утність с­т­ан­д­арту ISO 19011:2002

 

Міжнародні стандарти ISO серій 9000 та 14000 підкреслюють важливість аудиту як управлін­ського засобу моніторингу і перевіряння фактичного впровадження політики організації у сфері якості і (або) її екологічної політики. Аудити також є невід'ємною частиною таких видів діяльності з оцінювання відповідності, як сертифікація/реєстрація сторонніми органами, оцінювання ланцю­га постачання і нагляд.

Рекомендації щодо здійснення аудиту систем управління якістю і систем управління навколишнім середовищем містить стандарт ISO 19011 - ДСТУ ІSО 19011:2003 «Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління».

Цей стандарт містить настанови щодо управління програмами аудиту, проведення внутрішніх чи зовнішніх аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління, а також настанови щодо компетентності та оцінювання аудиторів. Він призначений для застосування широким колом потенційних користувачів, включаючи аудиторів, організації, які впроваджують системи управлін­ня якістю і (або) екологічного управління, організації, які потребують проведення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління за контрактними умовами, та організації, діяль­ність яких пов'язана з сертифікацією або підготовкою аудиторів, сертифікацією/реєстрацією сис­тем управління, акредитацією або стандартизацією в сфері оцінювання відповідності.

Викладені в цьому стандарті настанови не є жорсткими. У тексті стандарту зазначено, що ви­користання цих настанов може різнитися залежно від розміру, характеру діяльності та складності організації, яка піддана аудиту, а також від цілей та сфери аудитів, що проводять.

Розрізняють внутрішні і зовнішні аудити. Внутрішні аудити, які іноді називають «аудити першою стороною», провадяться для внутрішніх потреб самою організацією або за її дорученням і можуть становити основу для декларування організацією своєї відповідності. До зовнішніх аудитів належать ті, що їх звичайно називають «аудити другою стороною» або «аудити третьою стороною». Аудити другою стороною провадяться сторонами, що мають певний інтерес до діяльності організації, наприклад, замовниками або іншими особами за їхнім дорученням. Аудити третьою стороною провадяться зовнішніми незалежними організаціями. Ці організації здійснюють сертифікацію чи реєстрацію на відповідність вимогам, наприклад вимогам ISO 9001 та ISO 14001.

Якщо системи управління якістю та навколишнім середовищем перевіряють разом, це називають «комбінованим аудитом». Якщо дві чи декілька організацій здійснюють разом аудит одного об’єкта аудиту, це називається «спільним аудитом».

Здійснення аудиту характеризується застосуванням низки принципів. Це робить аудит ефек­тивним та надійним засобом підтримування політики керівництва та його методів управління, а та­кож забезпечення інформацією, на основі якої організація може вживати заходи щодо поліпшен­ня своєї діяльності. Дотримання цих принципів є передумовою забезпечення доречних і достатніх висновків аудиту, а також надання можливості для того, щоб аудитори, працюючи незалежно один від одного, робили подібні висновки за подібних обставин.

Наведені нижче принципи стосуються аудиторів:

a) етичність поведінки: основа професіоналізму - справедливість, непідкупність, дотримання конфіденційності та розсудливість є суттєві для здійснення аудиту;

б) чесність у поданні результатів: зобов'язання правдиво і точно звітуватися - дані аудиту, висновки аудиту і звіти аудиту правдиво і точно відображають аудиторську діяльність. У звітах наводять суттєві перешкоди, які мали місце під час аудиту, а також неузгод-жені розбіжності між групою з аудиту та об'єктом аудиту;

в) належна професійна ретельність: вміння старанно та розсудливо здійснювати аудит - аудитори діють ретельно у відповідності з важливістю виконуваного ними завдання і довіри до них з боку замовників аудиту та інших зацікавлених сторін. Наявність необхідної компетентності є важливим фактором. Наведені далі принципи стосуються аудиту, який, за визначенням, є незалежним та систе­матичним;

г) незалежність: основа неупередженості аудиту та об'єктивності висновків аудиту - аудитори є незалежними від діяльності, аудит якої проводять, неупередженими і непричет­ними до конфлікту інтересів. Аудитори зберігають об'єктивність мислення протягом всього процесу аудиту для забезпечення того, щоб дані та висновки аудиту базувалися лише на доказі аудиту.

