Хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення з залученням імунного механізму (D50-D89), їх наслідки

 

СТАТТЯ 12 Медичний огляд з визначенням ступеня придатності до військової служби проводиться після стаціонарного обстеження за умов спеціалізованого лікувального закладу.До пункту “а” належать установлені в стаціонарі апластичні та сідеробластні анемії, спадкові форми тромбоцитопатій, гемофілій, коагулопатій, що супроводжуються кровотечами, крововиливами.Особи з аліментарними, набутими гемолітичними та іншими анеміями, набутими порушеннями системи гемостазу оглядаються за пунктами “а”, “б”, “в” чи “г” залежно від перебігу захворювання, стійкості змін у складі крові та функцій системи гемостазу, порушення функцій кровотворних органів та ефекту від проведеного лікування.Громадяни, які призиваються на строкову військову службу, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, вступають до ВВНЗ, при досягненні ремісії захворювання крові і кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму проходять медичний огляд за пунктом “в”, а при недостатньому ефекті від лікування – за пунктом “б” або “а”. Громадяни, які приймаються на військову службу за контрактом, вступають до ВВНЗ, при досягненні ремісії захворювання крові і кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму проходять медичний огляд за пунктом “б”, а при недостатньому ефекті від лікування – за пунктом “а”. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та перенесли епізод ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури з добрим ефектом від глюкокортикоїдної або імунотерапії, спленектомії, оглядаються за пунктом “г”. При хронічному повільно прогресуючому перебігу з помірно вираженою тромбоцитопенією без геморагічних проявів та за відсутності необхідності в підтримувальній гормоно- та імунотерапії (після спленектомії або без неї) огляд проводиться за пунктом “в”, а при незначному ефекті від спленектомії або за відсутності ефекту – за пунктом “а”.Часті загострення хвороби – це 2 та більше рази на рік; рідкі загострення – 1 раз на рік та рідше.При стійких імунодефіцитних станах (крім хвороби, викликаної вірусом імунодефіциту людини), що супроводжуються частими рецидивами інфекційних ускладнень, огляд проводиться за пунктом “а”.За інших імунодефіцитних станах, які супроводжуються патологічними змінами кровотворної системи, інших органів, огляд проводиться залежно від ступеня порушень функцій ураженого органу або системи органів за відповідними статтями Розкладу хвороб.До пункту “в” належать хронічні хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму у фазі тривалої стійкої (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) ремісії.Обстеження хворих з підозрою на саркоїдоз проводиться за умов спеціалізованого відділення. Діагноз саркоїдозу повинен бути підтверджений морфологічно. За неможливості морфологічної верифікації або відмови від неї діагноз встановлюється на основі комплексу клініко-рентгенологічних ознак. Експертне рішення приймається за пунктами “а”, “б” чи “в” залежно від ступеня порушень функцій уражених органів, поширеності та перебігу захворювання.До пункту “г” належать тимчасові розлади функцій крові та кровотворних органів після перенесених захворювань (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функцій еритроцитів та тромбоцитів), не зумовлених системними захворюваннями крові, або після хірургічного лікування, коли для повного відновлення працездатності та нормалізації гематологічних показників потрібен термін не менше одного місяця.Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (Е00-Е90), їх наслідки

СТАТТЯ 13

Медичний огляд громадян та військовослужбовців при визначенні ступеня придатності до військової служби, до навчання у ВВНЗ проводиться після стаціонарного обстеження в умовах спеціалізованого лікувального закладу. У разі виявлення вузлового зоба пропонується пункційна біопсія щитоподібної залози під контролем УЗД та цитологічне дослідження біоптату. Якщо відсутні дані про новоутворення, огляд проводиться за пунктом “г”.

До пункту “а” належать:

стійкі, значно виражені розлади, зумовлені тяжкими формами цукрового діабету з високою гіперглікемією (більше 13,7 ммоль/л) і глюкозурією, ацетонурією, схильністю до частих гіпоглікемічних станів, кетозом, універсальною ангіопатією (ретинопатія, гломерулосклероз тощо), які потребують для компенсації вуглеводного обміну 60 одиниць інсуліну на добу і більше;

тяжкі форми вузлового зоба, дифузного токсичного зоба (різко виражене схуднення, адинамія, виражений екзофтальм, задуха у спокої, частота пульсу 120 ударів на хвилину і більше, порушення серцевого ритму, різноманітні вісцеральні прояви);

тяжкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 100 мг та більше на добу;

нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії.

До цього пункту належать також усі хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофізу, наднирників, щитоподібної, білящитоподібної та статевих залоз) з незворотними змінами органів і систем та різкими порушеннями їх функцій.

До пункту “б” належать:

стійкі помірно виражені розлади, зумовлені хворобами ендокринних залоз середньої тяжкості, коли при відповідному лікуванні зберігається незначне зниження працездатності оглядаємого;

цукровий діабет середньої тяжкості з помірною гіперглікемією (не більше 13,7 ммоль/л) та глюкозурією. Компенсація вуглеводного обміну досягається пероральним уживанням цукрознижувальних препаратів або введенням інсуліну до 60 одиниць на добу на фоні постійної дієтотерапії. Ацетонурія, кетоз, діабетичні коми в анамнезі відсутні;

токсичний зоб середнього ступеня тяжкості (зниження ваги тіла на 20 % від початкової, помірна тахікардія до 120 ударів на хвилину, характерні очні симптоми);

гіпотиреоз середнього ступеня тяжкості, що потребує призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні 50 – 100 мг на добу;

аліментарне ожиріння ІІІ ступеня.

До цього пункту належать також усі захворювання залоз внутрішньої секреції з помірними порушеннями функцій.

До пункту “в” належать:

форми цукрового діабету з невисокою гіперглікемією (8 – 9 ммоль/л), яка легко нормалізується дієтою, працездатність хворого збережена;

легкі зворотні форми дифузного токсичного зоба (легка неврозоподібна симптоматика, зниження толерантності до фізичного навантаження, тахікардія з частотою пульсу до 100 ударів на хвилину);

легкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозуванні до 50 мг на добу;

дифузний та вузловий зоб 3 стадії без порушення функцій щитоподібної залози;

гіпоталамічний синдром нейроендокринної форми (ожиріння І-ІІ ступенів, гіпертензія, порушення толерантності до вуглеводів, наявність стрій на тулубі, кінцівках);

підгострий тиреоїдит з рецидивним перебігом;

аліментарне ожиріння ІІ ступеня.

До цього пункту належить також функціональна гіпербілірубінемія з постійним підвищенням білірубіну більше ніж на 30 ммоль/л.

