Сущность консорциального кредитования 4 страница

Как и другие ценные бумаги, залоговые бумаги могут быть в любой момент проданы по биржевому курсу. Ипотечные банки передают залоговые бумаги на биржу для свободной продажи.

Неотъемлемой составной залоговой бумаги является так называемая купонная книжка, которая состоит из отдельных купонов, на которых обозначены суммы выплаты процентов и дата их выплаты. Держатель залоговой бумаги получает проценты за предъявление соответствующего купона.

Залоговые бумаги выпускают разными купюрами сроком на 10-15 лет. Они могут быть или на предъявителя, или именные.

В процессе поиска новых источников формирования кредитных ресурсов ипотечные банки широко диверсифицируют свою деятельность.

Необходимым условием предоставления ипотечного кредита является предъявление заемщиком в банк документов, которые подтверждают его право собственника на имущество, которое выступает как обеспечение займа. В западных странах распространены займы на куплю нового дома к моменту продажи заемщиком его старого дома; займы на приобретение клиентом банка своего первого дома и т.п. Ипотечный банк предоставляет своим клиентам детальную информацию о том, как правильно выбрать заем и страховку, о порядке приобретения дома и т.п. Банк устанавливает размер минимальной суммы ипотеки.

Безусловно, что далеко не каждый земельный участок может быть объектом ипотеки. Ипотечные банки стремятся работать с лучшими или средними по качественным характеристикам (плодородие, местонахождение и т.п.) землями, и это закономерно.

Ипотечному банку законодательно запрещается заниматься куплей-продажей земельных участков.

Одной из важнейших экономических проблем ипотечного кредитования является точная и правильная стоимостная оценка заложенной недвижимости. В случае слишком высокой оценки земли и недвижимости в деятельности ипотечных банков могут возникать финансовые трудности.

Для вычисления стоимости земельного участка ипотечные банки разрабатывают соответствующие инструкции.

Как правило, в законодательном порядке устанавливается норма, по которой ипотечные займы могут предоставляться лишь под земельные участки, приносящие их собственнику стабильный доход. При ипотеке здания или сооружения предметом залога в Украине вместе с ними становится также право на пользование земельным участком, на котором расположены указанные объекты. В этих случаях при обращении взыскания на предмет залога покупатель здания, сооружения должен иметь право на получение земельного участка.

Недвижимость считается заложенной на основе передачи собственником права собственности на нее (ипотеки) кредитору. Экономическая и юридическая сущность ипотеки не изменяется, если заложенный объект продается или каким-нибудь другим путем (например, наследование) переходит к другому собственнику.

Залоговые права заносят в специальный реестр, который находится под контролем государственного доверенного лица. Своей подписью на залоговой бумаге он подтверждает наличие необходимого покрытия.

Условия, на которых ипотечный банк может предоставить кредит, зависят от состояния того сегмента рынка ценных бумаг, на котором осуществляется обращение залоговых бумаг и ипотечных облигаций. В случае снижения процента по этим ценным бумагам, как правило, уменьшается процент по ипотечному кредиту. По залоговым бумагам банк платит процент их держателям. При этом перед банком возникает проблема разрыва во времени между выплатой процентов по залогу и поступлением процентов за ипотечный кредит. Ипотечный банк не может ставить себя в заранее невыгодное финансовое положение, выплачивая процент по залоговым бумагам еще до того, как начнут поступать платежи по кредиту.

Долгосрочный характер ипотечного кредита обуславливает механизм погашения займа и выплаты процентов из текущих доходов заемщиков и небольшими взносами.

В случае невозвращения займа собственником залогового имущества становится заимодатель — ипотечный банк.

Отрицательно влияет на развитие ипотечного кредита инфляция. В условиях ускорения инфляционных процессов задолженность погашается все более обесцененными деньгами. Ипотечный кредит является составной частью стабильной национальной экономики.