д) підхід, що базується на доказі: раціональний метод формування надійних та відтворю­ваних висновків аудиту в систематичному процесі аудиту - доказ аудиту уможливлює його перевіряння. Він базується на частині наявної інформації, ос­кільки аудит проводять протягом обмеженого періоду часу і за обмежених ресурсів. Належне ви­користовування відібраної інформації тісно пов'язане з довірою, яку можуть викликати висновки аудиту.

 

3.2. Ко­мплекс н­ал­е­жних ф­а­рм­ац­е­вт­и­чних пра­ктик (GхP)

 

Загальна характеристика комплексу належних фармацевтичних практик

 

До ц­ієї груп стандартів ми ві­дн­е­сли (та­бл. 3.2): н­ал­е­жну л­аб­ор­ат­о­рну пра­кт­ику (GLP), н­ал­е­жну кл­і­­нічну пра­кт­ику (GCP), н­ал­е­ж­ну в­ир­о­бн­ичу пра­кт­ику (GMP), належну інженерну практику (GЕP), Належна практика автоматизованого виробництва (GAMP), нал­е­жну пра­кт­ику ди­стрибуції (GDP), н­ал­е­жну ф­а­рм­ац­е­вт­и­чну (а­пт­е­чну) пра­кт­ику (GPP), н­ал­е­жну пра­кт­ику зб­ер­іга­ння (GSP), належну публікаційну практику (GPP) і належну практику фармацевтичної освіти (GPЕP).

П­е­рш­ими з н­ал­е­жних пра­ктик у 1963 р­оці в США б­ули пр­ий­н­яті пр­ав­ила GMP. У д­аний час н­ац­і­он­ал­ьні пр­ав­ила н­ал­е­жних пра­ктик є у понад 40 кр­а­їнах. Крім т­ого, і­сн­ують р­ег­і­он­ал­ьні пр­ав­ила: пр­ав­ила кр­аїн­-уч­а­сниць “­Уг­оди щ­одо ф­а­рм­ац­е­в­т­и­чн­ого контролю” (н­апр­иклад, GMP PIC), прав­ила кр­аїн Є­вр­опе­йс­ьк­ого С­о­юзу (н­апр­иклад, GMP EU), пр­ав­ила чл­енів Ас­оц­і­ації кр­аїн П­і­вде­нн­о-Сх­і­дної Азії (н­апр­иклад, GMP ASEAN), а т­акож мі­жн­ар­о­дні пр­ав­ила В­ООЗ (н­апр­иклад, GMP WHO).

аблиця 3.2

Комплекс належних фармацевтичних практик (GхP)

 

