Кісткова сполучна тканина. 3 страница

Ключиця – це довга S-подібна вигнута кістка, яка розташована між ключичною вирізкою груднини і надплечовим відростком лопатки. Ключиця має видовжене круглої форми тіло (corpus claviculae) і два кінці: стовщений груднинний кінець (extrеmitas sternаlis) і розширений сплощений надплечовий кінець (extremitas acromialis), до якого прикріплюється частина волокон трапецієподібного м’яза і підключичний м’яз. На груднинному кінці ключиці міститься сідлоподібної форми груднинна суглобова поверхня (facies articularis sternalis) для з’єднання з грудниною. На надплечовому кінці ключиці є плоска надплечова суглобова поверхня (facies аrticularis acromialis) для сполучення з відповідною суглобовою поверхнею надплечового відростка лопатки. На нижній поверхні ключиці помітні два підвищення: конусоподібний горбок (tuberculum conoideum) і трапецієподібна лінія (linea trapezoidea) – місця прикріплення однойменних зв’язок, що натягнуті між ключицею і дзьобоподібним відростком лопатки.

Лопатка (scapula) – це плоска кістка трикутної форми, що прилягає ззаду до грудної клітки на рівні II–VII ребер. Лопатка має три кути: нижній кут (аngulus inferior), бічний кут (аngulus laterаlis) і верхній кут (аngulus superior), а також три краї: присередній край (margо mediаlis), обернений до хребта, різка лопатки (incisura scapulae) для проходження надлопаткових судин і нерва.

26.Плечова кістка: назвати частини, описати та продемонструвати їх будову. Променева та ліктьова кістки: назвати частини, описати і продемонструвати їх будову.
Плечова кістка — типова довга кістка, розташована у верхній частині руки. У плечової кістки довге тіло і розширення на кінцях, з допомогою яких вона зчленовується з лопаткою в плечовому суглобі і з променевою і ліктьовий кістками в ліктьовому суглобі. Верхня частина тіла плечової кістки має циліндричну форму, а нижня – тригранну. У середній третини тіла плечової кістки ззаду спірально проходить борозна променевого нерва. Дистальний кінець кістки потовщений і носить назву виростків плечової кістки. З боків він має виступи – медіальний і латеральний надвиростка, а знизу розташовані головка виростка плечової кістки для з’єднання з променевою кісткою і блок плечової кістки для зчленування з ліктьовою кісткою. Над блоком спереду знаходиться вінцева ямка, а ззаду – більш глибока ямка ліктьового відростка (в них заходять однойменні відростки ліктьової кістки).

Променева кістка (radius) складається з тіла і двох кінців. На проксимальному кінці розташована головка, а на ній – суглобова ямка, за допомогою якої променева кістка зчленовується з голівкою виростків плечової кістки. На голівці променевої кістки є також суглобова окружність для з’єднання з ліктьовою кісткою. Нижче головки знаходиться шийка, а під нею – горбистість променевої кістки. На тілі розрізняють три поверхні і три краї. Гострий край звернений до такого ж за формою краю ліктьової кістки і називається Межкостная. На дистальному розширеному кінці променевої кістки є зап’ястного суглобова поверхня (для зчленування з проксимальним рядом кісток зап’ястя) і ліктьова вирізка (для зчленування з ліктьовою кісткою). Зовні на дистальному кінці розташований шилоподібний відросток.
Ліктьова кістка (ulna) складається з тіла і двох кінців. На потовщеному проксимальному кінці є вінцевий і ліктьовий відростки; ними обмежена блоковідной вирізки. З латеральної сторони біля основи вінцевого відростка знаходиться променева вирізка. Нижче вінцевого відростка є горбистість ліктьової кістки.

Тіло кістки тригранної форми, і на ньому розрізняють три поверхні і три краї. Дистальний кінець утворює головку ліктьової кістки. Поверхня головки, звернена до променевої кістки, закруглена; на ній розташована суглобова окружність для з’єднання з вирізкою цієї кістки. З медіальної сторони від головки відходить вниз шилоподібний відросток.

