улобагатозаяврядуполітиківпропродажзарубіжлісоматеріалу, практично,забезцінь.

иїв-2013.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….

1.) Географія видобутку корисних копалин………………………………………...

2.) Рослинний світ…………………………………………………………………….

3.) Тваринний світ…………………………………………………………………….

4.) Причини екологічних проблем Карпат……………………………………….....

5.) Шляхи їх вирішення……………………………………………………………....

6.) Висновки…………………………………………………………………………..

7.) Література………………………………………………………………………....

 

 

Вступ.

Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові – Прикарпаття і Закарпаття.

Клімат Українських Карпат зазвичай помірно континентальний, теплий, з циклонічним та антициклонічним вторгненням атлантичного повітря. Але кліматичні умови Українських Карпат, незважаючи на їх відносно невелику площу, надзвичайно різноманітні. Основним фактором диференціації є різка зміна абсолютних висот: від 150 м до 2061 м. Разом з висотою змінюються термічний режим і режим зволоження. Виразно намічається ряд висотних кліматичних зон: Закарпатська зона дуже теплого, помірно вологого клімату: 1. Передгірна зона помірного, вологого клімату. 2. Низькогірна зона помірного, досить вологого клімату. 3. Середньогірна зона прохолодного, вологого клімату. 4. Середньогірна зона помірно холодного, надмірно вологого клімату. 5. Високогірна зона холодного, надмірно вологого клімату.

Клімат всередині зон також не залишається однорідним. З північного заходу на південний схід зростає його континентальність.

У Закарпатті на загальному кліматичному фоні досить різко виділяється Південно-західний район. Річна сума опадів тут менше 600 мм. Літо іноді буває пекуче. Трапляються посухи.

У Прикарпатті виділяються три кліматичні райони: 1. Північно-західний, до м. Стрия, з найбільш "атлантичним" помірно теплим кліматом. Зими тут теплі (середня температура січня -3,9°), літо прохолодне (середня температура липня +17°). Район найбільш зволожений -- 700 мм опадів на рік; 2. Центральний, до м. Коломиї, теплий. Сума активних температур вища 26°, опадів менше - 700 мм, відчувається деяка континентальність клімату;

3. Східний, до м. Чернівців, з дуже теплим, але менш зволоженим кліматом. Сума опадів - 600 мм. Середня температура січня -4,8°, липня +18,8°.

Прикарпатське передгір'я також ділиться на три райони:

1. Північно-західний, до м. Болехова, найбільш зволожений, з м'якою зимою і нежарким літом;

2. Центральний, до м. Косова, з більш континентальним і менш вологим кліматом;

3. Південно-східний з найбільш континентальним кліматом.

На території Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей розташована карпатська нафтогазоносна провінція. Це найстаріший в світі район видобування нафти й газу. Основна її частина – Передкарпатська нафтогазоносна область, де розташовано майже всі нафтові і газові родовища. У межах карпатської нафтогазоносної провінції виділяють Бориславський, Долинський, і Надвірнянський нафтопромислові райони, а також Стрийський, Івано- Франківський та Закарпатський газові промислові райони

Рослинність Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати - єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Тут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір - Буковиною. Багаті і карпатські луки. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами.

Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.

Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська.

Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини - вихідці з Північної і Південної Америки.

Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарники, болота і степи. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер. Нижче приводяться фотографії рослинного світу Карпат.

Багатий і різноманітний тваринний світ Карпат. Лише фауна хребетних налічує 435 видів. Склад її надзвичайно строкатий. Ядро фауни становлять види мезофільних західних і середньоєвропейських широколистих лісів - олень благородний, козуля, черепаха болотна, вугор європейський. Дуже поширені представники Середземномор'я (саламандра плямиста, жаба зелена), мешканці хвойних лісів Східної Європи і сибірської тайги (глухар, тетерев). Зустрічаються елементи степової, пептичної, і альпійської (бурозубка альпійська, полівка снігова, тритон альпійський) фауни. Чимало тут і карпатських ендеміків (білка карпатська, тритон карпатський). Тепер у Карпатах акліматизуються нові види: ондатра, єнотовидний собака, палія американська, омуль байкальський та ін.