При вперше виявленій гіпербілірубінемії (у 2 та більше аналізах крові) призовники та громадяни визнаються тимчасово непридатними з обов’язковими двома обстеженнями за цей час з метою виключення хронічної патології печінки.

З метою ранньої діагностики порушення вуглеводного обміну та цукрового діабету для проведення тесту обстежуваний приймає внутрішньо сухий порошок глюкози, розчинений в 250 мл води з розрахунку 1 г сухого порошку на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г.

Таблиця 1

Інтерпретація результатів дослідження на основі критеріїв ВООЗ (1999 рік)

Оцінка результату дослідження	Концентрація глюкози в капілярній крові (ммоль/л)
натщесерце	через 120 хвилин
Норма	≤ 5,5	< 7,8
Порушена толерантність до глюкози	< 6,1	≥ 7,8 але < 11,1
Цукровий діабет	≥ 6,1	≥ 11,1

 

До пункту “г” належать:

дифузний та вузловий зоб 1 – 2 стадій без порушення функцій щитоподібної залози;

аліментарне ожиріння І ступеня;

прооперовані з приводу гінекомастії із сприятливим результатом.

До пункту “д” належать стани після хірургічних втручань на щитоподібній залозі, інших ендокринних залозах при нормалізації їх функцій після лікування. За цим самим пунктом оглядаються військовослужбовці за контрактом, які перенесли гострі та підгострі тиреоїдити та стани після стаціонарного лікування з приводу вперше виявленого цукрового діабету 1-го типу, тиреотоксикозу. При ожирінні іншого походження огляд за графами І, ІІ, ІІІ проводиться залежно від тяжкості перебігу основного захворювання за відповідними статтями Розкладу хвороб.Особи з незбалансованим харчуванням та фізичним розвитком (конституціональна високорослість) оглядаються за статтею 82 Розкладу хвороб. Таблиця 2Рекомендована вага тіла в кілограмах та її діапазон залежно від зросту

Зріст(у см)	Недостатнє харчування(у кг)	Рекомендована вага тіла (у кг)	Надмірне харчування(у кг)	Ожиріння І ст.(у кг)	ОжирінняІІ ст.(у кг)	ОжирінняІІІ ст.(у кг)
1	2	3	4	5	6	7
150	42-44	44-52	52-62	62-67	68-79	79-90
152	43-45	46-53	53-63	64-69	69-81	81-92
154	44-46	46-54	55-65	65-71	71-83	83-95
156	45-47	47-56	56-67	67-73	73-85	85-97
158	46-48	49-57	57-69	69-75	75-87	87-100
160	48-50	50-59	59-70	70-77	77-90	90-102
164	50-52	52-62	62-74	74-80	80-94	94-107
166	51-54	54-63	63-76	76-82	83-96	96-110
168	52-55	55-65	65-78	78-85	85-99	99-113
170	54-56	56-66	67-79	80-87	87-101	101-116
172	55-57	58-68	68-81	81-88	89-103	103-118

 

Продовження таблиці 2

1	2	3	4	5	6	7
174	56-59	59-69	70-83	83-91	91-106	106-121
176	57-60	60-71	71-85	85-93	93-108	108-124
178	59-62	62-73	73-87	87-95	95-111	111-126
180	60-63	63-74	75-89	89-97	97-113	113-130
182	61-64	65-76	76-91	91-99	99-116	116-132
184	63-66	66-78	78-93	93-101	101-118	118-135
186	64-68	68-79	79-95	95-103	104-121	121-138
188	65-69	69-81	81-97	97-106	106-124	124-141
190	67-70	70-82	83-99	99-108	108-126	126-144
192	68-72	72-85	85-101	101-110	110-129	129-147
194	70-73	73-86	87-103	103-112	113-132	132-150
196	71-75	75-88	88-106	106-115	115-134	134-154
198	73-76	76-90	90-108	108-118	118-137	137-157
200	74-78	78-92	92-110	110-120	120-140	140-160

 

Хворими на ожиріння І ступеня вважають осіб з надлишковою вагою від 10 до 30 %, на ожиріння II ступеня – від 31 до 50 %, на ожиріння III ступеня – від 51 % і вище.

 

Розлади психіки та поведінки (F00-F99), їх наслідки

 

СТАТТЯ 14

Передбачає психози та інші психічні розлади, що виникають унаслідок травм, пухлин головного мозку, епілепсії, енцефаліту, менінгіту, сифілісу мозку, а також при синільних та пресинільних психозах, судинних, дегенеративних та інших органічних захворюваннях або ураженнях головного мозку.

Наявність вищезгаданих психічних розладів в анамнезі без патології з боку внутрішніх органів та нервово-психічної сфери на період огляду не дає підстав визначати оглянутим ступінь придатності до військової служби. Сприятливе закінчення цих психічних розладів повинно бути підтверджене в спеціалізованому лікувальному закладі, тому експертна оцінка проводиться після стаціонарного обстеження.

У документах про результати обстеження та огляду вказується основне захворювання, яке викликало розвиток психічного розладу.

До пункту “а” належать різко виражені, затяжні психотичні стани, а також психічні розлади, що проявляються вираженими порушеннями або стійкими змінами особистості за психоорганічним типом, а також різко вираженими клінічними проявами або тривалим перебігом.

До пункту “б” належать помірно виражені або повторні психотичні та непсихотичні стани із сприятливим перебігом, психічні розлади, що проявляються стійкими емоційно-вольовими, ендокринними та вегетативними розладами з проявами органічного враження центральної нервової системи, що призводять до патологічних змін особистості за органічним типом або вираженим стійким (до 2 місяців) астенічним станом (церебрастенії), а також неврозоподібним або психопатоподібним синдромом після органічного захворювання (травми) або враження головного мозку.

До пункту “в” належать минущі, легкі і короткотривалі психотичні та непсихотичні розлади, що виникли внаслідок травм або гострих органічних захворювань головного мозку, які закінчуються дещо вираженою астенією без ознак органічного враження центральної нервової системи.

До пункту “г” належать стани стійкої (не менше 1 року) компенсації хворобливих проявів після гострого захворювання та травми головного мозку без психічних розладів та проявів органічного враження центральної нервової системи.

 

 

СТАТТЯ 15

До пункту “а” належать психічні і поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивних речовин з активною залежністю. Характерні різко та помірно виражені зміни особистості з інтелектуально-мнестичними і психотичними порушеннями, з відсутністю позитивного ставлення до лікування та критики до свого стану та безуспішності спеціального лікування у стаціонарі.