36. Система іпотечного кредитування посідає унікальне

місце в національній економіці. По-перше, сьогодні іпотечне кредитування в більшості економічно

розвинутих країн є не тільки основною формою поліпшення соціально-економічних умов, але й

здійснює істотний вплив на економічну ситуацію у країні в цілому. З іншого боку, система іпотечного

кредитування являє сьогодні складний механізм, який складається із взаємопов’язаних та

взаємозалежних підсистем (ринок нерухомості та операції з купівлі-продажу нерухомості, комплекс

операцій з надання та обслуговування іпотечних кредитів, фондовий ринок та операції

сек’юритизації іпотечних активів тощо). За рахунок іпотеки здійснюється інвестування реального

сектора економіки та збільшення його капіталу і внаслідок цього забезпечується стабільне

зростання доходів у різних галузях економіки. Іпотека може стати одним з важливих інструментів

створення національної системи заощаджень. При широкому впровадженні іпотечного

кредитування в країні збільшаться бюджетні надходження, ефективніше вирішуватимуться житлові

питання, зросте відтворення робочої сили та її мобільність. Завдяки управлінню розгалуженими

фінансовими потоками держава має можливість впливати на соціально-економічні процеси в країні

[7].

Світова фінансова криза, яка розповсюдилась по усьому світу, не залишила в стороні і

Україну. В цьому середовищі найбільше постраждала її банківська система, та особливий удар

прийшовся на іпотечне кредитування.

Вплив світової фінансової кризи на економіку України виявив такі основні проблеми, які

суттєво вплинули на іпотечний ринок, а саме:

- різке зниження доходів більшої частини суспільства;

- висока залежність ринку від іноземної валюти, результатом якого є 79,2% усіх

іпотечних кредитів, виданих у іноземних валютах банківською системою;

- відсутність довгострокового та відповідного рівня фінансування у національній валюті,

результатом якого є нерозвиненість механізмів залучення довгострокових коштів як

ресурсу для іпотечного кредитування.

На сьогоднішній день банки помалу відновлюють процес видачі іпотеки. Проте

кредитування фізичних осіб і корпоративного сектора досі залишається млявим. Особливо

страждають через відсутність позик будівельники. Експерти переконані, що без грошових вливань

відродження ринку нерухомості неможливе.

На цей час банки готові видавати іпотечні позики на вторинне житло під 23-30% річних у

гривні. Первинний внесок повинен становити не менше 25-30% вартості житла. В іноземній валюті

парламент кредитувати заборонив [6].

Річ у тім, що іпотечне кредитування зараз невигідне ні для банків, ні для клієнтів. У зв'язку з

непередбачуваністю ринку нерухомості банки не можуть запропонувати процентні ставки нижче

25% на невеликий термін [6].

На думку аналітиків, обережність у кредитуванні пов'язана з високим рівнем проблемної

заборгованості за виданими позиками, яка, за їх оцінками, сягає 40% кредитних портфелів банків.

Обсяги заборгованості за іпотечними кредитами, за 2008-2009 роки, становлять мільйони гривень.

Для уникнення ускладнень учасники ринку готові трансформувати відносини з потенційними

позичальниками - їх відбиратимуть ретельніше [13].

Більшість українських банків за час кризи підсилили служби ризик-контролю та

удосконалили методики оцінки платоспроможності клієнтів. При цьому фінансові установи

враховуватимуть і нові специфічні ризики. Одним з них, наприклад, вже у недалекому майбутньому

буде фінансовий стан підприємств, на яких працюють клієнти [6].

На стримування розвитку іпотечного кредитування впливає і обмежений платоспроможний

попит населення. Грошові витрати та заощадження населення України є надзвичайно низькими.

Зрозуміло, що за таких обсягів витрат населення внутрішній ринок країни залишається дуже

вузьким. Однак зарубіжний досвід свідчить, що існує пряма залежність між часткою заощаджень

населення у їх сукупних доходах та темпами економічного зростання, оскільки заощадження, як

правило, використовуються з інвестиційною метою [8].

У 2011 році експерти не чекають радикальних змін на ринку іпотечного кредитування.

Швидше за все продовжуватимуться тенденції минулого року: поступове зниження ставок,

збільшення кількості банків, що пропонують кредити на купівлю нерухомості. «За прогнозами, в

2011 році збільшиться кількість банків, що видають іпотечні кредити, оскільки банки поступово

повертаються в цей сегмент ринку. Що ж до ставок по іпотечних кредитах в цілому по ринку, вони

можуть ще знизитися, але це зниження вже буде незначним», - за даними департаменту з розвитку

роздрібного бізнесу Universal Bank. Проте при успішній реалізації державної програми іпотечного

кредитування і подальшому зниженні ставок по іпотечних кредитах до рівня, на якому вони стануть

привабливими для позичальника, ринок іпотечного кредитування може продемонструвати в 2011

році значне зростання. «Якщо ринок розвиватиметься і підтримуватиметься з боку державних

органів такими ж темпами, як і в 2010 році, то при оптимістичному прогнозі ринок іпотеки досягне

докризового рівня ближче до третього кварталу 2011 року» [11].