Багато зоогеографів виділяють Українські Карпати в самостійний зоогеографічний Карпатський округ. У Карпатах широко представлені всі основні класи тварин: ссавці (мамалофауна), птахи (орнітофауна), плазуни (герпетофауна), земноводні (амфібії), риби (іхтіофауна), комахи (ентомофауна).

Розміщення тварин у Карпатах складне і мозаїчне. Більшість карпатських звірів - ведмідь бурий, олень, козуля, свиня дика, рись, білка карпатська, кіт лісовий, горностай, куниця лісова, соні та ін., багато видів амфібій, птахів і риб - мають широкий діапазон поширення. Вони заселяють територію від передгірних рівнин висотою в 200 м до зони субальпійських чагарників висотою 1600 і навіть 1850 м. Обмежене вертикальне поширення мають землерийки, білозубки, більшість рукокрилих, тхір степовий, видра, норка, ховрахи, хом'як, ондатра. Високо в гори вони не піднімаються. Типових високогірних видів лише два - бурозубка альпійська і полівка снігова, що мешкають на висотах 1650-2000 м.

У чому ж полягає причина? А причина полягає в екологічних проблемах, котрі людина ж сама і створила. Бездумне вирубування лісів, забруднені отрутохімікатами гірські води та ґрунти. Завдяки цьому, Карпати перебувають зараз в набагато гіршому стані, ніж колись. Газета «Дзеркало тижня» 28 жовтня 2000 р. опублікувала велику і, я б сказав, тривожну статтю академіка Національної академії наук України К. Ситника «Знищення лісів і екологічні катастрофи», у якій аналізується небезпечна екологічна ситуація в Карпатах. Ця проблемна стаття широко обговорювалася в різних установах, причетних до експлуатації гірських лісів і веденню лісового господарства, змусивши серйозно задуматися над екологічною долею Карпат, де проживає більш 5 млн. чоловік, життя яких традиційно зв'язана з гірськими лісами. Не встигли закарпатці залікувати рані після найбільшого в XX столітті паводка восени 1998 року, матеріальний збиток від якого складав понад 500 млн. грн. і жертвами якого стали 17 чоловік, як у березні нинішнього року екологічна катастрофа повторилася. Протягом декількох днів випала місячна норма опадів, у високогір'ї почалося інтенсивне сніготанення. Рівень води в Тисі, Боржаві, Тереблі піднявся до критичних оцінок. У районі Чопа рівень води досяг 13 м. Як і в 1998 р., паводок на Тисі охопив і прикордонну зону Угорщини і Румунії. Матеріальний збиток досягає десятків мільйонів гривень. А як підрахувати моральний збиток і шкоду, нанесену навколишньому середовищу?

Прогноз щодо повторення паводків у Карпатах невтішний. При невисокій лісистості (53,5%), великій кількості опадів (до 1600 мм), тенденції потеплення клімату внаслідок парникового ефекту і прогнозованого збільшення рівня води в ріках Західної Європи існує постійна небезпека паводкових процесів, насамперед у Закарпатті, розташованому на більш теплому південно-західному макросхилі Карпат.

Випадки катастрофічних паводків, зсувів і ерозії ґрунтів, селевих потоків, карстових явищ, що стали частішими в останні десятиліття, викликають занепокоєння не тільки вчених, але і широких кіл громадськості України. У пресі з'явилися десятки дискусійних, часто емоційних, навіть з політичним зафарбовуванням статей про причини катастрофічних явищ. На жаль, у таких публікаціях мало фактичних даних про гідрокліматичну специфіку Карпат, екологічної функції гірських лісів і їхньої схильності антропогенному впливові. Ще менше конкретних пропозицій щодо того, що, де і як потрібно зробити, щоб оптимізувати порушену екологічну ситуацію і запобігти катастрофічні процеси. Тому зупинимося на цих питаннях.

Українські Карпати розташовані в зоні вологого клімату. У Чопі випадає 700 мм опадів у рік, а в гірській зоні Закарпаття на метеостанції Руська-Мокра - 1600 мм. Періодично під час циклонів і мікроциклонів за кілька днів у горах може випасти місячна норма опадів, а те і більше, через що часто виникає небезпечна паводкова ситуація. Саме така ситуація спостерігалася 4-8 листопаду 1998 року і повторилася 3-5 березня 2001 р.

У природі шляхом еволюції утворилася визначена екологічна рівновага. Значна кількість опадів сприяє формуванню високопродуктивних лісів, що у свою чергу підтримують екологічний баланс у басейнах рік. Порушення цього балансу таїть у собі непередбачені наслідки.

