гляд і порівняня технологій сучасних безповідних мереж.

езпровідні мережі.

Ідея цифрового безпровідного зв'язку не нова. Вже в 1901 році італійський фізик Гульельмо Марконі (Guglielmo Marconi) продемонстрував телеграфний зв'язок між кораблем і берегом за допомогою азбуки Морзе, що складається з крапок і тире що вельми схоже на двійковий код. Сьогоднішні цифрові радіосистеми володіють вищою продуктивністю, проте в їх основі лежить та ж ідея. У першому наближенні безпровідні мережі можна розбити на наступних три категорії:

• взаємодіючі системи;

• безпровідні ЛВС (LAN);

• безпровідні глобальні мережі (WAN).

Під взаємодіючими системами розуміється перш за все скріплення між собою компонентів комп'ютера з використанням радіохвиль малого радіусу дії. Майже будь-який комп'ютер складається з декількох частин: монітора клавіатури, миші, принтера... Кожен з цих зовнішніх пристроїв, як відомо під'єднується до системного блоку за допомогою кабелів. А знаєте, скільки проблем з підключенням цієї техніки виникає у новачків, не дивлячись на маркування роз'ємів і детальне керівництво по експлуатації? Недаремно ж більшість, що торгують комп'ютерами, пропонують послуги технічної служби що полягають тільки в з'єднанні компонентів системи. Декілька компаній одна за одною прийшли до ідеї створення безпровідної системи Bluetooth призначеною для того, щоб позбавити компоненты комп'ютера від кабелів і роз'ємів. Окрім стандартних пристроїв, за допомогою Bluetooth можна підключати до комп'ютера цифрові камери, гарнітури, сканери і ін. Тобто тепер практично будь-які цифрові пристрої, розташовані недалеко від системного блоку, можна з'єднати з ним безпровідною мережею. Жодних дротів, ніяких роз'ємів, жодних драйверів. Потрібно просто принести пристрій, включити його, і воно працюватиме. Для багатьох початкуючих користувачів така простота - великий плюс.

У простому випадку взаємодія усередині системи підкоряється принципу «головний - підлеглий». Системний блок найчастіше виступає в ролі головного пристрою, а всі інші - в ролі підлеглих. У чому полягає це головність? Саме системний блок призначає адреси пристроїв, визначає моменти, в яких вони можуть «віщати», обмежує час передачі, задає діапазони робочих частот і так далі. Наступним кроком в розвитку цього напряму сталі безпровідні ЛОС (локальні обчислювальні мережі). У них кожен комп'ютер обладнаний радіомодемом і антеною, з їх допомогою він може обмінюватися даними з іншими комп'ютерами. Інколи є загальна антена, розташована на стелі, і передача даних відбувається через неї, але якщо робочі станції мережі розташован досить близький, то зазвичай використовують однорангову конфігурацію. Беспро- відні мережі все ширше використовуються в бізнесі і для домашніх цілей, де прокладати Ethernet немає жодного сенсу, а також в старих будівлях, що орендуються під офіси, в кафетеріях, в офісних центрах, конференц-залах і інших місцях. Стандарт безпровідних мереж має маркіровку IEEE 802.11, і саме він частіший всього реалізується і стає усе більш популярним.

Третій тип безпровідних мереж використовується в глобальних мережах. Прикладом може служити система стільникового зв'язку, що є насправді низькоппродуктивною цифровою безпровідною мережею. Виділяють вже цілих три покоління стільникового зв'язку. Перші стільникові мережі були аналоговими і призначалися лише для передачі мови. Друге покоління було вже цифровим, але нічого окрім мови, передавати як і раніше було не можна. Нарешті, нинішнє, третє покоління - цифрове, причому з'явилася можливість передачі як голоси, так і інших даних. В деякому розумінні, стільникові мережі - це ті ж безпровідні ЛОС, різниця лише в зоні обхвату і нижчої швидкості передачі. Якщо звичайні безпровідні мережі можуть працювати з швидкістю до 50 Мбіт/с на відстані десятків метрів, то стільникові системи передають дані на швидкості 1 Мбіт/с, але відстань від базової станції до комп'ютера або телефону обчислюється кілометрами, а не метрами. Зараз розвиваються не лише низько, але і високопродуктивні глобальні безпровідні мережі. Початкова установка така: необхідно організувати доступ в Інтернет з нормальною швидкістю, аби при цьому не був задіяний телефон. Таку послугу інколи називають локальною багатовузловою системою розподіли. Вона вже навіть має свій стандарт, IEEE 802.16, Майже всі безпровідні мережі в якомусь місці мають шлюз, що забезпечує звязок із звичайними комп'ютерними мережами, інакше просто неможливо було би організувати, допустимий, доступ в Інтернет.. Конфігурація є звичайною локальною мережею, з тією різницею, що зв'язок із зовнішнім світом здійснюється не по кабелю, а по радіо. Багато хто вірить в те, що саме за безпровідними технологіями майбутнє мережевих технологій, проте є принаймні одна людина, яка з цим не згодна. Так, наприклад, винахідник Ethernet Боб Меткалф (Bob Metcalfe) писав в 1995 го- ду: «Переносні безпровідні комп'ютери подібні до переносних душових кабінок без труб. Вони будуть вельми популярні на транспортних засобах, будмайданчиках і рок-концертах. Але я раджу вам протягнути кабель до свого будинку і залишатися там».

