арто виділити три особливі ознаки цього договору.

По-перше, угода є асиметричною. Тобто незважаючи на те, що ЄС знизить свої тарифи майже відразу і в повному обсязі після впровадження глибокої та всеосяжної ЗВТ, для України це відбуватиметься поетапно, до 10 років, щоб відобразити різницю в промисловій конкурентоспроможності між двома територіями.

По-друге, у зв’язку з дуже складною економічною ситуацією в Україні, ЄС в односторонньому порядку впроваджує тарифну частину договору з кінця квітня 2014 року. Це означає, що українські експортери більшої частини товарів можуть мати доступ до ринку ЄС без сплати мит.

По-третє, одним важливим винятком у повній тарифній лібералізації з боку ЄС буде сільське господарство, де певна експортна продукція ввозитиметься без справляння ввізних мит, але тільки в межах певних квот. Проте це не означає, що поза квотою ввезення експортної продукції забороняється, просто в такому випадку потрібно буде сплачувати зазначене в угоді ввізне мито.

 

 

Переваги недоліки членства в СОТ

 

Держава збирається вступити до СОТ підписує угоди з усіма країнами-учасниками.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати в такий спосіб:

· створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, включаючи транспарентність (прозорість) їхньої зовнішньоекономічної політики;

· усунення дискримінації в торгівлі шляхом доступу до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів у разі, якщо вони ущемляються партнерами;

· можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у багатосторонніх торговельних переговорах при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

З іншого боку при вступі до СОТ країна бере на себе зобов'язання:

· приведення національного законодавства та практики його застосування у відповідність з нормами і правилами СОТ;

· індивідуально для кожної країни-учасника обговорюються умови розширення свободи доступу на ринок іноземних товарів і послуг.

Таким чином отримуючи більш широкий доступ до чужих ринків держава "розплачується" більш широким доступом до свого.

Членство у СОТ формує міжнародний імідж України на світовому ринку товарів та послуг. Завдяки приєднанню до СОТ ми на крок наблизились до Євросоюзу. Це ознака інтеграції нашої держави до світової господарської системи, це нові конкурентні умови співпраці на міжнародному рівні. Саме завдяки лібералізації торгівлі товарами та послугами, а також разом зі зниженням ввізних мит на товари, економіка України почала набувати вагомості на світовому ринку. І саме СОТ є організацією, яка формує правила торговельно-економічної, інвестиційної, податкової, митної гри на глобальному рівні і суттєво впливає на умови економічного співробітництва в рамках регіональних угруповань.

Вчені дослідили не лише сучасний стан співпраці України з СОТ, але й зробили припущення стосовно подальшого розвитку співпраці. Вагомий внесок у дослідженні співпраці України з СОТ та її впливу на розвиток вітчизняної економіки зробили такі науковці: І. Бараковський, О. Білорус, В. Лановий, В. Мазуренко, В. Черевко, А. Мокій, І. Бураковський, О. Шнирков, Т. Циганкова, В. Сіденко, А. Філіпенко, А. Лук’яненко, А. Гальчинський та інші.

Метою дослідження є вивчення сутності членства України у СОТ, а також визначення існуючих позитивних та негативних сторін розвитку торговельної діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Світова Організація Торгівлі – це, в першу чергу, правова та інституціональна основа міжнародних багатосторонніх торговельних відносин, основними функціями якої є нагляд за виконанням домовленостей, що є невід’ємною частиною Угоди про створення СОТ; забезпечення швидкого та ефективного вирішення торговельних суперечок між країнами-членами; оцінка їх торговельного потенціалу; співробітництво з іншими міжнародними організаціями та надання технічної допомоги державам, що розвиваються, найменш розвиненим та країнам з перехідною економікою.

16 травня 2008 року Україна стала Членом Світової організації торгівлі. Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі підписано в Женеві 5 лютого 2008 року. 10 квітня 2008 року Верховна Рада України ратифікувала цей Протокол, який набув чинності 16 травня 2008 року [2].

Cьогодні, майже через п’ять років після вступу, звучать багато скептичних оцінок щодо правильності вибраного шляху і поспішності рішень.

Вступ до СОТ є вкрай суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що насамперед впливає на становлення ділового середовища як для національних, так й іноземних компаній, а також на її економічний розвиток. Недискримінація, передбачуваність, прозорість процедур та рівноправна торгівля – основні вимоги і в той самий час переваги СОТ, які ведуть до підвищення якості управління як приватними, так і державними підприємствами, а також значно зменшують можливості для корупційних дій на всіх рівнях.

