Тема: ефективність суспільного виробництва.

Кількість навчальних годин: 2.

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Результатом діяльності народногосподарських комплексів, галузей, величезної кількості підприємств, праці мільйонів людей є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Розрізняють соціальну і економічну ефективність. Найбільш точно ефективність суспільної праці вимірюється за допомогою конкретних показників.

2. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

З н ати:

- сутність ефективності суспільного виробництва;

- зміст соціальної і економічної ефективності;

- показники економічної ефективності;.

- основні напрями зростання економічної ефективності.

В м іти:

- визначати сутність ефективності суспільного виробництва;

- розрізняти соціальну та економічну ефективність;

- визначати напрями зростання економічної ефективності;

- розкривати взаємозв'язок між економічною і соціальною ефективністю;

- давати характеристику показників економічної ефективності.

3. ЗМІСТ ТЕМИ: Ефективність суспільного виробництва.

План.

1. Ефективність суспільного виробництва.

2. Показники економічної ефективності.

Структурно-логічна схема змісту теми:

Ефективність суспільного виробництва

Соціальна ефективність Економічна ефективність

частка товарів народного продуктивність праці

споживання в загальному трудомісткість

обсязі виробництва матеріаловіддача

матеріаломісткість

фондомісткість

фондовіддача

І. Ефективність суспільного виробництва.

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. У найзагальнішому плані ефективність означає ефективний розвиток кожної зі сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання), або народногосподарську ефективність, нерозривно пов'язану з рухом сукупного суспільного продукту, тобто ефективність виробництва цього продукту, ефективність його обміну тощо.

Розрізняють також соціальну й економічну ефективність.

Соціальна ефективність це відповідність господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини, вона виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства; показує, наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціально ефективним. Інтегруючим показником соціальної ефективності є виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, переважно за рік. У розвинутих країнах світу частка товарів народного споживання (в тому числі послуг) у валовому національному продукті становить майже 70%, а виробництво засобів виробництва - до 30%. Крім того, соціальна ефективність конкретизується в таких категоріях, як соціальні витрати (забруднення навколишнього середовища, рівень захворюваності нації, рівень злиденності тощо) і соціальні блага (рівень освіти, здоров'я, життєвий рівень та ін.).

У колишньому СРСР існувала обернена пропорція у співвідношенні цих двох груп, що свідчило про значно більшу ефективність економіки розвинутих країн Заходу, з одного боку, та витратний характер економіки колишнього Союзу - з іншого. В Україні за 1991-1999 рр. частка товарів народного споживання скоротилася з 30 до 23%, що означало погіршення показників соціальної ефективності.

Причиною цього було існування в Україні великого військово-промислового комплексу (ВПК), значна матеріаломісткість виробництва (витрати матеріалів на одиницю продукції), застаріла структура виробництва (переважання металургійної промисловості, важкого машинобудування тощо), різкий занепад легкої, харчової промисловості за час економічної кризи. Так, вагома вага металургійного комплексу в промисловості України у 1999 р. становила майже 25%, що приблизно в 5-6 разів більше, ніж у розвинутих країнах світу, а частка машинобудівного комплексу знизилася до 35% від рівня 1990 р.

Економічна ефективність - це досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність - конкретна форма вияву дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічної ефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу головна мета - не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.

Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату, її визначають за такою формулою: Е=П/З,

де П - вартість продукту,

З - матеріально-грошові затрати.

В результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту. Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.

Між соціальною та економічною ефективністю існує взаємозв'язок. З одного боку, поліпшення задоволення особистих потреб усіх членів суспільства об'єктивно вимагає зростання економічної ефективності. Так, не можна підвищувати добробут народу, не забезпечивши істотне зростання продуктивності суспільної праці. Економічна ефективність виступає могутньою підйомною вирішення соціальних проблем. З іншого боку, підвищення соціальної ефективності, виступає вирішальним фактором раціонального та економного ведення господарства в інтересах суспільства та окремих його членів.

Проте на практиці подібний взаємозв'язок не завжди існує, що проявляється в нераціональному використанні матеріальних ресурсів, забрудненні навколишнього середовища тощо. Якщо втрачається зв'язок між соціальною та економічною ефективністю, то це фактично означає, що виробництво здійснюється заради виробництва, тобто воно набуває безглуздого характеру. Об'єктивною закономірністю має бути зростання ефективності виробництва такої продукції і такої якості, яка дійсно потрібна суспільству для задоволення його потреб. У цьому суть взаємозв'язку економічної і соціальної ефективності господарської діяльності.

Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні - істотне, зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції в Україні майже в 3,5-5 разів перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, - нафти - у 8-10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції у 2-3,5 разів вищі, ніж аналогічні показники в країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.

Ефективність суспільного виробництва - найважливіша узагальнююча характеристика результативності суспільного виробництва, яка відображає відношення величини створених товарів і послуг до сукупних витрат суспільної праці.

У найбільш загальній формі вона виражається формулою:

Результат/Витрати

У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного впродовж певного часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства відношенням величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній із цих ланок народного господарства. Водночас для розмежування результатів ефективності на мікроекономічному рівні виділяють категорію «виробнича ефективність».

Для порівняльної оцінки ефективності суспільного виробництва в різних країнах використовують показник виробництва національного доходу на душу населення. Він характеризує рівень розвитку народного господарства у зіставленні з кількістю населення і найбільш точно визначає рівень продуктивності суспільної праці в країні, ступінь розвитку її продуктивних сил, ефективність форм власності та господарського механізму. Обчислюють виробництво продукції на душу населення за обсягом валового національного продукту, національного доходу, продукції промисловості, сільського господарства, наданні послуг тощо. Його розрахунок здійснюється діленням обсягів ВНП або національного доходу та інших макроекономічних величин

на середньорічну кількість населення..

В абсолютних величинах найбільшу кількість продукції на душу населення виробляють у ІІІвеції, Швейцарії, Голландії та Ісландії. За ними йдуть США, Японія, Німеччина та інші країни. В Україні виробництво ВВП на душу населення становило в 1990 р. до 2200 дол., а за роки кризи знизилося.до 2606 грн. У 1999 р., що у доларовому еквіваленті становило менше 500 дол., внаслідок чого Україна була віднесена до слаборозвинутих держав.

Із зростанням інтернаціоналізації технологічного способу виробництва все більшого значення набуває ефективність зовнішньоекономічної діяльності, що вимагає виокремлення в народногосподарській ефективності інтернаціонального аспекту, або категорії «інтернаціональна ефективність».

Між економічною і соціальною ефективністю існує суперечність, яка є формою руху суперечності між виробництвом і споживанням. Для того щоб ця суперечність сприяла соціально-економічному прогресу суспільства, необхідно уникати як зрівнялівки у розподілі матеріальних благ, так і надмірної нерівності, тобто досягати оптимуму. За його відсутності руйнуються стимули до праці, знижується ефективність суспільного виробництва, зростає прагнення змінити існуючий лад.