Отже, на сьогодні існує ряд проблем, які потребують негайного вирішення, що в

свою чергу приведе до розширення іпотечного ринку та повноцінного його функціонування.

Незважаючи на значні позитивні зміни, нормативно-правова база іпотечного кредитування

залишається незавершеною. Зараз в Україні врегульовано механізм первинного іпотечного ринку,

але не узаконено механізми функціонування вторинного іпотечного ринку. Необхідно удосконалити

законодавчу базу шляхом прийняття законів “Про державну реєстрацію прав власності та обтяжень

на нерухоме майно”, вдосконалення Закону України “Про іпотечні цінні папери”, внесення змін до

Земельного, Цивільного, Житлового та Господарського кодексів, законів “Про цінні папери і

фондову біржу”, “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та

інших нормативно-правових актів, пов’язаних з цією проблематикою.

На сьогодні в Україні немає єдиної централізованої системи реєстрації прав власності та

обтяжень на нерухоме майно, яка була б доступна громадськості. Також не існує системи

реєстрації іпотек та інших обтяжень нерухомого майна. Таким чином, кредитор не має юридичних

гарантій щодо однозначного встановлення права власності позичальника та наявних обтяжень на

нерухоме майно, яке було запропоноване для передачі в іпотеку. Необхідно також вирішити

питання і процедуру виселення мешканців із житлового приміщення, на яке звертається стягнення

за іпотечним договором.

Обмежений платоспроможний попит населення також є одним із чинників стримування

розвитку іпотечного кредитування. Грошові витрати та заощадження населення України

надзвичайно низькі, тому внутрішній ринок країни залишається дуже вузьким. Не менш важливими

є психологічні фактори, головним з яких є національна ментальність значної частини населення,

яка полягає у небажанні жити в борг. Тому практично не існує кредитних історій позичальників.

Також значну роль відіграє довіра населення до банків. З огляду на сьогоднішні події, можна з

впевненістю сказати, що банки втратили довіру більшості позичальників країни.

Тому основними завданнями розвитку іпотечного ринку залишається створення належної

законодавчої бази, яка б відповідала міжнародним стандартам та враховувала позитивний досвід

запровадження відповідного законодавства в інших країнах, зниження вартості кредитів,

збільшення терміну їх надання. Також потрібно розробити заходи, спрямовані на більш широке

залучення іноземних інвесторів до участі в іпотечному житловому кредитуванні в Україні.

Іпотечне кредитування у перспективі може стати надійним засобом залучення внутрішніх

інвестицій та невід'ємним елементом ринкової економіки, що формується в Україні, і сприяти

економічному і соціальному розвиткові нашої держави.

37. Споживчий інвестиційний кредит — це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам — резидентам України на придбання з інвестиційною ме­тою нерухомості, споживчих товарів тривалого користування. Він надається на виплат, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Сутнісна ознака споживчого інвестиційно­го кредиту — кредитування інвестиційних заходів фізичних осіб, зокрема на:

а) будівництво:

• індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями;

• будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок;

• надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літніх кухонь, теплиць, майстерень, накриттів тощо;

• гаражів;

б) купівлю:

• індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями;

• квартир у житлових будинках;

• будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;

• гаражів;

• автомашин або засобів малої механізації;

• технології та технологічного обладнання для підприємницької діяльності та ін.;

в) реконструкцію та капітальний ремонт:

• індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інже­нерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку;

• квартир;

• будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;

• автомашин або засобів малої механізації;

• технологічного обладнання та ін.;

г) інші поточні інвестиційні потреби (придбання побутової техніки, меблів, товарів тривалого користування, які будуть ви­користовуватися в підприємницькій діяльності фізичної особи).