Членство у СОТ позитивно впливає на конкурентоспроможність українських виробників, запевняють експерти, оскільки приведення національного законодавства у відповідність до норм і правил СОТ позитивно впливає на інституційне середовище. Це стосується державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, системи стандартизації, митної справи, законодавства у сфері інтелектуальної власності тощо. Зокрема, забезпечення прозорості експортно-імпортних операцій відповідно до правил СОТ має прямий вплив на зниження корумпованості і відповідно підвищення потенціалу конкурентоспроможності країни. Вважається, що членство у СОТ також поліпшує інвестиційний клімат у країні, але через кризову ситуацію в державі і в світі приплив інвестицій не хлинув у великій кількості [1].

З моменту вступу України до СОТ вона отримала такі переваги:

- одержання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращення умов торгівлі із більш ніж 150 країнами світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі;

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ;

- отримання можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі;

- набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС;

- скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС;

- доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини;

- забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг [2].

Поряд з низкою переваг існують певні ризики від приєднання України до СОТ, а саме – загострення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

Щодо деталізації негативних наслідків від вступу до СОТ для держави та для економіки загалом, то ними є:

– диктат з боку СОТ та втрата національного суверенітету: СОТ диктує урядам політику, що призводить до підриву національного суверенітету. Під тиском економічних санкцій уряди не можуть довго діяти на благо інтересів суспільства;

– скорочення робочих місць: наслідками діяльності СОТ є скорочення робочих місць і зайнятості, що збільшує дистанцію між багатими і бідними націями (на сьогодні 20 % населення, яке належить до індустріально роз-винених країн споживає 86 % світових ресурсів, а решта 80 % найбідніших споживачів – тільки 14 %) [3];

– пріоритет комерційних інтересів над проблемами розвитку: СОТ цікавлять насамперед комерційні інтереси, а не проблеми соціально-економічного розвитку країн-членів організації;

– пріоритет комерційних інтересів над проблемами довкілля: комерційні інтереси в системі світової торгівлі превалюють над інтересами захисту навколишнього середовища, особливо в країнах що розвиваються;

– недемократичність СОТ: Світова Організація Торгівлі є недемократичним інститутом, оскільки рішення приймаються на користь розвинених країн та їх транснаціональних корпорацій.

Для того, щоб говорити про вплив чи шкоду від вступу України до СОТ, треба розуміти і бачити внутрішню структуру економіки України, політичні та бізнесові інтереси правлячих кіл. Вони говорять про реформи і модернізацію, але не зацікавлені в них. Реформи – це зміна структури економіки, ліквідація сировинної орієнтації експорту, а значить і надприбутків олігархів. Саме тому слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі.

Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи – будь якої чи то СОТ чи то Митного Союзу

 

Сьогодні безперечним є те, що Україні необхідно прискорити інтеграцію до світового економічного співтовариства. Одним з найважливіших кроків у цьому процесі є вступ до Світової організації торгівлі. Зараз в українському суспільстві існують різні, часом полярні, точки зору на доцільність вступу до СОТ.

