Морфологічні та синтаксичні можливості модальника

Загальна характеристика модальника

У сучасній українській морфології розглядають не всі засоби вираження модальності, а ті лексичні одиниці, які виражають тільки модальність і не виконують функцій членів речення. До модальних належать слова очевидно, звичайно, може, дійсно, правда, здається. В окремий клас слів вони виділяються на основі спільності категоріального значення, морфологічної ознаки невідмінюваності та синтаксичних властивостей. Категоріальне значення модальників — ставлення мовця до висловленої думки.

Розряди модальників

У традиційній граматиці лексико-граматичні розряди слів виділяються на підставі трьох відомих принципів: семантичного, морфологічного і синтаксичного. Поділ на частини мови по суті зводиться до виявлення плану змісту, який складають категоріальні (узагальнені граматичні) значення, і плану вираження, який складають формальні засоби вираження цих значень (форми словозміни, сполучуваність з іншими словами, порядок слів у реченні,інтонація).

Категоріальне значення формується на базі значної кількості модальних значень і відтінків, які поділяються на дві групи:

• модальники зі стверджувальною семантикою: без сумніву, дійсно, звичайно, точно, вірно і под.;
• модальники з гіпотетичною (непередбачуваною) семантикою: здається, очевидно, можливо, напевно..

 

розряди реальних і гіпотетичних модальників:	Приклади:
слова, що вказують на вірогідність висловлювання	напевно, очевидно, либонь, певно, можливо, може, мабуть
слова, що вказують на джерело думки чи повідомлення	кажуть, мовляв, чую, бачу, чутно, по-моєму, на думку, як кажуть
слова, що виражають емоції мовця щодо змісту висловленого	ясна річ, чого доброго, на щастя, на радість, на диво, шкода
слова, що виражають звертання до співрозмовника	погодьтесь, дозвольте, бачите, уявіть собі, зверніть увагу, прошу вас
слова, що вказують на чужі думки, висловлювання, стиль і їх оцінку	буквально, так би мовити, так звані
слова, що вказують на послідовність, порядок думок	по-перше, по-друге, нарешті, і останнє, на закінчення
слова висновкового характеру	отож, отже, взагалі, словом, значить

Павло Олександрович Лекант, відомий синтаксист, дає такі лексико-граматичні розряди модальних слів, які встановлені з урахуванням їх семантики та функціонування:

• слова, що вказують на достовірність/недостовірність (безсумнівно, звичайно, ймовірно, мабуть, здається, може бути);
• слова, що зв'язують достовірність інформації з її джерелом (по-моєму, з чуток, як говорять);
• слова, що передають емоційну оцінку до змісту переданої інформації (на щастя, на жаль);
• слова-показники порядку викладу думок у тексті (по-перше, крім того, нарешті);
• слова-узагальнення, -уточнення або -доповнення інформації (отже, словом, зокрема, інакше кажучи);
• слова, що служать для встановлення оптимального мовного контакту оратора зі слухачем (чуєте, уявіть, бачте, знаєте)^[6].

Морфологічні та синтаксичні можливості модальника

Модальники невідмінювані слова і словосполучення, що втратили парадигму. Невідмінюваність є їх морфологічною ознакою як частини мови, яка зближує їх із прислівниками та станівниками і протиставляє іменникам і дієсловам. Модальники не є членами речення. Вони в структурі речення синтаксично непов'язані з його членами способами узгодження, керування. У зв'язку з чим часто розглядаються як вставні слова або парантези^[7]. Напр.: Я вже тоді, повірте, все це обміркував (Юрій Збанацький); І ось, нарешті, вершина (Олесь Гончар); А читати Тарас, справді, вивчився дуже рано (Оксана Іваненко).

Деякі модальники можуть підкреслювати модальність дієслова. В цих випадках вони логічно виділяють присудок, стоять безпосередньо перед ним й інтонаційно не відокремлюються, і хоч модальники не пов'язані з іншими членами речення засобами типу узгодження та керування, все ж органічно входять у синтаксичну структуру висловлення^[8], напр.: Про це треба обов'язково розповісти; Доручення треба неодмінно виконати.

Формування модальників

Модальники не мають суфіксальних засобів вираження категоріального значення. Вони є результатом семантичного способу творення. Модальник як частина мови формується на основі інших частин мови, тобто, по суті, відбувається перехід інших частин мови у модальник (модалізація):

 

Модалізуються:	Приклади:
Іменники	правда, факт, жаль, страх
Прийменниково-відмінкові форми	на жаль, на щастя, на диво, до речі, на радість, на біду
Дієслівні форми	чуєте, знаєте, кажуть
Прислівники	неодмінно, обов'язково, дійсно, взагалі
Слова категорії стану (станівники)	очевидно, зрозуміло
Лексикалізовані сполучення слів	може бути, як кажуть, на превеликий жаль

Межа між модальниками і частинами мови, з яких вони утворилися, дуже нестійка. В одному реченні слово правда — іменник, а в іншому — модальник, напр.: Все одно наша правда зверху (Ю.Яновський); Добра такого там зроду у мене, правда, не було (Тарас Шевченко).