Оцінювання знань, умінь та навичок студентів

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Таблиця 1. – Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності	ОцінкаECTS	Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90–100	А	відмінно	зараховано
82–89	В	добре
74–81	С
64-73	D	задовільно
60–63	Е
35–59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0–34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

 

 

Глосарій

Абревіатура – слово, утворене з початкових складів або перших літер слів словосполучення.

Абсолютизм – 1)форма державного правління і спосіб організації політичної влади в країні з монархічним режимом; 2) те саме, що особиста абсолютна влада, тобто влада без будь-яких політичних, правових, моральних та інших регулюючих обмежень.

Абстракція (від лат. abstraction – відвернення,абстрагування) – форма пізнання, заснована на уявному виділенні істотних властивостей і зв’язків предмета й відверненні від інших приватних його властивостей і зв’язків; результат процесуабстрагування.

Авантюризм – ризикована, сумнівна політична, економічна, дипломатична тощо поведінка або позиція, розрахована на легкий, випадковий успіх.

Агітація (від лат. agitation – приведення в рух, спонукання до чогось) – інфомаційно-пропагандистська діяльність, яка здійснюється з метою формування громадської думки або спонукання до політичної активності шляхом поширення тих чи інших ідей, гасел, закликів.

Агресія – використання в державній політиці позаправових силових методів реалізації тих чи інших політичних, ідеологічних, економічних інтересів.

Адміністрація – органи виконавчої влади, а також керівні працівники цих органів.

Амбівалентний – такий, що коливається, неоднозначний, подвійний, нестійкий.

Аномія – такий стан суспільства і громадської свідомості, за умов якого спостерігаються розпад системи духовних цінностей, занепад моралі та закону, відчуження людини від суспільства.

Аперцепція – залежність сприйняття від минулого досвіду, запасу знань і загального змісту духовного життя людини.

Архетип (від грец. arche – початок, typos – образ) – у психології К. Юнга – перші, вроджені, психічні структури, мотиви, що складають колективне несвідоме і лежать в основі загальнолюдської символіки сновидінь, міфів, казок.

Асиміляція – злиття одного народу з іншим через засвоєння його мови, культури, традицій і звичаїв.

Атракція – виникненняпри сприйманні людини людиною прихильності одного з них для іншого.

Атрибуція – встановлення авторства або джерела інформації.

Аудіовізуальний – оснований на одночасному сприйнятті чого-небудь зором або слухом.

Афект – короткочасна бурхлива емоція, яка виникає, як правило, у відповідь на сильний подразник.

Бар’єри комунікації – перешкоди, що заважають здійсненню контактів і взаємодії між комунікатором і реципієнтом.

Безпека держави – стан захищеності населення, його цінностей, державних інститутів, суверенітету країни, її територіальної цілісності, органів і систем державного управління, конституційного ладу від будь-який шкідливих і руйнівних впливів.

Безпека інформаційна – комплекс дій, спрямованих на знешкодження або нейтралізацію інформаційних загроз не тільки інформаційному, а й усьому комплексу національних інтересів, стан захищеності від впливу і використання інформації, яка може заважати або перешкоджати їх реалізації.

Біхевіоризм (лат. behaviour — поведінка ) — психологічний напрям у політології та соціології, що орієнтує на вивчення проблем політики і полі­тичних відносин крізь призму поведінки особи і груп як сукупності різно­манітних реалій на вплив оточуючого середовища.

Брейнстормінг — «мозкова атака» — методика стимуляції творчої активності й продуктивності.

Брифінг – спеціально підготовлена зустріч з журналістами для короткого повідомлення про діяльність керівних органів (парламент, уряд тощо), а також про поточні події, які зачіпають інтереси органів влади і населення.

Валідність – обґрунтованість і адекватність дослідницьких інструментів. Стосовно інформації – цездатність відображати фактичний стан об’єкта.

Вербальний – усний, словесний.

Верифікація – перевірка достовірності інформації.

Волюнтаризм – політика, яка визначається суб’єктивними інтересами, причинами, оцінками, підходами особи, яка її ініціює або здійснює.

Вторинна соціалізація – освоєння соціальних норм не виходячи з життєвого досвіду, а за допомогою телевізійних новин з їх власними кодами, часом і простором.