Перш за все, необхідно відмітити ті переваги, які здобуває і ще може здобути Україна у процесі вступу до СОТ та після нього. До таких переваг можна віднести:
- подолання дискримінаційного ставлення до України у світовій антидемпінговій політиці;
- вдосконалення національного законодавства;
- посилення авторитету України у міжнародній економічній політиці;
- забезпечення дієвих механізмів правового захисту інвестицій та інновацій, творчого і наукового потенціалу;
- розширення експортного потенціалу;
- прискорення реструктуризації та модернізації національного виробництва;
- відкриття широких можливостей щодо виходу на ринки більш ніж 140 країн - членів організації.
Особливо слід відзначити позитивний вплив прискорення процесу вступу України до СОТ на вдосконалення національного законодавства. Інтенсивна робота з удосконалення внутрішнього правопорядку, стимулом до якої став процес входження до СОТ, необхідна передусім Україні. Не можна не визнати самостійної цінності прогресивних зрушень, що відбуваються:
- впорядкування законодавства у найважливіших галузях шляхом прийняття цивільного, кримінального, процесуального, податкового, митного кодексів;
- розбудова сучасної сумісної системи технічних стандартів, які, з одного боку, сприятимуть реалізації української продукції на міжнародному ринку, а з другого - перешкоджатимуть виробництву та ввезенню недоброякісної продукції, чим слугуватимуть охороні здоров'я, підтриманню технологічної, санітарно-епідеміологічної, ветеринарної та фітосанітарної безпеки в Україні;
- модернізація системи технічного регулювання (стандартизації, підтвердження відповідності, санітарного нагляду тощо);
- трансформація механізму підтримки та субсидування сільського господарства з метою збереження допомоги з боку держави та усунення формальних підстав для претензій з боку країн-партнерів, лібералізація основ виробничих відносин у сільському господарстві;
- прийняття пакету законів, якими впроваджено механізм захисту вітчизняного виробника від недобросовісного імпорту;
- вдосконалення митного законодавства з метою полегшення процесів міжнародного обігу товарів, із збереженням інтересів власників прав інтелектуальної власності; модернізація системи кодів товарів та Митного тарифу, розширення відповідних класифікаційних переліків;
- послідовне усунення прогалин у законодавчому захисті прав інтелектуальної власності, посилення відповідальності за порушення останніх;
- скасування перешкод іноземним капіталовкладенням у ряді галузей, із певними застереженнями щодо субсидування;
Вступ України до СОТ є умовою початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Крім того, невиконання цієї умови Україною змушує її традиційних торговельних партнерів - країни Центральної Європи та Балтії, які є асоційованими членами ЄС, денонсувати вже укладені двосторонні угоди про вільну торгівлю. Це також певна гарантія захисту від дискримінаційних заходів з боку країн СНД й запорука розвитку експортних відносин з країнами Азіатсько-тихоокеанського регіону й Латинської Америки, які є членами А8ЕАМ та МЕРКОСУРNАFТА.

Звичайно, де є переваги, там є й обтяження. Проте насправді підкорення України вимогам інших держав та утиски з їхнього боку вже тривають. Вона ж, поки не стала членом СОТ, не може ні скористатися засобами захисту від зловживань, ані сподіватися на взаємність у відповідь на прояви лояльності. Яскравий приклад цього - питання антидемпінгових розслідувань.
В той же час, потрібно вказати і можливі проблеми, які викличе вступ до СОТ:
- використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції;
- занепад неконкурентоспроможних галузей економіки;
- зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсягів імпорту;
- перетворення України на країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;
- дискримінація національних товаровиробників.

Необхідно також зазначити, що очікування від вступу до СОТ можуть виявитися перебільшеними через недосконалість механізму функціонування СОТ, через що очікувані переваги від вступу можуть бути недосяжними або й перетворитися на недоліки. Можна виділити такі основні недоліки функціонування СОТ:
- дискримінація з боку сильних держав - членів СОТ. Вважається, що механізм СОТ дозволяє стерти різницю у відносинах між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються, завдяки застосуванню встановлених міжнародних правил та стандартів, але, на практиці, розвинені країни при необхідності можуть навіть використати правила СОТ на свою користь;
- недосконалість процедур антидемпінгового розслідування. Через відсутність чітко визначених критеріїв, за якими може бути встановлений факт демпінгу, та практичну відсутність жорсткого контролю за його встановленням, розпочати антидемпінгове розслідування надто просто;
- відсутність досвіду у вирішенні суперечок між країнами, особливо на етапах, коли виключається можливість досягнення згоди;
- відсутність ефективних заходів для змушення країни виконати взяті зобов'язання. Звичайно, існують такі заходи, як призупинення договору та введення компенсаційних платежів, але при застосуванні цих заходів у кінцевому разі у програші залишається країна-позивач. Ці заходи є тимчасовими, тобто вживаються доти, доки країна-порушник не погодиться виконувати взяті на себе зобов'язання. При призупиненні договору країна-позивач повертається у вихідне положення, яке існувало до його укладання та втрачає можливість отримати хоча б якісь вигоди від договору. При встановленні компенсаційних платежів країна-порушник може взагалі вийти з ринку та знайти більш вигідний ринок збуту. Внаслідок цього страждають покупці в країні-позивачі через зменшення можливості вибору, подорожчання імпортованого товару.

