Поняття екологічного права

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Суспільство існує в природному середовищі, яке для всіх людей є неодмінною складовою, без якої неможливе існування. З розвитком суспільства розширюється його взаємодія з природою, збільшується потреба людей у використанні природних ресурсів, тому очевидною є необхідність правової регламентації таких відносин. Згідно зі ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Згідно з чинним законодавством, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи, навколишньою середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Предмет екологічного права складають екологічні правовідносини, які виникають в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на різних формах права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Ці правовідносини складаються між громадянами, організаціями, органами державної влади та місцевого самоврядування з приводу належності, використання, відтворення об’єктів охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічних та інших потреб.

Екологічне право — галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають з приводу використання, відновлення, охорони об’єктів природного середовища, та забезпечують раціональне використання природних ресурсів та їх охорону.

Ст. 3 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” визначає основні принципи екологічного права:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

- гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

- запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

- екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

- збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів і комплексів;

- науково обгунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

- обов’язковість екологічної експертизи;

- гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

- науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

- безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

- стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

- поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

- вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

До основних завдань екологічного законодавства належать: регулювання відносин у сфері охорони, використання і відтворення природних ресурсів; забезпечення екологічної безпеки; запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на природне середовище; збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.