Перелік контрольних питаннь

 

1. Терміни та поняття в пластичній хірургії….

Пласти́чна хірургі́я — розділ хірургії, що займається операціями, спрямованими на усунення деформацій і дефектів органу, тканини або поверхні людського тіла. Завданням пластичної хірургії є усунення різних дефектів, які можуть бути вродженими або набутими, виникати внаслідок ушкоджень, захворювань, оперативних втручань і викликати функціональні або анатомічні зміни.

2. Основні моменти історії косметичної хірургії.

Історики відновної хірургії звертаються до Стародавнього Єгипту, де місцеві лікарі широко практикували операції по корекції "заячої губи" і ампутування носів. В той же історичний період, до початку Християнської ери, індійські хірурги успішно проводили пластичні операції носа з використанням взятого з лоба шкірного лоскута. В 16 столітті італієць Тальякоцці замінив шкірний лоскут лобної частини обличчя на тканини плеча. Його французький сучасник Амбруаз Паре описав методику хірургічного лікування "заячої губи". Під час Руської кампанії доктор Ларрей, хірург Наполеона, зумів провести пластику відсіченого носа солдату.
Тільки в 19 ст. відновна хірургія перетворилася в повноправну галузь медицини, надаючи допомогу раненим, ампутантам і увіченим. В той час про дійсно "естетичну хірургію" не було і мови.
Берлінський хірург Йозеф може рахуватися батьком сучасної естетичної хірургії. Якраз він в 1990 році провів першу операцію по усуненню відтопирених вушних раковин і вперше здійснив хірургічну коррекцію носа ендоназальним шляхом.
Лише на початку XX століття естетична хірургія виникла як самостійна галузь.

3. Формули краси.

Формули краси вивчалися різними людьми. Згідно вимірів Леонардо-да-Вінчі – Відстань від носа до підборіддя = від брів до лінії волосся. Між очима =довжина ока. Лінії від країв рота на виходити за краї райдужки. Довжина кисті = висота обличчя.

4. Найпопулярніші естетичні процедури для жінок та чоловіків…

 

5. Шляхи розвитку сучасної естетичної хірургії.

Не дивлячись на те, що перше зародження пластичної хірургії спостерігалося ще в давні століття, своє основне розвиток вона отримала в 19 столітті. Саме в цей час широко практикувалися операції по відновленню носа і пересадки шкіри на обличчі. Окрім носа широке застосування отримала пластика губ. Для цього використовувалася шкіра з плеча або з руки, яка швидко регенерувати і добре приживалась на новому місці. У цей же період була опублікована перша книга з пластичної хірургії, в якій говорилося про можливі пластичних операціях і було представлено їх опис у всіх деталях. До кінця 19 століття з’явилося вже велика кількість всіляких статей і видань, описували методи пластичної хірургії

6. Роль зовнішності в житті людини…

7. Вплив старіння на зовнішній вигляд. Фото старіння.

Фотостаріння шкіри — стан шкіри, при якому розвиваються гістологічні, функціональні та клінічні ознаки старіння, викликані тривалим впливом сонячних променів. Види гостре (характеризується появою пігментації і опіків); хронічне (поява новоутворень, судинних змін, порушення пігментації, зміни тургору, зміни малюнка і еластичності шкіри).

8. Вплив травм та захворювань на зовнішній вигляд…

9. Деонтологія в пластичній хірургії.

Спрямована, перш за все, на поліпшення постановки лікування хворих.

Розпізнавання та лікування хірургічних захворювань і догляд за хірургічними хворими, для повноцінного свого здійснення, вимагають дотримання обов'язкових правил спеціально продуманої і відчутої деонтології. Саме в галузі хірургії майже всяке активна дія, навіть одне слово лікаря, а нерідко і середнього та молодшого медичного персоналу, таїть у собі загрозу чималих небезпек для пацієнта, починаючи від фізичного болю і інфекції до важких психічних травм. Під хірургічною деонтологією треба розуміти вчення про принципи поведінки медичних працівників аж ніяк не для досягнення їх індивідуального благополуччя, а для максимального підвищення корисності хірургічного лікування і разом з тим для максимального зниження операційної травми. Для правильного вирішення завдань хірургічної деонтології необхідна правильна організація роботи в хірургічних відділеннях. Повна злагодженість і гармонійність хірургічної роботи грунтується на ясному і глибокому розумінні всім персоналом медичних установ своїх обов'язків та взаємовідносин між собою і з хворими.

