Складові електронного урядування

 

1. Сутність та етапи розвитку електронного уряду.

2. Основні напрями електронної взаємодії держави та суспільства у сфері G2G –«уряд – уряду».

3. Основні напрями електронної взаємодії держави та суспільства у сфері G2С –«уряд – громадянам».

4. Основні напрями електронної взаємодії держави та суспільства у сфері G2В –«уряд – бізнесу».

5. Електронна демократія – сутність та основні поняття.

6. Основні етапи становлення електронної демократії.

 

2.1. Сутність, етапи розвитку електронного уряду

Головною складовою електронного урядування є електронний уряд, впровадження якого передбачає застосування інформаційно-комунікаційних технологій у органах державної влади та місцевого самоврядування з метою автоматизації їх взаємодії, поліпшення послуг державного сектора, зміцнення державної політики. Фахівці визначають електронний уряд як:

– організацію державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі і поширення інформації, надання послуг державними органами усіх галузей влади всім категоріям громадян (пенсіонерам, робітникам, бізнесменам, службовцям та ін.) електронними засобами, інформування тими ж засобами населення про роботу державних органів;

– інформаційні технології в державному управлінні;

– державу в мережі;

– метафору, що означає інформаційну взаємодію органів державної влади і суспільства з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій;

– трансформовані для урядових і державних організацій ідеї електронного бізнесу, в яких уряд є різновидом корпоративного користувача інформаційних технологій;

– автоматизовані державні служби, основними функціями яких є забезпечення вільного доступу громадян до всієї необхідної державної інформації, збирання податків, реєстрація транспортних засобів і патентів, надання необхідної інформації, укладання угод і оформлення постачань необхідних державному апаратові матеріалів і оснащення. Це може призвести до зниження витрат і економії коштів платників податків на утримання і фінансування діяльності державного апарату, збільшення відкритості та прозорості діяльності органів управління;

– використання в органах державного управління нових засобів, зокрема Інтернет-технологій.

Кожне з цих визначень розглядає електронний уряд як спосіб модернізації вже існуючих структур і відносин, а не як самостійну ідею комплексної трансформації принципів організації управління державою. Необхідно відрізняти уряд, обладнаний електронним інтерфейсом, від електронного уряду як концепції здійснення державного управління, яка притаманна інформаційному суспільству й ґ рунтується на можливостях інформаційно-телекомунікаційних технологій та цінностях відкритого громадянського суспільства, характеризується спрямованістю на потреби громадян, економічною ефективністю, відкритістю для громадського контролю та ініціативи.

Електронний урядвключає он-лайнові сервіси для громадян та бізнесу через єдиний портал, електронний документообіг в урядових та парламентських структурах, спільну для різних урядових структур базу даних для запобігання дублювання інформації і повторних витрат, часто – закриту спеціалізовану інформаційну мережу (Інтранет) для внутрішньоурядових транзакцій, розгалужену інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру, системи криптографії та інші способи захисту інформації, серед іншого і персональних даних, цифровий підпис, електронний ключ, смарт-карти, інші засоби санкціонування доступу до інформації та операцій з нею.

Багато країн світу, в тому числі й Україна, вже впровадили або впроваджують велику кількість ініціатив у галузі „електронного уряду”. Цю різноманітність ініціатив можна згрупувати за такими категоріями:

– публікація (поширення) інформації, створення додатків, які забезпечують доступ до урядової інформації по Інтернету;

– електронні форми й інтерактивна взаємодія, наприклад, надання доступу в електронній формі до різних бланків документів, що необхідні громадянам і бізнесовим структурам для взаємодії з органами державної влади;

– пошук вакансій у державних організаціях на основі запитів користувача;

– транзакції.

Вивчення та узагальнення досвіду побудови електронного уряду у різних країнах світу дозволило виділити п’ять етапів розвитку електронного уряду:

1. Виникаюча Web -присутність (emerging web presence) – органи державної влади (міністерства та відомства) виходять в електронні мережі, в країні існує один або декілька офіційних урядових сайтів, що пропонують користувачам статичну інформацію про себе і слугують інструментом для зв’язку уряду з громадськістю. Зв’язок органів державної влади з громадянами та суб’єктами господарювання односторонній.

2. Посилена Web -присутність (enhanced web presence) – кількість сайтів органів державної влади збільшується, інформація, розміщена на них, стає динамічнішою, користувачі одержують спеціалізовану і постійно обновлювану інформацію через безліч урядових сайтів. Можна отримувати зразки деяких довідок і форм. Зв’язок органів державної влади з громадянами та суб’єктами господарювання залишається одностороннім.