Гедонізм – прагнення до насолоди, задоволення як вища мета і основний мотив людської поведінки.

Глобальна комунікація – комунікація, що охоплює величезну частку людства в транснаціональних масштабах по всьому світі. Однією із систем Г. к. є Інтернет.

Групова саморефлексія – усвідомлення соціальними групами своїх дій, а також того, як вони виглядають зі сторони, в процесі взаємодії з представниками інших груп або індивідами.

Двоступінчаста модель комунікації вперше була обґрунтована в 1940 р. під час проведення виборчої кампанії в штаті Огайо (США), а детальніше розроблена в процесі вивчення механізмів формування громадської думки в м. Декатуре у 1955 р. Дослідження підтвердили припущення про те, що при засвоєнні змісту одержаної інформації люди схильні прислухатися насамперед до тих, хто для їх оточення є найбільш впливовим і компетентним. Певна думка, запропонована аудиторії ЗМІ, приводиться в конкретну дію найчастіше за допомогою механізму міжособистісних комунікацій (найбільший вплив справляють лідери).

Дезінтеграція – розпад цілого на окремі, самостійно існуючі частини.

Демагогія (грец. demagogіa, від demos — народ і ago — веду) — фор­ма свідомого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних тру­днощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху.

Демократія – форма політичної організації суспільства, яка ґрунтується на принципах народовладдя, політичного плюралізму й багатопартійності, рівності всіх перед законом, дотримання конституційних прав і свобод громадян.

Деструктивний – неефективний, неплідний, руйнівний.

Джойнерова комунікативна мережа – неформалізована інформаційна система, що самоорганізується. Утворюється активними членами суспільства, які є членами суспільств, що беруть участь у значущих масових заходах, виборах і таким чином стають активними «переносниками» інформації, вносячи в комунікативну мережу своє суб’єктивне начало.

Диверсифікація – утворення багатогалузевих комунікативних комплексів, а також вкладення засобів у різні сфери інформаційної індустрії.

Дискредитація (фр. discrediter — підривати довіру)— умисне зганьблення чийогось імені, підрив довіри, приниження чиєїсь честі, гідно­сті, авторитету. У політиці вживається як один із засобів боротьби з проти­вниками, досягнення успіху в передвиборчих змаганнях.

Дискурс – (фр. discours — промова, виступ, слова) — у широкому сенсі складна єдність мовної практики і надмовних факторів (значима поведінка, що маніфестується в доступних почуттєвому сприйняттю формах), необхідних для розуміння тексту, єдність, що дає уявлення про учасників спілкування, їхні установки й цілі, умови вироблення і сприйняття повідомлення. Д. – це абстрактний інваріантний опис структурно-семантичних ознак, що реалізуються в конкретних текстах.

Дифамація – (лат. diffamatio — обмова) — це поширення про особу недостовірної інформації, яка принижує її честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації. Дифамація є синонімом до терміну «приниження честі, гідності та ділової репутації».

Діджиталізація – це запис, обробка та передача інформації за допомогою бінарнокодованих знаків, що використовуються у комп’ютерній техніці.

Егалітарна комукативістика – забезпечення рівного доступу всіх громадян до засобів масової комунікації і затребуваним ними каналам комунікації.

Екстралінгвістика — розділ мовознавства, що вивчає сукупність зовнішньолінгвістичних (екстралінгвістичних) чинників. Ці чинники (соціальні, суспільно-історичні, культурні, етнічні, географічні та деякі ін.) пов’язані з розвитком і функціонуванням мови як засобу мислення й спілкування. Вони впливають на функціонування мов і їхні взаємозв’язки.

Електорат (лат. elector — виборець) — громадяни, які мають право го­лосу для участі в політичних виборах. Рішення й настрої Е. визначають склад виборних органів влади, впливають на позиції політичних лідерів і партій.

Емоційний катарсис (еmotional catharsis) – зняття емоційної напруги і збудження під час здійснення прямої міжособистісної комунікації.

Емпатія – розуміння іншої людини через емоційне співпереживання.

Ентропія (entropy) – в інформатиці – міра невизначеності ситуації; в комунікології – характеристика кризовості ситуації в інформаційному процесі (чим більше визначеність, тим менше величина ентропії).

