Увага вчителя в організації педагогічної взаємодії.

«У сфері уваги педагога на уроці мають бути не тільки думки про предмет викладу, а й учні, їх сприймання, мислення, увага, активність розумової праці. А якщо увага вчителя спрямована тільки на власні думки, учні важко сприймають виклад і навіть погано розуміють учителя,» – пише О.В. Сухомлинський у книзі «Народження громадянина».

Увага дає вчителеві змогу вибірково сприймати ситуацію педагогічної взаємодії, співвідносячи її з метою та завданнями діяльності, контролювати реалізацію заздалегідь розробленої програми педагогічної взаємодії. Увага вчителя є своєрідним регулятором активності його професійної діяльності. Особливості уваги вчителя передусім визначаються специфі­кою педагогічної діяльності. Об'єктом його уваги має стати внутрішній світ учня, а також система організованої педагогічної взаємодії, що формує його духовність, особистісну зрілість.

У зв'язку з цим висуваються певні вимоги до розвитку основних властивостей уваги педагога: стійкості, розподілу, переключення та обсягу.

• Стійкість уваги педагога характеризується тривалістю зосереджен­ня на об'єктах професійної діяльності системі прийомів та засобів ке­рування психічним розвитком учня у навчально-виховному процесі. Стійкість уваги є необхідною умовою доведення педагогічного завдання до кінця. Чинником, який позитивно впливає на стійкість уваги є на­явність професійної спрямованості педагога, потреби у спілкуванні з учнями, розвинутості вольових процесів.

• Переключення уваги — це довільна зміна людиною спрямування її діяльності.

• Розподіл уваги — одночасне виконання людиною двох або кількох видів діяльності. Педагог має досягти високого рівня розвитку цієї вла­стивості.

• Обсяг уваги визначається кількістю об'єктів, які людина утримує в полі зору за одиницю часу. За цією ознакою увага педагога може бути вузькою або широкою. Здатність педагога бачити усіх учнів у класі одночасно є ознакою широкої уваги.

Розвиток основних властивостей уваги сприяє становленню уваж­ності вчителя. Уважність має тісний зв'язок із спостережливістю. Ця властивість дає педагогові змогу добирати найістотніші характеристи­ки, що вказують на індивідуальні особливості учня.

Увага й спостережливість — це властивості, які піддаються розвитку та удосконаленню завдяки системі вправ. Сучасна психологічна практи­ка має продуктивні тренінгові програми для розвитку цих психічних утворень.

Увага, за образним висловом К. Ушинського, є «єдиними дверима», через які знання потрапляють до учнів. З курсу психології відомо, що рівень уваги учнів у класі може бути критерієм виміру ефективності організації навчання, а отже, вміння вчите­ля керувати увагою учнів є важливим показником його майстерності.

Засоби активізації уваги учнів на початку уроку: використання ціка­вих фактів, апелювання до їхнього досвіду, звернення до них по допомо­гу у розв'язанні пізнавальної проблеми уроку, вживання вчителем у розповіді незнайомих слів, які збуджують допитливість, незвична пове­дінка вчителя (несподіваний для учнів початок уроку), демонстрація цікавого досліду, незнайомого або нового для учнів предмета.

В.А.Кан-Калік пропонує педагогам кілька способів, прийомів привертання уваги:

- мовленнєвий, коли вчитель вітає учнів, пояснюючи значущість наступної (майбутньої) комунікації, повідомляючи їм цікаву інформацію чи ставлячи їм проблемне запитання;

- рухознаковий, що містить організацію простору навчальної взаємодії, використання технічних засобів навчання. Педагог розвішує таблиці, оформляє дошку, готує до заняття наочне приладдя, дидактичні матеріали. Цим він створює робочу атмосферу, актуалізуючи готовність учнів до включення в навчально-пізнавальну діяльність;

- пауза;

- змішаний, що поєднує елементи трьох попередніх. Практика доводить, що цей спосіб використовується найчастіше.

Як і будь-який вид спілкування організація дидактичного спілкування вимагає від вчителя високого рівня розвитку уваги і уяви.

Роль уваги вчителя у спілкуванні надзвичайно велика, вона дає вчителеві змогу:

– відібрати значущі для нього об’єкти, не реагувати па все, а діяти вибірково й розсудливо;

– створювати своєрідний ефект «комунікативного дзеркала», яке відображає емоційний клімат уроку чи іншої форми взаємодії. Цей ефект ґрунтується на вмінні вчителя зрозуміти стан іншої людини;

– здійснювати регуляцію й контроль за ходом взаємодії, дотримуватися надзавдання на кожному її етапі;

– здійснювати рефлексію, бачити себе очима дітей, усвідомлювати недоліки власної поведінки, що негативно впливають на характер взаємодії;

– увага є інструментом встановлення педагогічного контакту, адже зосередженість на інтересах учнів, вияв уваги до них сприяє розвиткові гарних стосунків.

Професійно-педагогічні особливості уваги вчителя-майстра у спілкуванні досліджував М.Страхов, виокремивши найістотніші з них:

– звичка бути уважним до всього навчально-виховного процесу і вибирати значущі, моменти;

– поєднання уважності із вчасним педагогічним впливом на учнів;

– поєднання уваги до пізнавального й морального аспектів навчально-виховного процесу (піклування про знання учнів, увага педагога, зігріта почуттям до співрозмовника);

– високий рівень розподілу уваги (до змісту, форм роботи, поведінки учнів, власних дій);

– поєднання стійкості й рухливості уваги, здатність до раціонального її перенесення;

– педагогічне виправдана виразність вияву уваги вчителя, її мімічної картини, що сприяє поглибленню педагогічного контакту з учнями.

Соціально-перцептивний бік педагогічної взаємодії потребує розвиненої уяви вчителя у спілкуванні – вміння ставити себе на місце іншої людини й бачити світ, працю, себе, все, що відбувається, її очима.