Таїнство бачу я дивне й преславне:* небом стає вертеп,* престолом херувимським Діва, оселею – ясла, в яких лежить неосяжний Христос Бог.* Його, оспівуючи, величаємо!

Христос народжується – славте!* Христос із небес – зустрічайте!* Христос на землі – бадьортеся!* Співай Господеві, вся земле,* і весело заспівайте, люди,* бо він прославився!

Споконвічно від Отця народженому нетлінно Синові,* що в останній час безсіменно від Діви тілом народився, Христу Богові, закличмо:* Святий ти, Господи,* що збільшив нашу славу!

Паростком з Єссеєвого кореня і квітом від нього став ти, Христе,* коли від Діви, хвальний, народився:* від гори, гаєм покритої, прийшов ти, безтілесний і Бог,* тіло прийнявши від тієї, що мужа не знала.* Слава силі твоїй, Господи!

Як Бог миру й Отець щедрот,* ти послав до нас ангела великої своєї ради,* що спокій подає нам.* Тому ми, наставлені до світла богорозуміння,* з ночі до ранку чуваючи,* славословимо тебе, Чоловіколюбче.

Йону, як дитину,* з утроби своєї викинув морський звір, якого він прийняв;* а Слово Боже, що вселилося в Діві і тіло прийняло,* вийшло з неї,* залишивши її нетлінною.* Само ж бо воно нетлінне,* то й нетлінною-зберегло ту, яка його народила.

Юнаки, що виховані були у побожності,* безбожного наказу не послухались,* ані погроз вогнем не злякалися,* але серед полум'я співали:* Боже батьків, ти благословенний.

Образом незбагненного чуда була росоносна піч,* бо, як вона не спалила юнаків,* так і вогонь Божества не спалив Діви,* що у її лоно ввійшов.* Тому голосно заспіваймо:* Всі створіння нехай благословляють Господа і величають його повіки!

Таїнство бачу я дивне й преславне:* небом стає вертеп,* престолом херувимським Діва, оселею – ясла, в яких лежить неосяжний Христос Бог.* Його, оспівуючи, величаємо!

Тре­тья песнь сло­же­на по об­раз­цу бла­го­дар­ст­вен­ной пе­с­ни свя­той Ан­ны, ма­те­ри про­ро­ка Са­му­и­ла, за раз­ре­ше­ние её не­плод­ст­ва: Ут­вер­ди­ся серд­це мое в Гос­по­де... (1 Цар. 2:1-10).

 

Ос­нов­ная мысль тро­па­ря – воз­вы­ше­ние ро­га (си­лы), до­с­то­ин­ст­ва че­ло­ве­ка че­рез во­че­ло­ве­че­ние Хри­сто­во, че­рез по­да­я­ние – бла­го­да­ря это­му во­че­ло­ве­че­нию – Бо­же­ст­вен­но­го ес­те­ст­ва нам, зем­ным и брен­ным.

«В трой­ст­вен­ный об­раз Бо­же­ст­вен­ной Тро­и­цы» ка­нон де­лит­ся на три ча­с­ти — по­с­ле треть­ей, ше­с­той и де­вя­той пе­с­ней про­из­но­сят­ся ма­лые ек­те­нии.

По­с­ле треть­ей пе­с­ни и ма­лой ек­те­нии чи­та­ет­ся ипа­кои´, ко­то­рый по­ве­ст­ву­ет об об­сто­я­тель­ст­вах празд­ни­ка. Сло­во «ипа­кои» пе­ре­во­дит­ся как «слу­ша­ние». Это ука­зы­ва­ет на то, на­сколь­ко ва­ж­но со­дер­жа­ние ипа­кои для по­ни­ма­ния вну­т­рен­ней су­ти празд­ни­ка.

Чет­вёр­тая — по об­раз­цу пе­с­ни про­ро­ка Ав­ва­ку­ма, со­дер­жа­щей пред­ска­за­ние о Во­пло­ще­нии Сы­на Бо­жия и Бо­ж­е­ст­вен­ной си­ле Во­пло­тив­ше­го­ся: Гос­по­ди, ус­лы­шах слух Твой и убо­ях­ся... (Авв. 3:1-19).