Комерційні банки надають інвестиційні споживчі кредити фі­зичним особам на комерційній основі при дотриманні принципів цільової спрямованості, забезпечення, строковості, платності та поворотності та у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів та послуг, які є об'єктом кредитування.

Наприклад, кредити на будівництво, купівлю, капітальний ре­монт та реконструкцію індивідуальних житлових будинків, садо­вих будинків, дач та інше надаються у розмірі 75 % кошторисної вартості будівництва, у межах розмірів, які встановлює комер­ційний банк залежно від цін та в межах кредитних ресурсів банку.

Кредити населенню видаються на основі кредитних угод, які укладаються з банком. У кредитній угоді визначаються строки подання документів, які підтверджують цільове використання кош­тів по позичці, залежно від об'єкта кредитування, але не пізніше встановленого строку освоєння.

При цьому строк освоєння кредитів, пов'язаних з будівницт­вом, реконструкцією, капітальним ремонтом, не повинен пере­вищувати 2 роки, по позичках, які надаються на купівлю будин­ків, квартир та інше — 2 місяці, а повний строк встановлюється залежно від цілей об'єкта кредитування, розміру позички та пла­тоспроможності позичальника.

Кредитна угода оформляється на всю суму кредиту, уклада­ється на строк користування позичкою та підписується керівни­ком банку і позичальником.

Інвестиційні споживчі кредити можуть видаватися частками таким чином, щоб витрати, строки погашення, відсотки по вида­них сумах відповідали умовам кредитного договору. Кожна сума кредиту, одержана позичальником у межах умов кредитної угоди, оформлюється строковим зобов'язанням і підписується позичаль­ником.

Обов'язковою умовою надання інвестиційного споживчого кредиту є страхування об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування позичкою.

Для одержання кредиту та оформлення кредитної угоди пози­чальники надають банку такі документи:

— паспорт або інший документ, який засвідчує особу;

— довідку з місця роботи позичальника, де вказується середньомісячний дохід за останні 2 квартали, а пенсіонери надають банку посвідчення;

— документи, необхідні для визначення платоспроможності клієнта;

— договір застави майна або договір про страхування;

— доручення одного або більше працездатних громадян, які мають постійне джерело доходу;

— довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

— письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне об­ґрунтування);

— документ, який підтверджує право на відповідні пільги.
Крім цього, позичальники надають у банк спеціальні докумен­ти залежно від об'єкта кредитування та вимог банку.

Особливо ретельно працівник банку повинен перевірити оформ­лення договору застави майна, доручення громадян, а також інші довідки та документи, які визначають платоспроможність пози­чальника.

На основі цього встановлюється сума платежу основного бор­гу по кредиту, проводиться розрахунок загальної суми відсотків, а також встановлюється порядок погашення кредиту та відсотків

по ньому.

На основі підписаного керівником банку кредитного договору бухгалтерія оформляє індивідуальному позичальнику особовий

рахунок.

Часто при видачі споживчих інвестиційних кредитів викорис­товується бальна система оцінки заявок (кредитний

 

Основною ідеєю кредитного скорингу є можливість визначення, якості кредиту шляхом перевірки фінансових, економічних та інших факторів характеристики позичальника (див. табл. 5.1).

Таблиця 5.1

ФАКТОРИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ЯКІСТЬ СПОЖИВЧОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КРЕДИТУ

 

Фактор	Бал
1. Сфера зайнятості клієнта
професіональний менеджер
кваліфікований робітник
клерк
студент
некваліфікований робітник
робітник, який працює неповний робочий день
2. Забезпеченість житлом
будинок власний
оренда будинку або квартири
живе з другом або родичами
3. Кредитний рейтинг
відмінний
середній
відсутність інформації
поганий
4. Привабність роботи на одному місці
більше 1 року
не більше 1 року
5. Привабність проживання за даною адресою*
більше 1 року
не більше 1 року
6. Наявність телефону
так
ні
7. Кількість дітей
більше 3
8. Наявність банківських рахунків
чековий та ощадний
тільки ощадний
тільки чековий
немає

 

 

Максимальний бал може становити 43, а мінімальний — 9, однак рішення про видачу кредиту приймається лише у випадку, коли сума балів перевищує 28. Чим вищий бал, тим більші мож­ливості одержати кредит.