До пункту “б” належать психічні та поведінкові розлади, зумовлені зловживанням психоактивними речовинами, при синдромі залежності з помірними або незначними психічними розладами та збереження критичного ставлення до свого стану і поведінки.

Поодиноке або епізодичне вживання психоактивних речовин або інших токсичних речовин без психічних та соматичних розладів не може бути підставою для застосування цієї статті.

Щодо військовослужбовців, які перенесли гостре отруєння психоактивними речовинами з виходом в одужання, постанова ВЛК про потребу у відпустці за станом здоров’я не приймається.

 

СТАТТЯ 16

Входять шизофренія, шизотипові та маячні розлади, розлади настрою (афективні), установлені тільки в спеціалізованому стаціонарі.

До пункту “а” належать усі форми шизофренії, шизотипових та маячних розладів з частою повторюваністю фаз та хронічним перебігом.

До пункту “б” належать тільки легкі форми афективних розладів (розладів настрою) та циклотимії з нечастими нападами та довгими (не менше 2 років) проміжками повного психічного здоров’я.

 

СТАТТЯ 17

До пункту “а” належать реактивні психози із затяжним перебігом (психогенний параноїдний психоз, істеричні психози зі зміною свідомості, реактивна депресія тощо), а також різко виражені невротичні розлади, які не піддаються лікуванню.

До пункту “б” належать реактивні психози зі сприятливим перебігом, а також помірно виражені, тривалі або повторні невротичні розлади, коли хворобливі явища, незважаючи на патогенетичне лікування, стійко утримуються і заважають особам виконувати обов’язки військової служби. Експертна постанова приймається після безуспішного стаціонарного лікування хворого не менше 20 діб.

До пункту “в” належать помірно виражені, короткочасні невротичні розлади та реактивний психоз із сприятливим перебігом, що закінчився легкою астенією.

До пункту “г” належать гострі реакції на стрес, порушення адаптації та дещо виражені невротичні розлади, які характеризуються переважно вегетативними порушеннями, добре піддаються лікуванню та закінчуються одужанням.

 

СТАТТЯ 18

Для діагностики розладів особистості необхідний старанно та об’єктивно зібраний анамнез, а також ретельне обстеження в умовах психіатричного стаціонару. Огляд громадян та військовослужбовців проводиться після вивчення особової справи, службової та медичної характеристик.

До пункту “а” належать різко виражені, що не піддаються компенсації, так звані ядерні форми психопатії та випадки патологічного розвитку особистості (паранояльні, обсесивно-фобічні тощо), які характеризуються найбільш глибокими та стійкими хворобливими проявами, що на тривалий час позбавляють працездатність та перешкоджають виконанню службових обов’язків.

До пункту “б” належать помірно виражені форми розладів особистості, психопатії та патологічного розвитку особистості, що проявляються помірно вираженими стійкими емоційно-вольовими афективними зривами, легкістю розвитку афективно-поведінкових реакцій, виразною неврівноваженістю вегетативної нервової системи, а також психічним інфантилізмом.

Випадки установчої, навмисної поведінки, прояви недисциплінованості, що не випливають з усієї патологічної структури особистості, не можуть оцінюватися як ознаки хворобливого розладу.

 

СТАТТЯ 19

Огляд громадян та військовослужбовців проводиться після стаціонарного обстеження.

До пункту “а” належать усі форми тяжкої або помірної розумової відсталості, а також дебільність у різко вираженому ступені.

При значних та явних дефектах інтелекту питання про непридатність до військової служби може бути вирішене і без госпіталізації у спеціалізований лікувальний заклад.

До пункту “б” належать дебільність у помірно вираженому та легкому ступенях. У разі встановлення цього діагнозу, особливо у випадках, коли дані лікарського обстеження не відповідають іншим даним, що характеризують поведінку оглянутого в побуті, на виробництві, у підрозділі тощо, стаціонарне обстеження обов’язкове.

 

Хвороби нервової системи (G00-G99), їх наслідки

 

СТАТТЯ 20

Передбачає також ураження нервової системи в разі сифілісу, інших інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб крові.

До пункту “а” належать хвороби нервової системи, що супроводжуються глибокими паралічами або парезами, вираженим паркінсонізмом, атактичними розладами, вираженою гідроцефалією (розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку більше ніж на 20 мм), оптикохіазмальним арахноїдитом з вираженим розладом зору, а також наслідки перенесеного мієліту з явищами паралічу або вираженого парезу.

До пункту “б” належать: хвороби нервової системи з повільним перебігом, які за ступенем порушень функцій центральної нервової системи обмежують можливість проходження військової служби, у вигляді залишкових явищ вторинного енцефаліту з помірно вираженим геміпарезом (у формі зниження сили м’язів, невеликого збільшення м’язового тонусу, що не супроводжується розладом мови, пам’яті, ходи), помірної гідроцефалії – розширення передніх рогів бокових шлуночків мозку до 15-20 мм.

За цим пунктом проходять медичний огляд військовослужбовці, які оглядаються за графами І-ІІ, та громадяни, які перенесли гострі запальні хвороби ЦНС важкого перебігу (з ускладненням або без).

До пункту “в” належать залишкові явища ураження нервової системи із незначними порушеннями функцій (гіпомімія, анізорефлексія, недостатність конвергенції тощо) з окремими органічними ознаками, поєднаними з вегетативно-судинною нестійкістю та астено-невротичними проявами.

До пункту “г” належать залишкові явища ураження нервової системи з вегетативно-судинною нестійкістю без порушень функцій. Питання про придатність до військової служби призовників вирішується після стаціонарного обстеження.

Разом з цією статтею при визначенні наслідків нейроінфекції слід застосовувати інші статті Розкладу хвороб.

При оцінці клінічної картини гіпертензивного синдрому, крім підвищення тиску спинномозкової рідини, змін на краніограмах, ураховуються наявність застійних змін на очному дні, ступінь розширення шлуночкової системи мозку за даними пневмоенцефалограми, КТ або МРТ.

Факт лікування з приводу нейроінфекції та її наслідків в анамнезі повинен бути підтверджений медичними документами. Вплив наслідків нейроінфекції на працездатність або виконання обов’язків військової служби повинен підтверджуватись характеристиками з місця роботи, навчання або військової служби, а в разі їх відсутності – даними клінічних обстежень.

Громадяни, які перенесли гострі запальні хвороби ЦНС середньоважкого або важкого перебігу, ураховуючи високий ступінь імовірності подальших ускладнень з боку нервової системи, визнаються непридатними до навчання у ВВНЗ за пунктом “г” цієї статті.

