орядок розгляду справ про несумлінну конкуренцію.

Однією з основних функцій органів, що здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, є розгляд справ про його порушення. Ця діяльність Антимонопольного комітету здійснюється відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", норми якого визначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, виконання, перевірки, перегляду прийнятих ними рішень, а також порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету.

Справи у межах компетенції розглядають:

- адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету;

- державний уповноважений Антимонопольного комітету;

- адміністративна колегія Антимонопольного комітету. Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У випадках, коли порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявникові може бути відмовлено у розгляді справи.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи, яке надсилається відповідачеві протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Заявникові та третім особам надсилається повідомлення про початок розгляду справи. Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.

Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою). Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може істотно зачепити її права та інтереси, охоронювані законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розглядові справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення); одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які брали участь у справі); оскаржувати рішення у порядку, визначеному законом.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм правами.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про:

заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, у тому числі про блокування цінних паперів;

обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним, виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.

Попереднє рішення може бути оскаржено в порядку, визначеному ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у 15-денний строк з дня його одержання. Попереднє рішення, якщо в ньому не зазначено коротший строк, втрачає чинність з дня отримання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про:

- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

- накладення штрафу;

- блокування цінних паперів;

- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із ст. 19 Закону;

- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, у тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, встановлені цим рішенням або законодавством;

- закриття провадження у справі.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом. Рішення (витяг з нього), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі якщо вручити рішення немає можливості внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачеві, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем прописки, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.

Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України перевіряються адміністративною колегією Антимонопольного комітету України чи Антимонопольним комітетом України, рішення державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України - Антимонопольним комітетом України.

Органи Антимонопольного комітету України, які перевіряють рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

За результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині; скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до Вищого арбітражного суду України; рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України - до арбітражного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських арбітражних судів.

Прийняття судом, арбітражним судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків порушення судом, арбітражним судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. З ст. 58 Закону, а також перевірка у порядку нагляду чи перегляд за нововиявленими обставинами за заявою сторони відповідного рішення (постанови) суду, арбітражного суду. В цих випадках виконання рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи, перевірки чи перегляду відповідного рішення (постанови) суду, арбітражного суду може бути зупинено, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч. З ст. 48 Закону чи судом, арбітражним судом не визначено інше.

Рішення антимонопольного комітету України і його територіальних відділень по справах про несумлінну конкуренцію.

2006 рік:

ЗАТ «Біофарма», яке здійснює виробництво і реалізацію лікарського засобу «Лаферобіон», схожого за призначенням з препаратом «Лаферон», розіслало оптовим реалізаторам та спеціалізованим медичним закладам, які застосовують зазначені препарати у медичній практиці, листи з наступною інформацією: «… змінилася назва добре відомого Вам препарату Лаферон виробництва ЗАТ «Біофарма» на Лаферобіон», а також: «… змінилася тільки назва препарату Лаферон на Лаферобіон, тобто склад, форми випуску та ціна залишилися такими ж, як були раніше!». Таку ж інформацію поширено і в рекламному матеріалі із зображенням упаковок продукції ЗАТ «Біофарма».

Розповсюдження ЗАТ «Біофарма» цих відомостей здатно завдати шкоди ТОВ «ФармБіотек», який є власником знаку для товарів і послуг «Лаферон» та продовжує виробництво і реалізацію препарату «Лаферон».

Зазначені дії ЗАТ «Біофарма» Комітетом визнані такими, що містять ознаки порушення, передбаченого статтею 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді дій у конкуренції, які спрямовані на створення перешкод у діяльності конкурентів, що суперечить торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

З метою вжиття заходів щодо припинення дій, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, Комітет рекомендував ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма» (м. Київ) припинити розповсюдження рекламних матеріалів лікарського засобу «Лаферобіон» та під час рекламування зазначеного препарату уникати висловлювань і зображень, які здатні завдати шкоди виробникам лікарського засобу «Лаферон».

ІV квартал 2006 року:

ТОВ «НВП «Нива» на замовлення ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» виготовив комплект етикеток, який є схожим з комплектами етикеток класичного колекційного шампанського «Крымское «Новый Свет» та «Новый Свет» (брют) виробництва державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий Світ» (надалі - Завод) (смт Новий Світ, м. Судак, Автономна Республіка Крим), які знаходяться у господарському обігу Заводу відповідно з другого півріччя 2000 року та серпня 2004 року.