10. Психологічні типи пацієнтів у практиці хірурга-косметолога.

1. Пацієнти з пониженим естетичним відчуттям.

2. Пацієнти з нормальним естетичним відчуттям.

3. Пацієнти з непостійним рівнем естетичного відчуття.

4. Пацієнти з надмірно високим естетичним відчуттям.

5. Пацієнти з зіпсованим або протиприродним уявленням про косметику свого обличчя.

11. Постопераційна депресія при косметичних маніпуляціях.

Поганий насирій в основному триває 3 дні.("the Third-Day Blues.“) Іноді затягується до кількох тижнів. Причиною може бути стрес, виснаження, метаболічні зміни, нетерпеливе очікування кінцевого результату. Особливо гостро депресія розвивається у пацієнтів, що проходять поетапне хірургічне лікування в інтервалі між його етапами.

12. Консультації перед естетичною операцією. Загальна підготовка пацієнта перед косметичним оперативним втручанням.

Питання, які повинні бути вирішені:

Вік і стать пацієнта.

Метою операції буде відновлення нормального анатомічного вигляду чи лише приховання дефекту.

Колір та якість шкіри в ділянці операції.

Тип тканини, яка є причиною дефекту.

Чи є надлишок чи недостача тканини в місці дефекту.

Це косметичний чи й функціональний дефект

Чи є потреба у використанні додаткових штучних тканин

Загальний стан пацієнта

Загальна підготовка пацієнта

Фізичне тренування

Нормалізація ваги

Не курити (2 тижні до операції)

Загальні аналізи

Припинити вживання деяких препаратів (аспірин)

Фотографія

13. Планування пластичної операції. Маркування операційного поля…

14. Косметичні, гігієнічні та лікувальні заходи під час підготовки шкіри пацієнтів до косметичних та реконструктивних операцій.

Підготовка поля передбачає його гігієнічну оброб­ку (миття під душем всього тіла та об­мивання зони операції, гоління шкіри за ЗО хв до операції, знежирення шкіри в ділянці операції 70 % спиртом та хімічну дезінфекцію поля в радіусі 10 см навколо проекції розрізу. Найбільш уживаними дезінфікуючими речовинами є 5 % розчин йоду спирто­вий, яким шкіру обробляють двічі (за методом Гроссіха), та йодофори — йо-допірон, павідон-йод, йодонат, а також гібітан та 70 % спирт етиловий.

Йодофори використовуються у 1 % концентрації. Розчином обробляють операційне поле двічі. Гібітан (0,5 % розчин хлоргексидину біглюконату), 70 % спирт етиловий та інші хімічні речовини використовують для дез­інфекції операційного поля у разі не-переноснос-гі або підвищеної чутливості організму до йоду (останнє спостері­гається переважно до розчину йоду спиртового, рідко — до йодофорів).

Операційне поле у дітей та в зоні з чутливою ніжною шкірою у дорос­лих обробляють 70 % спиртом ети­ловим або йодофорами, але не роз­чином йоду спиртовим. Останнім часом почали закривати операційне поле після його обробки стерильни­ми клейкими плівками, через які й роблять розріз. Це підвищує асеп-тичність втручання.

15. Обґрунтування та раціональне застосування косметичних, лікувальних препаратів та процедур догляду за шкірою для збереження більш тривалого ефекту після косметичних операцій.

16. Моменти історії реконструктивної хірургії.-

17. Класифікація трансплантацій.

АЛЛОПЛАСТИКА – пересадка тканин, взятих від індивідууму того самого виду, тобто від іншої людини чи трупа (хрящ, шкіра, кістка).

ІЗОТРАНСПЛАНТАЦІЯ – пересадка тканин від одного близнюка до іншого.

КСЕНОТРАНСПЛАНТАЦІЯ – пересадка тканин від тварини людині.

АЛЛОСТАТИЧНА ТРАНСПЛАНТАЦІЯ – пересадка нежиттєздатного трансплантату, який виповнює роль каркасу.

АЛЛОВІТАЛЬНА ТРАНСПЛАНТАЦІЯ – пересадка органу, який живе і зберігає життєздатність.