У Карпатах сама густа в Україні гідромережа, у середньому складова 0,5-0,7 км на один квадратний кілометр. У Закарпаття вона ще щільніше - 1,7 км на квадратний кілометр. У цьому регіоні нараховується 9426 річок і потоків загальною довжиною 19 793 км. Річний обсяг їхнього стоку перевищує 12 млрд. м3. В умовах такої гідрометеорологічної ситуації і розсіченого рельєфу зрілі лісові масиви виконують важливу водо- і ґрунтозахисну функцію, що неможливо замінити ніякими гідротехнічними спорудженнями.

Лісник-еколог О.Чубатий встановив на дослідницькій ділянці у Сваляві, де випадає 965 мм опадів у рік, що зрілі букові ліси здатні затримувати на своїх могутніх кронах 25,1% кількості опадів, а під їхні крони і далі в ґрунт проникає 74,9%. Ще більш виразна в цьому змісті роль вічнозелених хвойних лісів. Зрілі ялинники на дослідницькій ділянці в с. Хрипилів у Прикарпатті, де випадає 1094 мм опадів у рік, затримують 36,9%, а під їхні крони проникає 63,1% опадів. При збільшенні індексу лісистості на 1% у Карпатах середній річний стік у басейнах рік може збільшитися на 9-11 мм. Проте варто пам'ятати, що лісу мають потенційну рису регулювання стоку. За даними лісників, для зрілих насаджень така риса існує при добовій кількості опадів 100-175 мм.

Ученими встановлено, що Українські Карпати щорічно випаровують близько 20 кубічних кілометрів вологи, що західні повітряні потоки переносять у рівнинні райони Львівських, Чернівецьких, Вінницької областей, що позитивно впливає на їхнє сільське господарство. Карпати розташовані на Європейському вододілі між басейнами Балтійського (р. Сан) і Чорного (ріки Дністер, Прут, Тиса) морів. З Тиси 30% водних ресурсів попадають у Дунай. Дві великі закарпатські річки - Латориця й Уж несуть свої води в Словаччину. Отже, порушення гідрологічного режиму у верхів'ях цих рік позначається й у сусідніх країнах - Словаччини й Угорщини. Тому важлива водо- і ґрунтозахисна роль карпатських лісів здобуває міждержавне значення.

На жаль, у минулому це не бралось до уваги ні при експлуатації гірських лісів, ні при їхньому відновленні. В економічно важкий післявоєнний період (1947-1957 р.) у Карпатах було заготовлено 70 млн. м3 деревини, унаслідок чого оголено 20% площ. Лісосіки були заліснині, але молоді культури не здатні виконувати водозахисну функцію. Тому частіше стали виникати катастрофічні паводки. Якщо за період з 1700 по 1941 р. у Карпатах було зафіксовано 12 таких паводків (один випадок на 20 років), то за період 1941 по 1998 р. їх нараховується 16 (кожні чотири роки). Ці дані переконливо свідчать про антропогенні причини порушення гідрологічного режиму в гірських річках.

Протягом двох останніх сторіч лісистість у рівнинних районах і передгір'ях Карпат знизилася до 20,2%, а в гірських районах - до 53,5%. По підрахунках лісників В.Парпана, В.Олійника, найбільш сприятливим гідрологічним режимом відзначаються водозбори з лісистістю більш 60-70%. Незадовільний він при лісистості нижче 35%. Отже, для поліпшення гідрологічного режиму в гірських районах потрібно збільшити лісистість хоча б на 10%. У даний період у карпатських областях існує близько 60 тис. га чагарникових заростей і 113 тис. га безхазяйних земель антропогенного походження. Здебільшого вони знаходяться на території колишніх колгоспів. Отже, це той природний резерв, за рахунок якого можна збільшити лісистість.