Ефективність комунікації – співвідношення результату, отриманого від організації комунікативної діяльності до витрат на його одержання. Відбиває взаємозумовленість витрат на здійснення комунікацій і одержуваного результату при досягненні цілей комунікації.

Засоби масової інформації – це інститути, що існують для відкритого, публічного передавання різних відомостей будь-яким особам з допомогою спеціального технічного обладнання.

Зв’язки з громадськістю (public relations) – наука і мистецтво організації взаємодії фізичної або юридичної особи з громадськістю з метою створення свого іміджу, що збільшує їх можливості в досягненні своїх цілей.

Ідеал (грец. idea — ідея, поняття, уявлення) — зразок, вища кінцева мета певних прагнень діяльності.

Ідентичність (лат. іdentifico — ототожнення) — усвідомлення особис­тістю своєї належності до певної групи, статусу, ролі.

Ідеологія (грец. idea — поняття і logos — учення) — система концепту­ально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відобра­жає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільст­ва, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

Імідж (англ. image, від лат. imago, imitari — «імітувати») – певний символічний образ сприйняття певного явища, об’єкта та людини, що спрямовано формується у масовій свідомості за допомогою засобів масової комунікації. І. створюється для того, щоб викликати бажані зміни в масовій свідомості та поведінці людей.

Іміджологія — наука, що вивчає проблеми формування й створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, виробляє су­купність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомо­сті відповідних образів реальних суб’єктів політики.

Інваріантність (invariability) – незмінність, постійність при яких-небудь перетвореннях, при переході до нових умов. У комунікології – збереження, повторюваність тих чи інших структур, архетипів, образів, відносин, мовнодискурсних одиниць або формул спілкування і зв’язків.

Інверсія (inversion) – прийом переходу до роботи з текстом, що допомагає розкрити багатоваріантність його значень шляхом перестановки відносин між персонажами, подіями, фактами і зміни сюжетних ліній, звичайного порядку слів у реченні.

Інсайдер – особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації завдяки своєму службовому становищу, родинним зв’язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах.

Інсайт – раптове розуміння того, у який саме спосіб можна розв’язати задачу або проблему.

Іренологія – напрям політології, що вивчає природу і характер політичних конфліктів, засоби та методи їх нейтралізації і способи недопущення, організація дій з відвернення збройних конфліктів і проголошення миру.

Катарсис (від давногр. κάθαρσις — підняття, очищення, оздоровлення) – процес гострого або триваючого негативного переживання, що на своєму піку перетворюється на позитивне переживання. Вираження агресії або насильства в ЗМІ.

Каузальна атрибуція (лат. causa — причина, attributio — приписування) — причинне пояснення вчинків партнера шляхом «приписування» йому почуттів, намірів і мотивів поведінки.

Квазікомунікація —ритуальні дії, які підміняють спілкування і припускають діалог за початковою умовою.

Кібернетика (англ. cybernetics, нім. кybernetik) — наука про загальні принципи управління в різних системах: технічних, біологічних, соціальних та ін. К. (Глушков) — наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних системах управління.

Класична позитивістська методологія суб’єктно-об’єктних диспозицій – представлена концепціями структурного функціоналізму, системного підходу, інформаційного суспільства, технологічного детермінізму, комп’ютерної футурології та ін. Онтологія соціальних комунікацій в даному підході ґрунтується на системних зв’язках і функціях. Комунікативні технології ставлять завдання сконструювати бажані образ певного суб’єкта і соціальні зв’язки в системі. В управлінському аспекті даний підхід можна порівняти з принципом класичної кібернетики, який передбачає жорсткий контроль за поведінкою системи, при якому виключаються всі непотрібні взаємозв’язку.

Клірінгхауз —центр збору, обробки, аналізу, синтезу і поширення інформації.

Кліше —стереотипний вираз, шаблонна фраза.

