едр атласький — Cédrus atlántica.

ема 3.3. Родина Соснові. Рід Модрина і рід Кедр. Рід Сосна.

1. Рід Модрина:європейська, сибірська, японська.

2. Рід Кедр. Кедр атласький. Рід Кедр. Кедр атласький.

3. Рід Сосна. Двошпилькові сосни. Сосна звичайна, Кримська, Банкса. Три шпилькові сосни. Сосна жовта. П′ятишпилькові сосни. Сосна Веймутова. Кедрові сосни. Сосна сибірська.

С.О.

4. Модрина даурська, (польська, американська). Кедр ліванський, гімалайський. Сосна чорна (австрійська), гірська (жереп), (смолиста, румелійська (балканська), гімалайська, кедрова, європейська, корейська).

1. Модрина обпадаюча, європейська — Laгіх decidua. Дерево до 40м заввишки і до 1м в діаметрі з широкопірамідальною кроною, повислими, на кінцях припіднятими гілками. Кора обпадаючого стовбура бура, в молодих дерев луската, у старих — з глибо­кими тріщинами. Хвоя світло-зелена, із сизуватим нальотом, м'яка, до 3 см завдовжки, перед обпаданням жовтіє. Чоловічі колоски округло-циліндричні, жовті. Жіночі шишки видовжено-яйцеподібні, спочатку темно-червоні, згодом світло-ко­ричневі.

Природно поширена в Альпах і Карпатах переважно на відкритих сонячних місцях або у рідколіссях. Росте швидко, не вибаглива до родючості грунту, однак не росте на сухих, піщаних та заболочених із застійною водою грунтах, чутлива до пізніх весняних приморозків. Досить стійка проти забруднення повітря димом і газами. Живе 500 і більше років.

Декоративні форми: за формою крони та ростом — колоноподібна, повисла, багатостовбурова, компактна, карликова, кущоподібна (Келлермана), сланка. У межах ареалу виді­лені екотипи модрини обпадаючої — модрина альпійська, кар­патська, богемська. Дехто вважає екотипом цього виду і мод­рину польську.

Рекомендується для створення легких, прозорих груп, напівтінистих алей, поодиноких посадок і масивів у І, II, III районах.

Модри́на тонколуска́та або японська – Larix kaempferi — хвойне дерево роду Модрина (Larix).

Модрина тонколуската — це дерево заввишки до 35 м.

Довгі, товсті, майже горизонтальні гілки утворюють своєрідну, широкопірамідальную крону. Молоді пагони червонуваті з сизим нальотом. Кора гілок сіра. Хвоя довга, завдовжки 5 см, синьо-зелена. Хвоя забарвлюється восени в яскраво-жовті тони значно пізніше за інші види, створюючи протягом місяця яскраві плями в посадках.

Шишки в молодості — жовтувато-зелені, кулясті (2-3 см), зберігаються на гілках до 3 років.

Дерево швидкоросле — за рік приріст складає прибл. 25 см заввишки і 10-15 см завширшки. Модрина тонколуската зазвичай не страждає від морозу, але світлолюбна. Також невибаглива до ґрунту і вологості, рідко уражується шкідниками і захворюваннями.

Батьківщиною модрини тонколускатоє є Японія, де має назву карамацу. Широко поширена у Східній Азії. У Японії традиційно культивується як мініатюрна хвойная порода; в Європі зустрічається в груповых посадках.

Деревині цього дерева, як і решті порід модрин, притаманна міцність та стійкість до гниття, вона легко піддається обробці, що визначило її широке застосування у будівництві і меблевій промисловості.

Модрина тонколуската добре розвивається в умовах міста. У декоративному відношенні цей вид перевершує всі інші як своєю незвичайною кроною, так і довгою хвоєю оригінального забарвлення, формою шишок. Добре поєднується з ялинами, соснами, ялівцями, липами, дубами, ясенами, рододендронами і іншими декоративними чагарниками. Швидкість росту, невибагливість до ґрунтових умов і морозостійкість дозволяють широко використовувати цей вид в зеленому будівництві в групових і одиночних посадках і пейзажних композиціях.