Громадяни, які перенесли гострі запальні хвороби ЦНС легкого перебігу, за відсутності наслідків визнаються придатними до навчання у ВВНЗ не раніше як через 12 місяців після завершення стаціонарного курсу лікування.

 

СТАТТЯ 21

До пункту “а” належать: розсіяний склероз, хвороба Паркінсона, аміотрофічний бічний склероз, лейкодистрофія, церебральний ліпідоз, хорея Гетінгтона, торсійна дистонія, атаксія Фрідрейха, спинально-м’язова атрофія, сірінгомієлія з різко вираженими порушеннями трофіки, тяжкі форми мієлопатії, дитячий церебральний параліч та інші паралітичні синдроми.

До пункту “б” належать хвороби, перебіг яких характеризується повільним (протягом 1-2 років) прогресуванням симптомів (повільно прогресуюча сірінгомієлія з вираженою атрофією м’язів та помірним розладом чутливості, краніостеноз із синдромом внутрішньочерепної гіпертензії тощо) при помірному порушенні функції.

До пункту “в” належать: хвороби нервової системи, які повільно прогресують протягом тривалого часу (більше 2-х років), коли об’єктивні ознаки виражені незначно (сірінгомієлія з незначно вираженим дисоційованим розладом чутливості, без атрофії м’язів та трофічних розладів).

 

СТАТТЯ 22

Стаття передбачає епілепсію як хронічне захворювання головного мозку з генералізованими або парціальними нападами, психічними еквівалентами або специфічними змінами особистості. Симптоматична епілепсія до цієї статті не належить. У таких випадках медичний огляд проводиться щодо захворювань, які призвели до розвитку судомного синдрому.

До пункту “а” належать епілепсія з частими нападами (3 і більше на рік) або з вираженими психічними розладами, епілептичний статус, міоклонус-епілепсія, катаплексія та нарколепсія.

До пункту “б” належить епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами (менше 3 разів на рік). До цього пункту належить також епілепсія без психічних розладів з нечастими нападами (1-2 рази на рік).

До пункту “в” належать розлади сну внаслідок органічної патології ЦНС, пароксизмальні розлади, що суттєво не впливають на функції органів та систем, а також різні форми мігрені з частими (2 та більше на місяць) і довготривалими (доба та більше) нападами.

Наявність нападу повинна бути підтверджена лікарськими спостереженнями. В окремих випадках можуть братися до уваги акти, підписані офіційними особами немедичного складу, результати опитування очевидців лікуючим лікарем, якщо зазначений напад та після нападовий стан можна вважати епілептичним. У сумнівних випадках слід запитувати дані з місця проживання, навчання, роботи, служби. У тих випадках, коли єдиним помітним проявом хвороби є слабо виражені та рідко виникаючі малі напади або специфічні настрої, питання про придатність до військової служби оглядаємих вирішується після стаціонарного обстеження. Особи з епілептичною хворобою без психічних розладів, яка розвинулася внаслідок перенесеного органічного захворювання, оглядаються за пунктом “а” або “б” цієї статті залежно від частоти нападів. Якщо документами лікувального закладу підтверджуються епілептичні напади в анамнезі та при обстеженні в стаціонарі в період призову на строкову службу за даними ЕЕГ виявлені патологічні зміни, то призовники оглядаються за пунктом “б”.

СТАТТЯ 23

До пункту “а” належать такі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки поліневритів (поліневропатій), плекситів запального та інтоксикаційного походження, що мають несприятливий перебіг та супроводжуються значно вираженими розладами рухів, чутливості й трофіки (виражені гіпотрофії м’язів при однобічному процесі: плеча – більше 4 см, передпліччя – більше 3 см, стегна – більше 8 см, гомілки – більше 6 см, контрактури, хронічні трофічні виразки, пролежні, розлади чутливості, каузалгія тощо). До цього пункту належать також радикулопатії з частими (більше двох разів на рік) рецидивами і тривалим перебігом, що супроводжуються тяжким та стійким больовим синдромом з вираженими руховими та вегетативно-трофічними порушеннями, які вимагають довготривалого лікування, а також плексопатії і тяжкі форми невралгії у разі безуспішного лікування.До пункту “б” належать: деякі форми невральної аміотрофії зі сприятливим перебігом (синдром Руссі-Леві), хвороби периферичних нервів та сплетінь, при яких помірно порушена основна функція; стійкий параліч мімічних м’язів, порушення функцій кінцівок тощо. До цього пункту належать хронічні радикулопатії з рецидивами, плексопатії, невропатії, що супроводжуються у період загострення вимушеним положенням тулуба, болем вздовж нервів тощо та потребують тривалого стаціонарного і амбулаторного лікування протягом 2 місяців.Поєднання виражених дегенеративно-дистрофічних змін у хребті з незначно вираженими неврологічними розладами.До пункту “в” належать хвороби периферичних нервів та сплетінь з незначними загостреннями без тенденції до наростання рухових, чутливих і трофічних розладів, а також існуючі слабо виражені залишкові явища, зумовлені перенесеними в минулому загостреннями, які суттєво не обмежують функцію кінцівки та працездатність оглянутого. За цим пунктом оглядаються також громадяни та військовослужбовці з наслідками невриту лицьового, серединного нервів.До пункту “г” належать дорсалгія, цервікалгія, торакалгія, люмбалгія без радикулопатії.За наслідками хірургічного та реабілітаційного лікування з приводу грижі міжхребцевого диска громадяни та військовослужбовці строкової служби оглядаються за пунктами “б” або “в” цієї статті, а військовослужбовцям за контрактом надається відпустка за станом здоров’я за статтею 24 Розкладу хвороб.Особи з нервово-м’язовими захворюваннями оглядаються за пунктами “а”, “б” або “в” цієї статті залежно від ступеня порушень функцій. СТАТТЯ 24За цією статтею оглядаються громадяни та військовослужбовці, які перенесли гострі захворювання центральної та периферичної нервових систем або оперативні втручання.При вирішенні питання про необхідність надання призовникам відстрочки від призову, а військовослужбовцям відпустки за станом здоров’я або звільнення від службових обов’язків великого значення набуває визначений результат хвороби.Після реалізації відпустки за станом здоров’я, відстрочки від призову придатність до військової служби оглянутих за графами І, ІІ, ІІІ проводиться за статтею 23 Розкладу хвороб залежно від ступеня порушень функцій.