Для відновлення порушеної природної рівноваги в Карпатах потрібна екологічно й економічно погоджена система ведення лісового господарства і використання лісосировинних ресурсів. При цьому необхідно керуватися Лісовим кодексом України (1994), у третій статті якого справедливо відзначено, що ліси за своїм призначенням виконують переважно екологічні і соціальні функції - водоохоронну, ґрунтозахисну, кліматорегулюючу, санітарно-гігієнічну, оздоровчу. Тому вони мають обмежене експлуатаційне значення. На жаль, не завжди дотримуються цього закону при розміщенні лісосічного фонду і способах вирубувань

Після паводка в 1998 році Верховна Рада прийняла (у 1999 р.) спеціальний закон «Про мораторії на проведення суцільних вирубувань на гірських схилах у смереково-букових лісах Карпатського регіону». Повторення паводка цього року свідчить про затребуваність застосування такого мораторію на всі листяні і частково ялинові ліси. В останніх площу суцільних вирубувань доцільно обмежити до мінімуму.

Зрілі ліси необхідно вирубувати для народного господарства, але таким чином, щоб при цьому не знижувалися захисні функції гірських лісових масивів. Тому при обґрунтуванні обсягу лісосічного фонду і його розташування варто враховувати конкретну ландшафтно-екологічну ситуацію в кожнім водозбірному басейні.

Мають місце також вибіркові вирубування коштовних деревних порід - черешні, явора, ясена, ільма, горіха, деревина яких експортується. Це знижує біологічну стійкість гірських лісів, збіднює природний видовий склад, знижує їхню якість. Тому доцільно підсилити дисципліну охорони гірських лісів і заборонити експорт деревини коштовних порід.

Для ліквідації наслідків минулих катастрофічних паводків уряд виділив відповідні кошти на будівництво будинків для потерпілих, відновлення мостів, спорудження захисних дамб, зміцнення берегів і т.д. Але варто пам'ятати, що основна причина виникнення паводків - у верхній вологій частині басейнів гірських рік, де випадає до 1400-1600 мм опадів у рік. Саме тут потрібно здійснити систему профілактичних заходів. Ведення лісового господарства в цих басейнах повинне ґрунтуватися на екологічному принципі «сталості лісу». Отут доцільно обмежити обсяг користування лісом, практикувати вибіркові вирубування, збільшити лісистість хоча б на 10%. Життя вимагає прийняття спеціального закону про охорону гірських лісів Карпат.

У верхів'ях паводконебезпечних рік потрібно створити мережу спеціальних «водозахисних заказників» з особливим режимом ведення лісового і сільського господарства. У прибережній захисній зоні рік шириною 500 м потрібно взагалі заборонити рубання.

У верхів'ях рік Білої і Чорної Тиси, Черемоша, Тереблі ще на початку минулого століття були побудовані спеціальні водоймища для сплаву лісу (клаузури), що мали також важливе водозахисне значення під час паводків. В післявоєнні роки вони були зруйновані і перестали виконувати водозахисну функцію. Повторне створення цих могутніх водних резервуарів дозволить затримувати в паводковонебезпечний період значні запаси води і випереджати паводки.

У результаті випасу худоби на долинах у високогір'я на 200 і більш метрів знизилася верхня границя лісів. Там зосереджені найбільші запаси снігу, раптове танення яких - одна з причин паводків. Тому ліси тут виконують особливо важливу водозахисну функцію. Шляхом лісокультурних заходів доцільно підняти знищену верхню границю букових і ялинових лісів. На долині Рівної це удалося зробити біологам Ужгородського національного університету.

При обґрунтуванні постійного розвитку лісового господарства Карпат варто взяти до уваги і багатий рекреаційний потенціал регіону, що складає 29,2% загальнодержавних рекреаційних ресурсів. Закордонний досвід свідчить, що економічний ефект лісів від рекреації в 20 разів перевищує матеріальну вартість лісосировинних ресурсів. У Карпатах відомо чимало лікувальних джерел. Мальовничі гірські ландшафти в сполученні з багатими рекреаційними ресурсами дозволяють розширити індустрію оздоровлення і туризму, що принесе гірському краєві значні економічні вигоди.

Як бачимо, проблема Карпат багатопланова. Вона охоплює різні аспекти екологічного, економічного і соціального характеру.

Зараз проводяться заходи щодо збереження лісистості Карпат. 2003 рік у світі було названо Роком Заповідних Територій. На планеті відбулася величезна кількість заходів, направлених на збереження та збільшення парків, заповідників, заказників. В Україні найбільш насичене заповідними територіями місце - Карпати - переживає чергову катастрофу. Істеблішмент очевидно планує дозволити вирубувати ліси навіть в заповідних територіях гір! Справді, продаж за кордон деревини із цих недоторканних колись площ – вигідна для чиновників справа.

