езпечна експлуатація електроустановок: електрозахисні засоби і заходи.

У цілому безпечна експлуатація електроустановок забезпечується:

- конструкціями електроустановок;

- технічними способами та засобами захисту;

- організаційними та технічними заходами.

Конструкції електроустановокповинні відповідати умовам їх експлуатації та забезпечувати захист персоналу від випадкового контакту із струмопровідними частинами, а також від потрапляння всередину сторонніх предметів та вологи.

Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ) поділяються на:

-ТСЗЗ при нормальних режимах роботи електроустановок (ізоляція струмопровідних частин, забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин, використання попереджувальної сигналізації, застосування по можливості малих напруг (36 та 12 В), електричний розподіл мереж, вирівнювання потенціалів);

- ТСЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні частини електроустановок (застосування захисного заземлення, занулення, вимкнення);

- електрозахисні засоби, з яких найчастіше використовуються ізолювальні та огороджувальні.

Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції працівника від частин електроустановок, що знаходяться під напругою та від землі, тобто у випадку, коли працівник одночасно доторкається до землі чи заземлених частин електроустановок та до струмопровідних частин або металевих конструктивних елементів (корпусів), які опинилися під напругою. Це: інструменти з ізольованими ручками, ізолювальні штанги, струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги, ізолювальні килимки, діелектричні рукавички та боти.

Огороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин (щити, переносні огорожі тощо).

Організаційні заходи у галузі полягають у призначенні осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт щодо використання або ремонту електроустановок; оформлення нарядів чи розпоряджень на проведення цих робіт та організацію нагляду за ними; оформлення закінчення робіт, перерв у роботі, переведення на інші робочі місця тощо.

До технічних заходів належать:

1.При проведенні робіт зі зняттям напруги в діючих електроустановках чи поблизу них:

1.1. Відімкнення установки (або її частини) від джерела живлення.

1.2.Механічне блокування приводів апаратів, які здійснюють вмикання.

1.3.Зняття запобіжників.

1.4.Від'єднання кінців лінії, яка здійснює електропостачання та інші заходи, що унеможливлюють випадкову подачу напруги до місця проведення робіт.

1.5.Встановлення знаків безпеки та захисних огорож біля струмопровідних частин, що залишаються під напругою і до яких у процесі роботи можливе доторкання працівника або наближення його на недопустиму відстань.

1.6.Використання захисного заземлення.

2. При проведенні робіт на струмопровідних частинах, які знаходяться під напругою та поблизу них:

2.1.Виконання робіт за нарядом не менш ніж двома працівниками.

2.2.Забезпечення безпечного розташування цих працівників, використовуваних ними механізмів та пристосувань.

2.3.Постійний нагляд за цими працівниками.

 

 

1.2Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

Перша медична допомога — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілого (самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги — її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої допомоги:

— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпілого, оцінити його стан;

— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його рятування;

— виконати необхідні заходи з рятування потерпілого в послідовності терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання, провести зовнішній масаж серця);

— підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Рятування потерпілого від впливу електричного струму залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого. При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести заключення про його смерть має право лише лікар.

Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції, підстанції і та електричні мережі, повинен не рідше 1 разу на рік проходити інструктаж з техніки безпеки про експлуатацію електроустановок, з надання першої медичної допомоги, а також практичне навчання з прийомів звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття повинні проводити компетентні особи з медичного персоналу або інженери з техніки безпеки, котрі пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати персонал підприємства наданню першої допомоги. Відповідальним за організацію навчання є керівник підприємства.

В місцях постійного чергування персоналу повинні бути:

— аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання
першої медичної допомоги;

— плакати, присвячені правилам надання першої допомоги, виконання
штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на видних місцях.

Дотик до струмоведучих частині що знаходяться під напругою, викликає мимовільне судомне скорочення м'язів та загальне збудження, котре може призвести до порушення і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід стає неможливим. В зв'язку з цим першою дією того, хто надає першу допомогу, повинне бути швидке вимкнення тієї частини електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарата (рис. 1).

Якщо вимкнути установку швидко не можна, слід вжити заходів щодо звільнення потерпілого від струмоведучих частин, до котрих він торкається. У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкатися до потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для

життя. Він також повинен слідкувати, щоб самому не опинитися в контакті з струмоведучою частиною або під кроковою напругою.

 

Рис.1. Звільнення потерпілого від дії струму відключенням електроустановки

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин або провода напругою до 1000 В слід скористатись канатом, палицею, дошкою або; будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму.

Потерпілого можна також відтягнути за його одяг (якщо він сухий та відстає від тіла), уникаючи дотику до оточуючих металевих предметів та частин тіла. З метою ізоляції рук той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом, натягнути, на руку рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумований матеріал (плащ) або просто сухий матеріал. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або непровідну підстилку, жмут одягу. При відділенні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку, або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за одяг), дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід по фазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується стояти на сухих дошках, на дерев'яній драбині.

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин під напругою понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти штангою або ізольованими кліщами, розрахованими на відповідну напругу (рис.2).

Рис.2. Звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках напругою понад 1000 В ізолюючою штангою

Не слід забувати про небезпеку крокової напруги, якщо струмоведуча частина лежить на землі. Тому після звільнення потерпілого необхідно винести з цієї зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної (рис. 3).

Рис.3. Пересування в зоні розтікання струму: а — напрям пересування; б — положення ніг при пересуванні

На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко вимкнути, слід з цією метою здійснити замикання проводів на коротко, накинувши на них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного поперечного перетину, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед накиданням провода один кінець слід заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб він не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного провода, то достатньо заземлити лише цей провід.

Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому знаходиться потерпілий після звільнення від електричного струму. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий заважає дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15—20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану. Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого. Якщо потерпілий дихає повільно і судорожно, але у нього не намацується пульсу необхідно відразу зробити йому штучне дихання.

