Вирівнювання економічного і соціального розвитку всіх країн - членів ЄС.

Стратегії Європейського Союзу: мета і результат

На саміті в Лісабоні у березні 2000 р. Європейська Рада

визначила для ЄС стратегічну мету:

протягом десяти років стати найбільш конкурентоспроможною економікою у світі, яка базується на знаннях та здатна забезпечити стійке економічне зростання, що супроводжується створенням нових і кращих робочих місць та більшою соціальною згуртованістю.

 

Основна мета стратегії –

«зробити Європу до 2010 р. найбільш конкурентоспроможною економікою, що базуватиметься на знаннях».

Виходячи з цього,

логічно стверджувати, що досягнення стратегічної мети Лісабонської стратегії передбачало

вирівнювання економічного і соціального розвитку всіх країн - членів ЄС.

У 2001 р. країни - члени ЄС прийняли цю Лісабонську декларацію.

Лісабонська стратегія починалась як широкомасштабна програма, спрямована на посилення конкурентних позицій ЄС у світі, і мала бути найважливішим каталізатором проведення реформ у країнах - членах ЄС.

Однак її реалізація зіткнулась з ускладненнями у зв’язку з відсутністю необхідної відповідальності за її виконання як на рівні союзних органів, так і країн - членів ЄС.

У 2005 р. було вжито заходів з оновлення програми, зокрема розроблено єдину національну програму дій для зростання та створення робочих місць.

Мету, що передбачала утворення найбільш конкурентоспроможної економіки світу, було змінено, і

пріоритетом стали

економічне зростання та зайнятість.

 

Було створено механізм спостереження за реалізацією національних програм, пов’язаних з Лісабонською стратегією,

та підвищено відповідальність та компетентність різних економічних і соціальних органів на інтеграційному, національному та регіональному рівнях.

У 2006 р. ЄС прийняв «Інноваційну стратегію»,

основною метою якої є забезпечення глобальної економічної конкурентоспроможності Союзу.

Стратегія передбачає подальші суттєві зміни у сферах

- освіти;

- потенціалу внутрішнього ринку Союзу;

- регуляторного середовища;

- співпраці основних учасників інноваційного процесу;

- фінансової підтримки інновацій;

- ролі національних урядів тощо.

 

Визначено десять основних дій як політичний пріоритет і складову Лісабонської стратегії розвитку та зайнятості.

У розвиток «Інноваційної стратегії» 2006 р. Європейський Парламент і Рада прийняли рішення про започаткування «Рамкової програми конкурентоспроможності й інновацій на 2007-2013 рр.», загальне фінансування на виконання якої складало 3,621 млрд євро.

Об’єктивні критерії свідчать про те, що у цілому Лісабонська стратегія спонукала країни ЄС до конкретних дій, спрямованих на їх економічне зростання і покращання динаміки їх розвитку.

Деякі країни досягли значних успіхів.

Разом з тим застосування цих критеріїв дозволило виявити суттєві відмінності між країнами - членами ЄС у рівнях досягнутих результатів і значне відставання середнього рівня досягнення розглядуваних параметрів ЄС-27 від їх рівня,

досягнутого США та Східною Азією, і одночасно значне відставання США та Східної Азії за більшістю параметрів від скандинавських країн - членів ЄС - Швеції, Фінляндії та Данії, - а також нерівномірність розвитку країн - членів ЄС стосовно окремих параметрів (критеріїв).

Звертає на себе увагу й те, що згідно з цими об’єктивними критеріями Греція, яка найвідчутніше відреагувала на світову фінансову кризу, посідала краще місце, ніж Польща, Італія, Румунія і Болгарія.

Лісабонська стратегія не досягла поставленої нею основної мети –

зробити Європу до 2010 р. найбільш конкурентоспроможною економікою, побудованою на знаннях, та наблизити рівні економічного і соціального розвитку країн - членів ЄС.

 

Фінансова криза і економічний спад примусили ЄС розробити нову економічну стратегію «Європа 2020: Стратегія розумного, стійкого і всеохоплюючого зростання»

(«Europe 2020: A strategy for smart, sustainable and inclusive growth»),

яка була прийнята у березні 2010 р. і покликана допомогти в умовах глобальної нестабільності державам - членам Євросоюзу повернутися на шлях сталого розвитку.

Вважається, що стратегія «Європа 2020» розкриває європейську соціально-економічну концепцію XXI ст., яка містить

три основні фактори зміцнення економіки (базові стратегічні цілі):

1. Розумне зростання: розвиток економіки, основою якої є знання та інновації.

2. Стійке зростання: підтримка такої моделі економіки, яка базується на ефективному використанні ресурсів, не шкодить довкіллю і є конкурентоспроможною.

3. Всеохоплююче зростання: підтримка такого варіанта економічного розвитку, який характеризується високим рівнем зайнятості та забезпечує соціальну і територіальну єдність.

Заслуговують на увагу п’ять цілей, які ЄС має досягти до 2020 р.:

Зайнятість.

75% населення у віці 20-64 років повинні бути працевлаштовані.