Основними формами тактичних дій є бій, удар і маневр. 7 страница

121.Під час з’ясування завдання командир відділення повинен: зрозуміти завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них), відділення (позицію і завдання, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, основну (запасну) вогневу позицію БМП (БТР), основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, місце відділення в бойовому порядку взводу і в ділянці зосередженого вогню; рубежі, з виходом противника на які відділення відкриває вогонь; завдання сусідів (позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції.

Під час оцінки обстановки, вивчення противника, командир відділення повинен: оцінити ймовірний склад і характер його дій, на якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому напрямку і складі він може атакувати, час і порядок його виходу до переднього краю, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – і місця його вогневих засобів.

Вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

З огляду на це він визначає найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню, де краще розмістити позиції кулемета, ручного гранатомета і місця стрільців (бойових “двійок”, “трійок” або груп).

Під час проведення бойового розрахунку командир відділення повинен призначити спостерігача за противником, черговий вогневий засіб, зв’язківця і підношувача боєприпасів, визначити склад бойових “двійок”, “трійок” (груп) і їх старших.

Із зайняттям позиції командир відділення вказує основну позицію кулеметнику, гранатометнику, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам), місця стрільцям і їх завдання, а також основні вогневі позиції для ПТРК і БМП (БТР).

Під час організації безпосередньої охороникомандир відділення доводить особовому складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира відділення (взводу), ставить завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу і визначає порядок дій відділення у разі раптового нападу противника.

Під час постановки завдання черговому вогневому засобу командир відділення вказує: основну (запасну) вогневу позицію або місце, завдання і порядок його виконання.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання взводу і відділення (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях) і завдання сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставить завдання особовому складу(бойовим групам); командири гранатометного і протитанкового відділень, крім цього, вказують завдання обслузі і доданим вогневим засобам;

у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань особовому складу командир відділення вказує:

командир механізованого відділення навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю і стрільцю, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам) – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою; навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам, крім цього, – основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію БТР) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегуваннявогню;

командири гранатометного і протитанкового відділень старшим навідникам, гранатометнику, операторам протитанкових керованих ракетних комплексів, навіднику-оператору (кулеметнику БТР) – основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, послідовність їх обладнання і зміни під час бою, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, порядок спостереження і ведення вогню по танках і піхоті противника; механіку-водію (водію) – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та корегування вогню.

Після одержання завдання особовий склад відділення розчищає місцевість у смузі огляду та обстрілу, а також відриває і маскує окопи.

Організовуючи взаємодію, командир відділення узгоджує дії особового складу штатних і доданих вогневих засобів між собою для успішного виконання єдиного розуміння отриманого бойового завдання, визначає порядок і способи його виконання, а також сигнали оповіщення, взаємодії і порядок дій за ними.

Під час організації управління командир відділення доводить радіодані, сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними.

Організовуючи інженерне обладнання позицій, командир відділення проводить розбивку позиції відділення, визначає місця особового складу, дає кожному солдату добове завдання на роботи. Вказує де, скільки, кому та який отримати інструмент і матеріали для виконання робіт.

Під час організації захоплення вказаної позиціїкомандир відділення повинен вказати положення і завдання відділенню (об’єкт атаки і позицію для оборони), поставити завдання особовому складу та управляти відділенням під час його виконання.

Зайняття (захоплення) вказаної для оборони позиції відділення здійснює, як правило, під вогнем противника.

122. На позиції механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення насамперед розчищається місцевість для поліпшення спостереження і ведення вогню, послідовно відриваються одиночні (парні) окопи (окопи для автоматичних гранатометів, протитанкових ракетних комплексів) і окоп для БМП (БТР); в окопах для стрільців, гранатометників, кулеметників обладнуються протиосколкові козирки, потім окопи з’єднуються між собою траншеєю, яка доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті стінки її підсилюються і з’єднуються суцільною траншеєю з позиціями сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина, в окопі для БМП відривається окоп з протиосколковим козирком для протитанкового ракетного комплексу. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) і хід сполучення до нього. На позиції відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи, що стосуються його бойового і господарчого удосконалення з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир відділення організовує її дообладнання, яке включає: очистку берми, обладнання бійниць, відривання ячейок і площадок для ведення вогню, обладнання захисних козирків, ніш для бойових і господарчих запасів, обладнання перекритої щілини (бліндажа), відхожого місця, розширених ділянок траншей, а також підсилення стінок траншеї на ділянках зі слабким і нестійким ґрунтом.

