Функції держави та фінанси

Держава є єдиним громадським інститутом, який здатний виражати і забезпечувати інтереси не тільки нині живе, а й майбутніх поколінь. Це стосується питань екології, збереження природних ресурсів, зовнішньої заборгованості. Але в даному випадку неминуче виникає питання: як держава захищає інтереси наступних поколінь, якщо воно накопичило заборгованість, яку ці наступні покоління повинні виплачувати?

Кожен народжується в нашій країні дитина повинна іноземним кредиторам близько 1000 доларів. Зрозуміло, що це порушення прав людини. І все ж жоден з громадських інститутів не здатний так ефективно захищати інтереси майбутніх поколінь, як держава. Однак велику проблему становить правильність вибору органами державного управління своїх цілей і пріоритетів.

Організаційна функція держави

Які функції виконує держава? Зрозуміло, найважливішими з них є забезпечення безпеки країни від зовнішніх загроз і захист своїх громадян. На державі також лежить турбота про здоров’я і освіту громадян. Крім того, державні органи повинні керувати суспільством, зокрема, шляхом прийняття законів. Ми об’єднаємо всі ці сфери діяльності і назвемо їх організаційної функцією держави. Зрозуміло, що її здійснення повинно забезпечуватися певними фінансовими ресурсами.

Соціальна функція держави

Другою найважливішою функцією держави є соціальна. Згідно статті 7 чинної Конституції РФ наша держава є соціальним. Це означає, що воно має гарантувати певний рівень доходу своїм громадянам, тобто проводити активну політику доходів, а також допомагати людям, які не здатні забезпечити своє існування власною працею. Допомога таким людям здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Крім того, в нашій країні діє система обов’язкового соціального страхування. Її фінансовою базою є державні соціальні позабюджетні фонди – Пенсійний фонд, Фонд обов’язкового соціального страхування, Фонд обов’язкового медичного страхування. Соціальна функція держави виражається в забезпеченні розвитку освіти та охорони здоров’я. На ці цілі виділяються значні фінансові ресурси.

Економічна функція держави

Третя найважливіша функція держави – економічна. Вона є предметом дискусії. Висловлюється думка, що держава не повинна брати активну участь в економічному житті. Зокрема, так вважають прихильники ліберальної економіки. Представники кейнсіанства, навпаки, доводять необхідність впливу державної політики на господарські процеси.

Відповідь на питання про те, чиї аргументи вагоміші, залежить від конкретної історичної ситуації. Візьмемо за приклад 30-і рр.. ХХ ст. Які виробництва визначали в той період хід економічного розвитку? Транспорт, енергетика, металургія. Приватне підприємництво не завжди було в змозі забезпечити необхідну концентрацію капіталу в цих галузях. Воно не хотіло ризикувати своїми грошима, якщо не було впевнене в стійкості попиту. Тому держава була змушена інвестувати у промисловість бюджетні кошти. Таку політику проводив президент Рузвельт в США, так поступали європейські уряди.

Саме в 30-і рр.. проявилися широкі можливості централізованої економіки. СРСР досяг в цей період найвищих у світі темпів економічного зростання.

Однак ситуація стала різко мінятися на початку 60-х рр.. Науково-технічний прогрес не вимагав великої концентрації капіталу. Високу ефективність і мобільність демонстрували малі та середні підприємства, що забезпечують простір для приватної ініціативи. В таких умовах капіталовкладення держави в реальний сектор стали зайвими. Але велике значення придбали державні інвестиції в освіту і фундаментальну науку.

Чи можливо припускати, що в майбутньому ситуація знову зміниться, і держава буде змушена інвестувати в реальний сектор? Так, це може статися при зміні напрямку розвитку продуктивних сил. Наприклад, якщо в майбутньому будуть потрібні колосальні інвестиції для запобігання екологічних катастроф або розробки альтернативних джерел енергії.

Отже, економічна функція держави в довгостроковій перспективі визначається особливостями розвитку продуктивних сил.

Крім того, акумулюючи і перерозподіляючи фінансові ресурси, держава забезпечує коригування ринкового механізму, впливає на формування доходів та функціонування ринків.

Таким чином, організаційна, соціальна та економічна функції обумовлюють необхідний обсяг фінансових ресурсів, структуру витрат бюджету і відповідну структуру його доходів.

Функції держави в змішаній економіці

Всі економічні системи, які існують в реальному світі є змішаними (з посиленим впливом держави або ринку). У таких системах держава і ринкова система ділять між собою відповідальність за виконання п’яти економічних функцій:

формування та здійснення правової та соціальної діяльності;
підтримання конкуренції на ринках;
перерозподіл доходів;
перерозподіл ресурсів;
стабілізація економіки країни.

Дані економічні функції сприяють зміцненню та спрощення роботи ринкової системи, модифікують чистий капіталізм в напрямку досягнення економічних і соціальних цілей суспільства.