гляд і порівняня технологій сучасних безповідних мереж.

Спробуємо розібратися з типами існуючих на сьогоднішній день безпровідних мереж і технологіями безпровідного доступу, що застосовуються в цих мережах. Найчастіше приводиться наступні типи безпровідних мереж які ще можуть називатися сегментами деяких глобальних мереж:

Персональні мережі (Personal Area Networks PAN) – це як правило домашні мережі для безпровідної взаємодії домашнього обладнання. Радіус дії таких мереж становить порядку 10 м;

Локальні мережі (Metropolitan Area Networks, MAN) – це мережі рівня районів великого населеного пункту, усього міста чи деякого регіону. Тут можуть бути обєднані мережі різного роду і призначення. Такі мережі можуть мати радіус обслуговування від декількох сотень мерерів до 50 і більше кілометрів;

Глобальні мережі (Wide Area Networks, WAN) – це мережі здатні забезпечити зєднання і передачу трафіку в глобальних масштабах. Очевидно що глобальні мережі включають в себе в якості сегментів мережі інших типів, в тому числі провідні сегменти, оптоволоконні та безпровідні мережі. На різних сегментах глобальних мереж використовуються різні технології оптимальні по швидкості передачі, займаній полосі частот на кожному сегменті. До таких мереж, зокрема відносять і мережу доступу в Інтернет. До різних типів мереж предявляються різні вимоги по діапазону і полосі гнеобхідних частот, швидкості передачі, віддаленості, типу трафіку, необхідної потужності, якості і видам надаваних послуг. Вимоги породили різні технології. Стандартизацією безпровідних технологій в основному займаються три організації:

IEEE – Institute of Electrical and Electronics Engineers;

ETS – European Telecommunication Standards Institute;

3GPP – Third-Generation Partnership Project.

Стандарти IEEE і ETS можуть бути сумісними і стосуються в основному безпровідних мереж, заснованих на комутаціїї пакетів. Стандарти 3GPP визначають технології стільникових мереж 3G покоління, визначаючим є забезпечення звязку для мобільних терміналів і глобальний роумінг.

Відповідно для кожного типу мереж розроблені власні стандарти і технології. Для мереж PAN використовується технологія надширокополосної передачі UWB (Ultra Wide Band), що забезпечує високоякісну високошвидкісну передачу на малі відстані. Це дозволяє наприклад організувати безпровідну передачу телевізійного сигналу по кімнатам жилих приміщень. Чи мультимедійну передачу. Найбільш поширений стандарт такого типу передачі відомий як IEEE 802.15 (Bluetooth). Він дозволяє проводити комутацію і передачу даних між компютером і периферією як то принтер миша і т.д. Bluetooth пристрої, вбудовані в термінали мобільного звязку і навушники, дозволяють вести телефонну розмову чи передавати дані, не тримаючи сам апарат в руках. Bluetooth пристрої, вмонтовані в кишенькові компютери, дозволябть отримувати безпровідний доступ до локальної мережі чи виконувати роль радіомодему для виходу в мережу Інтернет. Стандарт IEEE 802.15.1 забезпечує швидкість передачі 1 Мбіт/с. Наступний стандарт IEEE 802.15.3 відомий як UWB дозволяє вести передачу відео з якістю DVD в межах квартири з швидкістю 400Мбіт/с.