Когнітивна модель суб’єктно-об’єктних відносин з приводу об’єкта —ця феноменологічна за своїми витоками модель виділяє сферу комунікацій як особливий онтологічний об’єкта. Його вивчення вимагає застосування таких методів, як герменевтична інтерпретація сенсів, критична рефлексія, раціональна реконструкція. Автор цієї методології, німецький філософ Ю. Хабермас віддавав перевагу позитивній науці у вивченні соціальних суб’єктів. Соціальні комунікації він розглядає як спосіб емансипації, вивільнення від економічних, політичних та інших впливів, які спотворюють комунікації і відіграють латентну роль примусу. Формування «емансипованого суспільства» дозволяє, на його думку, вести розумний діалог усіх з усіма іншими. А це не що інше, як основа для формування громадянського суспільства шляхом розвитку комунікативних відносин і раціоналізації систем масових комунікацій.

Компоненти моделі комунікації. О сновними компонентами моделі комунікації є джерело, повідомлення, канал і одержувач. Джерело – індивід, група людей, соціальний інститут, організація та інші суб’єкти, які є творцями інформаційного повідомлення. Повідомлення – це стимул, який передається джерелом одержувачу, заради чого і здійснюється комунікативна дія. Воно складається з символів, які мають однакове значення для обох сторін комунікації, головним символом, використовуваним комунікативними системами, є мова. Канал – це засіб передачі повідомлення. Одержувач – адресат, якому призначено повідомлення. Результати комунікативного акту залежать від правильного (валідного) сприйняття отриманої інформації, від чого, в свою чергу, залежать результати комунікації. Якщо ж акт комунікації привів до бажаних змін у знаннях, установках і поведінці одержувача, то такий комунікативний акт вважається ефективним.

Компроміс (лат compromissum — угода, згода) — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Комунікативістика — наука, що вивчає гуманітарні аспекти розвитку інформаційних систем і засобів, характер, форми, результати їх дії на суспільне життя.

Комунікативна установка —стан схильності суб’єкта до здійснення якої-небудь комунікації. Це компонент комунікації, що виступає сполучною ланкою між соціальною інформацією і поведінкою комунікантів. К. у. розрізняється залежно від характеру переданої інформації.

Комунікативна харизма — характеристика лідера, здатного надихати людей на взаємодію між собою і з громадськістю, обмінюватися соціально корисної інформацією.

Комунікативний простір — простір, у якому відбувається комунікативний процес. В одних випадках він може мати географічно або територіально окреслені межі, в інших – мати аморфний стан.

Комунікативні засоби (не технічні)— прийнято поділяти К. з. на: 1) несловесні персональні; 2) словесні усні; 3) письмові персональні; 4) письмові групові.

Комунікативні методи вироблення рішень — методи взаємодії ведучого (комунікатора) з групою (формальною, неформальною, штучно створеною, експертною тощо) з метою колективного вироблення рішень з обговорюваної проблеми. До найбільш поширених методів вироблення рішень у процесі здійснення інтенсивних комунікацій в групі є брейнстормінг, групова динаміка, взаємна інтерпретація, групова саморефлексія, конференція ідей, модерація, фасилітація, робота за змістом, ігрові методи, метод соціодрами.

Комунікатор – ініціатор комунікативних зв’язків; особа або група осіб, які формують і передають повідомлення.

Комунікація експресивна – яскрава емоційновиражена міжособистісна взаємодія з проявом відчуттів, настроїв.

Комунікація когнітивна – взаємодія будь-яких суб’єктів з пізнавальною метою. Характеризується співвідношенням логічного й алогічного в поведінці людей, які вступають в К. к. Найбільш ефективними є К. к., в яких збалансована когнітивна структура людини в ситуації сприйняття змістовної інформації від іншої людини. Відповідно до теорії конгруентності Ч. Осгуда і П. Танненбаума, досягнення відповідності в когнітивній структурі людини (суб’єкта, націленого на пізнання) істотно підвищує цінність, ефективності К. к.

Комунікологія – наука про місце й ролі комунікації у суспільстві, про комунікативні системи, структуру і процеси, закономірності та механізми їх розвитку та функціонування.

Консенсус (лат. consensus — згода, одностайність) — згода між суб’єктами політики з певних питань на основі базових цінностей і норм, спільних для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства; прийняття рішень без голосування за виявленням всезагальної згоди.

Континуум – безперервність процесу і нерозривність зв’язків між явищами в кінофільмі, безперервне сповіщання по радіо і телебаченню.

Конформізм (лат. conforms — подібний, відповідний) — пристосування, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і цінностей, стандартів поведінки, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами.