 

38. Міжнародний інвестиційний кредит і його роль у розвитку економіки України

Іноземний кредит являє собою рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка.

З позицій цільових функцій сьогодні іноземні кредити залу­чаються, по-перше, для утримання України як держави «на пла­ву» з метою входження у світовий ринок, де вона мас стати час­тиною світової економіки. По-друге, для отримання кредитів для трансформації структури економіки України, зміни в ній народногосподарських пропорцій, створення умов повної економічної рівноваги. По-третє, отримання кредитів під залучення критично­го імпорту, передусім енергоносіїв, яких в Україні обмаль, для розвитку національного виробництва та особистого споживання. Нарешті, по-четверте, під виглядом першої із зазначених цільо­вих функцій іноземних кредитів в Україні отримуються кредити для виживання конкретних урядів.

До основних реальних джерел залучення Україною іноземних коштів належать:

* позички таких міжнародних фінансових організацій, як Між­народний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейсь­кий банк реконструкції та розвитку (ЄБРР);

* кредити іноземних держав та їх угруповань типу Європейсь­кої Спільноти (ЄС);

* кредити держав — постачальниць енергоносіїв (Росія і Туркменістан);

* розміщення цінних паперів у вигляді облігацій державних позик на зовнішніх ринках, а також на внутрішньому ринку при купівлі їх нерезидентами;

* гранти, субсидії, стипендії тощо як науково-технічну допо­могу від міжнародних фінансових організацій та з країн розвину­тої економіки.

Із наведених джерел можливого отримання Україною інозем­них коштів три перші належать до безпосередньої форми інозем­ного позичкового капіталу і є прямим кредитуванням. Четверте джерело є опосередкованим кредитуванням України, а щодо п'ято­го, то це специфічна функціональна форма вивезення капіталу, її специфічність полягає в тому, що вона не має на меті отриман­ня конкретного доходу від укладення капіталу в іноземну країну у вигляді науково-технічної допомоги, її функцією є створення умов для формування в Україні ринкового середовища, що від­криває й розширює для позикодавців можливості успішного за­стосування всіх зазначених попередніх джерел.

Щодо кредитів міжнародних фінансових організацій, то для них характерні такі функціональні спрямування. МВФ надає по­зички переважно на покриття дефіциту платіжного балансу, бю­джету, на закупівлю критичного імпорту тощо при загальному векторі всіх цих напрямів на підтримку національної валюти за умов ринкових відносин. У позичках Світового банку, поряд з подібними напрямами кредитування, чільне місце посідають кре­дити, спрямовані на розвиток конкретних галузей економіки. Кредити ЄБРР підтримують розвиток малого та середнього бізнесу.

Таким чином, залучення іноземних кредитів може мати різні функціональні цілі та джерела їх отримання.

У цьому контексті варто зазначити, що не всі іноземні кредити йдуть на фінансування інвестиційних проектів. Усі кошти МВФ та значна частина грошей Світового банку йдуть на фінансування системних проектів, які спрямовані на реформування цілих сек­торів економіки. Гроші траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України, а згодом Міністерство фінансів України визначає, як вони будуть "використані. Оскільки кошти системних проектів можуть бути використані на погашення дефіциту україн­ського бюджету або на «підтримку платіжного балансу», то, зви­чайно, вони не можуть бути інвестиційними.

Іноземний інвестиційний кредит — це економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу фінан­сування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка. Специфікою інозем­ного інвестиційного кредиту є те, що він бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капі­талу у виробничий — унаслідок експорту обладнання, сировини, палива; в процесі виробництва — у формі кредитування під неза­вершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Він у тісному зв'язку з внутрішнім кредитом бере участь у зміні форм вартості, забезпечує безперервність відтворення, обслуго­вуючи всі його фази. Різночасність окремих фаз відтворення, розбіжність часу та місця входження в міжнародний оборот реа­лізованої вартості та необхідних для цієї реалізації платіжних коштів, розбіжність валютного обороту з рухом позичкового ка­піталу визначають взаємозв'язок іноземного інвестиційного кре­диту з виробництвом.