18. Класифікація пластичних оперативних втручань.

1. Радикальні. Головною метою радикальних операцій є повне усунення причини патологічного процесу. Радикальна операція не завжди є уносящей операцією. Є багато операцій реконструктивно-відновного характеру.
2. Паліативні. Мета таких операцій полягає в частковому усуненні причини патологічного процесу, що полегшує його перебіг. Паліативну операцію проводять у випадку, коли неможливо провести радикальну операцію.
3. Симптоматичні. У разі неможливості радикальної та паліативної операції виконується операція симптоматична з метою полегшити стан пацієнта. Назва операції супроводжується пояснювальним терміном, що позначає мета операції. Симптоматична операція не означає, що лікування хворого неможливо. Часто це етап радикального лікування.

19. Пластика місцевими тканинами. Індійський метод пластики.

Пластична операція відновлення носа пересадкою з чола клаптя шкіри і підшкірної клітковини на живильної ніжці.

20. Пластика віддаленими тканинами. Італійський метод пластики.

пластична операція відновлення носа і губ пересадкою на живильної ніжці клаптя шкіри та підшкірної клітковини з плеча; вперше застосована в Італії в XV ст.

21. Вільна аутодермопластика. Інструменти для взяття аутоклаптів.

Перемещение кожных лоскутов с полным отсечением их от донорского места и укладкой в другой зоне для вживления относится к Свободной кож­ной пластике, или трансплантации кожи. Самым распространенным видом пересадки кожи является аутодермопластика, когда донор и реципиент пред­ставляют собой одно и то же лицо. Трансплантат берегся осторож­ным отделением ласкута острым скальпелем по заранее намеченному раз­резу без подкожной клетчатки. Во время операции необходимо следшь за хорошим гемостазом и фиксировать лоскут к краям раны отдельными шва­ми.

Для забора необходимого размера и толщины расщепленного лоскута используют специальный аппарат – дерматом, ніж гамбі, скальпель

22. Післяопераційний догляд за вільним трансплантатом.

l Видалення сером і гематом

l Попередження та догляд за інфікованими клаптями

l Іммобілізація

l Гіпербарична оксигенація

23. Класифікація основних видів косметичних процедур та оперативних втручань на обличчі та шиї.

Методи хірургічної корекції так звану «кругову» або повну підтяжку лиця слід розуміти, як дві окремі операції:

• пластику щік та шиї - вакуум-тунелізацію (ліпосакцію) жирової клітковини шийно-підборідної ділянки, поєднану з двоплановою підтяжкою нижніх 2/3 обличчя, що усуває просідання тканин: «бульдожок» або «бриль» по контуру нижньої щелепи, формуючи новий овал лиця і розгладжує складки-маріонетки та нижні відділи носо-губної згортки. Сьогодні, в арсеналі пластичних хірургів існують декілька типів оперативних втручань для омолодження нижніх 2/3 обличчя. Класична методика або ритидектомія базується на підтяжці виключно шкіри і видаленні її надлишків. Іноді, ми поєднуємо цю техніку з вакуумним видаленням жиру підборіддя та «бульдожок». Класична методика є безпечною і використовується переважно у пацієнтів з худим обличчям. Дворівнева методика хірургічного омолодження характеризується одночасним фіксуючим ефектом шкіри і глибоких структур обличчя.
• Наш багаторічний досвід говорить, що вибір методики оперативного втручання визначається індивідуальними особливостями пацієнта, тому питання сучасності тієї чи іншої методики взагалі не звучить.
• пластику чола з підйомом брів - навколоорбітальної рамки (фронто-темпоральний ліфтинг), що може поширюватись на середню зону лиця (скуло-орбікулярний ліфтинг).