Кумулятивний ефект – результат, одержаний від одночасного впливу ЗМІ на свідомість, психологію і спосіб життя масової аудиторії у вигляді сформованих стереотипів і міфів масової культури.

Лобі — група людей, яка представляє інтереси певних політичних кіл і угруповань економічних структур, домагаючись прийняття/неприйняття того чи іншого рішення, закону шляхом учинення тиску на законодавців або інших офіційних осіб.

Маніпулювання —сукупність прихованих методів і засобів інформаційно-психологічного впливу на людей з метою примусу їх до дій у вигідному для маніпулятора напрямі.

Маргінал — людина, яка перебуває у проміжному, прикордонному стані між якими-небудь соціальними групами, яка втратила колишні соціальні зв’язки і не пристосувалася до нових умов життя.

Математичне моделювання — заміщення реального об’єкта по­літичної дійсності штучно створеним об’єктом (моделлю), який повторює найвагоміші сторони реального досліджуваного об’єкта.

Моніторинг (англ. monitoring) — комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль (спостереження) за станом та тенденціями розвитку природних, техногенних та суспільних процесів. Методологічно М. — це проведення низки однотипних замірів досліджуваного об’єкта і подальший аналіз, оцінка, порівняння отриманих результатів для виявлення певних закономірностей, тенденцій, змінних та їх динаміки.

Омнібусне видання —являє собою видання, що включає різнорідний матеріал. У країнах Північної Європи «омнібусом» називають також газети, що пропонують в одній упаковці різні типи новин. Вітчизняні медіа-кампанії, медіа-дослідження, які включають одночасно питання кількох замовників, а також видання, матеріали кількох замовників, називають омнібусом.

Оруеллізм — пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істини з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспільну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти цілковитого контролю над суспільством. Термін походить від імені англійського письменника Е. Блера (псевдонім Дж. Оруелл; 1903-1950) — всесвіт­ньо відомого автора роману-антиутопм «1984».

Пабліситі —слава, популярність, що досягаються публічними виступами, а також використанням різних засобів масової комунікації; гласність, публічність, відкритість; рекламування, самореклама. П. такоє є неконтрольованим, неоплачуваним методом розміщення повідомлень у ЗМІ. Громадська популярність.

Паралінгвістика —розділ мовознавства, що вивчає різні допоміжні звукові й кінетичні засоби спілкування як носії інформації, що за певних умов компенсують недостатність словесної інформації. Ці засоби супроводжують мовлення, але не належать до мови, утворюючи знакові системи допоміжного значення. Вони є стереотипами інтонації, мелодики, розподілу пауз не граматичного характеру, міміки, жестикуляції, що їх використовують у мовному спілкуванні. Сюди відносять і паралінгвістичну графіку (варіанти шрифтового оформлення тексту, комбінації пунктуаційних знаків, фарб друку тощо).

Партисипаційна модель комунікації — модель, що передбачає незалежність інформаційної комунікативної діяльності від владних та ідеологічних структур.

Перманентний —постійний; який триває безперервно.

Політичне відчуження — це процес, який характеризується сприйняттям політики, держави, влади як сторонніх, чужих сил, які панують над людиною, пригнічують її.

Політичний компроміс — специфічний технологічний засіб та процес зняття соціально-політичних суперечностей, механізм досягнення політичної рівноваги, який гармонізує стратегією поведінки суб’єктів політики в ситуації протиборства, узгоджує поточні інтересів і передбачає вироблення взаємовигідного рішення, істотними ознаками якого є згода, націленість на отримання взаємовигідного результату на основі взаємних поступок.

Політичні технології (гр. teсhne — мистецтво, майстерність, вміння і logos — вчення) — це набір стратегічних принципів, прийомів, технік, пов’яза­них із впливом на свідомість і поведінку людей у політичній сфері з метою здобуття, використання або утримання політичної влади.

Прецедент —вчинок, випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправдання для аналогічних дій у сьогоденні.

Проксеміка —науковий напрям, що вивчає відмінності в звичках і відчуттях людей, пов’язаних з міжособистісною відстанню в рамках однієї культури, а також при взаємодії різних культур.

Релевантність —доречність. В інформаціології та комунікології – відповідність між запитами одержувача інформації і фактичним змістом одержуваної інформації.