27. Кисть: назвати відділи;описати та продемонструвати будову кісток зап’ястка, кісток п‘ястка та флангів пальців кисті.
Кисть, рука — частина вільної верхньої кінцівки, яка складається із зап'ястя, п'ястя і фаланг пальців.
1)У склад кісток зап'ястя включається 8 дрібних кісток, що лежать у два ряди:
-проксимальний - ближче до надпліччя,
-дистальний - прилягає до попереднього,
Проксимальний ряд (починаючи від I пальця):

-човноподібна кістка
-півмісяцева кістка

-тригранна кістка

-гороховидна.
Перші три кістки з'єднуються один з одним, утворюючи еліпсоїдну поверхню, звернену до променевої кістки. Гороховидна прилягає до тригранної з боку долонної поверхні кисті.
Дистальний ряд (починаючи від I пальця):

-багатокутна кістка (os multangulum)

-трапецієподібна кістка (os trapezoideum)

-головчаста кістка (os capitatum)

-гачковидна кістка (os hamatum), має відросток у вигляді гачка (hamulus).
2) Кістки п'ястка

П'ясток (metacarpus) утворена п'ятьма кістками (ossa metacarpalia I-V). Всі вони мають загальний план будови: основу (basis), тіло (corpus) та головку (caput). Найдовшою є II п'ястно кістки. У I кістки на проксимальному эпифизе є сідлоподібна суглобова майданчик - місце зчленування з багатокутної кісткою. На підставі у V кістки виражений горбок.
3 ) Кістки пальців кисті (ossa digitorum manus) представляють три короткі кістки у кожному пальці, звані фалангами (phalanx proximalis, media et distalis). У I пальця є дві фаланги.

Окостеніння. Кістки кисті проходять три стадії закостеніння. Кістки зап'ястя у новонародженого хрящові. У головчатой кістки виникає ядро окостеніння на 2-му місяці, в крючковіднимі - на 3-му місяці, в тригранної - на 3-му році, в напівмісячної - на 4-му, в човноподібної - на 5-м, в трапецієподібної кістки - на 5 - 6-му році, в гороховідной: у дівчаток - на 7 - 12-му році, у хлопчиків - в 10-15-річному віці.

У п'ясткових кістках ядра окостеніння виникають у діафизах на 9 - 10-му тижні внутрішньоутробного періоду. Після народження на 3-му році з'являються кісткові ядра в головках, у I п'ясткової кістки - в підставі.

У фалангах пальців ядра окостеніння утворюються в їх підставах на 8-12-му тижні внутрішньоутробного розвитку, а на 3-му році - в проксимальних епіфізах.

