Допуск до роботи з електрикою

Умови допуску

До роботи з електрикою.

Колективні і індивідуальні засоби захисту в електроустановках”

 

Виконала студентка ІV курсу

групи 41-О

напряму підготовки 6.020205

образотворче мистецтво*

Рубанець Оксана Володимирівна

 

Кам’янець-Подільський – 2016

Зміст

Введення

 

1. Класифікація приміщень за небезпекою електротравмування.

2. Допуск до роботи з електрикою.

3. Колективні засоби захисту.

4. Засоби індивідуального захисту.

5. Запобіжні написи, плакати та пристрої.

6. Надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом

 

Висновок

Список літератури

Введення
У роботі будуть розглянуті умови допуску до роботи з електрикою, а також колективні та індивідуальні засоби захисту людини. Тема актуальна, тому що рівень сучасних виробничих технологій не дозволяє виключити несприятливі дії виробничих факторів на працівника. У зв'язку з цим роботодавець зобов'язаний забезпечити: безпеку працівників під час експлуатації будинків, споруд, обладнання, здійсненні технологічних процесів, а також застосовуваних у виробництві інструментів, сировини і матеріалів; застосування засобів індивідуального та колективного захисту працівників; відповідають вимогам охорони праці умови праці на кожному робочому місці; режим праці і відпочинку працівників відповідно до законодавства.

1. Класифікація приміщень за небезпекою електротравмування.

Електробезпека — система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики

Класифікація приміщень за небезпекою електротравмування враховує особливості всіх приміщень, стан їх середовища і враховує електротехнічні параметри електроустановок.

Ступінь небезпеки ураження людини електричним струмом приміщення поділяється на:

- без підвищеної небезпеки;
- з підвищеною небезпекою;
- особливо небезпечні.

Приміщення без підвищеної небезпеки — це примі­щення, де відсутні умови, що створюють підвищену чи особ­ливу небезпеку.
Приміщення з підвищеною небезпекою — це примі­щення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:
- підвищена вологість (відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75 % або пара та конден­суюча волога у вигляді дрібних крапель) або стру-мопровідний пил (технологічний, атмосферний пил, що потрапляє в середину агрегатів, техноло­гічного обладнання, осідає на проводах, струмо-провідних частинах і погіршує умови охолоджен­ня та ізоляції, але не викликає небезпеки аварії);

- струмопровідна підлога (металева, залізобетонна);
- висока температура повітря (+35° С);
- можливість одночасного дотику працівника до з'єднаних з землею металоконструкцій, облад­нання з одного боку, та до металевих корпусів електрообладнання — з іншого.
3. Особливо небезпечні приміщення — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:
- відносна вологість повітря постійно тримається близько 100 % (стеля, підлога, стіни покриті вологою);
- хімічно активне середовище (у приміщенні є аг­ресивні пари, гази, рідини, які діють на ізоляцію та руйнують струмопровідні частини електро­устаткування); - одночасно дві й більше умов підвищеної небезпе­ки.
Системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

· система технічних засобів і заходів;

· система електрозахисних засобів;

· система організаційно-технічних заходів і засобів.

Допуск до роботи з електрикою

До електротехнічного персоналу належать особи, які зайняті на обслуговуванні, ремонті та експлуатації елект­роустановок. Електротехнічний персонал умовно поділя­ють на такі групи:

- адміністративно-технічний персонал (начальни­ки служб, цехів, майстри);
- оперативний персонал (черговий персонал, який безпосередньо обслуговує електроустановки);
- ремонтний персонал (працівники, котрі займаю­ться експлуатаційно-ремонтним обслуговуванням та необхідною наладкою електрообладнання);
- оперативно-ремонтний персонал (ремонтний персонал, спеціально навчений і підготовлений для оперативного обслуговування електроуста­новок, де відсутній черговий персонал).

До роботи з електрикою допускаються особи, які:

- пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань «Правил безпечної експлуатації електроустановок» з присвоєнням відповідної групи (1—5);
- пройшли медичний огляд.
Особи, які допускаються до роботи з електрикою, про­ходять медичний огляд при влаштуванні на роботу і періо­дично, один раз на два роки, при обслуговуванні діючих електроустановок.
Роботи на електроустановках проводяться за нарядом або розпорядженням. Наряд-допуск — це письмове розпо­рядження на виконання роботи, викладене на спеціально­му бланку, де визначений зміст, місце, час початку і закін­чення роботи, необхідні заходи безпеки, склад бригади і особи, які відповідають за безпечне виконання роботи. Розпорядження — це усне завдання на безпечне виконання роботи.

Для безпечного виконання роботи здійснюються такі ор­ганізаційні заходи:
- видання наряду або розпорядження;
- призначення осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт;
- підготовка робочого місця та допуск до роботи;
- нагляд під час роботи;
- оформлення перерви в роботі та її закінчення.