Набуття Україною переваг у зовнішній торгівлі після вступу до СОТ багато в чому залежить від результатів переговорів щодо підписання протоколів з окремими країнами. Під час зазначених переговорів є реальні можливості здобути суттєві переваги у зовнішній торгівлі з окремими країнами для вітчизняних товаровиробників та домогтися запровадження необхідних механізмів захисту внутрішнього ринку.
Попри очевидні переваги зростання експортних можливостей, що стимулює збільшення виробництва національного продукту та робочих місць і є реальним джерелом національного доходу, та перспективи вдосконалення ресурсної і технологічної бази, а також розширення можливостей задоволення споживача, залишаються певні сумніви відносно наслідків зближення українського ринку з ринками провідних країн світу.

Багато залежить від того, як Україна зуміє скористатись своїм майбутнім членством в СОТ. Необхідно, щоб Україна була належним чином підготовлена до вступу в СОТ, особливо у сфері гармонізації законодавства. Потрібно пам'ятати, що її успіх у СОТ залежить не лише від суто економічних показників, велике значення має політичний аспект. Зокрема, однією з найважливіших передумов успіху може стати вміння використати в своїх інтересах конкурентну боротьбу між США, Європейським співтовариством та Японією і одержати вигідні умови для своїх експортерів.

ПРОГНОЗ НАСЛІДКІВ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ

Забезпечення економічної безпеки України полягає не лише в нейтралізації зовнішніх загроз, айв більш повному використанні потенціалу міжнародної економічної взаємодії. Світова організація торгівлі (СОТ) є інструментом врегулювання на багатосторонній основі правових відносин між державами-учасницями СОТ. Те, що членами СОТ вже є більшість країн світу (зараз їх 144), означає, що країни, які не є членами СОТ, у відносинах з країнами-членами СОТ матимуть в односторонньому порядку підпорядковуватися вимогам СОТ, не маючи відповідних прав для захисту своїх інтересів відповідно до положень цієї міжнародної організації. Лише цей аргумент доводить необхідність вступу України до СОТ.

Гальмування вступу України до СОТ призведе до торговельно-економічної ізоляції нашої держави не тільки від країн Західної Європи, а й від країн Центральної та Східної Європи та Балтії. Процес інтеграції зазначених країн до ЄС супроводжуватиметься обов'язковим застосуванням законодавства ЄС в сфері їхніх торговельних відносин з Україною.

Наслідки приєднання до СОТ залежать від стану зовнішньоекономічної діяльності України під час набуття членства у СОТ. Тому, перш за все, слід повністю використати позитивні і усунути негативні чинники розвитку зовнішньої торгівлі України.

Вчені Російській академії наук спільно з представниками бізнесу і влади провели всебічне дослідження “Народно-господарські наслідки вступу Росії до СОТ”, яке містить аналіз наслідків за галузями та групами товарів. В Україні подібного аналізу проведено не було.
Позитивними чинниками розвитку зовнішньоекономічної діяльності України є: наявність мінерально-сировинних ресурсів; перспективи розвитку ринку послуг (транспортних, телекомунікаційних, фінансових, туристичних); потенціал у високотехнологічних галузях (літакобудування, ракетоносії, супутникові технології, військова техніка, створення та застосування нових речовин і матеріалів, біотехнології).
Чинниками, що стримують розвиток зовнішньої торгівлі України, є: домінування у структурі експорту продукції енергоємних галузей, сировини і товарів з низькою доданою вартістю; низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг; значна залежність України від імпорту з окремих країн.
Політика України щодо приєднання до СОТ має будуватися на необхідності одержання максимальної вигоди з членства у СОТ, та мінімізації втрат від негативних наслідків, що очікують Україну при вступі до СОТ.

Від набуття членства в СОТ Україна може отримати наступні переваги:

1. Членство в СОТ є чинником збільшення прямих іноземних інвестицій (це спостерігається по країнах ЦСЄ і Балтії, які набули членства в СОТ і знаходяться на шляху до ЄС).

2. Членство в СОТ сприятиме зменшенню тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на найважливіші товарні ринки та одночасному поліпшенню умов торгівлі з 144 країнами, частка яких у світовій торгівлі становить понад 92 %.

3. Членство в СОТ є передумовою вдосконалення режиму торгівлі з ЄС та забезпечення поступової інтеграції України до ЄС.

4. Членство в СОТ дозволить вирішити проблему антидемпінгових санкцій.

