Напрямки підвищення платоспроможності вітчизняних комерційних банків

Платоспроможність банку – це достатність власних коштів для забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку. Дотримання банківських норм достатності капіталу дає змогу:

- зменшити кредитний ризик;

- відмовитись від кредитування чи надання послуг у разі, якщо сума банківського капіталу близька до нормативів достатності капіталу ліміти;

- змінити плату за кредит;

- відмінити кредитні ліміти.

Платоспроможність характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов’язань банку власним капіталом. Коефіцієнт платоспроможності комерційного банку розраховується як відношення власного капіталу банку до активів, зважених на ризик. Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.

Платоспроможність комерційного банку має дуже велике значення. Якщо банк буде не в змозі платити за своїми зобов’язаннями він збанкрутує і припинить свою діяльність. Тому для підвищення платоспроможності вітчизняних комерційних банків потрібно використовувати такі напрями:

- створювати резервні фонди, кошти, які знаходяться на цих рахунках повинні використовуватися для покриття заборгованості перед клієнтами, іншими банками і державою;

- поліпшити грошово-кредитну політику банку;

- банк повинний розробити грамотну політику управління активними і пасивними операціями;

- якісне дослідження платоспроможності клієнтів, які звертаються до банку для отримання кредиту. Цей напрям є дуже важливим, оскільки саме завдяки активним операціям банк отримує прибуток і може поповнювати свої резерви. Неплатоспроможний клієнт завдає велику шкоду банку, оскільки банк дає в кредит кошти залучені від інших клієнтів, а неповернення кредиту створює неможливість повернення коштів, янкі клієнти банку поклали на депозитний рахуночок. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості; аналізування розміщення кредитів за термінами їх погашення, здійснюване шляхом групування залишків заборгованості по позичкових рахунках з урахуванням термінових зобов'язань або оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс.; від 1 до 3 міс.; від 3 до 6 міс.; від б до 12 міс.; від 1 до 3 років: понад 3 років); обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів; підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення; вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами;

- скорочувати витрати банку;

- дотримання встановлених норм платоспроможності;

- створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем платоспроможності та аналізу чинників, що впливають на його зміну;

- стежити за співвідношенням власного капіталу до притягнутого;

- визначити стратегію підтримки стійкості депозитів. Частиною такої стратегії виступає маркетинг – підвищення якість обслуговування клієнтів, із тим щоб вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій. Підвищення термінів ощадних депозитів, їхньої середньої суми також пом’якшує коливання депозитів під час криз. Враховувати не тільки стабільність, але і джерело депозитів, тобто депозити фізичних осіб більш надійні, чим депозити юридичних осіб, у силу розходжень у розмірах внесків;

- створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. На основі бази даних банком щодня повинні розкриватися значення показників платоспроможності і проводитися аналіз перспектив розвитку операцій банку з врахуванням норм платоспроможності. Розглянутий аналіз дає можливість передбачати різноманітні зміни рівня платоспроможності комерційного банку і своєчасно прийняти необхідні заходи для його стабілізації;

- у разі створення загрози, проконсультуватися із спеціалістами;

- приймати на посаду менеджера по управлінню платоспроможністю банку, які повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів;

- використовувати зарубіжний досвід по уникненню стану неплатоспроможності, підвищення рівня платоспроможності та виходу із стану неплатоспроможності комерційного банку.