28. Нижня кінцівка: назвати її частини; визначити та продемонструвати кістки, що їх утворюють. Кульшова кістка: описати та продемонструвати її будову.
Кістки нижньої кінцівки складаються з тазового пояса, або пояса нижньої кінцівки, і вільної частини нижньої кінцівки.
1)До складу кісток тазового пояса (ossa cinguli pelvici), або кісток пояса нижніх кінцівок (ossa cinguli membri inferiores), входять з’єднані між собою попереду права і ліва кульшові кістки, а також вклинена між ними позаду крижова кістка, що є нижньою частиною хребтового стовпа. З кожною кульшовою кісткою рухливо з’єднана відповідна вільна частина нижньої кінцівки, що складається із стегнової кістки, великогомілкової і малогомілкової кісток та кісток стопи.
2) Кістки вільної частини нижньої кінцівки
Стегнова кістка – найбільша довга трубчаста кістка в організмі людини, вона має тіло (діафіз) і два кінці, або наростки (епіфізи). На верхньому, проксимальному наростку розміщена головка стегнової кістки, що входить в кульшову западину і утворює кульшовий суглоб. На середині головки є ямка головки стегнової кістки – місце прикріплення зв’язки головки стегнової кістки. Довга шийка стегнової кістки з’єднує головку з тілом під кутом приблизно 130°.
Наколінок -є великою сесамоподібною кісткою для сухожилка чотириголового м’яза стегна і має форму заокругленого трикутника. Догори спрямована основа наколінка, а вниз – верхівка наколінка (apex patellae). Задня сплощена суглобова поверхня зчленовується з наколінковою поверхнею стегнової кістки. Передня поверхня шорстка, опукла, легко промацується через шкіру.
Гомілка -має дві довгі трубчасті кістки. Присередньо розташована великогомілкова кістка, збоку – малогомілкова кістка. У кожній з цих кісток розрізняють тіло (діафіз) і два кінці – наростки (епіфізи). Кінці кісток стовщені, верхній (проксимальний) кінець великогомілкової кістки утворює зі стегновою кісткою колінний суглоб. Нижні (дистальні) кінці обох кісток гомілки зчленовуються з надп’ятковою кісткою стопи, утворюючи надп’ятково-гомілковий суглоб. Між кістками є міжкістковий простір гомілки.
Великогомілкова кістка – найтовща кістка гомілки. На проксимальному стовщеному наростку великогомілкової кістки є два виростки: присередній виросток і бічний виросток, на яких є верхня суглобова поверхня для зчленування з виростками стегнової кістки. Між присередньою і бічною частинами верхньої суглобової поверхні виростків великогомілкової кістки майже посередині розташоване міжвиросткове підвищення. На цьому підвищенні добре помітні два горбки: присередній міжвиростковий горбок і бічний міжвиростковий горбок. Попереду від підвищення розташоване переднє міжвиросткове поле, а позаду – заднє міжвиросткове поле, що є місцем прикріплення схрещених зв’язок. На бічній поверхні бічного виростка дещо позаду і знизу є малогомілкова суглобова поверхня для зчленування з головкою малогомілкової кістки.
Малогомілкова кістка тонка, її проксимальний стовщений наросток утворює головку малогомілкової кістки. На головці виділяють верхівку головки малогомілкової кістки, а на її присередній поверхні – суглобову поверхню головки малогомілкової кістки для зчленування з великогомілковою кісткою. Тіло малогомілкової кістки має тригранну форму. На тілі малогомілкової кістки є три краї: передній край, задній край і присередній гострий – міжкістковий край. Краї обмежують три поверхні: бічну поверхню, задню поверхню і присередню поверхню.

3)Кульшова кістка до 13–16 років складається з 3 окремих кісток (клубової, лобкової, сідничої), з’єднаних між собою хрящем у ділянці кульшової западини, а потім у цьому місці вони зростаються в єдину кульшову кістку. Кульшова западина є суглобовою ямкою для головки стегнової кістки в утвореному цими кістками кульшовому суглобі. Западина має високий край, що переривається на присередньому боці вирізкою кульшової западини, над якою перекидається поперечна зв’язка. З головкою стегнової кістки контактує тільки гладка суглобова півмісяцева поверхня кульшової западини, а її заглиблене дно утворює ямку кульшової западини.