Прецедент уже є. Назва його – заповідник Корналовичі. Створений у 1959-му, він займав територію 314 га і славився унікальною породою дуба, свідка часів Хмельницького. Одного дня спритний бізнесмен-чиновник вирішив на дереві заробити. На відміну від патріотичних вчених-екологів Львівщини, київські вчені (куплені або залякані) науково обґрунтували варварство. Із заповідника було знято заповідний статус і вже більше року в Корналовичах активно рубають 300-літні дуби.

МовоюцифрВирубки карпатських лісів за останні 3 роки стали причиною трагічних екологічно небезпечних паводків з людськими жертвами, мільярдними збитками катастрофічно руйнівної сили зруйнування дамб, будинків, мостів, як на Закарпатті так в Словаччині і в Угорщині. Незважаючи на екологічну катастрофу 1998 року, Карпати продовжують вирубувати. Тільки на Закарпатті з того часу по 2000 роки суцільно вирубано 72 тис. га лісу, або 11 % всієї вкритої лісом площі. Найбільше вражає те, що на площі 23 тис. га ліси зникли взагалі.

Науковці б’ють на сполох. Світова наука довела, що Карпатські ліси були впродовж тисяч років продуцентом кисню, чистого повітря, збільшення вологості повітря для створення запасів прісної води, не лише для Закарпаття, але і для всього Тисо-Дунайського басейну Угорщини і Східної та середньої Словаччини. Наші науковці, такі як професор доктор біологічних наук Василь Комендар та доктор біологічних наук Федір Гамор, директор Карпатського біосферного заповідника, та ряд інших неодноразово також зверталися із науковими публікаціями, щодо проблем суцільних рубок лісу та з проханням відповідного закону і про Мораторій на заборону нищівних рубок на гірських схилах Закарпатського регіону. Однак з боку держави до цього часу конкретно не зроблено нічого. Тоді було вирішено провести форум на території Уманського національного природного парку, що є частиною Міжнародного біосферного резервату “Західні Карпати”. Понад 40 учасників, серед яких науковці, представники природоохоронних і громадських екологічних організацій, органів місцевого самоврядування, управлінь екології, журналісти (“Дзеркало тижня”, “НТА”, “Інтер”, “За вільну Україну”) із чотирьох областей України (Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької) після довгих дискусій та обговорень проблем Карпатського регіону реалій знайшли спільні погляди на їх розв'язання. Об'єднавшись у спільній меті - стабілізувати ситуацію в Карпатському регіоні – учасники створили нову організацію – Карпатський Екологічний Форум., інформація про який є на сайті “Заповідні території Українських Карпат” (www.carpathians.org.ua). Переконати владу, що розвивати туризм значно прибутковіше і перспективніше, аніж вирубувати ліс – ось надмета створеної організації. Адже хто відвідуватиме лисі Карпати?

Завжди лишається надія.Екологічні проблеми Карпат, зумовлені інертністю населення. Неосвіченість чиновників. Інформаційна блокада екологічних проблем. Це все – причини головного болю учасників Карпатського Екологічного Форуму “Майбутнє Карпат в наших руках”.

Нижче я привожу цитату зІНТЕРВ'ЮЗГОЛОВОЮДЕРЖАВНОГОКОМІТЕТУЛІСОВОГОГОСПОДАРСТВАМИКОЛОЮКОЛІСНИЧЕНКО

„- НаскількимасовимипротягомостанньогодесятиліттябуливирубкилісунаУкраїні?

- Ліс, так само як і пшениця, вимагає «збору врожаю». Дерево живе певну кількість років. Наприклад, для сосни це 80-90 років, дуба 300 років, берези, осики - 50-60 років. У лісовому господарстві існує такий термін як «розрахункова лісосіка». Відповідно до Лісового кодексу - це науково обґрунтована щорічна норма заготівлі деревини при проведенні рубань головного користування. Після війни, особливо в Карпатському регіоні, коли треба було відновлювати народне господарство, не дивилися на розрахункову лісосіку, рубали стільки, скільки було необхідно країні. Хоча в той період було зроблено і багато корисного, наприклад, Сталінський план перетворення природи в 1949 році дав прекрасні результати для розвитку лісового господарства і захисного лісорозведення. Лісовими насадженнями були закріплені практично всі піщані арени Нижнього Дніпра. На великих площах створені полезахисні лісосмуги і протиерозійні насадження на ярах. Що стосується надмірної вирубки лісу, то в останні 10 років, ми щорічно створюємо ліси на площі 35-40 тис. га, це на 10-20% перевищує площу щорічних суцільних вирубок, Таким чином, покрита лісовою рослинністю територія України і запас деревини постійно ростуть.