3. Інтерактивна Web -присутність (interactive web presence) – взаємодія між громадянами й урядовими структурами стає більш інтенсивною, національний урядовий Web-сайт часто діє як портал, що прямо зв’язує користувачів з міністерствами, департаментами й агентствами. На цьому етапі зв’язок громадян та суб’єктів господарювання з органами державної влади засобами електронного урядування стає двостороннім: громадяни можуть повідомляти інформацію про себе.

4. Транзакційна Web -присутність (transactional web presence) – громадяни та суб’єкти господарювання мають легкий доступ до даних, пріоритетність яких визначається на основі їхніх потреб, двосторонній зв’язок з урядовими структурами стає динамічнішим, існують транзакції, здійснювані он-лайн (сплата податків, сплата реєстраційних зборів і мит, продовження дії соку ліцензії, запис на курс навчання тощо). Спеціалізовані сайти для підтримки цих сервісів створюються не тільки для центральних, а й для міських та районних органів влади.

5. Повністю інтегрована Web -присутність (fully integrated web presence) – дозволяє урядові здійснювати всі послуги і зв’язки через урядовий портал, а користувачеві мережі дозволяє негайно одержувати будь-яку послугу. Створюється єдина електронна система державного управління на основі єдиних стандартів та урядовий портал як єдина точка доступу до усіх послуг – і для громадян і для бізнесу.

Робота над створенням „електронних урядів” ведеться в усіх розвинених країнах світу, тривалий час лідерами були США, Канада, Великобританія. Однак протягом останніх років їх потіснили з перших місць у світових рейтингах Республіка Корея, Сінгапур, Австралія. Також значно покращили свої показники Франція, Нідерланди, Японія. У країнах з високим рівнем розвитку електронного урядування електронний уряд, як правило, перебуває на рівні інтерактивної та транзакційної Web -присутності. У багатьох іноземних урядах уже є плани створення порталів, які відповідають останньому етапу розвитку електронного уряду, однак у даний час лише два подібних сайти мають рівень вище місцевого: МАХІ, створений в австралійському штаті Вікторія, та eCitizen Centre, створений у Сінгапурі. Сінгапур одним із перших у світі реалізував ідею урядового порталу.

Урядові органи нашої країни на сьогодні вже приєдналися до інформатизації. Створено Урядовий веб-портал, практично всі органи влади мають офіційні веб-сайти. Проте здебільшого вони є презентаційними та не відповідають вимогам електронного урядування чи, принаймні, он-лайнового сервісу, оскільки мають бути пристосовані до використання широкими верствами населення і повинні мати та виконувати широкий спектр функцій. Недостатньо уваги приділяється чіткій організації інформаційних ресурсів, орієнтації на потреби пересічного користувача.

Узагальнюючи світовий досвід побудови електронного уряду, можна визначити такі пов’язані кроки створення мінімальних інтеграційних модулів електронного уряду:

– формування інформаційних потреб громадян, бізнесу та самих органів влади та визначення функцій органів влади з їх задоволення;

– оптимізація функцій державного управління в процесі розвитку інформаційного суспільства та їх реструктуризація;

– реорганізація Урядового порталу, веб-сайтів органів влади, що не мають інтерактивного режиму та не відповідають інформаційним потребам;

– визначення регламенту (обов’язки, терміни, вигляд тощо) надання інформаційних послуг громадянам, бізнесу та органам влади, відповідальності осіб в процесах електронного урядування;

– створення стандартів електронного документообігу з використанням цифрового підпису, а також ведення державних інформаційних ресурсів;

– запровадження електронного документообігу та цифрового підпису;

– використання та інтеграція існуючих засобів і, особливо, інформаційних ресурсів у спільне середовище електронного урядування – взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування;

– розробка Стратегії та Програми розвитку інформаційного суспільства та електронного урядування, базових законів: „Про електронне урядування”, „Про адміністративні послуги ”, „Про електронну комерцію” тощо;

– створення нормативно-правового середовища та його підтримка всіма зацікавленими сторонами.

Електронний уряд обіцяє зробити уряд більш ефективним, краще реагуючим на зростаючі вимоги часу, більш прозорим та легітимним, а також впровадити кращі публічні послуги, забезпечені різноманітними новими можливостями.