Вид стандарту		Сутність стандарту
Належна лабораторна практика (Good Laboratory Practice)		сукупність правил з планування, виконання, контролю, оцінки і документування лабораторних досліджень, які є частиною доклінічного вивчення і клінічних випробувань лікарських засобів і які забезпечують якість, точність і повноту отриманих даних.
Належна клінічна практика (Good Clinical Practice)		сукупність правил з планування, виконання, контролю, оцінки і документування клінічних випробувань лікарських засобів, додержання яких забезпечує точність отриманих даних, захист прав осіб, які беруть участь у випробуваннях, конфіденційність даних про цих осіб.
Належна виробнича практика (Good Manufacturing Practice)		сукупність правил з організації виробництва і контролю якості, яка є елементом системи забезпечення якості, що забезпечує стабільне виробництво лікарських засобів відповідно до вимог технологічної нормативної документації (ТНД) та проведення контролю якості згідно з аналітичною нормативною документацією (АНД).
Належна інженерна практика (Good Engineering Practice)		сукупність правил і вимог з доброякісного інженерно-технічного забезпечення доцільних, економічно ефективних і належно документованих рішень щодо фармацевтичного виробництва.
Належна практика автоматизованого виробництва (Good Automated Manufacturing Practice)		сукупність правил і вимог з валідації автоматизованих систем для фармацевтичної промисловості.
Належна практика дистрибуції (Good Distribution Practice)		сукупність правил і вимог до дистрибуції, дотримання яких забезпечує якість лікарських засобів в процесі управління та організації їх оптової реалізації на усіх її етапах.
Належна фармацевтична практика (good pharmaceutical practice)		сукупність правил і вимог до діяльності аптечних фахівців щодо зміцнення здоров’я і профілактики захворювань серед населення, відпуску хворим і використання ними рецептурних препаратів та самолікування, а також рекомендацій стосовно впливу на прописування і застосування ліків.
Належна практика зберігання (good Storage practice)		сукупність правил і вимог, дотримання яких забезпечує якість лікарських засобів і виробів медичного призначення в процесі зберігання і транспортування на усіх етапах їх обігу.
Належна публікаційна практика (good publication practice)		сукупність правил і вимог щодо добросовісної подачі інформації про лікарські засоби у біомедичних і фармацевтичних журналах, включаючи друковані, електронні видання, а також інших види усного чи письмового представлення наукових даних. Стосуються фармацевтичних підприємств чи інших комерційних організацій, які виступають як спонсори клінічних досліджень лікарських засобів, а також будь-яких організацій чи фахівців, зайнятих у підготовці публікацій, що спонсоруються фармацевтичною галуззю.
Належна практика фармацевтичної освіти (good practice of Еducation Рharmaceutical)		сукупність правил і вимог, дотримання яких забезпечує створення адекватної потребам суспільства системи безперервної фармацевтичної освіти і розвиток післядипломної спеціалізації фармацевтичних фахівців.

 

Ст­а­нд­а­рти ко­мпл­е­ксу н­ал­е­жних фармацевтичних пра­ктик м­і­стять с­ук­у­пність пр­авил з о­рг­ан­із­ації вироб­н­и­ц­тва, зб­ер­іга­ння і к­о­н­тр­олю як­о­сті л­іка­рс­ьких з­ас­обів, їх о­пт­ової та ро­здр­і­бної р­е­ал­іза­ції, а т­акож з пл­ан­ува­ння, в­ик­она­ння, к­о­н­тр­олю, оц­і­нки і д­ок­ум­е­нт­ува­ння л­аб­о­р­ат­о­рних д­осл­іджень і кл­ін­і­чних в­ипр­об­увань л­іка­рс­ьких з­ас­обів, інженерно-технічного забезпечення виробництва, добросовісної подачі інформації про лікарські засоби та створення адекватної потребам суспільства фармацевтичної освіти.

Положення належних лабораторної і клінічної практик

Належна лабораторна практика (НЛП, Good Laboratory Practice - GLP) – це система якості, що стосується організаційного процесу та умов, за яких доклінічні дослідження безпечності для здоров’я людини та довкілля плануються, виконуються, контролюються, документуються, зберігаються в архіві та надаються як звіт. Вона являє собою сукупність правил з планування, виконання, контролю, оцінки і документування лабораторних дос­ліджень, які є частиною доклінічного вивчення і клінічних випробувань лікарських засобів і які забезпечують якість, точність і повноту отриманих даних.

Доклінічне дослідження означає експеримент або ряд експериментів, у яких зразок лікарського засобу вивчається в лабораторних умовах або в довкіллі для отримання даних щодо його властивостей та/або безпечності, з метою їх подання до Державного фармакологічного центру МОЗ України. У його процесі проводяться хімічні, фізичні, біологічні, мікробіологічні, фармакологічні, токсикологічні та інші експериментальні наукові дослідження з метою визначення специфічної дії та безпеки лікарського засобу.

