Кількісна і якісна характеристика здібностей

Проблема кількісних вимірів здібностей має велику історію в психології. Ще наприкінці XIX - початку XX століть, ряд буржуазних психологів (Кеттел, Термен, Спірмен і ін.) під впливом вимог, викликаних необхідністю здійснювати професійний добір для масових спеціальностей,

виступили з пропозиціями виявити рівень здібностей що навчаються. Тим

самим передбачалося, що буде встановлене рангове місце особистості і її

придатність до тієї чи іншої трудової діяльності, до навчання у вищих

навчальних закладах, до одержання командних посад у виробництві, армії і

громадського життя.

Однак проблема кількісної характеристики здібностей з моменту

свого виникнення придбала двоїстий характер.

Як спосіб виміру здібностей тоді ж стали використовуватися

тести розумової обдарованості. З їхньою допомогою, у ряді країн (США, Великобританія й ін.) здійснюється визначення здібностей і виробляється сортування учнів у школах, заміщення офіцерських посад в армії, що керують

посад у промисловості і т.д. У Великобританії, наприклад, по результатам тестування роблять зарахування в так звані граматичні школи, що дають право на надходження в університет.

По змісту тести розумової обдарованості являють собою ряд запитань чи задач, успішність рішення яких (з урахуванням витраченого часу) обчислюється в сумі чи балів окулярів. Звичайно тести зводяться в батарею тестів, що наростають по складності. Серед тестів можуть бути не тільки словесні (вербальні) іспиту, але і всілякі "лабіринти", "головоломки" і т. д.

Здібності не існують поза конкретною діяльністю людини, а формування їхній проходить у процесі навчання і виховання. Самий вірний шлях визначення здібностей - це виявлення динаміки успіхів дитини в процесі навчання. Спостерігаючи за тим, як за допомогою дорослих дитина набуває знання й уміння, як по-різному приймає цю допомогу (одні, одержавши

її, проте просуваються дуже повільно, інші в тих же умовах

показують помітні успіхи), можна зробити обґрунтовані висновки про величину,

силі і слабості здібностей. Якщо в психологічних тестах, складених

у відповідності зі строгими науковими вимогами, вдасться змоделювати

найважливіші умови розвитку людини й уловити динаміку придбання знань і умінь, те такі іспити дозволять досить швидко вимірювати і виражати кількісно рівень здібностей людини і тим самим робити

допомога практиці. Але тести завжди варто використовувати в сполученні з іншими методами дослідження особистості.

 

 

Висновок

Розглянуте співвідношення задатків і здібностей показує, що, хоча розвиток здібностей залежить від природних передумов, що далеко не однакові в різних людей, однак здатності не стільки дарунок природи, скільки продукт людської історії.

Якщо у тваринних передача досягнень попередніх поколінь наступним здійснюється головним чином шляхом спадкоємних морфологічних змін організму, то в людини це відбувається суспільно-історичним шляхом, тобто за допомогою знарядь праці, мови, творів мистецтва і т.п. Кожній людині має бути прийняти

естафету: він повинний застосовувати знаряддя, користатися мовою, насолоджуватися добутками художньої творчості і т.п.

Опановуючи світом історичних досягнень, люди формують свої здібності. Прояв здібностей знаходиться в прямої залежності від конкретних прийомів (методики) формування відповідних знань і умінь, що історично виробляються людьми в ході задоволення потреб суспільства.

Список використаної літератури:

 

1. Крутецкий В.А. Психологія математичних здібностей

школярів. М., Освіта, 1968. с.380-390, 397-400

2. Ковальов А.Г., Мясищев В.Н. Психологічні особливості

людини, т.2. Здатності. Л. Изд-во БРЕШУ, 1970.

3. Кузьміна Н.В. Формування педагогічних здібностей.

Л., Изд-во БРЕШУ, 1979.

4. Леви В. Л. Мистецтво бути собою.

М., Знання, 1977.

5. Леви В. Л. Мистецтво бути іншим.

М., Знання, 1977.

6. Лейтес Н.С. Розумові здібності і вік.

М., Педагогіка, 1971

7. Теплов Б.М. Проблеми індивідуальних розходжень.

М. Изд-во АПН РСФСР, 1961, с.9-347.

8. Бутчер Т. Ода людським можливостям.

М., Онікс, 1996, с. 117-128.