5.Членство в СОТ є чинником створення реальних ринкових засад і підвищення конкурентоспроможності економіки України.

6. Членство в СОТ є чинником демонополізації національної економіки.

7. Угоди СОТ спрямовані не лише на лібералізацію торгівлі, а й передбачають механізми захисту внутрішніх ринків країн-членів.
8. Можна очікувати зменшення витрат через відмову від подвійних стандартів для внутрішнього ринку та експорту (завдяки взаємному визнанню результатів оцінки якості продукції витрати можуть зменшитися на 3-5 % в залежності від виду продукції).

Проте реально можливі і негативні наслідки вступу України до СОТ, які можуть формувати додаткові загрози економічній безпеці України, зокрема:

1. Можна очікувати тимчасового зниження виробництва окремих товарів в обсягах, еквівалентних збільшенню імпорту. Наприклад, при зниженні мита на шини для легкових автомобілів з 20 % до 10 % можна очікувати збільшення імпорту на 11 млн доларів США.

2. Можливі проблеми із залученням інвестицій в окремі галузі. Наприклад, для відновлення електронної промисловості (116 підприємств) необхідні 130 млн доларів США інвестицій. Вступ до СОТ, за висновками Мінпромполітики, створить проблеми залучення інвестицій для виробників електронних компонентів та приладобудівної галузі.

3. Існує ймовірність формування загроз у торгівлі послугами. Форсування перетворень у сфері транспортних послуг та невжиття превентивних протекціоністських заходів стосовно національних перевізників може призвести до занепаду галузі та витіснення вітчизняних постачальників послуг з міжнародних ринків перевезень.

4. Внаслідок низької конкурентоспроможності багатьох видів вітчизняної продукції, в деяких секторах економіки України (будівельний, гірничовидобувний, машинобудівний) після вступу до СОТ можна очікувати скорочення виробництва окремих видів продукції, скорочення надходжень до бюджету, втрату робочих місць, зростання соціальної напруженості.

5. Вступ до СОТ приведе до відкриття внутрішнього ринку сільськогосподарської сировини і продовольства. Негативними наслідками цього стане: по-перше, наповнення продовольчого ринку України товарами за низькими цінами (цукром, маргарином, маслом, сирами, іншими молочними продуктами, картоплею і овочами, фруктовими соками); по-друге, вимивання важливої для вітчизняної харчової промисловості сировини і стратегічно важливих кормових ресурсів з неї (насіння соняшника, продовольчого і кормового зерна).
Це означає, що Україна при вступі до СОТ має вжити додаткових заходів щодо забезпечення економічної безпеки. Ці заходи можна поділити на дві групи: заходи, що забезпечують захист вітчизняних товаровиробників, та заходи, спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

Заходи щодо захисту вітчизняних товаровиробників полягають у наступному:

1. Необхідно повніше використати передбачені СОТ механізми захисту економічних інтересів країни та забезпечення вітчизняним продуцентам рівних умов конкуренції на світовому ринку. Захист національного ринку повинен мати вибірковий характер, а об'єкти захисту слід визначати, виходячи з національної програми структурної перебудови економіки. Проблему доступу на ринок України необхідно вирішувати згідно із внутрішньою економічною політикою, що визначає конкурентоспроможність вітчизняних товаровиробників.

2. В Україні потрібна суттєва диференціація тарифної політики. Так, відносно конкурентоспроможні виробництва з низько еластичним попитом на імпортну продукцію, як правило, не реагують на зниження ввізного мита і не потребують протекціоністських заходів з боку держави (продукція харчової промисловості, окремі сектори машинобудівного комплексу). В найближчі роки ці товарні позиції можуть бути повністю відкриті для імпорту (безмитного ввозу).

Для виробництв з високо еластичними товарними позиціями, які відзначаються низькою конкурентоспроможністю (насамперед, продукція обробної промисловості), але мають значний виробничий і науковий потенціал росту, тарифна політика на період інвестиційної модернізації повинна орієнтуватися на збереження нинішнього рівня захисту, або (в окремих випадках) - на його підвищення.