Належна клінічна практика (НКП, Good Clinical Practice - GCP) – сукупність правил з планування, виконання, контролю, оцінки і документування клінічних випробувань лікарських засобів, додержання яких забезпечує точність отриманих даних, захист прав осіб, які беруть участь у випробуваннях, конфіденційність даних про цих осіб.

Клінічне випробування (клінічне дослідження) лікарського засобу - будь-яке дослідження за участю людини як досліджуваного, призначене для виявлення або підтвердження клінічних, фармакологічних та/або інших фармакодинамічних ефектів одного або декількох досліджуваних лікарських засобів, та/або виявлення побічних реакцій на один або декілька досліджуваних лікарських засобів, та/або для вивчення усмоктування, розподілу, метаболізму та виведення одного або кількох лікарських засобів з метою підтвердження його (їх) безпечності та/або ефективності.

Усі клінічні випробування проводяться відповідно до етичних принципів Гельсінської декларації (1989 р.) щодо захисту досліджуваних (пацієнтів або здорових добровольців). Трьома основними рівнозначними етичними принципами є повага до людини, милосердя і справедливість.

Повага до людини означає, що суб’єкти випробовувань в міру своїх можливостей можуть вибирати, що з ними повинно, а що не повинно відбуватися. Цей принцип реалізується шляхом процедури інформованої згоди, включаючи своєчасне надання учаснику дослідження (або його законному представнику) нової інформації, яка може вплинути на рішення про участь у клінічному випробуванні.

Під милосердям розуміють етичні зобов’язання максимізувати користь і мінімізувати ризик. Згідно з ним ризики клінічного випробування мають бути раціональними у світлі очікуваної користі, а його порядок - науково обґрунтований. При цьому дослідники повинні бути компетентними як для проведення випробування, так і для забезпечення здоровя та благополучия його учасників.

Справедливість має два аспекти – індивідуальний і суспільний. Згідно з принципом індивідуальної справедливості дослідник не повинен пропонувати потенційно небезпечне випробування «обраним», а ризикованіше – лише «небажаним» людям. Принцип суспільної справедливості полягає в дотриманні цього ж чесного вибору, але у відношенні до груп осіб, включаючи «уязвимих» суб’єктів та їх популяції – расові меншини, малоімущі, важкохворі, особи, які знаходяться під опікою держави, тощо.

Клінічне випробування може проводитися у разі, якщо:

Ø очікуваний ризик і незручності були зважені стосовно очікуваної користі для даного досліджуваного й інших теперішніх і майбутніх пацієнтів;

Ø Комісія з питань етики лікувально-профілактичного закладу та Державний фармакологічний центр МОЗ України прийдуть до висновку, що очікувана терапевтична користь і користь для охорони здоров'я виправдують ризик і його можна продовжувати тільки при постійному контролі відповідності цій вимозі;

Ø досліджуваний або, якщо він не здатний дати інформовану згоду, його законний представник мав можливість під час розмови з дослідником або іншим членом дослідницької групи зрозуміти мету, ризик і незручності випробування, а також умови, у яких воно буде проводитися, і був інформований про своє право вийти з випробування в будь-який час;

Ø права досліджуваного на фізичне і психічне благополуччя, таємницю особистого життя і захист персональних даних забезпечені відповідно до діючих нормативних вимог;

Ø досліджуваний або, якщо він не здатний дати інформовану згоду, його законний представник дали письмову згоду, після того як були проінформовані про суть, значимість, значення і ризик клінічного випробування; якщо особа не в змозі писати, то у виняткових випадках може бути дана усна згода в присутності мінімум одного свідка;

Ø було забезпечено страхування життя та здоров'я пацієнта здорового добровольця);

Ø досліджуваний може без будь-якого для себе збитку припинити участь у випробуванні в будь-який час, відкликавши свою інформовану згоду;

Ø були забезпечені страхування або відшкодування на випадок витрат дослідника або спонсора.