 

Хвороби ока та придаткового апарату (Н00-Н59), їх наслідки

 

СТАТТЯ 25

Передбачає вроджені або набуті вади положення повік (зрощення, виворіт, заворот тощо); захворювання повік, сльозових шляхів та орбіти, кон’юнктиви з урахуванням ступеня порушень зорових та рухових функцій. Якщо можливе поліпшення цих станів після хірургічного лікування, то воно повинно бути проведене до прийняття експертного рішення.

До пункту “а” належать:

зрощення повік між собою або з очним яблуком;

різко виражені виразкові блефарити з рубцевим переродженням та значним облисінням країв повік;

хронічні кон’юнктивіти з гіпертрофією та різко вираженою інфільтра­цією тканини із загостреннями не менше двох разів на рік при безуспішному стаціонарному лікуванні;

хронічне трахоматозне враження кон’юнктиви, а також захворювання сльозових шляхів, які не піддаються хірургічному лікуванню в стаціонарі;

птоз вродженого або набутого характеру, у разі якого верхня повіка прикриває більше половини зіниці на одному оці або не менше однієї третини зіниці на обох очах без напруження лобного м’яза;

стани після реконструктивних операцій на сльозових шляхах з уведенням лакопротеза.

У разі відмови від операції постанова ВЛК про придатність до військової служби, військової служби за контрактом оглядаємих за графами І, II, III Розкладу хвороб приймається за пунктом “б”.

До пункту “в” належать:

простий блефарит з окремими лусочками та незначною гіперемією країв повік;

фолікулярний кон’юнктивіт з поодинокими фолікулами;

бархатисті кон’юнктиви в кутках повік та в ділянці кон’юнктивних склепінь;

окремі дрібні поверхневі рубці кон’юнктиви нетрахоматозного походження, а також гладкі рубці кон’юнктиви трахоматозного походження без інших змін кон’юнктиви та рогівки, без рецидивів трахоматозного процесу протягом року;

несправжня та справжня пліва без ознак прогресування.

Указані захворювання не є перешкодою для проходження військової служби, для навчання у ВВНЗ.

Військовослужбовцям після лікування з приводу гострої трахоми постанова про відпустку за станом здоров’я не надається, за необхідності приймається постанова про потребу в звільненні від службових обов’язків за статтею 32 Розкладу хвороб, а громадяни при призові (прийнятті на контракт) визнаються тимчасово непридатними. Якщо є ускладнення трахоми зі стійкими порушеннями функцій ока, то постанова приймається за відповідними статтями Розкладу хвороб, що передбачають ці порушення.

При рецидивах крилоподібної пліви рогівки після безуспішного повторного хірургічного лікування та при прогресуючому порушенні функції ока огляд проводиться за пунктом “б”.

У разі весняного катару та інших алергічних уражень кон’юнктиви придатність до військової служби оглянутих за графами І, II, III визначається за пунктами “а” чи “б” даної статті залежно від тяжкості перебігу захворювання, частоти загострень та ефективності здійснюваного лікування.

 

СТАТТЯ 26

Передбачає хронічні, важко виліковні або невиліковні захворювання туберкульозного, люетичного, дегенеративного, дистрофічного та іншого походження.

Паренхіматозний кератит люетичного походження включено до статті 3 Розкладу хвороб. Громадяни та військовослужбовці з цим захворюванням підлягають стаціонарному лікуванню.

У разі закінченого процесу або захворювань з нечастими загостреннями (не більше двох разів на рік), а також після пересадження тканин придатність до військової служби визначається залежно від функцій ока за відповідними статтями Розкладу хвороб. За наявності новоутворень ока та його придатків медичний огляд проводиться відповідно до статті 8 або 10 Розкладу хвороб.

До пункту “а” належать захворювання з прогресуючим зниженням зорових функцій та ті, які не піддаються консервативному, хірургічному лікуванню, а також тапеторетинальна абіодистрофія сітківки та стани після кератопротезування обох очей незалежно від функцій ока. Пігментна дегенерація сітківки з пігментом чи без нього, поєднана з порушенням темнової адаптації (гемералопією), повинна бути підтверджена виконанням годинної адаптометрії з використанням контрольних методів дослідження сутінкового зору.

При стійких абсолютних центральних та парацентральних скотомах на одному або обох очах придатність до військової служби оглянутих за графами І, ІІ, III Розкладу хвороб визначається за пунктом “б” або “в” та ТДВ залежно від функцій органу зору.

У разі стійкого звуження поля зору знизу та ззовні (за вертикальним та горизонтальним меридіанами) від точки фіксації до рівня менше 30 градусів на обох очах постанова за графами І, ІІ, ІІІ Розкладу хвороб приймається за пунктом “а”, те саме на одному оці – за пунктом “б”; від 30 до 45 градусів на обох очах – за пунктом “б”, те саме на одному оці – за пунктом “в”.

До пункту “б” належать:

хронічні увеїти, що супроводжуються підвищенням внутрішньоочного тиску, у тому числі глаукомоциклічні кризи (установлені в стаціонарних умовах);

кератоглобус, афакія, артифакія на одному або обох очах;

короткозорість обох очей в одному з меридіанів більш як 3,0 дптр за наявності дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні (крайова дегенерація сітківки, множинні хоріоретинальні вогнища, задня стафілома тощо) при різкому та прогресуючому зниженні зорових функцій;

атрофія зорового нерва, що прогресує;

стороннє тіло в середині ока, яке не викликає запальних або дистрофічних змін.

Громадяни, які перенесли оптикореконструктивні операції на рогівці або склері, визнаються тимчасово непридатними, якщо після операції минуло менше 6 місяців, а військовослужбовцям надається відпустка за станом здоров’я або звільнення від службових обов’язків за статтею 32 Розкладу хвороб. Придатність осіб до військової служби після операції визначається залежно від стану функцій ока за відповідними статтями Розкладу хвороб.

Особи, які перенесли оптикореконструктивні операції на рогівці, визнаються придатними до навчання у ВВНЗ не раніше ніж через рік після проведеної операції за умови відсутності післяопераційних ускладнень та дегенеративно-дистрофічних змін на очному дні.

При афакії, артифакії на одному або обох очах рішення щодо оглядаємих за графами І, ІІ, III приймається відповідно до вимог статті 31 Розкладу хвороб залежно від гостроти зору з практично переносимою корекцією будь-якого виду, у тому числі інтраокулярними та контактними лінзами.

Вивих та підвивих кришталика, артифакія оцінюються як афакія.

