бставини справи, якими спростовується рішення суду.

від 29.05.2014 року по справі № 826/2103/14

29.05.2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/2103/14 позов Каплана Б.І. до Управління Пенсійного Фонду України в Святошинському районі м. Києва було задоволено.

бставини справи, якими спростовується рішення суду.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слід звернути увагу на те, що згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом;.

Судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано ряд норм чинного законодавства, також не в повній мірі з'ясовані судом обставини справи, а також порушені матеріальні та процесуальні норми, що і призвело до винесення рішення, яке суперечить нормам чинного законодавства.

На обґрунтування своєї скарги зазначаємо наступне.

В зв’язку з порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до Позивача були винесені рішення № 61, № 62 від 10.02.2014 року, № 80, 81 від 13.02.2014 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовується в системі персоніфікованого обліку до органів Пенсійного фонду.

Рішення від 10.02.2014 р. № 61,62, № 80,81 від 13.02.2014 р. є законними та обґрунтованими, в зв’язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.03р. (надалі - Закон № 1058) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004р.

Ст. 5 Закону № 1058 регулються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону № 1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.