Зміст повістки про виклик до суду і порядок її вручення. Відповідно до ст. 74 ЦПК секретар судового засідання здійснює судовий виклик і повідомлення

Відповідно до ст. 74 ЦПК секретар судового засідання здійснює судовий виклик і повідомлення. Частиною 1 ст. 75 ЦПК передбачені вимоги щодо змісту судової повістки. Повістка про виклик до суду повинна містити: ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка; найменування та адресу суду; зазначення місця, дня і часу явки за викликом; назву справи, за якою робиться виклик; зазначення, як хто викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у попереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв'язку з необхідністю дати особисті пояснення — щодо потреби дати особисті пояснення; уразі необхідності — зазначення пропозиції особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази; зазначення обов'язку особи, яка одержала судову повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.

 

Оскільки, крім інформаційної функції, повістка про судовий виклик наголошує на необхідності особистої явки до суду, вона має містити роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за її відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов'язок повідомити суд про причини неявки та включає обов'язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду (ст. 77 ЦПК).

 

Наприклад, наслідками неявки для позивача може бути залишення заяви без розгляду (ст. 169 ЦПК), для свідка — примусовий привід (ст. 94 ЦПК).

 

Повістки надсилаються за адресою осіб, які беруть участь у справі, — місце проживання чи реєстрації громадян, місце знаходження органу юридичної особи. Судові повістки направляються судом за адресою, зазначеною у позовній заяві, тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі. За відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть якщо адресат за цією адресою більше не проживає.

 

Оголошення про виклик повинне містити дані, зазначені в пунктах 1-7 і 9 ч. 1 ст. 75 ЦПК.

 

Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою.

 

Частиною 3 ст. 75 ЦПК передбачено, що судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою. Таким чином, на відміну від повістки про виклик до суду та оголошення про виклик, судова повістка-повідомлення виконує в цивільному судочинстві інформаційну функцію.

 

Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються, повинно бути зазначено, які документи надсилаються, і про її право подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.

3. Порядок вручення судових повісток

 

 

Стаття 76 ЦПК докладно регламентує процедуру вручення судових повісток. З наявністю або відсутністю у суду відомостей про вручення повісток ЦПК пов'язує певні наслідки. Секретар суду перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому (ч. 2 ст. 163 ЦПК). В разі відсутності відомостей про вручення повістки особі, яка бере участь у справі, через що вона не прибула в судове засідання, суд повинен відкласти розгляд справи (п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК). Інша справа, коли особа, яка не прибула у судове засідання, була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. Так, у разі повторного неприбуття належним чином повідомленого позивача без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду (п. З ч. І ст. 207 ЦПК). У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ст. 224 ЦПК).

 

Розписка про одержання повістки того самого дня поштовим відділенням, іншими особами, які її вручали, повертається до суду із зазначенням часу одержання. Розписка з підписом особи, яка її отримала, приєднується до справи.

 

Передбачено здійснення фіксації часу вручення повістки шляхом заповнення розписки. Судом використовується форма судових повісток, що затверджена Державною судовою адміністрацією, що складається з 2 частин: перша — "інформативна" — власне судова повістка, а друга — типова форма розписки про вручення "інформаційної" частини. Заповнена рукописним способом, вона є належним доказом вручення судової повістки.

 

Слід зауважити, що оскільки судова повістка в більшості випадків направляється поштою, функцію розписки встановленого зразку в цьому випадку виконує повідомлення пошти встановленого зразку про вручення поштової кореспонденції, на якій при первинному її заповненні секретарем судового засідання робиться позначка "судова повістка" з метою забезпечення виконання листоношею правил вручення судових повісток передбачених Правилами надання послуг поштового зв'язку.

 

Крім того, інформація про час вручення судової повістки може бути зафіксована в інших формах розписок, наприклад, на повідомленні про вручення телеграми при відправленні повістки телеграмою та на зворотній розписці при врученні повістки кур'єром.

 

У випадках використання як засобу повідомлення факсимільного повідомлення, направлення електронною поштою або здійснення виклику за телефоном, власне розписка про отримання судового виклику не може бути складена. Разом тим підтвердження, що роздруковується факсимільним апаратом про отримання факсу, роздрукований зворотній електронний лист сервера — підтвердження пересилки електронного листа з викликом до суду — повинно бути залучено до матеріалів справи та може вважатися доказом відправлення відповідного судового виклику, проте не у всіх випадках буде безспірним доказом повідомлення про час та місце проведення судового засідання.

 

Частиною 3 ст. 76 ЦПК презюмується, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, а за їх відсутності — житлово-експлуатаційною організацією. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, зазначає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення — за наявності таких даних. Якщо місце фактичного проживання (перебування) відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їх виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем їхнього проживання перебування) на території України (ст. 74 ЦПК).

 

Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

 

Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.

 

Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких — у порядку, встановленому ст. 419 ЦПК, яка передбачає, що судове доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі. Такі документи особа отримує добровільно. Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України.

 

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Так, законодавець у випадках, коли адресат відмовився від отримання судової повістки та створив формальні перешкоди для подальшого розгляду справи, вирішив питання про запобігання зловживанням з її боку. Оскільки законом встановлено обов'язок будь-якої особи з'явитися на виклик суду, то відмова від отримання судової повістки є свідомою противоправною поведінкою, в зв'язку з якою ст. 76 ЦПК запроваджує презумпцію повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.

 

Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному ЦПК (ч. 9 ст. 74).

 

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ст. 77 ЦПК). У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

 

Інформацію про місце проживання (перебування, знаходження), роботи, служби суд отримує з тексту позову, яка може змінитися під час розгляду справи. Маючи на меті забезпечення інформованості учасників процесу про хід розгляду справи, суд повідомляє осіб, які беруть участь у розгляді справи, про дату, місце розгляду тощо за останньою повідомленою суду адресою. Оскільки можлива неявка до суду може бути підставою відкладення справи, а особа, яка бере участь в справі, може умисно не повідомити про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, ЦПК запроваджує відповідну презумпцію повідомлення і вручення судової повістки.

 

Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки, якщо вони відомі (ст. 163 ЦПК). Неявка осіб, які беруть участь у справі, може бути підставою для відкладення слухання справи в разі, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

 

Неявка осіб, які беруть участь у справі, може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).

 

Закон диференціює наслідки такої неявки залежно від причин, що її спричинили, тому з метою економії процесуальних засобів особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

 

Стаття 78 ЦПК передбачає можливість за визначеними в законі категоріями справ, такими як за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, оголосити розшук відповідача, якщо місцеперебування його невідоме. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 "Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах", прийнята пропозиція Міністерства внутрішніх справ, Міністерства фінансів і Міністерства юстиції України про визначення суми витрат органів внутрішніх справ, пов'язаних з розшуком особи, яка ухиляється від сплати належних з неї платежів, у розмірі до 5 мінімальних заробітних плат. Процесуальною формою рішення про розшук відповідача є ухвала суду, яка постановляється за поданням державного виконавця та направляється до виконання органам внутрішніх справ.

 

Розшук відповідача може бути оголошений на будь-який стадії цивільного процесу, у зв'язку з чим провадження у справі може бути зупинене (п. 4 ч. 1 ст. 202 ЦПК).