Так звана кольорова переливчастість (райдужність) грудочки, зернятка та вакуолі, виявлені тільки під час дослідження із щілинною лампою, а також вроджене відкладення пігменту на передній капсулі кришталика, які не знижують гостроти зору, не є протипоказанням для проходження військової служби, для навчання у ВВНЗ.

Особи, які працюють з ДІВ, ДЕП, ЛВ, ОКГ, у яких при біомікроскопії виявлені помутніння під задньою капсулою кришталика та наявні переконливі ознаки прогресування помутнінь кришталика (значне збільшення їх кількості та розміру в разі тривалого нагляду), визнаються непридатними до роботи з ними.

При атрофії зорового нерва, що не прогресує, придатність до військової служби оглядаємих за графами І, ІІ, ІІІ Розкладу хвороб визначається залежно від функцій ока (гострота зору, поле зору тощо). Особи, які вступають у ВВНЗ, визнаються непридатними.

У всіх випадках наявності сторонніх тіл у середині ока питання про придатність до військової служби осіб, оглядаємих за графами І, ІІ, III Розкладу хвороб, вирішується не раніше ніж через 3 місяці після травми. При збережених функціях ока (гострота зору, поле зору, темнова адаптація тощо), відсутності запальних явищ та ознак металозу вони визнаються придатними до військової служби, але не призначаються до складу екіпажів танків та бойових броньових машин, водіями інших транспортних засобів, а також на роботи, пов’язані з вібрацією тіла.

 

СТАТТЯ 27

До пункту “а” належать випадки безуспішного повторного хірургічного лікування травматичного відшарування сітківки на обох очах з прогресуючим зниженням гостроти зору.

Громадяни та військовослужбовці, оглянуті за графами І, ІІ, III Розкладу хвороб, після перенесеного відшарування або розриву сітківки будь-якої етіології на одному оці навіть за умови збережених функцій ока (гострота зору, поле зору тощо) визнаються непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

 

СТАТТЯ 28

Діагноз глаукоми повинен бути підтверджений в умовах стаціонару із застосуванням навантажувальних проб. Питання про придатність до військової служби вирішується після лікування (медикаментозного або хірургічного) з урахуванням ступеня стабілізації процесу та функцій органу зору (гострота зору, поле зору, наявність парацентральних скотом, у тому числі й при навантажувальних пробах, а також екскавації диска зорового нерва тощо).

До цієї статті належить також і вторинна глаукома.

 

СТАТТЯ 29

До пункту “а” належать також стійка диплопія після травми орбіти з пошкодженням м’язів ока або вражень головного мозку, які викликають косоокість (порушують функції зору).

Якщо ністагм є однією з ознак ураження нервової системи або вестибулярного апарату, то постанова приймається за відповідними статтями Розкладу хвороб. У разі значно зниженої гостроти зору рішення приймається за статтею 31 Розкладу хвороб. Ністагмоїдні посмикування очей при крайніх відведеннях очних яблук не є перешкодою для проходження військової служби, для навчання у ВВНЗ, для підготовки та служби за спеціальністю оператора радіолокаційної станції або протитанкового реактивного снаряда, роботи з дисплеями та іншими блоками відображення інформації.

При співдружній косоокості менше 15 градусів діагноз повинен бути підтверджений шляхом перевірки бінокулярного зору. Наявність бінокулярного зору є основою для виключення співдружної косоокості.

У разі співдружної косоокості, паралітичної косоокості без диплопії при погляді прямо та інших порушень бінокулярного зору ступінь придатності до військової служби і служби за військовою спеціальністю визначається залежно від порушення функцій органа зору (гострота зору, поле зору, бінокулярний зір) за відповідними статтями Розкладу хвороб.

У разі альтернувальної косоокості з добрим зором слід утримуватися від хірургічного лікування через імовірність виникнення диплопії.

 

СТАТТЯ 30

Вид та ступінь аномалії рефракції визначається за допомогою скіаскопії або рефрактометрії.

У статті вказані ті ступені аномалії рефракції очей, установлені за умов циклоплегії, за яких гострота зору з корекцією не дає підстав для застосування статті 31 Розкладу хвороб, але характер та ступінь аномалії рефракції такі, що одержану гостроту зору слід визнавати нестійкою.

У разі, коли при вказаних у даній статті аномаліях рефракції за графами ІІ, ІІІ Розкладу хвороб передбачена індивідуальна оцінка придатності до військової служби, вирішальне значення надається гостроті зору.

У разі стійкого спазму, парезу або паралічу акомодації потрібно проводити обстеження за участю невропатолога, терапевта та лікарів інших спеціальностей. Якщо спазм, парез або параліч акомодації зумовлені захворюваннями нервової системи, внутріш­ніх або інших органів, то постанова про ступінь придатності до військової служби приймається згідно з вимогами відповідних статей Розкладу хвороб.

При спазмі, парезі акомодації на одному або обох очах після безуспішного стаціонарного лікування придатність оглянутих до військової служби визначається залежно від гостроти зору з корекцією. При цьому постанова про непридатність до військової служби приймається тільки в тих випадках, коли гострота зору з корекцією відповідної виявленої аметропії менша за ту, яка передбачена статтею 31 Розкладу хвороб.

У разі стійкого паралічу акомодації на обох очах рішення про придатність до військової служби визначається залежно від функцій ока (гострота зору з корекцією поля зору).

 

СТАТТЯ 31

Для придатності до військової служби осіб, яких оглядають за графами I, II, ІІІ Розкладу хвороб, гострота зору для далі з корекцією повинна бути не нижче 0,5 на одне око і 0,1 на друге око або не нижче 0,4 на обох очах. У сумнівних випадках гострота зору визначається за допомогою контрольних методів досліджень.

Особи, які користуються контактними лінзами, повинні мати окуляри, гострота зору в яких дає змогу забезпечити виконання службових обов’язків.

Під час корекції звичайними сферичними лінзами, а також у разі некоригованої анізометропії в оглянутих за графами І, ІІ, ІІІ Розкладу хвороб ураховується гострота зору з практично стерпною корекцією, тобто з різницею в силі лінз для обох очей не більше 2,0 дптр. Корекція астигматизму будь-якого виду повинна бути повністю проведена циліндричними або комбінованими лінзами.

В осіб, які вступають у ВВНЗ, гострота зору з корекцією, що не перевищує вказаної у ТДВ межі рефракції, визначається тільки за наявності в них короткозорості, простого або складного короткозорого астигматизму, а за інших причин зниження зору (у тому числі при далекозорості, далеко­зорому або змішаному астигматизмі) – без корекції.

Під час діагностики видів і ступенів зниження кольорового зору слід керуватися методичними вказівками до поліхроматичних таблиць або аномалоскопів.