Золоте правило лісників України: створювати нових насаджень більше, ніж зрубано. Більш того, у 2002 році Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму «Лісу України», що визначає розвиток лісового господарства країни до 2015 року. Ця програма стосується всіх основних лісокористувачів України. У результаті її реалізації до 2015 року лісистість території нашої країни повинна збільшитися з 15,6% до 16,1%. Лісистість - це відношення покритої лісом площі до всієї площі України. Учені стверджують, що оптимальна лісистість країни в перспективі повинна досягти 19-20%. Але для цього потрібні десятиліття, оскільки необхідно посадити і виростити близько 2 млн. га. лісу. Знову ж, є проблеми із самою природою, у тім плані, що не завжди дерева приживаються там, де ми їх посадили, адже зараз йде помітне потеплення клімату.

улобагатозаяврядуполітиківпропродажзарубіжлісоматеріалу, практично,забезцінь.

- Якби ви не сказали «за безцінь», то я сказав би «так». У кожній країні вважається, що економіка добре працює тоді, коли вона більше продає, ніж купує. Наприклад, Японія купує ліс і відразу продає його в інші країни, Канада - величезна лісова держава - купує, Америка - і продає і купує. Нашій країні вигідно експортувати. За минулий рік ми продали за рубіж не більш 20% від усієї зробленої лісової продукції, це не багато. У нинішніх умовах економічно вигідний і державним лісогосподарським підприємствам і самій державі. Вигідний тому, що зароблені гроші підприємство направляє не тільки на виплату заробітної плати, але і вкладає в заходи щодо лісовідновлення, охороні і захистові лісу. Адже державний бюджет покриває не більш 30% витрат, що несе лісове господарство по лісовідтворенню і догляданню за лісом. Якби в нас на Україні нормально працювали деревообробні підприємства, ми б усю лісопродукцію віддавали їм. Нам було б легше: не треба оформляти масу документів для митниці і т.п. Якщо вітчизняна деревообробка буде розвиватися, якщо в неї будуть йти інвестиції, ми будемо зацікавлені давати більше продукції на внутрішній ринок, а на зовнішньому будемо зменшувати обсяги.

Щодо цін: у нас абсолютно прозора цінова політика. Зараз законом директорові лісгоспу дане право самому встановлювати ціну на продукцію в будь-якому виді. Але, щоб забезпечити об'єктивність процесу ціноутворення, кілька років назад у Госкомлісгоспі ми створили спеціальну комісію з фахівців, що знають світовий ринок, знають що, де і по скільки, і строго керуються вимогами законодавства. У нашій галузі кожен контракт проходить через цю комісію. Виглядає це приблизно так: будь-який клієнт - закордонна фірма звертається в лісгосп, щоб купити визначену продукцію - пропонуючи свої умови. Комісія розглядає умови і ціни, і у випадку позитивного рішення оформляє спеціальний протокол. Без такого протоколу-дозволу митниця продукцію не пропускає.

Зараз, виконуючи положення Указу Президента України «Про додаткові заходи по розвитку лісового господарства», підписаного 7 лютого поточного року, ми зобов'язані ввести в дію свідчення про походження лісопродукції. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені.

Ви говорите, що в нас низькі ціни? Дайте нам будь-якого покупця, що дасть велику ціну, і ми будемо поставляти йому продукцію. У громадськості склалося не зовсім точне представлення про закордонний ринок. Ніхто там не чекає наш товар. Цей ринок потрібно завоювати, що дуже складно. Наприклад, із продукцією глибокої переробки, я сумніваюся, що ми змогли б вийти на цей ринок. З таким товаром нас туди не пустять конкуренти. А ми ввійшли туди з напівфабрикатами, з технологічною сировиною - це майже дрова, на які на внутрішньому ринку немає споживача. Там ми його реалізуємо за прийнятними цінами, що економічно вигідно. У цьому немає нічого поганого.