Місце командира відділення, як правило, обладнується на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю, противником і сигналами командира взводу.

123. Після організації інженерних робіт командир відділення складаєкартку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них, положення противника, позицію відділення, а командири гранатометного і протитанкового відділень – і положення механізованого підрозділу, якому вони додані; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів і межі їх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення – рубежі загороджувального і ділянки зосередженого вогню взводу та місце в ній відділення, що веде вогонь; загородження, що розташовані поблизу позиції відділення і прикриваються його вогнем.

124. Під час практичної роботи і контролю готовності командир відділення перевіряє: точність зайняття особовим складом і вогневими засобами позицій, знання ними отриманих завдань, сигналів сповіщення, управління і взаємодії, несення служби спостерігачем і черговим вогневим засобом, підготовку даних для ведення вогню вдень і вночі, екіпіровку підлеглих, наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами бойових машин до встановлених норм.

125. В обороні відділення перебуває в постійній готовності до відбиття нападу противника, його диверсійно-розвідувальних груп і вертольотів (літаків). До переходу противника в наступ на позиції відділення постійно несе службу спостерігач. Для відбиття раптового нападу противника і знищення його дрібних груп, які ведуть розвідку або намагаються пророблювати проходи в загородженнях, призначається кулеметник або стрілець (черговий вогневий засіб), який розташовується, як правило, на запасній (тимчасовій) вогневій позиції. Решта особового складу, залежно від обстановки, проводить інженерне дообладнання позиції, займається бойовою підготовкою, допомагає механіку-водію (водію) в технічному обслуговуванні БМП (БТР), стрілецької зброї або відпочиває.

Для виклику особового складу за бойовою тривогою від спостерігача (чатового) до місця відпочинку влаштовується проста сигналізація (сигнали).

Якщо від відділення виділено черговий вогневий засіб (чергову БМП, БТР), він розташовується на тимчасовій або запасній вогневій позиції. У БМП (БТР) розміщуються механік-водій (водій) і навідник-оператор (кулеметник БТР), які ведуть спостереження за противником і місцевістю в готовності до негайного відкриття вогню.

126. З виявленням противника відділення за сигналом (командою) командира відділення або спостерігача негайно приводиться в бойову готовність. Поодиноких солдатів і дрібні групи противника, які намагаються вести розвідку, відділення захоплює в полон, а в разі неможливості захоплення – знищує вогнем, як правило, чергового вогневого засобу із запасної (тимчасової) вогневої позиції. Більш великі групи противника, які наближаються до позиції відділення, знищуються вогнем кулемета або БМП (БТР), а за потреби – вогнем всього відділення. Вогонь відкривається за командою командира відділення.

Під час вогневої підготовки атаки противника командир відділення і спостерігач ведуть спостереження, а решта особового складу укривається в окопах із протиосколковими козирками, підбрустверних протиосколкових нішах, бліндажах, на дні окопів і траншеї або в БМП (БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

З отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (у разі завдання противником ядерного удару) особовий склад відділення швидко укривається в щілині, бліндажі, БМП, БТР (лягає на дно окопу, траншеї), а після проходження ударної хвилі готується до відбиття атаки противника.

127. Виявивши перехід противника в атаку, за командою командира (сигналом спостерігача) “Відділення – до БОЮ”, відділення негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність ефективного вогню зброї відділення.

З підходом противника до переднього краю оборони першими відкривають вогонь з БМП (БТР), після з кулеметів, а з дистанції 400 м – усією зброєю відділення, і вогонь доводиться до найвищої напруги. Танки й інші броньовані машини противника знищуються протитанковими керованими ракетами, вогнем бойової машини піхоти, гранатометів і реактивними протитанковими гранатами, а піхота, що спішилася, – загороджувальним і зосередженим вогнем автоматичних гранатометів і вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків і знищується.

Вогонь протитанкових засобів відділення (протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення) зосереджується насамперед на головний танк або танк з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім на інші танки і броньовані машини, що атакують. За сприятливих умов обстановки з метою знищення танків, які долають загородження перед позицією відділення, командир може вислати вперед гранатометника з помічником (стрільця з реактивними протитанковими гранатами). Для прихованого їх висування використовуються складки місцевості і застосовуються дими (аерозолі). Іноді біля найбільш імовірного місця пророблення противником проходу в загородженнях відділення завчасно відриває і маскує окоп і хід сполучення до нього. В окопі може розташовуватися гранатометник або кулеметник (стрілець) із заздалегідь підготовленим мінним шлагбаумом. У боротьбі з танками противника можуть брати участь кулеметники і снайпер, що зосереджують свій вогонь на прилади прицілювання і спостереження танків.