У грудні 2005 року ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і ТОВ «НВП «Нива» ввели зазначений комплект етикеток у господарський обіг під час виробництва та реалізації вина (шампанського «Шансон») з назвою «Новый Свет». Фірмове найменування ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» як замовника продукції на етикетці не зазначається, а споживач читає: «на замовлення ТМ «Новий Світ», що асоціюється з відомим виробником шампанських вин. При цьому, Завод не надавав ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і ТОВ «НВП «Нива» дозволу на використання у господарському обігу етикеток для вина (шампанського «Шансон») з назвою «Новый Свет».

Такі дії ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і ТОВ «НВП «Нива» Комітетом визнані порушенням, передбаченим статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді використання без дозволу уповноваженої на те особи чужої упаковки (етикетки), що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» і його діловий партнер ТОВ «НВП «Нива» пояснювали використання комплекту етикеток для вина (шампанського «Шансон») з назвою «Новый Свет» тим, що на момент укладення між ними договору-доручення зазначений комплект етикеток був запатентований на ім’я ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» (патент № 7931 від 15.09.2003 «Комплект етикеток для пляшки» за заявкою від 04.04.2003 № 2003040560).

Запатентовані товариством «Кримський торгово-промисловий дім» на власне ім’я чотири варіанти комплектів етикеток для шампанського ігристого «Новый Свет Крымское» містять атрибути, з якими більше століття набувалася ділова репутація Заводу не тільки в Україні, але й за кордоном, і з якими добре обізнаний споживач, який може бути введений в оману стосовно дійсного виробника продукції. Внаслідок цього ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» отримав неправомірні переваги у конкуренції на ринку алкогольних напоїв, оскільки використав ділову репутацію Заводу, який має пріоритет на використання зазначеного комплекту етикеток, і при цьому створив перешкоди Заводу у здійсненні ним господарської діяльності на ринку алкогольних напоїв.

Дії ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» щодо набуття права власності на промисловий зразок «Комплект етикеток до пляшки» за заявкою, на підставі якої йому було видано зазначений патент № 7931 Комітетом кваліфіковано як порушення, передбачене у статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді дій у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

 

Перелік використаних джерел

1. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про захист від недобросовісної конкуренції (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 36, ст.164) (Вводиться в дію Постановою ВР N 237/96-ВР від 07.06.96, ВВР, 1996, N 36, ст.165) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36 N 783-XIV (783-14) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік N 2783-III (2783-14) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.51 N 762-IV (762-15) від 15.05.2003).

2. ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист економічної конкуренції Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 26 грудня 2002 року N 380-IV, від 15 травня 2003 року N 762-IV, від 27 листопада 2003 року N 1344-IV.

3. ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції Із змінами і доповненнями, внесеними Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV, Законом України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV.

4. Закон України "Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" "Правда України", 1992 р., 15 травня.

5. Закон України "Про антимонопольний комітет України" "Голос України", 1993 р., 21 грудня.

6. Дахно И. "Антимонопольне законодавство України" "Украина-бизнес", 1995 р., №24.

7. Караваев А. "Боротьба з несумлінною конкуренцією" "Директор", 1995 р., №7, с. 40-55.

8. Андрощук Г. "Несумлінна конкуренція: попередження і відповідальність", "Українські ділові новини", 1994 р., №41.

9. Коваль І.Ф. Характеристика ділової репутації суб’єктів господарювання як об’єкта посягань при недобросовісній конкуренції // Правничий часопис Донецького університету. - 2002. - № 1 (7). - С. 77-80.

10. Прохоров А. "Що таке несумлінна конкуренція і як із ній боротися", "Бізнес", 1994 р., №23.

11. Коваль И.Ф. Неправомерное использование знаков для товаров, услуг и недобросовестная конкуренция // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 4. - С. 7-11.

12. Коваль И.Ф. О совершенствовании порядка рассмотрения органами Антимонопольного комитета Украины дел о недобросовестной конкуренции // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 12. - С. 140-143.