Модрина сибірська – Larix sibirica. Цвіте в кінці квітня - травні. Окремими острівцями і групами зустрічається в багатті. і успішно розводиться в садах. Голки по 2 в пучку - 2. + Голки розташовуються в пучках частіше по 5 - 3. 2. Голки жорсткі, гладкі, колючі, молоді пб. жовтувато-коричневі або сірувато-бурі. мікростробілів сірчано-жовті, макростробіли по 1-3 на верхівках пб., Конічні, зелені. зріліш., Що звисають на вигнутому чрш., Довго утримуються на д. і розкриваються поступово, з кінця зими до початку літа. Насіннєві чш. дерев'янисті, на верхівці з ромбічним потовщенням і виступом на середині. С. злегка сплюснуті, темно-бурі, іноді майже чорні, з крилом, яке в 3 - 4 рази перевищує с. Д. до 30 - 40 м вис, в молодості з конусоподібною, пізніше округленої насквозної, високо піднятою кроною.

 

едр атласький — Cédrus atlántica.

Дерево до 40 м заввишки з широкопірамідальною рідкою кроною, утвореною гілками, які відходять від стовбура під гострим кутом. Хвоя до 2,5 см завдовжки, сріблясто-сіра, голубува­то-зелена, інколи зелена. Шишки яйцеподібно-циліндричні, 5 —7 см завдовжки і до 4 см в діаметрі, блискучі, світло-ко­ричневі.

Природно росте в горах Алжиру і Марокко. Культивується в Криму та на Кавказі. Росте на ґрунтах із середнім типом зволоження, однак надмірного зволоження не витримує, на вапнякових грунтах потерпає від засухи, витримує коротко­термінове пониження температури до мінус 20 °С, відносно посухостійкий. Стійкий проти забруднення димом і газами.

Декоративні форми: за будовою крони — колоноподібна, пірамідальна, припіднята пірамідальна, повисла голуба, за забарвленням хвої — срібляста, голуба, золотиста.

Рекомендується для створення групових, поодиноких, алей­них посадок та створення масивів у лісопарках Іа, Ув районів.

 

3. Сосна звичайна — Ріnus sylvestris L. Дерево до 40 м заввишки і 70 —90 см у діаметрі зі струнким стовбуром, вкри­тим грубою, темною, з тріщинами корою знизу і гладенькою золотисто-жовтою — у верхній частині. Крона у молодих де­рев конічна, у старих — широка, округла або у вигляді парасольки. Хвоя зібрана в пучки по 2 шт., сіро-зелена, сиза або темно-зелеиа, скручена, завдовжки до 7 см, по краях за­зубрена, живе 2 — 3 роки. Шишки поодинокі або зібрані по 2 — 3 шт., яйцеподібно-конусоподібпі, видовжені або коротко загострені, до 7 см завдовжки і 2 — 3,5 см у діаметрі, до­зрівають на другий рік (мал. 25).

Природно поширена майже по всій Європі до 70° північної ши­роти та в Азії. На півдні України поширена у вигляді окремих острів­ців. У молодому віці росте швид­ко. До родючості грунтів не ви­баглива. Може рости на сухих, вап­някових і заболочених грунтах, морозо-, посухо- і вітростійка. Міські умови витримує незадовіль­но, оскільки чутлива до забруднен­ня повітря димом і газами, погано переносить ущільнення грунту. Доживає до 300 — 400 років.

Декоративні форми: за похо­дженням та умовами зростання — лапландська, ризька, сибірська, Мал. 25. Сосна звичайна крейдяна, колундинська, шотланд­ська; за будовою крони — колоноподібна, компактна, пірамі­дальна, повисла, покручена, куляста; за ростом — конусопо­дібна карликова (женевська), малоросла, карликова, низька, зонтична; за забарвленням хвої — золотиста, срібляста, сніжна, пістрява.

Рекомендується для створення великих парків і лісопарків, поодиноких і групових посадок у Іа, Ів, II, III, IV, V районах.