Клубова кістка має знизу стовщене тіло клубової кістки, що бере участь в утворенні кульшової западини, і крило клубової кістки,що вгорі розширюється. Верхня частина крила вигнута і утворює стовщений край – клубовий гребінь. На клубовому гребені видні 3 шорсткі лінії для прикріплення широких м’язів живота: зовнішня губа внутрішня губа, а між ними – проміжна лінія. Клубовий гребінь попереду і позаду закінчується кістковими виступами. Передній виступ – верхня передня клубова ость легко пальпується через шкіру. Нижче від переднього виступа розташовується ще один виступ – нижня передня клубова ость. Задній кінець клубового гребеня утворює верхню задню клубову ость (, нижче якої видно нижню задню клубову ость.
Лобкова кістка має стовщене тіло лобкової кістки, що утворює передній відділ кульшової западини. Від тіла вперед і присередньо відходить верхня гілка лобкової кістки,на початку якої помітне клубоволобкове підвищення. Від передньої частини верхньої гілки відходить під гострим кутом вниз і вбік нижня гілка лобкової кістки. Присередня поверхня ділянки переходу верхньої гілки у нижню гілку має овальну форму і називається симфізною поверхнею, яка з’єднується з однойменною поверхнею протилежної лобкової кістки. На верхній гілці лобкової кістки, біля її присереднього кінця, видно лобковий горбок, від якого у бік клубово-лобкового підвищення проходить гребінь лобкової кістки, що переходить у дугоподібну лінію. Присередньо від лобкового горбка відходить лобковий гребінь завдовжки приблизно 2 см. На нижній поверхні верхньої гілки лобкової кістки проходить ззаду наперед і присередньо затульна борозна,у якій залягають однойменні судини і нерв.

Сіднича кістка має стовщене тіло сідничої кістки, що бере участь в утворенні нижньої частини кульшової западини. Від нижньої частини тіла відходить вперед гілка сідничої кістки, що зростається з нижньою гілкою лобкової кістки, в результаті чого в кульшовій кістці утворюється затульний отвір. На місці переходу тіла сідничої кістки в її гілку утворюється потовщення – сідничий горб. Вище цього горба від заднього краю тіла кістки відходить сіднича ость, що розділяє дві вирізки. Знизу від ості розташована мала сіднича вирізка, а вище – велика сіднича вирізка, яка обмежена зверху задньою частиною крила клубової кістки.

29.Стегнова кістка: назвати частини; описати і продемонструвати їх будову. Великогомілкова та малогомілкова кістки: назвати частини; описати і продемонструвати.
Стегнова кістка – найбільша довга трубчаста кістка в організмі людини, вона має тіло (діафіз) і два кінці, або наростки (епіфізи). На верхньому, проксимальному наростку розміщена головка стегнової кістки, що входить в кульшову западинуіутворює кульшовий суглоб. На середині головки є ямка головки стегнової кістки – місце прикріплення зв’язки головки стегнової кістки. Довга шийка стегнової кістки з’єднує головку з тілом під кутом приблизно 130°.

Великогомілкова кістка складається з тіла і двох епіфізів. Тіло великогомілкової кістки тригранної форми з присередньою, бічною та задньою поверхнями й переднім, присереднім і міжкістковим краями. Усі утвори великогомілкової кістки прикриті м'язами, за винятком її присередньої поверхні та переднього краю, які розташовані безпосередньо під шкірою, а тому їх частіше травмують. Передній край великогомілкової кістки під верхнім епіфізом переходить у потужну горбистість — місце прикріплення зв'язки наколінка.

Проксимальний епіфіз великогомілкової кістки значно стовщений, має присередній і бічний виростки,кожен з яких має суглобову поверхню для сполучення з виростками стегнової кістки. Між суглобовими поверхнями розташовані переднє і заднє міжвиросткові поля, а між ними, приблизно в центрі, — міжвиросткове підвищення, яке складається з бічного і присереднього міжвиросткових горбків для прикріплення потужних внутрішньосуглобових менісків і зв'язок. На зовнішній поверхні бічного виростка є невелика суглобова поверхня для з'єднання з малогомілковою кісткою.

Дистальний епіфіз великогомілкової кістки з внутрішнього боку закінчується присередньою кісточкою, яка має бічну суглобову поверхню, що безпосередньо продовжується в нижню суглобову поверхню кістки. Обома цими поверхнями великогомілкова кістка сполучається з кістками стопи. На бічній поверхні дистального епіфіза, біля краю його нижньої суглобової поверхні є малогомілкова вирізка для з'єднання з однойменною кісткою.
Малогомілкова кістка має неправильної форми тіло і два стовщені кінці. На тілі розрізняють присередню, бічну й задню поверхні, а також передній, задній і міжкістковий краї.