Мініліфт або LIGHTLIFTING

Термін «міні-ліфт» у науковій літературі не використовується або звучить вкрай рідко. Частіше під «міні-ліфтингом» розуміють фрагментарну/часткову (парціальну) підтяжку обличчя. Далеко не рідкість, коли в сорокарічному (плюс-мінус) віці на фоні коливань маси тіла виникають локальні явища гравітаційного птозу (опущення) і середня частина обличчя «обганяє» нижню: при збереженій шиї різко контуруються носо-губні згортки і просідають щоки.
Або інший сюжет: при збереженості центрального овалу лиця - основні скарги пацієнтки стосуються жирової подушки субментальної ділянки (подвійне підборіддя) та шиї.
Частина хірургів сповідують саме фрагментарну підтяжку обличчя, інші (ведучі хірурги Львівської міської косметологічної лікарні) переконані в хибності такого роду втручань. Слід погодитись, що поєднання хірургії кількох зон лиця, запобігає розвитку синдрому оперованого обличчя: сумної ситуації, коли, скажімо, через два роки після пластики шиї, починають просідати щоки, скроні та чоло, і це змушує пацієнтку знову лягати на операційний стіл.

Імплантація ниток Мова про нитки з зубчиками, конусами, мезонитки та інші «потягування за шнурочки». Ефекти ниткової підтяжки не можуть навіть близько конкурувати із ефектом хірургічного ліфтингу і розглядаються виключно, як методика, що незначно покращує ситуацію у пацієнток з абсолютними протипоказаннями до хірургічного лікування.

Встановлення лицевих імплантатів Контури обличчя пов’язані з будовою кісток черепа. Недорозвинуті кістки обличчя, скошене підборіддя або плоскі вилиці, можливо корегувати за допомогою власних тканин пацієнта, або імплантатом з штучного матеріалу. Розроблено декілька видів матеріалів для імплантатів, проте найбільш вдалим виявився силікон. Збільшення підборіддя, як самостійну операцію, проводять під комбінованим знеболенням. Частіше ментопластика доповнює операцію корекції форми носа (рінопластику). Збільшення об’єму вилиць – складніша операція і для її проведення необхідна загальна анестезія. Технікою ліпофілінгу (пересадки/трансплантації жиру) «безкоштовно взяти» з іншої ділянки тіла необхідну кількість жирової тканини для трансплантації, і виповнити зони обємного дефіциту: носо-губні згортки, щоки – вилиці, китиці рук (тил кисті), пальпебральні складки та підочноямкові борозни, губи. Слід лише зазначити, що трансплантація жиру – етапна процедура.

24. Дермабразія. Види. Мікродермабразія.

Дермабразия – современный метод механического пилинга, в основе которого лежит глубокая послойная шлифовка кожи. Микродермабразия лица — «облегченный» пилинг поверхности, которая обрабатывается потоком микро кристаллов. Аппарат работает мягко, справляется с излишней сальностью кожи, мелкими рубцами и ямками.

25. Мезотерапія. Ботокс.

• Мезотерапия — метод альтернативной медицины, придуманный французским врачом Мишелем Пистором в 1958 году. по областям применения: клиническая (лечебная) и эстетическая;

• по применяемому оборудованию: ручная и аппаратная;

• по медикаментам: безмедикаментозная (сухая мезотерапия по Пистору) и с медикаментами;

• по применяемым медикаментам: аллопатическая мезотерапия, гомеопатическая (антигомотоксическая) мезотерапия, биомезотерапия, фитомезотерапия, мезотерапия с применением газов;

• по преимущественному воздействию на организм: общее, системное, локо-региональное, локальное;

• по глубине введения препаратов: эпидермальная, поверхностная дермальная, глубокая дермальная, дермо-гиподермальная, гиподермальная, интрамускулярная, смешанная.

Показания для мезотерапии:

• все виды болей (соматогенные, нейрогенные, ангиогенные, психогенные, острые и хронические);

• все стадии и виды воспаления (экссудативные, гнойные, геморрагические, пролиферативные);

• патология сосудистой системы (варикоз, хроническая венозная недостаточность, атеросклероз, диабетическая ангиопатия, купероз, телеангиоэктазии, любые нарушения микроциркуляции);

• заболевания кожи и её придатков (в том числе целлюлит, алопеция (облысение), онихомикоз, патологические рубцы (инфицированные, атрофические, гипертрофические, в том числе келоидные), пигментные нарушения, акне, растяжки, возрастные изменения, морщины, гравитационный птоз и пр.;

• заболевания иммунной системы (иммунодефициты, лимфадениты, лимфангаиты, лимфаденопатии);

• заболевания ЛОР-органов, брюшной полости, гинекологической сферы, нарушения обмена веществ и мн.др.