Сосна кримська — Ріnus раllаsіапа D. Don. Дерево заввишки до 30 м із пірамідальною у молодих і розлогою або зонтикоподібною кроною у старих рослин. Гілки товсті, спрямовані в боки. Кора стовбура темно-бура внизу з глибо­кими тріщинами, у верхній частині червонувато-жовта. Хвоя зібрана в пучки по 2 — 3 шт., завдовжки до 15 (18) см, темно-зелена, густо вкриває пагони, жорстка, гострокінцева. Шишки поодинокі або зібрані по 2 —4 шт. на коротких черешках, до 10 см завдовжки і до 5 см у діаметрі, світ/о-жовті, досить декоративні.

Природно поширена в горах Криму до висоти 1000 м над рівнем моря та в північній частині Чорноморського узбереж­жя Кавказу. Краще росте на важких глибоких вапнякових суглинках з достатнім зволоженням, може рости на бідних і сухих грунтах, поселяється на пісках і кам'янистих схилах. Світлолюбна, вітро-, димо-, посухо- та відносно зимостійка. Міські умови витримує краще, ніж сосна звичайна.

Декоративні форми: за будовою крони — аутська — зі струнким стовбуром і швидким ростом та нікігська — із низь­ким сучкуватим стовбуром і зонтикоподібною кроною.

Рекомендується для створення поодиноких, групових по­садок та масивів у Іа, Ів, На, Ша, ІПб, ІУа, V районах.

Сосна Банкса — Ріnus Banksiana 10 —15 (25) м заввишки та до 1,5 м в діаметрі, часто з кривим червоно-бурим стовбуром. Крона компактна, рідка, у молодих дерев овальна, у старих — широка, розлога, річний приріст становить кілька міжвузлів. Хвоя світло-зелена, зібрана в пучки по 2 шт., скручена, завдовжки до 4 см. Шишки сірі,видовжено-конічні, рогоподібно зігнуті, біля основи косі, З —5 см завдовжки та 2 — 3 см в діаметрі, дозрівають на другий рік, тримаються на дереві 10—15 років.

Природно поширена в Північній Америці, часто трапляється у культурі в Україні. Росте швидко, морозостійка, витримує бідні, добре дреновані і кам'янисті грунти, а також сухий клімат, засолення та перезволоження ґрунту, шкідниками не ушкоджу­ється. Доживає до 150 років.

Декоративні форми: за забарвленням хвої — золотисто-пістрява (Анна), в якої жовто-біла хвоя перемішується із зе­леною.

Рекомендується для створення груп і масивів у лісопарках І, II, III районів.

Сосна жовта – Рinus ponderosa Dougl. Сімейство соснові. У природніх умовах зростає в західніх районах Північної Америки.

Дерево до 50 м заввишки, з вузькоконічною, ажурні, світлої крон, пізніше шірокопірамідальною, сформованої міцними, порівняно нечисельними, розпростертими, часто дугоподібно вигнутими гілками. Стовбур вкритий товстою корою червоно-бурого або Майже чорного кольори, Що досягає в старих дерев 10 см Товщина и відділяється великими пластинами. Хвоя темно-зелена, загострена, густа, Дуже довга, до 30 см, зібрана по 3 в пучку, рідше по 2-5. Подовжено-ціліндрові шишки (20 х 10 см) найчастіше зібрані по-3, Що надає деревах особлива декоративність.

У молодому віці зростанні повільно, пізніше ріст прискорюється. Вимоглива до грунту, але віддає переваги глибокі и достатності зволожені суглинки, не винос. перезволоження і заболоченості. Досить зимостійка, витримує зниження температури до -30 ° С, Щодо газо-і димостійкості. Завдяки декоративній кроні чудово виглядає в одиночних посадках і невеликих групах у парках і лісопарках західних і південно-західніх районів Россії. Добре поєднується з барбарисом Тунберга. У культурі з 1827 року.