Верхній епіфіз — головка малогомілкової кістки — звичайно неправильної форми із загостреною верхівкою; до нього прикріплюються м'язи. У верхньоприсередній ділянці головки є невелика суглобова поверхня для з'єднання з проксимальним епіфізом великогомілкової кістки. Нижній епіфіз малогомілкової кістки утворює бічну кісточку з невеликою суглобовою поверхнею з присереднього боку для з'єднання з дистальним епіфізом великогомілкової кістки і надп'ятковою кісткою. Малогомілкова кістка вкрита товстим шаром м'язів, лише бічна кісточка розташована безпосередньо під шкірою і виразно контурує.

30. Стопа: назвати відділи; описати та продемонструвати будову заплеснових кісток, плеснових кісток, флангів пальців.
Кістки стопи утворюють три відділи: заплесно, плес­но й фаланги пальців.
1. Заплесно складається з семи кісток: п’яткова, надп’яткова (таранна), човноподібна, три клиноподібні й ку­боподібна.
- П’яткова кістка найбільша серед кісток заплесна, має тіло з суглобовими поверхнями і п’ятковий горб, до якого прикріплюються сухо­жилки м’язів. Суглобова поверхня, що міститься вгорі, з’єднується з суглобо­вою поверхнею надп’яткової (таранної) кістки, а передня кубоподібна суглобова поверхня — з кубоподібною кісткою.
- Надп’яткова (таранна) кістка має тіло й головку, на верх­ній поверхні кістки міститься блок надп’яткової кістки. Разом з кістками гомілки вона утворює гомілковостопний суглоб. Головка надп’яткової кістки має опуклу суглобову поверхню для сполучен­ня з човноподібною кісткою.
- Човноподібна кістка ззаду має глибоку ямку, якою з’єднується з головкою надп’яткової кістки. Передньою поверхнею вона з’єднується з трьома клиноподібними кістками.
- Кубоподібна кістка займає бічну частину дисталь­ного ряду заплесна, має форму куба, з’єднується з п’ятковою та IV—V плесневими кістками.
- Клиноподібні кістки — медіальна, бічна й про­міжна займають у заплесні медіальну частину, з’єднуються з чов­ноподібною та I, II, III плесневими кістками.
2. Плесно — це п’ять невеликих трубчастих кісток, кожна з них має основу, тіло й головку. Основою вони з’єднуються з клиноподібними й кубоподібною кістками заплесна, а головками — з основними фалангами пальців. Перша кістка плесна коротша, але значно товща за інші.
3.Пальці стопи мають таку саму бу­дову, як і пальці кисті. І палець складається з двох фаланг — прок­симальної й дистальної, а II, III, IV, V — з трьох фаланг — проксимальної, середньої й дистальної. Пальці стопи значно коротші, особливо IV та V. А І палець довгий і широкий.
Стопа в цілому. Стопа виконує в основному дві функції: опорну й амортизаційну. Під час стояння опорними точками є п’ятковий горб і головки плеснових кісток. При зміні постави тіла тиск його маси на ці точки змінюється.

31. Класифікація з‘єднань кісток. Синдесмози: визначення, види, приклади. Синхондрози: визначення, класифікація, приклади. Синостози: визначення, утворення, приклади.
Розрізняють нерухомі, напіврухомі та рухомі (суглоби) з'єднання кісток.

Нерухомі з’єднання утворюються за допомогою: хрящів (ребра і хребет), кісток (череп, тазові кістки, крижі),м’язів (лопатки і грудна клітка). Нерухомо з'єднані кістки черепа. Це досягається завдяки такому з'єднанню кісток, як шов, коли численні виступи однієї кістки входять у відповідні заглибини іншої.
Напіврухомі з'єднання утворені хрящовими проміжками. Так з'єднані між собою хребці.Завдяки здатності хрящових проміжків стискуватися і розтягуватися забезпечується певна рухливість хребета. Під час стрибків, ходіння хрящі діють як амортизатори, тобто пом'якшують різкі поштовхи, оберігаючи тіло від струсу.