Суб'єктами іноземного інвестиційного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни — представники різних країн. Таким чином, можна зробити висновок, що існують три основні види іноземного інве­стиційного кредиту:

1) державний кредит, що надається на двосторонній і бага­тосторонній основі, включаючи позички міжнародних органі­зацій;

2) банківський кредит, пов'язаний з кредитними відносинами між банками різних країн;

3) комерційний кредит, що безпосередньо обслуговує інвести­ційний процес підприємств (фірм).

На міжнародному позичковому ринку іноземний інвестицій­ний кредит відіграє подвійну роль: позитивну та негативну.

Позитивна роль полягає у прискоренні розвитку продуктив­них сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтво­рення та його розширення. Він сприяє інтернаціоналізації ви­робництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку, поглиблює міжнародний розподіл праці. Крім того, він забезпе­чує сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, оскільки пов'язується з умовами про надання пільг інвесторам країни-кредитора; застосовується для утворення інфраструкту­ри, необхідної для функціонування підприємств, у тому числі іноземних та спільних; сприяє зміцненню позицій національних підприємств, банків, які мають відношення до міжнародного капіталу.

Негативна роль іноземного інвестиційного кредиту в розвит­ку ринкової економіки полягає в загостренні її суперечності. Іно­земний інвестиційний кредит — це також знаряддя конкурент­ної боротьби країн за ринки збуту, сфери застосування капіта­лу, джерела сировини, за переваги в основних сферах науково-технічного прогресу.

Таким чином, роль іноземного інвестиційного кредиту в умо­вах ринкової економіки має подвійну роль: з одного боку — роз­виток взаємовигідного співробітництва країн; а з іншого — засіб конкурентної боротьби.

Незважаючи на це, залучення іноземних інвестиційних кре­дитів в українську економіку має сьогодні стратегічний та тактичний інтерес з боку як України, так і іноземних креди­торів.

Стратегічний довгостроковий інтерес України та інтерес іно­земних кредиторів у цілому збігаються, бо полягають у якнай­швидшому входженні нашої країни у світове товариство без знач­них соціальних потрясінь.

Щодо тактичних, короткострокових інтересів України та іно­земних кредиторів, то вони можуть як збігатися, так і бути про­тилежними. Останні виявляються передусім у розбіжності інте­ресів сторін як товаровиробників, що конкурують за збут про­дукції і одержання прибутку.

У цілому пріоритетними в цих відносинах є: вирівнювання дефіциту державного бюджету, торговельного та платіжного ба­лансів; розвиток малого та середнього бізнесу; трансформація економіки на основі ринкової рівноваги в новому державному утворенні; розвиток ринкових інституцій.

38. Іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі економіки: вивіз вітчизняного капіталу в інші країни. Експорт підприємницького капіталу здійснюється в основному шляхом створення монополіями філій або дочірніх підприємств за рубежем, у тому числі у формі спільних підприємств за участю національного капіталу. Сучасна світова економіка не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій. Багато країн світу активно інвестують свої засоби в економіку інших країн, одержуючи визначений доход і розвиваючи окремі галузі народного господарства цих країн.

Досить важлива роль іноземних інвестицій для нашої країни, тому що створюються сприятливі умови на базі отриманих кредитів обновляти і розвивати всі необхідні галузі народного господарства, підвищити ефективність виробництва і випускати конкурентоздатні товари. Без інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечення конкурентоздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.В даний час, як ніколи, багато країн світу поставлені перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентоздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікованості капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень.

Іноземні інвестиції стають одним з вирішальних факторів всієї економічної політики багатьох держав. Без них не удається швидко переборювати економічні кризи і виходити на рубежі економічного росту, забезпечувати приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання його високої продуктивності і ринкової платоспроможності, що виступає могутнім каталізатором загальноекономічного підйому і прогресивних зрушень.Іноземне інвестування відбувається при наявності двох головних факторів: спонукальних мотивів і регулювання. Кожен процес вкладення засобів здійснюється і розвивається в специфічних і багато в чому неповторних внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних і політичних умовах. Іноземне інвестування супроводжується наростанням відкритості економіки країн для закордонних інвесторів. Закономірним фактором здійснення зовнішнього інвестування є економічна стабільність. Існує чіткий взаємозв'язок між економічним ростом і темпами надходження прямих іноземних інвестицій; деякі дослідники вважають ріст в економіці приймаючих країн вирішальним фактором для позитивної динаміки їхніх потоків.