Якщо відділення діє бойовими групами, то їх дії можуть бути такими: командир групи і кулеметник ведуть вогонь по противнику з основних позицій, а гранатометник або інший член групи споряджає магазини. Після трьох-чотирьох черг бойова група за сигналом командира змінює позицію, і потім дії повторюються.

У разі виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення найближчий до нього солдат із підходом танка на відстань до 200 м застосовує по ньому реактивну протитанкову гранату. Якщо танк не уражено, солдат відбігає траншеєю убік або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і застосовує реактивну протитанкову гранату в його борт або кормову частину. Після вибуху гранати солдат готується до знищення екіпажу, який залишатиме уражений танк.

З підходом піхоти противника до позиції на відстань30-40 м відділення закидає його гранатами. Якщо противник увірветься на позицію, відділення знищує його вогнем упритул, гранатами і в рукопашному бою.

Розповсюдження противника траншеєю і ходом сполучення повинне бути затримано вогнем і швидким встановленням заздалегідь підготовлених рогаток, їжаків і інших переносних загороджень. Знищення противника, що увірвався в траншею (хід сполучення) може здійснюватися бойовими групами, при цьому перша група просувається її дном і вогнем упритул, багнетами, гранатами знищує його, а друга група діє з обох боків траншеї (ходу сполучення), знищує противника, який намагається її покинути або надати допомогу тим, хто діє в ній, вогнем і гранатами підтримуючи дію першої групи.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення надає допомогу сусіду вогнем.

128. БМП веде вогонь самостійно і за командами (сигналами) командира взводу (відділення). У разі обходу або вклинення противника в оборону БМП під прикриттям вогню відділення та аерозольних (димових) завіс займає запасну вогневу позицію і знищує його вогнем у фланг і в тил. Зміна вогневих позицій здійснюється тільки за наказом командира взводу.

При призначенні БМП для дій як кочуючої вказуються: завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій та порядок дій після виконання завдання.

Кочуюча бойова машина піхоти, приховано висуваючись за призначеним маршрутом, змінюючи вогневі позиції, веде вогонь самостійно або за командами (сигналами) командира, який її вислав. Після виконання завдання кочуюча БМП займає основну вогневу позицію у взводному опорному пункті або діє за вказівкою командира взводу.

У разі пошкодження БМП (БТР) екіпаж терміново імітує димовими гранатами чорного диму загорання, уживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Навідник-оператор (навідник кулемета) доповідає про це командиру взводу (заступнику командира взводу, командиру відділення) і за можливості продовжує знищувати противника вогнем. Якщо машину власними силами відновити неможливо – очікується підхід ремонтних (евакуаційних) засобів старшого командира.

Екіпаж має право залишити БМП (БТР), якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися безрезультатними або в разі загрози вибуху. Під час залишення бойової машини (БТР) екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, за можливості демонтує спарені (курсові) кулемети (екіпаж бойової машини піхоти, крім того, протитанковий ракетний комплекс і ракети до нього) і займає місце на позиції відділення, доповідаючи командиру відділення причину залишення машини.

129. Після відбиття атаки противника командир відділення зобов’язаний перевірити стан особового складу і зброї відділення; поповнити запас ракет і боєприпасів і підготувати відділення до відбиття повторних атак; вжити заходів, щодо винесення поранених; вжити заходів щодо відновлення позиції відділення і окопу БМП (БТР), поновити систему вогню, доповісти командиру взводу про результати бою (втратах особового складу, ОВТ, наявності ракет, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів і інших матеріальних засобів) і підготуватись до відбиття наступних атак.

4.4. Оборонний бій екіпажу танка

130. Роботу з організації оборони командир танка проводить, як правило, на місцевості. Отримавши завдання на перехід до оборони вумовах відсутності зіткнення з противником, командир танка після з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки зобов’язаний: організувати підготовку до виконання завдання, вивести танк на призначену вогневу позицію; організувати спостереження; віддати бойовий наказ; організувати управління, обладнання основної (запасної) вогневої позиції, маскування і захист танка від високоточної зброї противника; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі; скласти картку вогню; перевірити знання завдань, поставлених екіпажу; доповісти командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню і виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.