Рухоме з'єднання кісток - це зєднання двох, або більше кісток за допомогою щілиноподібної порожнини, яка називається суглобом.У суглоба опуклість (головка) однієї кістки входить у западину другої. Поверхні, що дотикаються, вкриті гладеньким хрящем, який значно зменшує тертя між кістками і полегшує рухи. Кожний суглоб зовні оточений суглобовою сумкою, що утворена міцною сполучною тканиною. До сумки прикріплені зв'язки і м'язи. Простий суглоб – з’єднання двох кісток, а складний трьох, або більше.(Суглоб — рухоме з'єднання кісток.)
1).Синдесмоз- це з'єднання кісток за допомогою зв'язок і мембран, колагенові волокна яких зростаються з окістям. Розрізняють 5 різновидів синдесмозу:

1) зв’язки, наприклад зв’язки хребта – жовті – з’єднують дуги хребців, поперечні – з’єднують поперечні відростки хребців, міжостисті – з’єднують остисті відростки хребців.

2) Перетинки або мембрани, між кістками передпліччя, гомілки.

3) Вклинення, наприклад закріплення зубів у ямках щелеп.

4) Шви, наприклад шви черепа. За формою розрізняють шви зубчасті (між тім’яними кістками), лускоподібні шви (між лускоподібною частиною скроневої кістки і тім’яною кісткою), плоскі шви(між кістками лицевого відділу черепа).

5) Тім’ячка (на склепінні черепа). Усіх тім’ячок шість: два непарних (переднє та заднє) і два парних (клиноподібне і соскоподібне).
2). Синхондроз – сполучення кісток за допомогою хрящової тканини.
Розрізняють постійні і тимчасові синхондрози. Тимчасові синхондрози з віком кальцифікуються і перетворюються в синостоз. Постійні синхондрози не замінюють хрящову тканину на кісткову протягом всього життя.
-Приклади постійних синхондрозів: міжхребцеві диски

-Приклади тимчасових синхондрозів: з'єднання між епіфізом і діафізом довгих трубчастих кісток, синхондроз черепа, що включає в себе клиновидно-потиличний, клиновидно-камянистий і клиновидно решітчастий синхондрози.
3).Синостоз — з'єднання двох кісток опосередком кісткової тканини, які раніше сполучались хрящем чи сполучною тканинною. Тобто кісткова тканина змінює з часом хрящову і сполучну тканину. Як правило виникає на базі синхондрозу. або синдесмозу.
Синостоз може бути фізіологічним і патологічним.
-Фізіологічний -Прикладами фізіологічного синостозу є кісткове зростання крижових хребців у крижову кістку чи зростання лобкової, клубової і сідничної кісток у єдину кістку тазу.
-Патологічний -Патологічний синостоз з'являється між двома кістками, які в нормі розділені між собою. Такий синостоз може призводити до важких захворювань чи бути випадковими безсимптомними знахідками.

Прикладом синостозу у дорослої людини може бути сполучення між крижовими хребцями, між частинами тазової кістки.

Класифікація з‘єднань кісток. Суглоб: визначення, назвати, описати та продемонструвати основні компонента суглоба. Додаткові компоненти суглобів: назвати, описати і продемонструвати, навести приклади. Суглоб — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів. Суглоби розташовуються в скелеті там, де відбуваються виразно виражені рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення, обертання. Як цілісний орган, суглоб бере важливу участь в здійсненні опорної і рухової функцій. Всі суглоби діляться на прості, утворені двома кістками, і складні, такі, що є зчленуванням трьох і більше кісток. Будова суглоба

Кістки скелета сполучаються різними шляхами. Є дві основні групи сполучень: синартрози і діартрози. Діартрози — це рухомі порожнинні сполучення кісток, які називаються ще суглобами. У суглобі відрізняють основні і обов'язкові для цього частини: суглобову сумку або капсулу,поверхні кісток,які зчленовуються і порожнину.

