Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків

Аналіз грошового потоку — спосіб оцінки кредитоспроможності підприємства, в основу якого покладено використання факторних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді. Саме цим метод аналізу грошового потоку принципово відрізняється від методу оцінки кредитоспроможності клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких будується на звітних (сальдових) показниках.

Аналіз грошового потоку полягає в зіставленні відтоку і притоку коштів у позичальника за період, який відповідає строку надання кредиту (див. розд. 6).

Різниця між надходженням і витрачанням коштів визначає величину чистого грошового потоку. Як уже зазначалося, зміни величини запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів і пасивів, основних засобів по-різному впливають на чистий грошовий потік. Для визначення цього впливу порівнюють залишки за статтями запасів, дебіторів, кредиторів тощо на початок і кінець періоду. Зростання залишків запасів, дебіторів та інших активів протягом періоду означає відтік коштів і враховується при розрахунку із знаком «–», а зменшення — приток коштів і фіксується із знаком «+». Збільшення величини довго- та короткострокової заборгованості, а також інших пасивів розглядається як надходження коштів («+»), а зниження — як їх витрачання («–»).

Крім того, у визначенні припливу і відпливу коштів, пов’язаних із зміною величини основних засобів, є певні особливості. Враховуються не тільки зростання або зниження їх залишку за період, а й результати реалізації частки основних засобів протягом періоду. Перевищення ціни реалізації над балансовою оцінкою розглядається як надходження коштів, а зворотна ситуація — як їх витрачання.

Приток (відтік) коштів у зв’язку із зміною вартості основних засобів + Вартість основних засобів на кінець періоду – Вартість основних засобів на початок періоду + Результати реалізації основних засобів протягом періоду.

Для аналізу грошового потоку використовують дані як мінімум за три останніх роки. Якщо клієнт мав стійкі перевищення надходження коштів над їх витрачанням, то це свідчить про його фінансову стійкість, а отже, кредитоспроможність. Коливання величини чистого грошового потоку, а також короткочасне перевищення витрат над надходженням коштів вказує на більш низький рейтинг клієнта за рівнем кредитоспроможності.

Насамкінець, систематичне перевищення відтоку грошових коштів над їх притоком характеризує клієнта як некредитоспроможного. Середня величина чистого грошового потоку, що мало підприємство протягом досліджуваного періоду, може бути використана як межа надання нових кредитів чи позик. Перевищення позикового грошового потоку над негативним відображенням, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов’язання. На основі співвідношення величини чистого грошового потоку і розміру боргових зобов’язань клієнта визначається клас його кредитоспроможності. Нормативні рівні цього співвідношення:

І клас — 0,75;

ІІ клас — 0,30;

III клас — 0,25;

IV клас — 0,20;

V клас — 0,15. [6, с. 207—211].

Аналіз грошового потоку дає змогу зробити висновок про слабкі місця в управлінні підприємство. Наприклад, витрачання коштів може бути пов’язане з управлінням запасами, розрахунками (дебітори, кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, кредитори). Виявлення слабких ланок менеджменту використовують для розробки умов кредитування, відображених у кредитній угоді. Наприклад, якщо основним чинником витрачання коштів є надмірне відволікання коштів у розрахунки, то умовою кредитування клієнта може бути підтримання оборотності дебіторської заборгованості протягом усього строку користування кредитом на певному рівні. З такої причини відтоку коштів, як недостатньої величини акціонерного капіталу, умовою кредитування може бути збереження певного нормативного рівня коефіцієнта фінансового левериджу.

Для прийняття рішення про доцільність і розмір надання кредиту на відносно тривалий строк аналіз грошового потоку здійснюється не тільки на основі факторних даних за минулі періоди, а й на основі прогнозних даних на плановий період. При цьому фактичні дані використовують для розрахунку прогнозних показників. Прогнозна величина окремих елементів притоку і відтоку коштів визначається з урахуванням їх середнього значення за минулі періоди та планових строків зростання виручки від реалізації.