В умовах безпосереднього зіткнення із противником танк, використовуючи вогонь свого озброєння, а також вогонь сусідів і артилерії, захоплює вказану вогневу позицію. Після захоплення і закріплення на вогневій позиції командир танка усвідомлює завдання, оцінює обстановку і уточнює (ставить) бойове завдання членам екіпажу, організує спостереження, систему вогню управління і взаємодію, інженерне обладнання вогневих позицій. Надалі командир танка детально вивчає місцевість уточнює завдання членам екіпажу і порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку вогню, а за потреби вирішує й інші питання.

131.Під час з’ясування завдання командир танка повинен зрозуміти завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, що вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них); завдання танка (основну і запасну позиції; основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; місце танка в ділянці зосередженого вогню взводу, рубежі, з виходом противника на які танк відкриває вогонь); завданнясусідів (вогневу позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій.

Під час оцінки обстановки командир танка повинен: оцінити імовірний склад і характер дій противника, відстань до нього, з якого рубежу, в якому напрямку і в якому складі він може атакувати, час і порядок його виходу на передній край, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником і місця його вогневих засобів, особлива увага приділяється вивченню можливих місць розташування протитанкових засобів противника.

Вивчаючи місцевість, командир танка бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

З огляду на це він визначає найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню.

У бойовому наказі командир танка вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, крім цього, – місця розміщення вогневих і особливо протитанкових засобів;

у другому пункті – завдання взводу і танка (основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянку зосередженого вогню взводу та місце в ній танка, що веде вогонь) і завдання сусідів;

у третьому пункті – завдання членам екіпажу:

усьому екіпажу – порядок зайняття і обладнання вогневих позицій, дій на вогневих позиціях і їх зміни;

навіднику гармати – порядок спостереження і ведення вогню з гармати і спареного кулемета;

механіку-водію – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування вогню;

у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – заступника.

Під час організації безпосередньої охорони командир танка доводить до особового складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу, ставить завдання спостерігачу, визначає порядок дій при раптовому нападі противника.

Під час організації захоплення вказаної вогневої позиції командир танка першочергово вказує порядок знищення противника, а потім ставить завдання екіпажу щодо захвату і закріплення на вказаному рубежі і керує ним під час його виконання. Зайняття (захват) вказаної для оборони вогневої позиції здійснюється, як правило, під вогнем противника.

132. Після одержання завдання екіпаж танка насамперед розчищає місцевість у секторі огляду і обстрілу, відриває окоп на основній вогневій позиції та обладнує перекриту щілину для укриття особового складу. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції, обладнуються бліндаж і укриття для боєприпасів. На основній вогневій позиції може обладнуватися кілька площадок для ведення вогню.

У ході інженерного обладнання вогневої позиції суворо дотримується маскувальна дисципліна і в повному обсязі виконуються заходи щодо захисту від високоточної зброї противника.

133. Командир танка готує дані для ведення вогню і складає картку вогню танка, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них, а також вихідні дані для стрільби вночі і в інших умовах обмеженої видимості; положення противника; основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню роти і взводу; позиції сусідів і межі їх секторів стрільби (смуг вогню) на флангах вогневої позиції танка, позиції механізованих підрозділів і загородження, що розташовані поблизу вогневої позиції танка і прикриваються його вогнем.

134. Екіпаж танка повинен бути в постійній готовності до відбиття атак противника. З цією метою спостерігач, виділений зі складу екіпажу, веде спостереження за противником і сигналами командира взводу, а інший особовий склад розміщується в танку або бліндажі.

Танк за командою командира взводу може своїм вогнем підтримувати бій і відхід бойової охорони, а потім прикривати дії саперів щодо закриття проходів у загородженнях.

Під час вогневої підготовки атаки противника екіпаж перебуває в танку, веде безперервне спостереження і, вміло використовуючи захисні властивості окопу (укриття), з різних площадок у встановленому командиром взводу порядку знищує виявлені цілі.

Перенесення артилерійського і мінометного вогню противника в глибину нашої оборони може свідчити про початок атаки.

З переходом противника в атаку танк за командою (сигналом) командира взводу знищує насамперед танки та інші атакуючі броньовані машини противника. У ході бою вогонь ведеться самостійно і за командами (сигналами) командира взводу.

Танк, який розташовується в опорному пункті механізованого взводу, веде вогонь в указаному секторі самостійно і за командами (сигналами) командира танкового взводу у взаємодії з вогневими засобами механізованого взводу.

