не допускали таких помилок. Вивчаючи закінчення вчитель має розкрити перед учнями його ознаки: -закінч- це змінна част слова; -служить для зв’язку слів в реченні ;- стоїть у кінці слова. На 1 етапі учні одерж початкові уявленя про закінчення. На 2 етапі учні засвоюють термін закінчення і усвідомл функцію цієї част слова- зв'язок слова у реченні. На 3 етапі форм. власний висновок і усвід його вчит показ схем. познач закінчення. 4 - конкретизація набутих знангь про закінчення відбув під час викон тренув вправ .. Вчитель повідомляє учням що та част слова, яка залиш після виділення в ньому закінчення наз основою. Надалі вимогає при розборі слова наз і познач закін і основу. Вивчення корення слова. Вч має сформ в учнів знання про те, що корінь - головна част слова, яка обов’язково присутня в кожному словіі містить основний елемент лексичного значення;- слова з однаковими кореннями наз спорідненні або однокореневі. Корінь вивч у певній послідовності спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова»! потім повідомл що спільна част спорід слів наз коренем. Вч вводить значок для схем познач каорення. Формування понять про корінь і однокор слова охоплює і спостер за словами в яких у кореннях слів відбув чергування голосних чи пригол звуків. Вивч префікса. Формуючи поняття про префікс вч знайомить дітей із такими ознаками цієї част слова :-префікси утв нові слова або слова з новими відтінками значень ;-префікс стоїть перед коренем. Після того як діти одерж початкове уявлення про значення префікса, відбув узагальнення їхніх істотних властитивих ознак у спеціальному слові-терміні формулюється вивч префіксів, виводиться його схем позн. Вивчення суфікса. Учні мають усвідомити,що :- суфікс –це част слова за допомогою якої утв нові слова ;-суфікс –це част слова, яка надає словам іншого смислового відтінку; - суфікс завжди стоїть після кореня, між коренем і закінченням. У поч. класах вивч будови слова має на меті не тільки ознай із знач морфем,а й забезп правильне користування ними у усному і писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення.

9.Система вивчення іменника в поч. класах. Еапи формування у м ш граматичного поняття про іменник(послідовність по класах. Вивч загал поняття про іменник. Методика ознай учнів з граматичними категоріями/(рід, число)). Вивчення іменника в поч. класах передбачає, поперше, формування граматичного поняття про іменник, по друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Система роботи над вивченням теми іменник має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність. Діти вивч імен. потягом 4 років навчання. У 1 класі школярі вчаться відповідати на питання хто? Що? Знайомл з словам, що назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення істот і неістот. У 2 класі вводиться термін іменник,що розкриває поняття слова,які означають назви предметів, термін однина-і множина не вживається. У 3 класі поглиблюються уявлення учнів про лексико-граматичні категорії іменника. У 4 класі учні знайомляться з поняттям відмінювання ім.. Формування у м ш поняття про іменник скл. з 4 етапів. 1етап-підготовчий. Підготовка учнів до усвідом поняття про імен передбачає навч розрізняти предмет і його назву, класифікувати слова за певною смисловою ознакою(овочі, фрукти) 2етап-ознайомл учнів із граматич ознакоми слів у єдності зїх смисловим значенням (відпов.на пит. Хто?що? назив предмети); 3етап- поглиблення знань про смислові значення імен.засвоєння форм, роду,числа,підготовчі уявлення відмінків розширені знання про власні і загальні назви. 4 етап -сформувати уміння відмінювати іменники. Формування загального поняття про іменник починає формуватися в дитини ше в добукварний період. саме тут вчит навчає розрізняти предмет і слово.предмети ми бачимо,а слова що є назвою предмета тільки вимовляємо і чуємо. У 2 класі слова що означ назви людей тварин відп на пит. Хто?,а слова які озн назви інших преді на пит. Що?. Поняття про однину і множину іменників формується послідовно. У 1-2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів учаться добирати слова за зразком, або змінювати форму слова, керуючись настановою один-багато. Термін однина-множина вводиться в 3 класі. Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти: якщо ім. означає назву одного предмета, він уживається однині (книга, олівець), якщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він уживаєть в множині (книги, олівці), не всякий ім., що має форму множини, називає кілька предметів (окуляри, ножиці), не всякий ім…, що має форму однини, становить собою назву одного предмета (корінні). У процесі роботи над числом ім. учитель має сформувати вміння:1- розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням, 2 - утв форму множини від найбільш уживаних форм однини і навпаки, 3 правильно вживати числові форми ім. у мовленні. Вчитель організовує спостереження за словами, які називають один і кілька предметів, і порівняння цілих слів. Парта-парти. Вчитель знайомить учнів із тими ім., що мають тільки форму однини. Також дітям слід дати учням допоміжний орієнтир для множини- слова мої вони. Опрацьовуючи тему рід іменників вчитель має показати учням, що: іменники бувають трьох родів:чол., жін.,с.;для того, щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у форму однини.; рід деяких ім. слід запам’ятати (собака- ч р, путь-жін.р.). Розпізнавання роду здійснюється підстановкою особових займенників- він, вона, воно чи присвійних – мій, моя, моє. Важливо під час формування поняття роду показати учням, що визначити рід імен можна тільки тоді коли вони вжиті в однині.