В ході макроекономічного регулювання держава виконує такі економічні функції:

Розробляє та затверджує правові основи економіки.
Визначає пріоритети макроекономічного розвитку, тобто виділяє серед макроекономічних цілей ті, які є найважливішими на даному етапі економічного розвитку.
Забезпечує нормальні умови для роботи ринкового механізму, в тому числі здійснює антимонопольну політику.
Здійснює регулювання економічної діяльності для досягнення поставлених цілей на основі проведення певної економічної політики
Доповнює ринковий механізм у тих сферах економічної діяльності, де недостатня ефективність.
Вирішує проблеми соціального захисту населення, забезпечуючи його соціально-економічні права і більш справедливо розподіляючи доходи між членами суспільства.

Роль держави в економіці

Для командної економіки властиво тотальне директивне планування, натуральне розподіл виробничих ресурсів і готової продукції, а також адміністративний контроль над цінами.

Роль ринку в такій системі другорядне, тому що головним орієнтиром у діяльності підприємства стає 5 річний план, в якому центр задає всі параметри господарської діяльності включаючи ціни. Таким чином держава зверху жорстко контролює підприємства, позбавляючи їх будь-якої господарської самостійності.

В умовах ринку всю інформацію про напрямки господарської діяльності виробник отримує через життєздатну систему цін на ресурси, товари і послуги.

Ринок регулює діяльність підприємців і фірм, а держава функціонування ринку, виходячи з його власних законів.

Це означає мінімальне втручання держави у діяльність підприємств і ринку і то лише в тому випадку, коли виникають небажані явища, з якими ринок справитися не в змозі (війна, економічні кризи, інфляція, стихійні лиха, масове безробіття і т.д.)

Держава є одним з учасників господарського життя, але наслідки його дій для економіки непорівнянні з впливом фірм або домогосподарств. Як правило, дії держави сконцентровані поза ринкового сектора і мають свої особливості. Щоб ефективно діяти, держава повинна мати у своєму розпорядженні необхідними засобами, одержуваними переважно у вигляді податків, і використовувати їх для реалізації заявлених цілей.

Дії держави як окремого економічного суб’єкта вже розглядалися в курсі мікроекономіки, але для повноти картини буде доречно згадати про них. Традиційно існує два підходи до розуміння ролі держави.

Перший з них описує стратегію невтручання – держава повинна робити тільки те, з чим ринок не в змозі впоратися сам. Так, Мілтон Фрідмен, засновник сучасного монетаризму вважає, що держава повинна, по-перше, підтримувати законність функціонування господарської системи, по-друге, виконувати роль третейського судді в різних спорах, і по-третє, забезпечити функціонування грошової системи. На цьому роль держави закінчується, інше зробить ринок і механізм конкуренції.

Другий підхід відводить державі набагато більшу і значну роль:

встановлення та захист права власності;
боротьба з провалами ринку;
перерозподіл ресурсів.

Під провалами ринку розуміють такі ситуації, в яких ринок не може діяти ефективно.

Ще одне важливе завдання держави – забезпечення справедливості та встановлення певного рівня рівності членів суспільства. Це завдання вирішує функція перерозподілу. Через податкову систему вилучається частина доходів багатого населення і передається бідної частини.

Висновки

Отже, сучасна модель економіки України, безперечно, ринкова. Але за такими ознаками, як ефективність, стабільність, соціальність, цивілізованість, демократичність вона значно поступається моделям економіки у розвинутих країнах, де економіка на базі високої ефективності виробництва забезпечує відповідний рівень задоволення потреб населення. Добре відомо, що обидва ці чинники взаємопов'язані й відсутність одного з них зумовлює безвихідну ситуацію — з одного боку, низький економічний розвиток стримує поліпшення життя людей, з іншого — низький рівень життя гальмує нормальне функціонування та розвиток економіки. Вихід один — почати з людини — головної рушійної сили розвитку економіки і суспільства, тобто насамперед потрібно вирішити проблеми людського розвитку і провести радикальні зміни в соціальній сфері, підвищити рівень життя населення та знизити ступінь диференціації його доходів.

Отже, за своїм змістом функції сучасної держави є сукупністю дій держави, спрямованих на створення та утвердження ринкових відносин. Оскільки Україна тільки нещодавно отримала статус країни з ринковою економікою, то на сучасному етапі розвитку їй необхідно:

— створити якісно нову модель економіки ринкового типу;

— визначити межі втручання держави в економіку;

— активізувати сили суспільства та надати їм право участі у розв'язанні найважливіших соціально-економічних проблем (розвиток інститутів громадянського суспільства);

— забезпечувати соціальних захист населення (проводити активну

— політику із забезпечення соціального захисту населення);

— ефективно використовувати наявні в країні ресурси;

— підвищувати якість продукції та використовувати досягнення науково-технічного прогресу.

Саме ці заходи спрямують державу на розвиток та виконання покладених на нею функцій.