Громадський фінансовий контроль і його роль в управлінні місцевими фінансами

Громадський контроль здійснюється громадянами країни та їх об’єднаннями і спрямовується на попередження та виявлення фактів не врахування інтересів громади в управлінні місцевими фінансами. Суб’єктами цього виду контролю можуть виступати безпосередньо самі громадяни, політичні партії, громадські організації, професійні спілки й інші об’єднання.

Лише завдяки розвитку громадського контролю можна забезпечити виконання основної місії місцевих фінансів – задоволення колективних потреб територіальної громади. Жодні владні інститути неспроможні реалізувати інтереси суспільства так, як це роблять самі громадяни. Всі інші види контролю тією чи іншою мірою залежні від владних органів – контрольні заходи бюрократів спрямовуються на дослідження діяльності інших бюрократів.

Особливо ця система вразлива на місцевому рівні, де спостерігається тісна залежність між особами, що представляють суб’єкт та об’єкт контролю – управлінська, фінансова, побутова, родинна. Розширення повноважень місцевого самоврядування в цих умовах, без суттєвого посилення громадського контролю, не забезпечить задоволення інтересів територіальної спільноти, а призведе до зміцнення фінансового становища осіб, наближених до влади.

Зупинимось на особливих рис громадського контролю, а саме: він не завжди «попадає» в межі чинного законодавства. Життя постійно привносить нам нові форми, напрямки та способи здійснення громадського контролю (які іноді протирічать законодавству), змінюється і чисельність громадських контролюючих організацій. Але це не означає, що на законодавчому рівні держава не повинна регулювати цей процес, тому що контрольні дії з боку недержавних структур за умов відсутності їх правової регламентації фактично дорівнюються до нелегітимного втручання в різні сфери суспільної діяльності.

Наступна ознака громадського контролю – це дуалістичність суб’єкта контролю, де одна сторона надає інформацію, а друга зобов’язана реагувати відповідно до її змісту.

Найсуттєвішою особливістю громадського контролю є те, що діяльність суб’єктів громадського контролю назвати контролем можна лише умовно, оскільки в роботі багатьох з них відсутні обов’язкові ознаки контролю – право втручатися в оперативну діяльність того, кого контролюють, та право самостійно притягувати винних до юридичної відповідальності.

Безумовно, громадський контроль не є досконалим механізмом контролю над владою, проте це один із найбільш продуктивних засобів протистояння узурпації влади та її відриву від інтересів та потреб громадян, який має бути підкріплений «бажанням» з боку законодавчих інститутів щось змінити. Він передбачає прозорість управлінських процесів, демократичні процедури прийняття рішень, доступ громадян до інформації, що збирається та зберігається органами державної влади, присутність представників громадськості на засіданнях органів державного управління, роботу громадських рад та проведення «круглих столів» з представниками громадськості, участь незалежних експертів в атестації державних службовців.

Таким чином, громадський контроль, на відміну від контролю державних органів та органів місцевого самоврядування, найчастіше проводиться в опосередкованій формі, коли контролююча структура (суб’єкт) через певні державні органи впливає на стан справ у тій або іншій сфері (об’єкті) контролю.

Отже, проведений аналіз вказує на необхідність як вдосконалення поняття «громадського контролю», так і врегулювання процедур його реалізації. З цією метою запропоновано розробити законопроект «Про громадський контроль в Україні», де на законодавчому рівні закріпити напрямки контрольної діяльності, перелік суб’єктів громадського контролю, принципи та правила здійснення такого контролю, його юридичне оформлення, механізм відповідальності державних і недержавних (діяльність фізичних та юридичних осіб як державного, так і недержавного секторів) структур та їх посадових осіб за невиконання або неякісне чи несвоєчасне виконання законних вимог громадськості й ін.