Суб’єкти інвестиційної діяльності

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори – суб'єкти інвестиційної діяльності, які прийма­ють рішення про вкладення влас­них, позичкових і залучених майнових та інте­лектуальних цінно­стей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть висту­пати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. А також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560 - XII визначено основні права суб'єктів інвестиційної діяльності. Зокрема, всі суб'єкти інвестиційної діяль­ності незалежно від форм власності та господа­рювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвести­ційної діяльності. У тому числі шляхом організації кон­курсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користу­вання та розпорядження інвес­тиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридич­ним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідно­сини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів та позичок.

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Інвестор також має право на придбання необхідних йо­му майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами та на умовах, що визначаються за домо­вленістю сторін.

Визначено Законом і обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності:

■ інвестор у випадках і порядку, встановлених законодав­ством України, зобов'язаний:

- подати фінансовим органам декларацію про обсяги й джерела здійснюваних ними інвестицій;

- одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних держав­них органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

- одержати висновок експертизи інвестиційних проектів щодо додержання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог.

■ суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

- додержувати державних норм та стандартів;

- виконувати вимоги державних органів та посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

- подавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати усі вимоги антимонопольного регулювання.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути виробничо-господар­ські утворення, держава через свої інституції, фінансові установи, а також інші функціональні учасники.

Зокрема, до виробничо-господарських утворень відносять:

1. Акціонерні товариства – це товариства, які мають ста­тутний фонд, поділений на певну кількість акцій. Акціонерне то­вариство несе відпові­дальність за своїми зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть відповідальність пропорційно до кількості акцій, що їм належать. Статут товариства скла­ дається з не менше ніж 1250 мінімальних заробітних плат. Воно може бути відкритим або закритим. У свою чергу, закрите може бути реорганізоване у відкрите шляхом перереєстрації акцій.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю – це товари­ства, статут­ний фонд яких повинен становити не менше 625 мінімальних заробітних плат. Статутний фонд поділяється на частки, розмір яких визначено установ­чими документами. Учасники то­вариства несуть відповідальність у межах своїх внесків або пропорційно до них. Зміна вартості майна, а також до­даткові внески учасників не впливає на розмір їх частки у статутному фонді.

3. Товариства з додатковою відповідальністю – це товариства, статут­ний фонд яких поділяється на частки, що належать учасникам. Учасники відповідають за боргами товариства пропорційно до своїх внесків, а в разі нестачі коштів – додатковим майном, що належить всім учасникам товарист­ва. Граничний розмір відповідальності визначено установчими документами.

4. Повні товариство — це товариства, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть колективну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, причому відповідальність учасники несуть неза­лежно від часу виникнення боргів;

5. Командитні товариство — це товариства, які включа­ють поряд з одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також одного або декількох учасників, відповідальність яких обмежується сумою внесків у майні това­риства. Перші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства і здійснюють управління справами командитного товариства Сукупний розмір внесків других учасників у майні товариства обмежується 50% статутного фонду і в разі ліквідації товариства їхні внески повертають у першу чергу.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути і виробничо-госпо­дарські угруповання, які створюються у вигляді холдингових компаній, промислово-фінансових груп, концернів то­ що з метою поєднання своїх капіталів для спільної інвестиційної діяльності. Зокрема:

Холдингова компанія – це компанія, суть діяльності якої полягає в придбанні юридичними особами контрольних пакетів акцій різних компаній та здійснення контролю над такими юри­дичними особами як пов'язані особи. У світовій практиці існує два типи холдингів:

- чистий холдинг, при якому головна компанія виконує тільки функції управління й контролю за діяльністю дочірніх підприємств;

- холдинг, при якому головна компанія, крім функцій управління та контролю, займається також спільно з дочірніми компаніями підпри­ємницькою діяльністю.

Холдинги бувають галузеві, міжгалузеві, транс­ національні.

Промислово-фінансова група (ПФГ) – це велике угрупо­вання підпри­ємств, банків, інших юридичних осіб, які займають­ ся виробничою, торгі­вельною, фінансово-кредитною діяльністю. На відміну від холдингу, ПФГ не має компанії, що спеціалізується на управлінні. Ці групи створюються, як правило, на між­ галузевих засадах, що дозволяє здійснювати спільні інвестиції у великі проекти.

В Україні промислово-фінансові групи створюються двох типів: на підставі об'єднання статутних фондів (статутні групи) та на підставі об'єднання всіх фінансових ресурсів із єдиним управлінням (договірні групи у формі консорціуму).

Активним учасником інвестиційної діяльності є держава. Вона бере участь в інвестиційному процесі як прямо через державний сектор економіки, так і побічно, через свої інституції: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна та Державний антимо­нопольний комітет Міністерство фінансів України та інші.

Держава здійснює інвестування тих галузей і вироб­ництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, а при активізації інвестиційної діяльності вона може інвестувати кош­ти також у розвиток виробництв, доцільність яких обґрунто­вується необхідністю прискореного розвитку економіки.

До форм побічного впливу держави на інвестиційну діяльність можна віднести наступні: державне кредитування, дер­жавні позики, роздержавлення та приватизацію, податкове регу­лювання, амортизаційну політику, ліцензу­вання й квотування, антимонопольні заходи, стандартизацію та інше. Засоби непря­мого впливу держава реалізує через свої інституції як учасник інвестиційного процесу. Держава здійснює захист національного ринку шляхом митної та податкової політики, тим самим заохо­чує розвиток націо­нального виробництва, експорт товарів, праг­ не залучити іноземні інвестиції.

Дійовими суб'єктами інвестиційного процесу є фінансові установи, до яких відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664 - III відносять банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові ком­ панії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інститути спільного інвестування та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Крім фінансових установ, активними суб'єктами інвес­тиційної діяльності є функціональні учасники, до яких належать:

• Фірми-девелопери – юридичні особи, які беруть на себе функції з повної реалізації капіталу, що інвестується. Такі фірми самостійно здійсню­ють пошук найвигіднішого місця вкладання коштів інвестора, розробку проекту, його фінансування, ре­алізацію та введення в експлуатацію. Окремі функції з реалізації проекту в цілому чи його окремого етапу може брати на себе проект-менеджер (керівник проекту), який залучається спеціально на період реалізації інвестиційного проекту.

• Фірми-ріелтери – це фірми посередники з торгівлі неру­хомістю. Вони працюють не лише за угодами з продавцями не­ рухомості, а й визначають інвесторам економічну доцільність придбання тих чи інших готових будівель, споруд чи незавершених будівельних об'єктів.

• Інжиніринго-консалтингові фірми – це фірми, які займаються розробкою на договірних засадах різного роду документа­ції – інформаційної, науково-технічної, проектно-кошторисної та інших. За замовленням окремо­го інвестора інжиніринго-консалтингові фірми виконують також техніко-економічне обґрун­тування проекту, розробляють бізнес-план, здійснюють моніторинг проекту, авторський та технічний нагляд при його виконанні, організовують та проводять тендерні торги.

• Будівельні фірми — виконують весь комплекс робіт за інвестицій­ ним проектом (проектно-кошторисні, будівельні, монтажні, пуско­налагоджу­валь­ні) та здають інвестору готовий об'єкт «під ключ».

• Аудиторські фірми — виконують в інвестиційному процесі функ­ції перевірки фінансово-господарської діяльності як самого інве­стора так і інших його партнерів. Аудитори дають оцінку активів та пасивів балансів фірми, розраховують показники ліквідності балансу, здійснюють оцінку інвестиційних якостей цінних па­ перів, оцінку капіталу самого інвестора та його акціонерів.