Операції банків з торгівлі іноземною валютою.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами здійснюється через уповно­важені банки та інші кредитно-фінансові установи, які одержали лі­цензію НБУ на торгівлю іноземною валютою.

Здійснювати операції на міжбанківському валютному ринку України можуть тільки суб'єкти цього ринку, до яких належать:

— Національний банк України;

— уповноважені банки — комерційні банки України, які мають ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями;

— інші фінансово-кредитні установи — резиденти (страхові, інвестиційні, дилерські та інші компанії), які мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;

— юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;

— кредитно-фінансові установи — нерезиденти (в тому числі іноземні банки), які одержали індивідуальний дозвіл НБУ.

Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті підлягають обов'язковому зарахуванню на їх рахунки.

Після зарахування суми валюти, яка надійшла, банк повинен не пізніше наступного дня сповістити про це власника рахунку.

В разі потреби клієнти можуть добровільно продавати (а банки, від­повідно, купувати) ті кошти, які залишаються на валютних рахунках у розпорядженні їхніх власників.

Уповноважені банки можуть продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за заявками клієнтів під­приємницької діяльності. Необхідними умовами для придбання клієнтами уповноважених банків іноземної валюти в Україні є:

— відповідним чином оформлений контракт на імпорт товарів, робіт чи послуг;

— документи, що свідчать про правомірність переказування за кордон прибутку, отриманого іноземним інвестором від іноземних інвестицій в Україні;

— документи, що свідчать про правомірність купівлі іноземної валюти для погашення і обслуговування резидентом кредиту, одер­жаного в іноземній валюті у встановленому порядку від нерезидента або в уповноваженому банку.

Продаж іноземної валюти уповноваженими банками України здійснюється тільки за наявності необхідного еквівалента в гривнях на поточному рахунку клієнта на момент подання заявки на купівлю іноземної валюти. Це має бути підтверджено платіжними докумен­тами, які свідчать про списання суми грошей у гривнях. При відсут­ності коштів у гривнях на поточному рахунку клієнта банк може на­дати короткостроковий кредит.

Куплена клієнтом іноземна валюта має бути використана у пов­ній відповідності з контрактом у встановлені строки, інакше банк здійснить зворот­ну операцію протягом 5-ти банківських днів.

 

На початку кожного дня торгівлі на міжбанківському валютному ринку України уповноважені банки отримують інформацію НБУ про офіційні курси валют. Після цього дилери банків за допомогою моніторів системи Рейтер та телефонів починають з'ясовувати курси купівлі-продажу окремих валют у інших банках. Якщо пев­ний курс влаштовує якісь дві сторони, то та з них, котра ініціювала угоду надсилає телекс зі стандартними реквізитами

Банк-контрагент має надіслати телекс-підтвердження угоди в той самий день.

Конверсійні операції - це операції з торгівлі (обміну, конверсії) іноземною валютою на відповідну дату за визначеним курсом. Їх прийнято називати операціями Forex (Foreign Exchange Operations).

Конверсійні операції банку поділяються на клієнтські (за дорученням клієнтів) і арбітражні (валютний арбітраж), що проводяться банком за свій рахунок для отримання прибутку від різниці курсів валют, або для страхування ризиків.

Розрізняють:

- просторовий арбітраж – коли прибуток банк одержує від різниці курсів валют на різних валютних ринках. На сьогодні в умовах розвитку сучасних засобів зв'язку і комунікацій просторовий арбітраж втратив своє значення.

- часовий арбітраж - коли прибуток утворюється за рахунок зміни курсів за певний період часу. Такі операції пов'язані з високим ризиком.

- процентний арбітраж – коли прибуток утворюється за рахунок різниці процентних ставок і курсів валют.

 

 

Валютні конверсійні угоди поділяються на «касові» і «строкові». Якщо куплена валюта має бути надана у розпорядження покупця в день укладання угоди (todау — «ТОD»), або на наступний день (тоmoггоw — «ТОМ»), то такі угоди називаються «овернайт»

Угоди, які передбачають поставку валюти протягом двох робочих днів після їх укладання, іменуються угодами «спот».

Ці два види угод об'єднуються поняттям «касові» валютні операції. За такий короткий період обмінний курс, як правило, не встигає значно змінитися, і ризик практично не виникає або зводиться до мінімуму.

До строкових належать «форвардні» угоди, які передбачають обмін валют у заздалегідь установлений строк (як правило, від одного тижня до року і більше), але за курсом, зафіксованим у момент укладання угоди, тобто «сьогодні».

До строкових належать також угоди типу «своп», що являють собою комбінацію операцій «спот» і простого «форварда». Тобто операція «своп» — це одночасна купівля і продаж іноземної валюти на приблизно рівні суми за умови розрахунків за них на різні дати (купівля або продаж валюти на ближчу дату з одночасною контр-угодою на визначений строк у майбутньому), використовується для страхування ризику зміни курсу на валюту для забезпечення платежів, або для отримання прибутку при наявності вільної валюти.

Валютні опціони – це строкові угоди між продавцями і власниками опціонів, за якими останні отримують право, але не зобов’язуються, купити у продавця опціону, або продати йому певну суму валюти в обмін на іншу валюту, за обумовленим на день обміну курсом. (опціон coll – на купівлю, опціон put - на продаж).

 

Для контролю і зниження валютного ризику НБУ здійснює контроль за валютною позицією банків.

Валютна позиція — це співвідношення активів і зобовязань, за кожною іно­земною валютою, яке складається внаслідок проведення банком валютних операцій.

Валютна позиція банку може бути відкритою або закритою. При закритій валютній позиції сума активів в іноземній валюті дорівнює сумі зобов'язань в цій же валюті.

При відкритій валютній позиції сума активів в іноземній валюті не збігається із сумою зобов'язань у цій же валюті.

Відкрита позиція, у свою чергу, класифікується як довга або ко­ротка.

При довгій відкритій валютній позиції валютні активи перевищують валютні зобов'язання.

При короткій відкритій валютній позиції сума активів в іноземній валюті є меншою від суми зобов'язань у цій же валюті.

Національний банк України має право встановлювати для уповноваженого банку, що здійснює на міжбанківському валютному ринку України операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні, ліміти таких відкритих валютних позицій. Ліміти відкритої валютної позиції - це встановлене Національним банком України кількісне обмеження у відсотках щоденної величини відкритих банком валютних позицій, а саме: загальної (довгої/короткої) в іноземних валютах і банківських металах. Нормативне значення загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 15 відсотків У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку: загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 5 відсотків;

загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не
більше ніж 10 відсотків".