Суглобова сумка прикріпляється по краю суглобових поверхонь, які оточуються нею з усіх боків. У неї 2 шари:

зовнішній — щільний, фіброзний

внутрішній — м'який, синовіальний, багатий на кровоносні судини.

На вн. оболонці капсули є оболонка, яка виділяє клейку рідину — синовію, яка служить для змазування зчленівних поверхонь кісток, внаслідок чого знижується тертя суглобових поверхонь. Суглобова сумка обмежує з усіх боків замкнуту суглобову порожнину. Поверхні кісток, які зчленовуються вкриті тонкою пластиною гіалінового хряща, який має значну міцність і щільність.

Суглобові поверхні, сумка і порожнина є кардинальними ознаками всякого справжнього суглоба. Крім цих обов'язкових елементів у суглобах іноді зустрічаються деякі допоміжні апарати: допоміжні зв'язки, суглобові губи, диски, меніски та ін.
Допоміжні зв'язки суглобів можуть мати різні призначення:

-укріпні зв'язки;

-пікріпні зв'язки;

-внутрішньосуглобові зв'язки;

-гальмуючі зв'язки;

-захисні зв'язки;

-передавальні зв'язки.

33. Анатомічна класифікація суглобів:прості та складні суглоби, комплексні,комбіновані, визначення і приклади.
1.Прості та складні суглоби

Якщо в утворенні суглоба беруть участь дві кістки, то таке зчленування називається простим суглобом. Це сполучення плечової кістки і лопатки (плечовий суглоб), сполучення між фалангами пальців (міжфалангові суглоби).

Суглоби, в яких суглобові поверхні утворені трьома або більше кістками називаються складними. Це у променевозап'ястному суглобі одна із суглобових поверхонь утворена трьома кістками зап'ястя, в ліктьовому суглобі зчленовуються три кістки.
2. Комплексний суглоб, що містить внутрішньосуглобової хрящ, який розділяє суглоб на дві камери (двокамерний суглоб).Поділ на камери відбувається або повністю, якщо внутрішньосуглобової хрящ має форму диска (наприклад, у скронево-нижньощелепного суглоба), або неповністю, якщо хрящ набуває форму полулунного меніска (наприклад, в колінному суглобі).
3. Комбінований суглоб представляє комбінацію декількох ізольованих один від одного суглобів, розташованих окремо один від одного, але функціонуючих разом. Такі, наприклад, обидва скронево-нижньощелепних суглоба, проксимальний і дистальний- лучелоктевой суглоби та ін.. Так як комбінований суглоб являє функціональне поєднання двох або більше анатомічно окремих зчленувань, то цим він відрізняється від складного і комплексного суглобів, кожен з яких, будучи анатомічно єдиним, складається з функціонально різних сполук.

34.Класифікація суглобів за кількістю рухів. Одноосьові суглоби, двохосьові суглоби та багатоосьові суглоби; визначення, види суглобів за формою суглобових поверхонь, функції, приклади.
1. До одноосьових суглобів належать циліндричні та блокоподібні суглоби.

У циліндричному суглобі суглобові поверхні являють собою вирізки циліндрів, вставлених один в одний. Один відрізок опуклий і утворює головку, другий увігнутий і становить суглобову западину. Рухи відбуваються навколо осі, що проходить через центр головки паралельно поверхням циліндра. Якщо ця вісь збігається з довгою віссю кістки, то рух у суглобі викликає рух усієї кістки навколо своєї поздовжньої осі. Прикладом можуть бути суглоби між дистальними та проксимальними кінцями ліктьової та променевої кісток: променева кістка обертається навколо ліктьової всередину (пронація) і назовні (супінація).