 

СТАТТЯ 32

Відстрочка від призову на строкову військову службу та прийняття на військову службу за контрактом надається тільки в тому разі, якщо для стаціонарного лікування хворого потрібен термін не менше 1 місяця. Питання про придатність кандидатів до навчання у ВВНЗ та придатність до роботи за військовою спеціальністю вирішується не раніше ніж через 6 місяців після завершення курсу лікування.

 

Хвороби вуха та соскоподібного відростка (Н60-Н99), їх наслідки СТАТТЯ 33Військовослужбовці, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового проходу, вушної раковини, привушної ділянки, за відсутності ефекту від лікування у стаціонарних умовах оглядаються за статтею 57 Розкладу хвороб. СТАТТЯ 34 При хронічних захворюваннях середнього вуха громадянам та військовослужбовцям пропонується лікування.Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі з добрими найближчими результатами медичний огляд за графами І, ІІ, ІІІ проводиться на підставі статті 37 Розкладу хвороб.До пункту “а” належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха з неповною епідермізацією постопераційної порожнини за наявності в ній гною, грануляцій або холестеатомоподібних мас.Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації постопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом “в”.Особи, у яких є рубець барабанної перетинки без порушення її рухомості та барофункції, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ. СТАТТЯ 35 До пункту “а” належать різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру, напади яких спостерігалися при стаціонарному обстеженні або підтверджені спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом.До пункту “б” належать випадки меньєроподібних захворювань, напади яких мають короткочасний перебіг з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не мають значного впливу на виконання службових обов’язків.До пункту “в” належать випадки стійкої підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів вестибулярних розладів та захворювань інших органів. Вирішуючи питання про придатність до служби у плавскладі, необхідно пам’ятати, що до закачування можливе звикання.У разі, коли у військовослужбовців закачування систематично призводить до втрати працездатності в морських походах та відсутності позитивних результатів тренувань (не менше одного року), на підставі даних характеристик командування, лікаря частини та результатів обстеження вестибулярно-вегетативної чутливості приймається постанова про непридатність до служби у плавскладі. У разі підвищеної чутливості до закачування не можна обмежуватись обстеженням лише вестибулярної функції без глибокого всебічного обстеження всього організму, оскільки вегетативні розлади можуть виходити не тільки з вушного лабіринту, а й з інших органів.Результати вестибулометрії в ряді випадків оцінюються разом із невропатологом.Якщо є підозра на тимчасовий характер вестибулярних розладів, то потрібне всебічне, часто стаціонарне, обстеження та лікування.Під час відбору поповнення у плавсклад критерієм стійкості до закачування є результати дослідження отолітової реакції або проби безперервної кумуляції прискорень Каріоліса. Особи, які дають при цьому дослідженні різку вестибулярну реакцію 3 ступеня, є непридатними для служби у плавскладі.Під час оцінювання результатів дослідження вестибулярної функції слід ураховувати, що навіть різко виражені захисні рухи 3 ступеня без інтенсивних вегетативних реакцій не можуть бути підставою для прийняття постанови про непридатність до служби у плавскладі, ця реакція на подразнення вестибулярного апарату не є стійкою і, як правило, при відповідних тренуваннях зникає.Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ обов’язково проводиться дослідження вестибулярного апарату. СТАТТЯ 36Для придатності до військової служби осіб, яких оглядають за графами I, II, ІІІ Розкладу хвороб, сприйняття шепітної мови повинно бути на відстані не менше 1 м на одне вухо та 4 м на друге вухо або по 3 м на кожне вухо. Стійка повна глухота на обидва вуха або глухонімота повинні бути підтверджені лікувально-профілактичними закладами, установами або навчальними закладами для глухонімих.Для визначення пониження слуху потрібні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, повторні спеціальні дослідження розмовною та шепітною мовою, камертонами і тональною, пороговою аудіометрією з обов’язковим визначенням барофункції вуха.При зниженні слуху, що визначає зміну ступеня придатності до військової служби, зазначені дослідження проводяться багаторазово (не менше 3-х разів) за період обстеження. Якщо є підозра на повну глухоту на одне чи на обидва вуха, то слід використовувати методи об’єктивного визначення глухоти.Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку.Під час індивідуальної оцінки придатності до військової служби, служби за контрактом ураховуються конкретні умови служби військовослужбовця, характеристика командування та дані функціонального дослідження слуху шляхом перевірки чутливості через навушники з використанням електроакустичних засобів зв’язку (телефони, радіозв’язок).Після операцій, що поліпшують слух, щодо оглянутих за графами ІІ, III Розкладу хвороб в окремих випадках за статтею 37 приймається постанова про потребу у відпустці за станом здоров’я. Після реалізації відпустки придатність осіб до військової служби визначається залежно від результатів лікування за пунктами “а”, “б” або “в” статті 36. СТАТТЯ 37 Постанова про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров’я після перенесених захворювань, оперативного лікування може бути прийнята після завершення курсу стаціонарного лікування залежно від загального стану здоров’я і за умови, що для повного відновлення працездатності потрібен термін не менше одного місяця.

 

Хвороби системи кровообігу (І00-І99), їх наслідки

 

СТАТТЯ 38

Визначення стадії СН та/або стійкості порушення ритму та провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану.

Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об’єктивних симптомів СН або об’єктивних доказів наявності дисфункції серця (систолічної та/або діастолічної) у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл-тест у ватах), а за неможливості їх виконання – дані 6 хвилинного тесту з ходьбою. Остаточний експертний діагноз СН може бути встановлений лише за результатами даних інструментального (насамперед ЕХО-КГ) дослідження.

Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних дослідженнях. До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади І та ІІ ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади.

До пункту “а” належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН ІІ-Б або ІІІ стадій або важкими, резистентними до лікування порушеннями ритму та провідності.