До початку роботи виконуються технічні заходи щодо
підготовки робочого місця: необхідні відімкнення, виві­шування плакатів безпеки, перевірка відсутності напруги на струмопровідних частинах, встановлення заземлення, огородження робочого місця.
До роботи під напругою не допускаються особи, молодші 18 років. Учні, студенти, які проходять виробничу практику або навчання і не досягли 18-річного віку, працюють з елек­трикою під постійним наглядом кваліфікованого працівника обмежений час, що визначений навчальним планом.
3. Колективні засоби захисту (види, способи застосування)
Засоби колективного захисту - засоби захисту, конструктивно і функціонально пов'язані з виробничим процесом, виробничим обладнанням, приміщенням, будинком, спорудою, виробничим майданчиком.
У залежності від призначення бувають:
- Засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць, локалізації шкідливих факторів, опалення, вентиляції;
- Засоби нормалізації освітлення приміщень та робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади і т.д.);
- Засоби захисту від іонізуючих випромінювань (огороджувальні, герметизуючі пристрої, знаки безпеки і т.д.);
- Засоби захисту від інфрачервоних випромінювань (огороджувальні; герметизуючі, теплоізолюючі пристрою і т.д.);
- Засоби захисту від ультрафіолетових і електромагнітних випромінювань (огороджувальні, для вентиляції повітря, дистанційного керування і т.д.);
- Засоби захисту від лазерного випромінювання (огородження, знаки безпеки);
- Засоби захисту від шуму й ультразвуку (огородження, глушники шуму);
- Засоби захисту від вібрації (виброизолирующие, виброгасящие, вібропоглинаючі пристрою і т.д.);
- Засоби захисту від ураження електрострумом (огорожі, сигналізація, ізолюючі пристрої, заземлення, занулення і т.д.);
- Засоби захисту від високих і низьких температур (огорожі, термоизолирующие пристрої, обігрів та охолодження);
- Засоби захисту від дії механічних факторів (огородження, запобіжні та гальмівні засоби, знаки безпеки);
- Засоби захисту від дії хімічних чинників (пристрої для герметизації, вентиляції та очищення повітря, дистанційного керування і т.д.).
- Засоби захисту від впливу біологічних факторів (огородження, вентиляція, знаки безпеки і т.д.)
Колективні засоби захисту поділяються на: огороджувальні, запобіжні, гальмові пристрої, пристрої автоматичного контролю і сигналізації, дистанційного управління, знаки безпеки.
Огороджувальні пристрої призначені для запобігання випадкового потрапляння людини в небезпечну зону. Застосовуються для ізоляції рухомих частин машин, зон обробки верстатів, пресів, ударних елементів машин від робочої зони. Пристрої поділяються на стаціонарні, рухомі та переносні.
Запобіжні пристрої використовують для автоматичного відключення машин і устаткування при відхиленні від нормального режиму роботи або при потраплянні людини в небезпечну зону. Ці пристрої можуть бути блокуючими і обмежувальними. Блокуючі пристрої за принципом дії бувають: електромеханічні, фотоелектричні, електромагнітні, радіаційні, механічні.
Широко використовуються гальмівні пристрої, які можна підрозділити на колодкові, дискові, конічні і клинові. Найчастіше використовують колодкові і дискові гальма. Гальмівні системи можуть бути ручні, ножні, напівавтоматичні і автоматичні.
Для забезпечення безпечної та надійної роботи обладнання дуже важливі інформаційні, попереджуючі, аварійні пристрої автоматичного контролю і сигналізації. Пристрої контролю - це прилади для вимірювання тиску, температури, статичних і динамічних навантажень, що характеризують роботу машин і обладнання. Системи сигналізації бувають: звуковими, світловими, колірними, знаковими, комбінованими.
Для захисту від ураження електричним струмом застосовуються різні технічні заходи. Це - малі напруги; електричне розділення мережі; контроль і профілактика пошкодження ізоляції; захист від випадкового дотику до струмоведучих частин; захисне заземлення; захисне відключення; індивідуальні засоби захисту.
4. Індивідуальні засоби захисту
Засоби індивідуального захисту використовуються працівниками для захисту від шкідливих і небезпечних факторів виробничого процесу, а також для захисту від забруднення. ЗІЗ застосовуються в тих випадках, коли безпека виконання робіт не може бути повністю забезпечена організацією виробництва, конструкцією обладнання, засобами колективного захисту.
Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту має відповідати Типовими галузевими нормами безплатної видачі робітникам і службовцям спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, затв. постановою Мінпраці Росії від 25.12.97 № 66.
У залежності від призначення виділяють:
- Ізолюючі костюми - пневмокостюми; гідроізолюючі костюми; скафандри;
- Засоби захисту органів дихання - протигази; респіратори; пневмошоломи; пневмомаски;
- Спеціальний одяг - комбінезони, напівкомбінезони; куртки; брюки; костюми; халати; плащі; кожушки, кожухи; фартухи; жилети; нарукавники.
- Спеціальне взуття - чоботи, ботфорти, півчобітки, черевики, напівчеревики, туфлі, калоші, боти, бахіли;
- Засоби захисту рук - рукавиці, рукавички;
- Засоби захисту голови - каски; шоломи, підшоломники; шапки, берети, капелюхи;
- Засоби захисту особи - захисні маски, захисні щитки;
- Засоби захисту органів слуху - протишумові шоломи; навушники; вкладиші;
- Засоби захисту очей - захисні окуляри;
- Запобіжні пристосування - пояси запобіжні; діелектричні килимки; ручні захвати; маніпулятори; наколінники, налокітники, наплечники;
- Захисні, дерматологічні засоби - миючі засоби; пасти; креми; мазі.
Використання ЗІЗ повинно забезпечувати максимальну безпеку, а незручності, пов'язані з їх застосуванням, повинні бути зведені до мінімуму.

