Влаштування покрівель з азбестоцементних виробів й черепиці.

Покрівлі з азбестоцементних виробів. Азбестоцементні покриття

влаштовують на покрівлях із горищем простої конфігурації без внутрішнього

водовідведення і без експлуатації поверхні покрівлі.

Основою для покрівель з листів звичайного профілю і плоских плиток є

настил з дощок, для інших прогони зі сталі, залізобетонні або дерев'яні бруски.

Листи азбошиферу кладуть правильними рядами знизу вгору паралельно

карнизу (рис. 6.6,а; 6.6.б).

Настил із дощок покривають шаром пергаміну, на нього крейдою наносять

сітку з кроком 225 мм по похилу покрівлі і 235 мм у поперечному напрямку.

Вздовж карниза і фронтону кладуть ряди з половинок плиток. Кожну плитку

кріплять до настилу двома цвяхами.

Покриття звисів, розжолобків, а також опорядження отворів для антен та

інших вертикальних конструкцій через покрівлю виконують оцинкованим

металом. Для герметизації покрівлі проміжки між листами та іншими деталями

покривають бітумно-емульсійною мастикою, суриковою замазкою або

цементно-піщаним розчином із додаванням клоччя.

Плоскі азбестоцементні плитки, як і хвилясті листи, кладуть рядами

знизу вгору (починаючи з карниза).

Єврошифер - це багатошаровий покрівельний матеріал, який має форму

звичайного шиферу. Його розміри 2х0,95 м, товщина - 3 мм, маса - 5,75 кг. До

основи його кріплять цвяхами з ущільнювальними прокладками.

Покрівлі з черепиці. Ці покрівлі найдовговічніші (понад 100 років),

вогнетривкі, низькотеплопровідні, стійкі проти хімічного впливу.

Черепиця буває глиняною, цементно-піщаною, а за формою -

жолобчастою, хвилястою, плоскою і пазовою.

Під черепичну покрівлю влаштовують лати з дерев'яних брусків, відстані

між якими залежить від розмірів черепиці або суцільний дощатий настил.

Металеву черепицю можна класти і по металевому профілю. Жолобчасту

черепицю використовують на покрівлях, які мають нахил не менше 83°.

Кладуть її по суцільному дощатому настилу на вапняному розчині. Розжолобки

черепичних покрівель виконують із оцинкованої сталі. Гребінь і ребра

влаштовують із гребеневої черепиці.

Бітумна черепиця має основу із склотканини або склотканини й

пластмаси, яка з обох боків покрита бітумною масою (рис. 6.7). Її колір

визначається видом захисного шару (крупнозерниста мінеральна посипка або

шар фарби). Розміри бітумної черепиці: довжина смуг – 1 м, ширина – 35 см,

товщина 3,5 – 4 мм, маса – приблизно 15 кг/м. Кладуть її на суцільну обрешітку

з дощок або фанери, можна також класти на бетонну основу раніше

влаштованого рулонного покриття (під час їх ремонту). До основи листи

бітумної черепиці прибивають цвяхами з оцинкованої сталі на відстані 6 – 12

см один від одного (залежно від нахилу даху). Перед укладанням черепиці на

поверхні розмічають ряди (або натягують шнур). Перший ряд черепиці кладуть

вирізкою догори (рис. 6.7). Наступні ряди кладуть вирізкою донизу так, щоб

середина сегментів черепиці суміщалась із серединою сегментів нижнього ряду.

Металочерепиця – сталеві або алюмінієві листи зі спеціальним захисним

покриттям.

Укладають металочерепицю на обрешітку з дерев'яних брусків, відстань

між якими має дорівнювати довжині однієї хвилі (в межах 35 см). До брусків

листи металочерепиці кріплять саморізами з підкладками-ущільнювачами з

гуми або пластмаси. Добірними елементами для таких покрівель мають бути:

елементи гребеня, розжолобки, накривний фартух, боковий фартух і карнизна

планка.