Зумовлене інфекцією, травмою або інтоксикацією, наявністю в оболонках подразнюючого і патологічного процесу.

Менінгіт.

Менінгіт - запальне захворювання оболонок мозку. Причиною виникнення менінгітів можуть бути: бактерії, віруси, грибки, найпростіші.

По характеру запальних реакцій і змін в лікворі їх прийнято поділяти на гнійні і серозні. По розвитку і перебігу розрізняють гострий, підгострий і хронічний менінгіт.

Збудниками гнійних менінгітів частіше всього являється менінгокок або пневмокок, рідше гемофільна паличка Пфейффера – Афанасьєва, стафілококи, стрептококи. Серед серозних менінгітів широко відомі туберкульозний і сифілітичний, більшість серозних менінгітів викликані вірусами.

Гнійні менінгіти. Епідемічний менінгококовий менінгіт. Збудник -менінгокок.

Менінгококова інфекція може проявлятися в формі –

назофарингіту, менінгіту, менінгококцемії. Інфекція передається повітряно – капельним шляхом. Вхідними воротами інфекція попадає в кров викликаючи бактеріемію. Гемотогенним шляхом він проникає в оболонки головного і спинного мозку викликаючи їх тяжке запалення.

Клініка: інкуб. період 1-5 днів. Головна біль, рвота, гіпертермія 39 – 40 гр.С, виражені менінгіальні с-ми – регідність потиличних м”язів, + с-ми Керніга, Брудзинського, Менделя, с- м одіяла - це намагання хв. втримувати оділо яке стягують з нього, Бехтєрєва -перкусія скулової кістки викликає головний біль і болеву гримасу. Хв. приймає характерну позу – голова запрокинута назад, ноги зігнуті і підтягнуті до живота. Гіперестезія шкіри, підвищена чутливість до світлових і звукових подразників. Сухожильні р-си спочатку підвищені потім знижені, можливі патологічні пірамідні ознаки (с-м Бабінського) парези кінцівок, ознаки дисфункції окремих черепних нервів. Ознаки інтоксикації – часте дихання, серцебиття, відсутність апетиту, блідість і сіруватий відтінок шкіри, ціаноз носо – губного трикутника, неспокій, в”ялість, В крові – Le підвищені, підвищене ШОЄ, спинномозкова рідина - мутна, гнійна, молочно –біла, к-ть клітин досягає декілька тисяч в 1 мм3 із них 70-100% нейтрофіли.

 

Менінгококемія -про її розвиток свідчіть різкий підйом температури і швидке наростання ознак загальної інтоксикації..

Через 6-15 годин у хворих появляється геморагічна висипка. Швидкий розвиток може зумовлювати розвиток інфекційно –

токсичного шоку (задишка, ціаноз, порушення свідомості, судоми, анурія)розвив. с-ом Уотерхауса – Фрідеріксена (недостатність кори наднирників).

Лікування:

1. Антибіотикотерапія. Призначають один з антибіотиків широкого спектру дії, частіше пеніцилін. Паралельно проводять бактеріологічне дослідження ліквору з ціллю уточнення характеру збудника і відношення його до окремих лікарських препаратів.

В залежності від збудника: лікування гн. менінгітів.

Збудник Грам +	Р– на 1- го ряду	Р-на 2 –го ряду	Г-на для інтратекального введення
S. pneumoniae	Бензил пеніцилін	Цефалоспорини ІІІ покоління, еритроміцин
Стрептокок А,В	Бензил пеніцилін	Еритроміцин
Стрептококи гр. Д	Бензил пеніцилін Гентаміцин	Ванкоміцин, гентаміцин	Гентаміцин
стафілокок	Оксацилін, Нафцилін	ванкоміцин	Бацитроцин
менінгокок	Бензил пеніцилін	Цефалоспорини ІІІ покоління
Грам (-) (Е.coli, рroteus., klebsiella)	Цефалоспорини ІІІ покоління Гентаміцин	Гентаміцин в/в інтратекально	Гентаміцин

 

При розвитку інфекційно – токсичного шоку - кортикостероїди (гідрокортизон, преднізолон 1-12 мг/кг маси тіла, з метою дезінтоксикації – реополіглюкін, плазма, 5% глюкоза, ізотон. розчин NaCl). При ознаках ацидозу - 300 мл – 4% - бікарбонату Na. Для підтримання серцевої діяльності – карбоксилазу, строфантин.

Серозні менінгіти- зумовлені вірусами, захворювання, які протікають з серозним запаленням м”якої мозкової оболонки, супроводжуються розвитком в лікворі переважно лімфоцитарного плеоцитозу..

Етіологія: віруси коксакі і ЕСХО, вірус епідемічного паротиту, віруси лімфоцитарного хоріоменінгіту, герпес віруси і вірус імунодефіциту, tbs.

Діагностика: В СМР знаходять лімфоцитоз з нормальним рівнем глюкози, вміст білка нормальний, к-ть хлоридів в нормі.

Лікування: симптоматичне.

Арахноїдити - хронічне проліферативне захворювання, яке характеризується запаленням м”якої і павутинної оболонок мозку,

зумовлене інфекцією, травмою або інтоксикацією, наявністю в оболонках подразнюючого і патологічного процесу.

Клінічна картина: залежить від характеру вираженості і поширення запального процесу в мозкових оболонках. Арахноїдит викликає порушення ліквородинаміки, що зумовлює підвищення внутрішньочерепного тиску. Розрізняють арахноїдит головного і спинного мозку.

В залежності від локалізації розрізняють: арахноїдит верхньолатераольної пов. півкуль великого мозку, задньої черепної ямки, нижньої поверхні (основи) мозку), останній розділяють на оптико – хіазмальний, інтерпедункулярний, мосто – мозочкового кута.Кістозна форма - нагадує картину пухлини головного мозку, відмічаються вогнищеві симптоми (парези, паралічі, афазія, приступи джексоновської епілепсії).

Арахноїдит задньо- черепної ямки - ха-но вн. черепна гіпертензія, статична і динамічна атаксія, м”язева гіпотонія і ністагм.

Оптико – хіазмальний арахноїдит - виникає порушення зору (зниження гостроти зору, випадають поля зору, можлива сліпота на обидва ока).

Арахноїдит спинного мозку -

- злипчивий варіант – корінцева біль, зниження чутливості і рефлексів в області поражених корінців.

- кистозний арахноїдит – нагадує картину пухлини с/м до низу місця локалізації пухлини виникають парези, паралічі, порушення чутливості і функції тазових органів. Також при арахноїдиті с/м в спинно – мозковій рідині виявляють лімфоцитарний цитоз, підвищений білок, білково – клітинна дисоціація.