Особливої стимулюючої тарифної політики потребують "депресивні" виробництва, підвищення конкурентоспроможності яких з опорою виключно на власні сили в найближчій перспективі є проблематичним (випуск окремих компонентів електронно-обчислювальної техніки, високотехнологічних комплексів для автомобільної промисловості тощо). Для цих виробництв необхідний уніфікований рівень імпортного мита, який, з одного боку, стимулював би зарубіжних виробників до відмови від ввозу готових виробів і до переносу виробництв на українську територію (встановлення підвищених ставок мита), а з іншого - забезпечував безмитне ввезення напівфабрикатів і комплектуючих, які не виробляються в Україні, або їх виробництво економічно недоцільне.
Стратегія селективного захисту внутрішнього ринку має базуватись на принципі пов'язаності рівня тарифного захисту із зобов'язаннями виробників щодо проведення ними відповідної реконструкції (в обумовлені строки).

3. Для цього при визначенні формату і термінів прийняття зобов'язань за угодами СОТ, доцільно диференційовано використовувати секторальні тарифні ініціативи. Наприклад, доцільним є скасування тарифів на комп'ютерне устаткування, компоненти, програмне й інформаційне устаткування. Однак, варто домагатися відкладення (до досягнення паритету за конкурентними параметрами) приєднання України до "нульового варіанту", тобто скасування тарифів на будівельне, сільськогосподарське, медичне устаткування.

4. До числа товарів, імпорт яких є вкрай небажаним, і ввізні мита на які повинні бути максимальними, необхідно включати продукцію машинобудівних підприємств, які є для України унікальними виробничими системами і генерують зростання економіки на основі нагромадженого інноваційного й інвестиційного потенціалів. До їхнього числа можна віднести підприємства тракторного і сільськогосподарського машинобудування, космічної техніки, літакобудування, електротехнічної промисловості.

5. При визначенні умов входження до СОТ Україні необхідно зберегти можливість коригування мита в умовах динамічної реструктуризації машинобудівного комплексу країни і подальшої ринкової трансформації економіки.

6. Нарешті, необхідно терміново прийняти антидемпінгове законодавство, щоб запобігти напливу іноземних товарів (легкої, харчової, фармацевтичної, машинобудівної промисловості) з низькими якостями, або не апробованих на світовому ринку.
Заходи, спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників полягають у:
- наданні податкових пільг щодо сплати податку на прибуток для виробників високотехнологічної (насамперед, машинобудівної) продукції, яка може стати конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках;
- встановленні знижених ставок податку на прибуток для комерційних банків та інших кредитних установ в разі придбання ними акцій підприємств, що виробляють високотехнологічну конкурентоспроможну продукцію;
- стимулюванні створення в комерційних банках (перш за все тих, які спроможні ефективно використовувати капітал на структурну перебудову економіки) спеціальних фондів довгострокового кредитування за рахунок включення коштів, що йдуть на їхнє створення, до валових витрат, а також коштів спеціальних агентств з підтримки ліквідності комерційних банків, що здійснюють інвестиційне кредитування;
- наданні інвестиційного податкового кредиту для суб'єктів підприємництва, які здійснюють ефективні інвестиційні проекти в експортоорієнтованих виробництвах, здатних сформувати спеціалізацію України в міжнародному поділі праці, яка відповідає національним інтересам;
- звільненні від сплати податку з прибутку на приріст обсягів експорту високотехнологічної продукції порівняно з попереднім роком;
- скороченні ставки рефінансування для комерційних банків за умови, що кошти, залишені в розпорядженні банків, спрямовуються під пільгові відсотки на інвестування підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію відповідно до програм структурної перебудови економіки;
- гарантуванні і страхуванні експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від довгострокових комерційних (банківських) і політичних ризиків;
- сертифікації і частковій державній підтримці ефективних експортоорієнтованих проектів, що значно підвищить довіру до них вітчизняних і зарубіжних інвесторів;
- регулюванні цін і тарифів на продукцію природних монополістів (цін на енергоносії, тарифів на електричну і теплову енергію, транспортних тарифів);
- забезпеченні першочергового спрямування коштів Бюджету розвитку (насамперед надходжень від приватизації стратегічних об'єктів) на реалізацію інвестиційних експортоорієнтованих проектів.
Крім того, необхідно створити законодавчу базу, яка б стимулювала та спонукала вітчизняних виробників до створення великих підприємств, об'єднань, науково-технічних і виробничих господарчих формувань, які б включали повний цикл - від ідеї до серійного виробництва нових видів товарів та послуг і були б здатними протистояти зарубіжним конкурентам, у тому числі транснаціональним корпораціям.