Декоративні форми: Арізонська (f. arizonica) - з Чорней, глибокоборозенчастою корою, сизуватими молодими пагонами і довгою хвоєю по 3-5 в пучку; Нахил (f. deflexa) - з темно-коричневою або чорною корою, сизуватими молодими пагонами, хвоєю до 10 см, по 3 в пучку й маленькими шишками, до 7 см; крупнохвойная (f. macrophylla) - хвоя до 40 см завдовжки, по 3-5 в пучку, шишки до 12 см з ГОСТР вироста на лусці; Майра (f. Mayriana) - з довгою хвоєю, до 37 см, косими шишками; плакуча (f. pendula) - з Довгого хвоєю и сильно звисаючими гілками крони.

Сосна сибірська (Pinus sibirica) кедр сибірський, кедрова сосна; родина Соснових (Pinaceae)

Сосна сибірська, або кедр сибірський, — дерево заввишки 40 м, діаметр стовбура досягає 1,5-2 м. Крона молодих дерев гостропірамідальна, а у дорослих — розлога, нерідко з багатьма верхівками. Верхні гілки крони спрямовані догори. Кора молодих дерев і гілок — попелясто-срібляста, з віком набуває сіро-коричневого забарвлення і стає тріщинуватою. Хвоя (листки) довша, ніж у звичайної сосни, до 5-12 см, м'яка, на поперечному перерізі тригранна. На відміну від сосни звичайної, хвоїнки розташовані по 5 у пучку. Зміна хвої відбувається через 3-7 років. Чоловічі пилякові колоски — «квітки» розташовані зазвичай у середній частині крони, а жіночі шишечки — на верхівкових пагонах, по 2-3. Росте кедр повільно, плодоношення у густих деревостоях настає лише у 40-45 років, а в розріджених — з 13-15 років. Плодоносить лише верхня частина крони. Зрілі шишки овальнояйцеподібної форми, завдовжки 6-13 см, завширшки 5-8 см, світло-бурі, інколи з червонуватим відтінком, із щільно притиснутими лусочками і потовщеними щитками, що прикривають коричневе насіння (горіхи). Усього в шишці міститься від 80 до 140 насінин завдовжки до 14 і завширшки до 10 мм. Горіхи дозрівають лише на другий рік після «цвітіння», у серпні. У вересні шишки опадають. У врожайні роки велике дерево дає до 1500 шишок. Насіння сосни сибірської поширюють кедрівки, бурундуки, соболі та білки.

Кедр сибірський введений в культуру; зазвичай висаджують саджанці, інколи — сіянці. Дерево погано переносить забруднення довкілля. Деревина його цінна, легка, рожевувато-жовта, стійка до гниття, ароматна, з гарною текстурою.

В їжу вживають насіння (горіхи), що містять в очищеному ядрі жирну летку олію (до 72%), білки (до 20%), крохмаль (12%), клітковину, вітаміни В і D, мікро- та макроелементи. Горіхова макуха придатна для виготовлення халви, тортів і тістечок. Зі свіжих розтертих ядер горіхів, збитих з водою за допомогою міксера, готують смачне і поживне кедрове молоко, а при малій кількості води — кедрові вершки. Ці страви здавна відомі народам Сибіру. За калорійністю кедрові вершки перевищують м'ясо та яйця.

Хвоя містить до 350 мг% вітаміну С і каротин (провітамін А). У хвої і кедрових бруньках є також ефірні олії, мікро- та макроелементи. Найпростіший спосіб отримання вітамінного настою — залити хвойні лапки кедра окропом і настоювати протягом 2-3 год. Інший спосіб зберігає більшу кількість вітамінів. Нарізану хвою заливають у співвідношенні 1:1 трохи підкисленою водою (для цього використовують лимонну кислоту). Настій витримують у холодному місці 2-3 доби, після чого він готовий до вживання. Населення Сибіру використовує настої кедрової хвої як протицинготний засіб.

У кедрових лісах зазвичай багато ягід — чорниці, брусниці, буяхів; живуть численні хутрові тварини: соболь, білка та інші. Тому збереження цієї цінної деревної породи — надзвичайно важлива справа.