За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці не можливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання безпосередньо в люльці, на щоглі і на опорі.

Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати проведення штучного дихання та масажу серця і робити це до появи самостійного дихання і відновлення діяльності серця або передачі потерпілого медичному персоналу.

 

 

 

2.Класифікація пожеж

Таблиця 1.

Клас пожежі	Характеристика горючих речовин та матеріалів або об’єкта, що горить
А В	Тверді речовини, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір та ін.) Легкозаймисті та горючі рідини, а також тверді речовини, які розтоплюються (нафтопродукти, спирти, стеарин, каучук, деякі синтетичні матеріали та ін.)
С D E	Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводні та ін.) Метали та їхні сплави (калій, натрій, алюміній, магній тощо) Електроустановки під напругою

Пожежна безпека виробничих об’єктів забезпечується: правильним вибором ступеня вогнестійкості об’єкта і межі вогнестійкості окремих елементів та конструкцій; огородженням та бункеруванням вибухонебезпечних ділянок або розміщенням їх у захищених кабінах; використанням систем активного стримування вибуху; використанням легкоскидних конструкцій у будинках та спорудах; застосуванням систем протидимного захисту; забезпеченням безпечної евакуації людей; застосуванням засобів пожежної сигналізації, оповіщення та пожежогасіння; організацією пожежної охорони об’єкта, газорятувальної та гірничорятувальної служб.

Залежно від властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки, приміщення за вибухо-пожежною і пожежною небезпекою поділяються відповідно до НАПБ 15.07.006-94 «Визначення категорій приміщень і будівель за вибухо-пожежною і пожежною не­безпекою» на п’ять категорій: А, Б, В, Г, Д.

Категорія А(вибухонебезпечна)

Горючі гази, легкозаймисті речовини з температурою спалаху не більше 28 С у такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні паро і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали здатні вибухати та горіти при взаємодії з во­дою, киснем повітря або одне з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5кПа.

Категорія Б (вибухо- і пожежонебезпечна)

Вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 С та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило-повітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких роз­вивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна)

Горючі рідини, тверді горючі та важко горючі речовини, матеріали, які при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним можуть горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.

 

3. Завдання до розрахункової роботи

Відповідно до варіанту – вибираємо завдання до практичної частини розрахункової роботи (табл.2) та:

Таблиця 2

Варіант	Розряд зорової роботи	Розміри приміщення	Місцевість	Схема освітлення	Вид приміщення	Вид віконного матеріалу
	Vб	12 х 12 х 6	Львів, Сх	Верхнє	Механічний цех	Скло одинарне

 

За розрядом зорової роботи визначити нормоване значення КПО е0

нормоване значення КПО е0 = 3%

Норми освітленості робочого місця

Таблиця 3

Характеристика зорової роботи

Найменший або еквівален-тний розмір об’єкту розрізнення, мм

Розряд зорової роботи

Підрозряд зорової роботи

Контраст об’єкту з фоном

Характерис- тика фону

Штучне освітлення

Природнє освітлення

Сумісне освітленняние

Освітленість, люкс

Поєднання нормованих величин показника осліплення і коефіцієнта пульсанії

КПО, е Н, %

при системі комбінованого освітлення

при системі загального освітлення

при верхньому і комбінованому освітленні

при боко-вому освітленні

при верхньому і комбінованому освітленні

при боко-вому освітленні

всього

в т. Ч. Від загального

Р

Кп, %

Малої точності

Св. 1 до 5

V

а

Малий

Темний

1,8

0,6

 

2. За місцевістю визначити коефіцієнт світлового клімату m і обчислити КПО e_н

Таблиця 4.

З таблиці m = 0.85.

Нормоване значення КПО визначаємо за формулою

e_н = е₀ * m = 3 * 0,85 = 2,55%

3.Визначаємо площу вікна і необхідну кількість вікон (ліхтарів)

Необхідна кількість вікон

n_в = S_в / S₁,

де S1 – площа одного вікна.

Площа вікон при боковому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення:

де Sв – площа світлових отворів (вікон чи ліхтарів), які є в зовнішніх стінах

освітлюваного приміщення м²;

S_n – площа підлоги приміщення, 144м²;

e_н – нормоване значення КПО для заданого світлового клімату;

r2 – коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при верхньому освітленні

завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення

τ_в – загальний коефіцієнт світлопропускання вікна, який дорівнює

τ_в = τ₁ · τ₂

де τ₁ – коефіцієнт пропускання світла матеріалом 0,9

τ₂ – коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору 0,7

—світлова характеристика ліхтаря або світлового отвору в площині покриття, ;

— коефіцієнт запасу, ;

τ_в = τ₁ · τ₂ · = 0,9 · 0,7= 0,63

— коефіцієнт, що враховує тип ліхтаря, ;

м²

Необхідна кількість вікон

n_в = S_в / S₁,

значення S_l – беремо з табл 12

S_l = h х В = 2,06 * 2,67 =5,5 м²

n_в = 84,39 / 5,5 = 15.34 (15-кількість вікон)

 

Висновок: у даній контрольній роботі я розрахував фактори при який робоче середовище у механічному цеху буде комфортним для праці робітників визначивши фактори які безпосередньо впливають на дієздатність. Також були розраховані додаткові параметри які слідують із розрахунку основних: значення номінального КПО 2,55%; кількість вікон-15; за показниками таблиць визначив додаткові параметри для обрахунку по формулах.

 

Список літератури:

1.Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф. та ін. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2000. – 416 с;

2.ДСТУ 7239:2011 ССБП Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація;

3.ДБН В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення;

4.ДБН В.2.5-56:2010 Системи протипожежного захист;

5.Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга‖, 2007. -496с.