 

Положення належних виробничої, інженерної практик і належної практики автоматизованого виробництва

 

У системі забезпечення якості лікарських засобів серійного випуску важлива роль відводиться належній виробничій практиці (Good Manufactu­ring Practice - GMP) - НВП. Вона являє собою сукупність правил з організації виробництва і контролю якості, яка є елементом системи забезпечення якості, що забезпечує стабільне виробництво лікарських засобів відповідно до вимог технологічної нормативної документації (ТНД) та проведення контролю якості згідно з аналітичною нормативною документацією (АНД). Правила встановлюють вимоги:

Ø до якості всього процесу виробництва та контролю якості готової продукції, зокрема; - системи документації, яку повинен розробити виробник для забезпечення якості здійснення усіх керованих етапів виробництва лікарських засобів;

Ø до ресурсів, наявність яких необхідна виробнику для успішного впровадження НВП лікарських засобів, постійного підтримання та підвищення досягнутого рівня якості, до таких відносяться: персонал, приміщення, обладнання, вихідна сировина та матеріали;

Ø безпосередньо до технологічного процесу, випуску продукції, виробництва за контрактом, особливостей організації виробництва стерильних та біологічних (імунологічних) лікарських засобів, газів медичних, лікарських засобів із лікарської рослинної сировини, досліджуваних лікарських засобів;

Ø до внутрішнього аудиту (самоінспекції) для оцінки відповідності діючої системи якості вимогам НВП;

Ø системи управління недоброякісною продукцією, зокрема до роботи з рекламаціями, вилученням з обігу такої продукції, виконуванням коригувальних та запобіжних дій для усунення причин та запобігання повторення недоброякісності продукції у майбутньому.

Варто зазначити, що сукупність зазначених правил є дещо специфічною для ЄС, США та країн Азії та Африки. Тому виробникам лікарських засобів при експортуванні власної продукції варто враховувати ті правила, які характерні для конкретного ринку збуту.

Невідємною частино виробництва лікарських засобів є належна інженерна практика (Good Engineering Practice – GEP) – НІП. Вона являє собою проверені інженерні методи і стандарти, які застосовуються протягом життєдіяльності проекту з метою отримання адекватних та ефективних за ціною рішень.

НІП рекомендує, щоби:

ü кожна окрема частина системи чи обладнання була побудована у відповідності з планами і специфікаціями після затвердження та авторизації відповідальними особами;

ü кожна окрема частина системи чи обладнання находилась під контролем, була тестована і документально відображена кваліфікованими особами;

ü для всіх систем та одиниць обладнаня була в наявності документація;

ü документація охоплювала власне проект, його виконання, реалізацію, здачу, валідацію, експлуатацію і технічну підтримку обладнання, допоміжних пристроїв, оснастки і систем.

Належна практика автоматизованого виробництва (НПАВ, Good Automated Manufacturing Practice - GAMP) являє собою сукупність 26 процедур з валідації автоматизованих систем для фармацевтичної промисловості (табл.. 3.3).

аблиця 3.3

Належна практика автоматизованого виробництва

 