5. Запобіжні написи, плакати та пристрої призначені для привернення уваги працівників до безпосередньої небезпе­ки, наказу й дозволу певних дій з метою забезпечення безпе­ки, а також отримання необхідної інформації.Всі знаки безпеки встановлюють у місцях, перебування в яких пов'язано з можливою небезпекою для працівників, а також на виробничому устаткуванні, що є джерелом такої небезпеки.
Запобіжні написи, плакати поділяються на чотири групи:

- застережні;
- заборонні;
- настановчі;
- вказівні.
Застережні знаки призначені для попередження праців­ників про підвищену небезпеку. Вивішують такі знаки у ви­гляді плакатів на захисних засобах, на переносних щитах. Зміст написів, наприклад:
«Стій — напруга!»
«Не вилазь — уб'є!»

Заборонні знаки призначені для заборони певних дій. Ви­вішують їх на рубильниках, ключах управління тощо. Зміст написів, наприклад:
«Не вмикати — робота на лінії»
«Не вмикати — працюють люди»

Настановчі знаки призначені для дозволу певних дій працівників тільки під час виконання конкретних вимог без­пеки праці (наприклад, обов'язкове застосування спеціаль­них засобів індивідуального захисту працівників, вжиття за­ходів щодо забезпечення безпеки праці), вимог пожежної безпеки і для показу евакуаційних шляхів.
Зміст написів, наприклад:
«Працювати тут»
«Вилазити тут»

Вказівні знаки вказують місце знаходження різних об'єк­тів і пристроїв, пунктів медичної допомоги, складів, майсте­рень, вогнегасників тощо.

Електрозахисні засоби призначені для захисту персона­лу, який обслуговує електроустановки. За призначенням електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (діелек­тричні рукавиці, боти, калоші, інструмент з ізоляційними ручками тощо), огороджувальні (переносні огородження, заземлення тощо) та запобіжні (пояси, захисні окуляри тощо). Ізолювальні засоби під час експлуатації періодично випробовують.
При експлуатації для запобігання виникненню електротравматизму використовують спеціальні засоби індивідуаль­ного захисту, які поділяються на основні й додаткові. До основних електрозахисних засобів належать засоби захисту, ізоляція яких довготривалий час витримує робочу напругу і які дозволяють доторкатися до струмопровідних частин, що перебувають під напругою. Ці засоби надійно ізолюють та витримують напругу ме­режі, обладнання, дають можливість працювати з ними.

В електроустановках напругою до 1000 В до основних електрозахисних засобів належать:

- ізоляційні штанги;
- ізоляційні та електровимірювальні обценьки;
- покажчики напруги;
- діелектричні рукавиці;
- інструмент з ізольованими ручками.

До додаткових засобів електрозахисту в електроуста­новках до 1000 В належать:

- діелектричні калоші, килимки;
- переносне заземлення;
- огороджувальні пристрої;
- плакати та знаки безпеки.

Діелектричні калоші та боти захищають працівників від напруги кроку і використовуються під час роботи зі штангою, обценьками.
Додаткові електрозахисні засоби застосовують тільки ра­зом з основними.
Електрозахисні засоби зберігаються у приміщеннях у спеціально відведених місцях сухими і чистими, в умо­вах, що виключають можливість їх механічних ушкоджень, дії вологи, агресивного середовища, мастила тощо. Елек­трозахисні засоби періодично проходять спеціальні ви­пробування на відповідність їх діелектричних, механічних показників.