Крім того, до пункту “а” належать незалежно від стадії СН:

комбіновані та поєднані набуті вади серця;

 

 

недостатність будь-якого клапана серця III-V стадій, які супроводжується регургітацією 3 – 4 ступенів;

стеноз будь-якого клапана серця незалежно від стадії;

інфекційний ендокардит або стан після перенесеного інфекційного ендокардиту;

уроджені вади серця (за винятком дефекта міжпередсердної перетинки, двостулкового аортального клапана, що не супроводжуються СН або легеневою гіпертензією);

кардіоміопатії: дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, рестриктивна;

хронічний констриктивний перикардит, у тому числі кальциноз перикарда, прогресуючий перикардіальний випіт;

наслідки оперативного втручання з приводу вроджених або набутих вад серця, імплантації штучного водія ритму (у тому числі дефібрилятора-кардіовертера) або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV- з’єднання тощо) за наявності рецидивуючих порушень ритму та провідності або СН ІІ – ІІІ стадій;

раптова серцева смерть з відновленням серцевої діяльності;

шлуночкові тахікардії;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, які супроводжувались синкопальним станом;

сино-аурикулярна або AV-блокада ІІІ ступеня;

стійка, резистентна до лікування сино-аурикулярна або AV-блокада ІІ ступеня, яка супроводжується клінічною симптоматикою;

будь-яка AV-блокада, яка супроводжує нейром’язеві захворювання, такі як міотонічна м’язева дистрофія, синдром Кіраса-Сейра, дистрофія Ерба, малогомілкова м’язева дистрофія навіть за відсутності клінічних проявів;

трипучкова блокада серця;

 

спадкові синдроми: подовженого інтервалу Q-T, Бругада, аритмогенна дисплазія правого шлуночка;

синдром Фредеріка;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T із синкопальними станами;

будь-які порушення ритму або провідності серця, які супроводжувались тромбоемболічними ускладненнями, аритмогенним шоком або синдромом Морганьї-Адамса-Стокса;

стан після тромбоемболії легеневої артерії або легенева гіпертензія внаслідок хронічних тромботичних або емболічних захворювань;

легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;

легенева гіпертензія, асоційована з патологією дихальної системи та /або гіпоксемією, з ознаками правошлуночкової декомпенсації;

легенева артеріальна гіпертензія (уключаючи ідіопатичну) із ступенями важкості ІІІ – IV ФК.

При легеневій артеріальній гіпертензії експертне рішення приймається відповідно до основного захворювання.

При ідіопатичній легеневій гіпертензії щодо осіб, які оглядаються за графою І, рішення приймається за пунктом “а”; щодо інших осіб – при ступені важкості ідіопатичної легеневої гіпертензії ІІ ФК – за пунктом “б”, при ступені важкості І ФК – за пунктом “в”.

До пункту “б” належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН ІІ-А стадії.

Крім того, до пункту “б” належать незалежно від стадії СН:

ізольовані набуті вади аортального або трикуспідального клапанів;

набуті вади (недостатність) мітрального клапана або клапана легеневої артерії, які супроводжуються регургітацією 2 ступеня або II стадії, та наявнісь легеневої гіпертензії;

 

хронічний (рецидивний 2 рази або більше протягом року) або прогресуючий перебіг запальних уражень міокарда, перикарда, перикардіального випоту;

надшлуночкові тахікардії;

фібриляція або тріпотіння передсердь постійні, пароксизмальні або персистуючі;

стійка дисфункція синусового вузла або синдром слабкості синусового вузла, який не супроводжувався синкопальним станом (крім зупинки синусового вузла, який належить до пункту “а”);

синдром передчасного збудження шлуночків (преекситації) – Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром укороченого інтервалу P-R(Q) – Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за наявності клінічних проявів або пароксизмальних порушень ритму;

набутий синдром подовженого інтервалу Q-T;

парасистолія;

стійка шлуночкова екстрасистолія: часта (30 і більше ектопічних комплексів за одну годину), алоритмія, поліморфна, парна або рання;

двопучкові блокади серця, стійкі за наявності QRS ≥ 0,12 cек.;

безсимптомна AV-блокада ІІ ступеня І типу;

блокада ніжок пучка Гіса, яка супроводжується порушенням AV-провідності або клінічною симптоматикою;

легенева гіпертензія, асоційована з ураженням лівих відділів серця та/або з патологією дихальної системи та/або гіпоксемією без ознак правошлуночкової декомпенсації та ступенем важкості ІІ ФК та вище;

наслідки оперативного втручання з приводу імплантації штучного водія ритму або хірургічного лікування аритмій (катетерна абляція AV- з’єднання тощо) без рецидивуючих порушень ритму та провідності або за наявності СН І стадії.

 

 

До пункту “в” належать усі некоронарогенні хвороби серця, що супроводжуються СН І стадії.

Крім того, до пункту “в” належать:

гостра ревматична лихоманка та хронічна ревматична хвороба серця;

стійка міграція надшлуночкового водія ритму;

синдром передчасного збудження шлуночків – Вольфа-Паркінсона-Уайта (синдром WPW), синдром вкороченого інтервалу P-R(Q) – Клерка-Леві-Критеско (CLC) або Лауна-Ганонга-Левіна (LGL) за відсутності клінічних проявів та пароксизмальних порушень серцевого ритму;

двопучкові блокади серця неповні або минущі;

повна блокада ніжок пучка Гіса без порушень AV-провідності або клінічної симптоматики;

стійка синусова тахікардія та брадикардія (за винятком синдрому слабкості синусового вузла);

вислизаючі комплекси та ритми;

екстрасистолія: передсердна, атріовентрикулярна, поодинока шлуночкова (до 30 ектопічних комплексів за одну годину);

безсимптомна синоаурикулярна або AV-блокада І ступеня;

пролапс мітрального або інших клапанів серця, міокардіофіброз, що супроводжуються поодинокими стійкими порушеннями ритму та провідності або СН І стадії, або без таких з регургітацією 2 ступеня.

Пролапс клапанів серця з регургітацією повинен підтверджуватися даними доплероехокардіографії. Критерії ступенів регургітації: І – до 2 см, ІІ – 2 – 4 см, ІІІ – більше 4 см;

дефект міжпередсердної перетинки, що не супроводжується СН або легеневою гіпертензією.

До пункту “г” належать усі некоронарогенні хвороби серця, які не супроводжуються СН та порушеннями серцевого ритму і провідності.

Крім того, до пункту “г” належать:

 

стійко компенсовані наслідки захворювань м’яза серця, перикарда, міокардіофіброз без СН;

двостулковий клапан аорти, що не супроводжується СН або аортальною регургітацією, а також мінімальна аортальна регургітація без стуктурних змін аортального клапана;

пролапс мітрального, трикуспідального клапанів з регургітацією І ступеня;

пролапс клапана легеневої артерії за відсутності легеневої гіпертензії.

Особи, які перенесли неревматичні міокардити (більше року після одужання) без переходу в міокардіосклероз за відсутності порушення серцевого ритму та провідності, та особи, які мають функціональну (вагусну) АV-блокаду І ступеня, неповну блокаду правої ніжки пучка Гіса, що не супроводжуються синкопальними станами, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

 

Таблиця 3