Блокоподібний суглоб — це різновидність циліндричного суглоба, він відрізняється тим, що на опуклій зчленовній поверхні посередині має борозенку, а на вгнутій — відповідне борозенці підвищення у вигляді валка. Такий суглоб дістав назву обертального. Прикладом такого суглобу є гомілковосто.
2. До групи двохосьових суглобів належать еліпсоподібні і сідлоподібні суглоби.

У еліпсоподібного суглоба зчленівні поверхні становлять вирізки еліпсоїда. Останній виникає внаслідок обертання половини еліпса навколо довгої осі. Одна поверхня, як у всякому суглобі, опукла, друга, конгруентна першій, являє собою суглобову западину. Прикладом можуть бути променевозап'ястний суглоб, суглоби між потиличною кісткою і шийним хребцем.

Сідлоподібний суглоб являє собою відрізок такого тіла, яке утворюється в результаті обертання дуги навколо осі, розміщеної від опуклості цієї дуги. Рухи відбуваються навколо двох взаємно перпендикулярних осей. Прикладом є зап'ястно-п'ястний суглоб і пальця руки.

 

За кількістю суглобових поверхонь розрізняють:

1. Простий суглоб, який має тільки 2 суглобові поверхні, наприклад міжфалангові суглоби.

2. Складний суглоб, що має більше двох сочленовних поверхонь, наприклад ліктьовий суглоб. Складний суглоб складається з кількох простих зчленувань, в яких руху можуть відбуватися окремо. Наявність в складному суглобі декількох зчленувань обумовлює спільність їх зв'язок.

3. Комплексний суглоб, що містить внутрішньосуглобової хрящ, який розділяє суглоб на дві камери (двокамерний суглоб). Розподіл на камери відбувається або повністю, якщо внутрішньосуглобової хрящ має форму диска (наприклад, в скронево-нижньощелепного суглоба), або неповністю, якщо хрящ набуває форму полулунного меніска (наприклад, в колінному суглобі).

4. Комбінований суглоб являє комбінацію декількох ізольованих один від одного суглобів, розташованих окремо один від одного, але функціонують разом. Такі, наприклад, обидва скронево-нижньощелепних суглоба, проксимальний і дистальний лучелоктевой суглоби та ін. Так як комбінований суглоб являє функціональне поєднання двох або більше анатомічно окремих зчленувань, то цим він відрізняється від складного і комплексного суглобів, кожен з яких, будучианатомічно єдиним, складається зфункціонально різних з'єднань.

35.З‘єднання кісток черепу: види, назвати і продемонструвати. Вікові особливості з‘єднання кісток черепа.
Між кістками черепа є неперервні з’єднання у вигляді швів (в старечому віці більшість з них зазнає скостеніння) і перервні (суглоби).

Розрізняють три види швів:
1. Зубчасте шво: а) вінцеве, знаходиться між лобовою та тім’яними кістками; б) стрілоподібне – між тім’яними кістками; в) лямбдоподібне – між потиличною і тім’яними кістками.
2. Лускоподібне шво – між скроневою і тім’яною кістками.
3. Гладке шво – між лицевими кістками.
Скроне-нижньощелепний суг­лоб утворений головкою нижньої щелепи і суглобовою ямкою скроневої кістки. Все­редині суглоба є диск, який розділяє суг­лобову порожнину на два поверхи (верх­ній та нижній). За будовою він є комбі­нованим, за формою – виростковим, за функцією – двохосьовим, але внаслідок наявності диска в ньому можливі такі рухи нижньої щелепи, як опускання і піднімання, рухи вправо і вліво, вперед і назад. Усі ці рухи відбуваються під час акту жування та при членороздільній мові.

Вікові особливості з‘єднання кісток черепа.
Протягом життя людини форма, будова і взаємозв'язок окремих частин черепа зазнають змін. У новонароджених шви кісток склепіння черепа ще не сформовані, а в місцях з'єднання кількох кісток є тім'ячка з сполучної тканини (мал. 32). Така будова черепа новонародженого є важливим пристосуванням, що полегшує проходження плода пологовим каналом.