Теорія гри Д Б Ельконіна, гра як провідна діяльність дошкільника

Провідна діяльність У дошкільному віці - це сюжетно-рольова гра. На думку Д. Б. Ельконіна, гра історично виникла на межі переходу родового ладу в нові суспільні формації, коли почалося суспільний поділ праці

Ігри бувають різні: це рухливі ігри з правилами, ігри-драматизації, результативні ігри, ігри - розваги, дидактичні ігри та ін

На думку Д. Б. Ельконіна, гра відноситься до символіко-моделюючого типу діяльності, в якому операціойна -технічна сторона мінімальна, скорочені операції, умовні предмети. Однак гра дає можливість такої орієнтації в зовнішньому, зримо світі, яку ніяка інша діяльність дати не може. Всі типи діяльності дитини дошкільного віку, за винятком самообслуговування, носять моделюючий характер. Сутність будь-якого моделювання, вважав Д. Б. Ельконін, складається у відтворенні об'єкта в іншому

За Д.Б.Эльконином, дошкільник роздивлявся предмет через дорослого, «ніби крізь скло». У дошкільному віці афект переноситься з предмета на людини, завдяки чому дорослий та її дії стають для дитини зразком як об'єктивно, а й суб'єктивно.

Д.Б.Эльконин підкреслював: не можна викидати бруски, залізки, і інші непотрібний, з погляду мами, сміття, принесений дітьми у будинок. Тоді дитина зможе цікавіше грати, розвиваючи свою уяву

Д.Б.Элькониним виділили окремі компоненти ігор, характерні для дошкільного віку. До компонентами гри ставляться: ігрові умови, сюжет і змістом гри.

Кожній грі притаманні свої ігрові умови – що у ній діти, іграшки, інші предмети. Добірка й поєднання їх істотно змінює гру в молодшому дошкільному віці. Наприклад, трирічний дитина «готує обід» і маніпулює тарілочками і кубиками. Якщо ігрові умови включають іншу людину (ляльку чи дитини) і тим самим призводить до появи відповідного образу, маніпуляції мають певний сенс.

Сюже т – та сфера дійсності, від якої потерпають у грі. Спочатку дитина обмежений рамками сім'ї, тому гри його пов'язані переважно з сімейними і побутовими проблемами. Принаймні освоєння нових областей життя, дитина починає використовувати складніші сюжети – виробничі, військові й т.д. Більше різноманітними стає здоровішим та форми гри на старі сюжети («дочки-матері»). Гра однією і хоча б сюжет стає більш стійкою, тривалої.

Ті моменти у діяльності і стосунках дорослих, що відтворюються дитиною, становлять зміст гри. Молодші дошкільнята імітують предметну діяльність – ріжуть хліб, миють посуд. Вони поглинені самим процесом виконання Для старших дошкільнят важливо підпорядкування правилам, що випливають із ролі, причому правильність виконання цих правил ними, жорстко контролюється.

.Як вказував Д. Б. Ельконін, структура розгорнутої форми сюжетно-рольової гри включає наступні компоненти:

1. Роль дорослої людини, яку дитина бере на себе.

2. Уявна ситуація, створювана для втілення дитиною своєї ролі в життя; зміст цієї ситуації складає заміщення предметів (іграшки).

3. Ігрові дії; т. к. дитина має справу не з тими предметами, які використовує дорослий, то з ними не можна працювати так, як працює дорослий.

Д. Б. Ельконін стверджував, що саме роль і органічно з нею пов'язані дії являють собою основну, далі нерозкладних одиницю розвинутої форми гри. У ній в нерозривної єдності представлені афективно-мотиваційна та операційно-технічна сторони діяльності. Між роллю і характером відповідних їй дій дитини є

Д. Б. Ельконін виділяє чотири рівні розвитку сюжетно-рольової гри, що відображають динаміку її розвитку протягом дошкільного дитинства:

1-й рівень: центральним змістом гри є переважно предметні дії. Ролі фактично є, але вони не визначають дії, а самі виникають з характеру вироблених дитиною дій.

2-й рівень: центральним змістом гри як і раніше залишаються предметні дії. При цьому на передній план висувається відповідність ігрового дії реальному. Ролі називаються дітьми. Логіка дій визначається їх послідовністю в реальному житті. Розширюється число і види ігрових дій предмета, тобто при перенесенні дії на інший предмет і його перейменування, і, по-друге, при прийнятті на себе і виконанні ролі дорослого, яка передбачає узагальнене відтворення послідовності дій, що виражають соціальну суть прийнятої ролі.

Як 3-й рівень: основним змістом гри є виконання ролі і пов'язаних з нею дій. З'являються ігрові дії, що передають характер модельованих соціальних відносин. Ролі ясні і чіткі, називаються дітьми до початку гри. Роль визначає логіку і характер дій. Дії стають різноманітними. З'являється специфічна рольова мова.

4-й рівень: основним змістом гри є виконання дій, що відбиває ставлення до інших людей. Ролі ясні і чіткі. Протягом всієї гри дитина ясно проводить одну лінію поведінки [9, 24].

Д. Б. Ельконін вказував на «подвійну» символізації правило, ролі не називаються дітьми, а позначаються після дитячої гри: по-перше при ігровому вживанні завершення ігрової дії. Дії одноманітні і повторювані, їх логіка легко порушується.

Д. Б. Ельконін виділяв чотири лінії впливу гри на психічний розвиток дитини:

1) розвиток мотиваційно-потребностной сфери;

2) подолання пізнавального «егоцентризму» дитини;

3) розвиток ідеального плану;

4) розвиток довільності дій
Сюжетно-рольова гра не є єдиною формою діяльності, що впливає на розвиток особистості дошкільника. Велике значення в цьому плані відіграють так звані продуктивні види діяльності (малювання, ліплення і т. д.) На думку Д. Б. Ельконіна, характерна їх риса полягає в тому, що вони мають задум, який реалізується у відомих умовах при використанні відомих матеріалів і за допомогою відомих знарядь.