Передача вологи бур’янів до зерна пшениці у свіжозібраному виді.

Дані таблиці показують також потреби в негайному очищення зернової маси після її утворення.

Явища сорбції і десорбції вологи та зміни рівноважної вологості зерна і насіння добре помітні в польових умовах. Так вологість окремих зерен у колосі в збиральний період дуже варіює за годинами доби досягаючи максимуму в ранкові години і знижують до мінімуму близько полудня та початку другої половини дня (звичайно якщо немає опадів).

Враховуючи зміну вологості зерна за годинами доби, якщо дозволяють організаційні властивості (вистачає техніки і робочої сили) збирання доцільно починати на насіннєвих ділянках у найсприятливіші години, коли зернова маса має найменшу вологість і чисто не потребує спеціального досушення.

Величини рівноважної вологості слід враховувати при активному вентилюванні зернових мас і сущіння їх. Крім вищеназваних властивостей зернова маса має ще теплофізичні властивості. Ці властивості характеризують складні явища теплообміну у зерновій масі які слід враховувати при зберіганні, сушінні та активному вентилюванні.

Питома теплоємність абсолютно сухого зерна становить приблизно 0,36 – 0,37 к кал. тобто майже в 3 рази менше ніж води (1,0) і в (повітрі) півтора рази більше, ніж повітря (0,24). Із збільшенням вологості зерна і зростає і його питома теплоємність. Так при вологості пшениці 20% його питома теплоємність дорівнює 0,53 к кал. Цю властивість завжди враховують при тепловому сушінні зерна, бо витрата палива на 1 кг випареної вологи залежить від початкової вологості зерна. Відомо також що при підвищенні вологості (20-25%) зерно віддає вологу швидше ніж при 16-17%.

Теплопровідність – це одна теплофізична властивість зернової маси. Коефіцієнт теплопровідності зернової маси перебуває в межах 0,1-0,2 к кал. Низька теплопровідність зернової маси пояснюється її органічним складом і наявністю повітря коефіцієнт якого 0,02 к.кал (м.год.град). Із збільшенням вологості зернової маси її теплопровідність зростає (коефіцієнт теплопровідності води 0,5 к Кал (м.год.град.) але все ж залишається незначною. Погана теплопровідність зернових мас, так само як і низька температуропровідність, має при зберіганні позитивне або негативне значення.

Температуропровідність – цей термін характеризує швидкість змін температури в досліджуваному матеріалі, його тепло інерційні властивості.

Швидкість нагрівання або охолодження зернової маси визначається величиною коефіцієнта температуропровідності:

де, λ – коефіцієнт теплопровідності зерна, ккал/год;

с – питома теплоємність ккал (кг/град);

γ - об’ємна маса зерна, кг/м³.

Зернова маса характеризується дуже низьким коефіцієнтом температуропровідності, тобто має низьку теплову інерцію.

Позитивне значення низької температуропровідності зернових мас полягає в тому, що вона дає змогу при правильно організованому режимі (своєчасному охолодженні восени) підтримувати в них низьку температуру навіть у теплі пори року. Отже, можно консервувати зернову масу холодом.

Негативне значення низької температуропровідності полягає в тому, що при сприятливих умовах для активних фізіологічних процесів (життєдіяльності зерна, мікробів, кліщів і комах) виділене тепло може затримуватися в зерновій масі і приводити до підвищення температури, тобто до її самозігрівання.

Вивчення і виникнення і розвитку процесів самозігрівання, показало, що волога в зерновій масі переміщується разом з потоком тепла. Таке явище переміщення вологи в зерновій масі зумовлене градієнтом температури, дістало назву тепловологопровідності.

Практичне значення цього явища – величезне. Зернові маси мають погану тепло і температуропровідність в окремих місцях, особливо периферійних (поверхня насипу, частини насипу) які спричиняють міграцію вологи у напрямі потоку тепла. Внаслідок цього вологість повного шару зернової маси підвищується з утворенням на поверхні зерен конденційної вологи.[4]