По найбільш загрозливій частині бойового порядку противника танк з відстані 2 – 4 км може вести зосереджений вогонь в складі взводу або роти, а також здійснювати ураження поодиноким вогнем із гармати у фланг і тил.

З відстані 400 м і ближче, забезпечуючи прямий постріл, стрільба із спареного кулемета доводиться до найвищої напруги. Під час ведення вогню екіпаж зобов’язаний пам’ятати, що атака противника повинна бути відбита перед переднім краєм оборони.

При масованій атаці танків і піхоти противника частина танків може прорватися через передній край оборони і вклинитися в її глибину. У разі обходу або вклинення противника в оборону танк знищує його вогнем у фланг і тил.

Залишити вогневу позицію або перейти на запасну танк може тільки за наказом командира взводу.

Екіпаж чергового танка постійно перебуває в машині в готовності до відбиття несподіваного нападу противника, а також до знищення його дрібних груп, що ведуть розвідку або намагаються проробити проходи в загородженнях.

135.Якщо танк діє як кочуючий вогневий засіб, його командиру вказуються завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій, вихідні дані для стрільби на кожній з них і порядок дій після виконання завдання. У ході оборонного бою кочуючий танк потай змінює вогневі позиції, роблячи з кожної з них декілька пострілів, або веде вогонь за вказівкою командира. Про виконання завдання командир танка доповідає командиру, який його вислав, і надалі діє відповідно до одержаного наказу.

136.У разі пошкодження танка екіпаж,якщо є така можливість, продовжує вогнем знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, уживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Екіпаж має право залишити танк тільки в тому випадку, якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися безрезультатними. Під час залишення танка екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, за можливості демонтує спарений і зенітний кулемети. Екіпаж повинен уміло вести бій поза танком.

137. Після відбиття атаки противника командир танка зобов’язаний: перевірити стан екіпажу і танка: поповнити запаси ракет і боєприпасів; ужити заходів щодо відновлення вогневих позицій; доповісти командиру взводу про результати бою (втрати особового складу, технічний стан танка, наявність ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів і інших матеріальних засобів, рішення) і підготуватися до відбиття наступних атак.

4.5. Механізований (танковий) взвод у бойовій охороні

 

138.Взвод в обороні в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником може призначатися в бойову охорону з метою не допустити несподіваного нападу противника на батальйон, ведення ним наземної розвідки, завдати ураження, а також ввести його в оману щодо накреслення переднього краю. У бойову охорону, як правило, призначається механізований взвод.

Взводу, призначеному в бойову охорону, можуть бути додані танк (механізоване відділення), підрозділ мінометів і протитанкових засобів, вогнеметів, а також інженерний підрозділ.

139. Оборона взводу в бойовій охороні, як правило, будується на основі позицій відділень, які перехоплюють можливі напрямки дій противника, особливо танків, бронемашин, а також мотопіхоти і забезпечують прикриття флангів і проміжків. Для цього бойові позиції відділень повинні бути до 100 м по фронту. Вогневі позиції БМП (БТР, танків) повинні забезпечити швидкий маневр до позицій відділень, ведення вогню на максимальну відстань і прикриття вогнем позицій відділень і флангів, тому вони розміщуються за відділеннями не ближче 100–150 мпереважно на їх флангах і в проміжках.

У бойовій охороні взвод обороняє позиціюдо 500 м по фронту з проміжками між позиціями відділень на відстані 2 км від переднього краю оборони батальйону.

На позиції обладнуються основні і запасні позиції для відділень, вогневі позиції для БМП (БТР, танків) і доданих вогневих засобів, командно-спостережний пункт, вогневі позиції для кочуючих вогневих засобів і бліндаж на взвод.

Під час обладнання позиції бойової охорони залежно від обстановки позиції відділень суцільною траншеєю можуть не з’єднуватися і ходи сполучення не обладнуватися.

Доданий танк займає вогневу позицію на танконебезпечному напрямку в місці, що дозволяє вести вогонь на граничну відстань. Механізоване відділення, яке додане танковому взводу, розташовується на позиції попереду танкового взводу на відстані до 200 м.

Додане механізованому взводу протитанкове (гранатометне, вогнеметне) відділення розташовується на позиції одного із механізованих відділень, у проміжку між ними, або на одному з флангів взводу. Для спостереження за проміжками, сусідами і прихованими підступами до позиції командир взводу висилає секрети і дозорних.