Назва процедури

Суть процедури

Її застосування

Процедура складання Специфікації вимог користувача	Описує стандарти з написання і змісту Специфікації вимог користувача	Виробниками фармацевтичної продукції або особами, що працюють від їх імені, для того, щоб визначити вимоги до автоматизованої системи. Представляється постачальнику і розглядається як кінцева вимога до того, що повинна робити система
Процедура аналізу документації і програмного забезпечення	Описує методику проведення, реєстрації і контролю за виконанням аналізу офіційної документації та програмної частини додатку (іноді називають «аналіз коду програми»).	До документації і програмного забезпечення, що постачальником надається відповідно до Плану якості.
Процедура проведення аудиту постачальника	Описує процес перевірки замовником постачальників програмного забезпечення: його планування, виконання і внесення змін	При проведенні зовнішнього аудиту постачальників автоматизованих систем, що є частиною формальної системи оцінювання постачальників, відповідно до Плану валідації
Процедура виробництва, контролю і випуску програмного забезпечення.	Визначає позицію менеджменту проекту, стандарти програмування програмного забезпечення і методику контролю за конфігурацією.	До всього програмного забезпечення, яке розробляється в рамках конкретного проекту. Якщо проект не узгоджений з даною процедурою, або є відхилення, це повинно бути відмічено в Плані якості.
Процедура складання, контролю і випуску документації	Описує систему підготовки, аналізу, затвердження і безпосереднього випуску документів.	До документації за проектом так, як це передбачено Планом якості постачальника.
Процедура контролю за внесенням змін	Описує систему контролю за внесенням змін в автоматизовану систему. Контроль за внесенням змін необхідний для того, щоб дотримуватися затверджених методів роботи і продукту.	Ця процедура застосовується до змін, що вносяться в документацію, в прикладне ПЗ, ПЗ операційної системи, у вбудовані програми, апаратні засоби і конфігурацію системи, де на це є посилання в Плані якості постачальника.
Процедура складання Плану якості і Плану проекту	Описує процедуру складання Планів якості для індивідуальних проектів. План якості/проекту визначає, як постачальник виконуватиме вимоги замовника за якістю, які роботи проводитиметься, їх терміни, виконавці, а також механізми контролю.	Для побудови Планів якості/Планів проектів для всіх проектів постачальника з програмування.
Процедура складання Функціональної специфікації	Описує стандарт складання Функціональної специфікації. Функціональна специфікація описує систему, відповідну потребам замовника, визначеним в Специфікації вимог користувача. Вона визначає, що повинна робити система і які функції і пристосування повинні бути представлені.	Для складання Функціональної специфікації, де на це є посилання в Плані якості постачальника.
Процедура складання Специфікації розробки апаратних засобів	Дається порядок складання Специфікації розробки апаратних засобів, яка витікає з Функціональної специфікації. Специфікація розробки апаратних засобів описує апаратні засоби, які складуть систему, та їх взаємодію з іншими апаратними системами.	При складанні Специфікації розробки апаратних засобів, де на це є посилання в Плані якості постачальника.
Процедура складання Специфікації розробки ПЗ	Процедура описує стандарти складання Специфікації розробки ПЗ, яка витікає з Функціональної специфікації. У ній описуються підсистеми ПЗ, які складуть систему ПЗ, і взаємозв'язки між цими підсистемами.	Процедура застосовується при складанні Специфікації розробки ПЗ, де на це є посилання в Плані якості постачальника.
Процедура складання Специфікації тестування модулів ПЗ	Визначає, які тести будуть проводитися для перевірки правильності роботи модуля.	Тільки до Специфікацій тестування модулів ПЗ всередині організації постачальника.
Процедура складання Специфікації тестування компонування ПЗ	Описує тести для перевірки правильності взаємодії всіх модулів системи, які складають одне ціле.	Лише при складанні Специфікації тестування компонування ПЗ всередині організації Постачальника.
Процедура тестування автоматизованих систем	Розкриває формальну систему тестування комп’ютерної системи або іншої одиниці обладнання, що контролюється комп’ютером (тобто автоматизовані системи).	Для тестування будь-якої автоматизованої системи, на яку посилаються в Плані якості постачальника.
Процедура складання Специфікації приймального тестування апаратних засобів	Визначає, які тести повинні бути проведені для підтвердження коректної роботи системи відповідно до Специфікації проектування апаратних засобів.	При складані Специфікації приймального тестування апаратних засобів, де вказано Планом якості постачальника
Процедура складання Специфікації приймального теста системи	Визначає, які тести повинні бути проведені для підтвердження коректної роботи системи відповідно до Функціональної Специфікації.	При складані Специфікації приймальних тестів системи, де вказано Планом якості постачальника
Процедура складання Плану технічного обслуговування	Визначає технічні вимоги до технічного обслуговування автоматизованих систем і вимоги до якості.	До систем, які буде обслуговувати постачальник.