Рефлексія (лат. reflexio — відображення) — усвідомлення суб'єктом того, як його сприймає партнер по спілкуванню.

Реципієнт — у системі комунікації — сторона, яка приймає повідомлення і реагує на нього.

Рівновага (точка) Неша — сукупність стратегій гравців, за якої обрана гравцем стратегія обіцяє максимальний виграш, якщо всі інші гравці дотримуватимуться стратегій із цієї сукупності.

Семіотика —наука, що досліджує властивості знаків і знакових систем у суспільстві (природні та штучні мови, деякі явища культури, що стосуються знаків), самій людині (зорове і слухове сприйняття тощо) і природі (комунікації в світі тварин). Для семіотичного підходу характерно виділення трьох рівнів дослідження знакових систем: 1) синтактика; 2) семантика, 3) прагматика.

Сенситивність —особливість людини, що виявляється в підвищеній чутливості до подій, які з нею відбуваються.

Символічний інтеракціонізм — теорія, яка стверджує, що соціальна структура є результатом стабілізації міжособистісного спілкування, а соціальний розвиток – процес розвитку комунікативних форм (Дж. Г. Мід).

Соціотехніка — сукупність форм, методів і засобів, які використовуються суб’єктами управління для досягнення поставлених цілей; стиль управління, який є суб’єктивно-особистісною формою реалізації певних методів.

Стереотипізація — привнесення в образ партнера рис, якими наділяють представників певної професійної чи національної групи.

Сублімація – психічний процесперетворення і переключення енергії афектних потягів на цілі соціальної діяльності й культурної творчості.

Теорія комунікації – система основних ідей у комунікології, які дають цілісне уявлення про ті чи інші закономірності або істотні взаємозв’язки.

Технології виборчі — сукупність політико-організаційних, інформа­ційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади пе­вного політика, групи політиків, політичної організації чи їх об’єднання.

Толерантність (лат. tolerantis — терплячий) — терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неодмін­ною умовою демократичного, правового, стабільного суспільно-політич­ного устрою.

Трансакційний аналіз —вивчення соціальних взаємодій індивідів, метою якого є вдосконалення комунікацій і людських відносин.

Фасцинація — спеціально організована вербальна дія, призначена для зменшення втрат семантично значущої інформації при сприйнятті повідомлення реципієнтами.

Фрустрація — (лат. frustratio — обман, невдача)— соціально-психологічний стан суспільства (нації, соціальних груп, особистості), характерними рисами якого є соціальна і політична апатія, відчуття безвихідності, непевності в майбутньому.

Харизма (грец. charisma — милість, благодать, божий дар)— унікальна здатність впливати на оточуючих, підкорюючи їх своїй волі.

Хунта (зібрання, об’єднання)— група заколотників, яка не­законно захоплює владу і править із застосуванням диктаторських методів.

Цінності — це фундаментальні ментальні утворення, абстрактні ідеали, що існують у свідомості кожної людини, орієнтири, з якими індивіди й соціальні групи співвідносять свої дії.

Шовінізм (франц. chauvmisme — від імені капрала наполеонівської армії Н. Шовені) — агресивна форма націоналізму, проповідь національ­ної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої на­ції; схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Інструктивно-методичне видання

Методичні вказівки

до вивчення курсу «Комунікологія»

та тематика контрольних робіт

для студентів заочної форми навчання

всіх напрямів підготовки

 

Редактор О. Кондратьєва

 

 

Укладачі: Світлана Георгіївна Денисюк

 

 

Оригінал-макет підготовлено С. Денисюк

 

Підписано до друку аааааааааааааа

Формат 29,7 × 42¼. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman.

Друк різографічний. Ум. друк. арк. аааааа

Наклад ддддд прим. Зам. № ааааааааа

 

Вінницький національний технічний університет,

навчально-методичний відділ ВНТУ.

21021, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,

ВНТУ, к. 2201.

Тел. (0432) 59-87-36.

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

серія ДК № 3516 від 01.07.2009 р.

 

Віддруковано у Вінницькому національному технічному університеті

в комп’ютерному інформаційно-видавничому центрі.

21021, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 95,

ВНТУ, ГНК, к. 114.

Тел. (0432) 59-87-38.

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

серія ДК № 3516 від 01.07.2009 р.