 

Пя­тая — по об­раз­цу пе­с­ни про­ро­ка Исайи, со­дер­жа­щей так­же про­ро­че­ст­во о Спа­си­те­ле міра и пло­дах Его ис­ку­пи­тель­но­го под­ви­га: «От но­щи ­у­т­ре­ню­ет дух мой» (Ис. 26: 9-19).

 

Ше­с­тая — по об­раз­цу бла­го­дар­ст­вен­ной мо­лит­вы про­ро­ка Ио­ны за из­ба­в­ле­ние его от смер­ти во чре­ве ки­то­вом: Во­зо­пих в скор­би мо­ей ко Гос­по­ду Бо­гу... (Ио­на 2:3-10).

 

По­с­ле ше­с­той пе­с­ни и ма­лой ек­те­нии — кон­дак и икос, со­дер­жа­щие крат­кое из­ло­же­ние и по­хва­лу со­бы­тия празд­ни­ка или жиз­ни свя­то­го. Кон­дак и икос до­по­л­ня­ют сво­им со­дер­жа­ни­ем тро­парь празд­ни­ка. Мы при­во­дим кон­дак в пе­ре­во­де П.Ми­ро­но­сиц­ко­го – од­но­го из вы­да­ю­щих­ся ли­тур­ги­стов Цер­к­ви. Пе­ре­вод сде­лан не­по­сред­ст­вен­но с гре­че­с­ко­го язы­ка. Рас­сказ об ав­то­ре это­го кон­да­ка и уди­ви­тель­ной ис­то­рии его на­пи­са­ния по­ме­щён в кон­це книж­ки.

 

Седь­мая и вось­мая пе­с­ни со­ста­в­ле­ны по об­раз­цу бла­го­дар­ст­вен­ной пе­с­ни трёх от­ро­ков, чу­де­с­но спас­ших­ся в пе­щи Ва­ви­лон­ской: Бла­го­сло­вен еси, Гос­по­ди Бо­же отец на­ших, и хвально и про­сла­в­ле­но имя Твое во век­и (Дан. 3:26-45).

 

Пе­ред де­вя­той пес­нью ка­но­на ди­а­кон с ка­ди­лом воз­гла­ша­ет пе­ред ико­ной Бо­го­ро­ди­цы: Бо­го­ро­ди­цу и Ма­терь Све­та песнь­ми (обы­ч­но: в пе­с­нех) воз­ве­ли­чим, при­зы­вая к осо­бо­му вни­ма­нию и тор­ж­е­ст­в­е­н­но­с­ти. Пре­свя­тая Бо­го­ро­ди­ца име­ну­е­т­ся Ма­те­рью Све­та, по­то­му что от Неё во­пло­тил­ся Свет че­ло­ве­ков (Ин 1:4-9). И со­вер­ша­ет­ся ка­ж­де­ние все­го хра­ма. Ино­гда на боль­шие празд­ни­ки воз­гла­ша­ет­ся 1-й при­пев ка­но­на.

 

Де­вя­тая песнь обы­ч­но со­дер­жит про­с­л­а­вл­ение Бо­жи­ей Ма­те­ри. Она при­ме­не­на к пе­с­ни свя­т­ого За­ха­рии, от­ца Пред­те­чи Гос­под­ня Ио­ан­на (Лк 1:68-79). Од­на­ко в этот празд­ник де­ла­ет­ся ис­к­лю­че­ние – ка­нон про­сла­в­ля­ет Ро­ж­де­ст­во Хри­сто­во.

 

Вслед за этим по­ют­ся стихиры на хва­ли­тех. Сна­ча­ла по­ёт­ся на­ча­ло 148 псал­ма, за­тем часть сти­хов чи­та­ет чтец, остальные сти­хи псал­мов 148-150 поют­ся и чи­та­ют­ся по­п­ре­мен­но со сти­хи­ра­ми.

 

По пропетии стихиры на «Слава» отверзаются Царские врата и зажигается паникадило.

По стихире на «И ныне» произносится хвалебный воз­глас: Слaва те­бЁ показaвшему нaмъ свётъ.