Основні види впливу людини на земельні ресурси.

Ерозія ґрунтів — руйнування і перенесення верхніх найродючіших горизонтів і підстилаючих порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, які піддаються руйну­ванню в процесі ерозії, називають еродованими.

До ерозійних процесів належать також промислова ерозія (руйнування сільськогосподарських земель під час будівництва і розробки кар'єрів), військова ерозія (воронки, траншеї), пасовищ­на ерозія (при інтенсивному випасанні великої рогатої худоби), іригаційна (руйнування ґрунту при прокладанні каналів і пору­шень норм поливу).

Вітрова ерозія (дефляція) ґрунтів. При вітровій ерозії ґрунтів відбувається видування і перенесення найменших частинок, до яких належать важливі для родючості компоненти (гумус, дрібнозем, хімічні речовини).

Водна ерозія ґрунтів. Під водною ерозією розуміють руйну­вання ґрунту під впливом тимчасових водних потоків. Водна еро­зія є одним із головних чинників формування рельєфу земної по­верхні.

Екологічні збитки від водної ерозії дуже великі: яри знищують цінні сільськогосподарські землі, створюють густорозчленований рельєф. При водній ерозії відбувається інтенсивне змивання ґрунтового покриву, замулювання малих рік і водосховищ сприяє їхній евтрофікації, що призводить до зниження врожайності в 10-12 разів та погіршення якості зерна.

Вторинне засолювання і заболочування ґрунтів.

Засолення ґрунтів — процес накопичення у верхніх горизонтах ґрунту надлишку шкідливих для рослин солей.

У природних умовах засолення ґрунтів відбувається внаслідок насичення солями ґрунтових вод, які по ґрунтових капілярах під­німаються вгору і випаровуються. При цьому на поверхні ґрунту або верхньому горизонті залишаються розчинені солі.

У процесі господарської діяльності людина може підсилити природне засолення ґрунтів. Таке явище називається вторинним засоленням і розвивається воно при надмірному поливі зрошу­вальних земель у засушливих районах.

Засолення ґрун­тів послаблює їхню функцію підтримання біологічного кругообігу речовин. Зникає багато видів рослинних організмів, з'являються нові рослини — галофіти (солелюбні). Зменшується генофонд на­земних популяцій у зв'язку з погіршенням умов життя організ­мів, посилюються міграційні процеси.

Заболочування ґрунтів — процес, пов'язаний зі зміною вод­ного режиму ґрунтів внаслідок застосування поверхневих вод або підняття ґрунтових. На заболочування значно впливає господар­ська діяльність людини (знищення лісів, будівництво гідротехніч­них споруд, надмірне зрошення земель).

Заболочування супрово­джується зміною характеру ґрунтів, перетворення їх у перезволо­жені, заболочені і болотні, з'являються ознаки оглеєння і накопичення на поверхні нерозкладених органічних речовин і торфу. Заболочування погіршує агрономічні властивості ґрунту і знижує продуктивність лісів.

Опустелювання. Одним із глобальних проявів деградації ґрун­тів є опустелювання. Опустелювання — це процес погіршення властивостей ґрунту з подальшою неможливістю їхнього віднов­лення без участі людини, а в екстремальних умовах це може при­звести до перетворення території на пустелю.

Причинами опустелювання є як природні (тривалі засухи, засо­лення ґрунтів, переважання легких ґрунтів, зниження рівня ґрун­тових вод, вітрова та водна ерозія), так і антропогенні (зведення лісів, перевипас тварин, інтенсивне розорювання ґрунтів, нераціо­нальне водовикористання).

Екологічні проблеми ґрунтів. Земельні ресурси для людини є найважливішими серед усіх ресурсів природи, а самі ґрунти — скарб і джерело багатства.

Без ґрунтів неможливе життя, як воно неможливе без повітря та води. За сучасними оцінками, у світовому сільському господар­стві використовується лише 30% ґрунтів, оскільки майже 70% їх — це ґрунти засушливих або холодних зон та малопридатні для використання землі крутих схилів.

Найважливішою складовою частиною ґрунтів, що визначає їхню властивість і родючість, є перегній, або гумус. Від кількості гумусу залежить родючість ґрунту.

Гумус покращує біологічні і хімічні властивості ґрунту, сприяє поліпшенню його структури, забезпечує рослини нітрогеном і зольними елементами. Чим більше гумусу у ґрунті, тим кращі його теплові і водні властивості. Багаті на гумус ґрунти мають більшу вологомісткість. Гумус у ґрунті служить також сприятливим суб­стратом для розвитку корисної ґрунтової мікрофлори. Із гумусу рослини отримують всі поживні речовини.

Інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного на­вантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування хі­мічних препаратів у сільському господарстві при низькій його культурі та інші впливи призводять до прискореної деградації ґрунтів, зниження їхньої родючості.

Забруднення ґрунтів.

Забруднення ґрунтів — накопичення в ґрунті речовин і організмів унаслідок антропогенного впливу в таких кількостях, які знижують технологічну, харчову і санітар­но-гігієнічну цінність рослин і якість інших об'єктів.

Основними забруднювачами ґрунту є пестициди, мінеральні добрива, відходи виробництва, нафта і нафтопродукти, газодимові викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

У світі щорічно виробляється більше мільйона тонн пестици­дів. На сьогодні вплив пестицидів на здоров'я населення багато вчених прирівнюють до впливу на людину радіоактивних речо­вин. Достовірно встановлено, що застосування пестицидів, поряд із деяким збільшенням врожайності, супроводжується зростанням видового складу шкідників, погіршуються харчові якості і збереження продукції, втрачається природна родючість.

Забруднення мінеральними речовинами. Ґрунти забрудню­ються і мінеральними добривами, якщо їх використовують у над­мірній кількості, втрачають при виробництві, транспортуванні і зберіганні.

Мінеральні добрива використовують для підвищення врожаю. Вони мають повернути в ґрунт відібрані з нього поживні речовини у вигляді солей. Розчинне мінеральне добриво у процесі накопи­чення поживних речовин у ґрунті вимивається фільтраційною водою.

Із нітрогенних, суперфосфатних та інших типів добрив у ґрунт у великих кількостях мігрують нітрати, сульфати, хлориди та інші сполуки. Це призводить до порушення біогеохімічного кругообігу нітрогену, фосфору та деяких інших елементів.

Надмірне використання мінеральних добрив викликає у дея­ких районах і небажане підкислення ґрунту.

Негативними екологічними наслідками надмірного викорис­тання мінеральних добрив є евтрофікація водойм, яка виникає при змиві з ґрунту надлишку нітрогену, фосфору та інших еле­ментів.

До інтенсивного забруднення ґрунтів призводять сміття і від­ходи виробництва.

Відходи виникли тоді, коли людина почала господарювати. їх і раніше збирали, закопували або спускали у водойми подалі від постійного місця проживання. Там, де знищен­ню відходів не приділяли уваги, вони часто ставали причиною ін­фекцій та епідемій.

Крім са­профітних мікроорганізмів, у відходах розвиваються і патогенні бактерії — носії різних захворювань, та яйця гельмінтів (глистів).

Мікроорганізми, які є збудниками гепатиту, туберкульозу, ди­зентерії, аскаридозу, респіраторних, алергічних, шкірних та інших захворювань переносяться різними агентами і забруднюють на­вколишнє середовище, зокрема, і ґрунт.

Значної шкоди нормальному функціонуванню ґрунтів завда­ють газодимові викиди промислових підприємств. Ґрунти мають здатність накопичувати дуже небезпечні для здоров'я людини за­бруднюючі речовини, наприклад, важкі метали.