Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страхові суми виплачуються страховиками у таких випадках:

1) загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю — у розмірі 100 % страхової суми;

2) отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: І групи — 90 % страхової суми; II групи — 75 % страхової суми; III групи — 50 % страхової суми;

3) тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу — 0,2 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:

1) скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (форма Н-1, передбачена Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993р. № 623);

2) скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка;

3) видати довідку потерпілому (що мав право на безплатний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого (його сім'ї або спадкоємця) про її виплату, акта про нещасний випадок, листа непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок страхового випадку — копії свідоцтва про смерть і документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів — документа, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня отримання необхідних документів. Згідно зі ст. 10 Закону страхові виплати здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Метою страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) є захист їхнього життя та здоров'я під час виконання своїх обов'язків за рахунок коштів, передбачених у кошторисах на їх утримання підприємств, установ та організацій, де вони створені, а працівників сільської пожежної охорони — за рахунок юридичних осіб, які утримують підрозділи цієї охорони, або за рахунок місцевого бюджету.

Страховими випадками за цим видом страхування є:

1) загибель або смерть застрахованого під час виконання своїх обов'язків;

2) поранення, контузії, травми, каліцтва або захворювання, отримані під час ліквідації пожежі або наслідків аварії застрахованим, який виконував свої обов'язки згідно з наказом або дорученням.

Законодавство України передбачає, що страховиком є акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» або інша страхова організація, яка отримала відповідну ліцензію в Уповноваженому органі, а застрахованим — працівник відомчої та сільської пожежної охорони, член добровільної пожежної дружини (команди), який виконує згідно із чинним законодавством функції з гасіння пожеж і ліквідації наслідків аварії. Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за його посадою на день страхування. Максимальний страховий тариф становить 2 % страхової суми за кожного застрахованого. Договір страхування укладається, як правило, на один рік.

Якщо застрахованому внаслідок виконання ним обов'язків щодо гасіння пожеж або ліквідації наслідків аварії встановлено І групу інвалідності (або має місце загибель чи смерть застрахованого), то страховик зобов'язаний виплатити 100 % страхової суми, II групу інвалідності — 90 % страхової суми, III групу інвалідності — 70 % страхової суми, а при тимчасовій втраті працездатності внаслідок страхового випадку застрахованому виплачується 0,2 % страхової суми за кожну добу, але не більше 50 % страхової суми.

Якщо має місце тимчасова втрата працездатності внаслідок страхового випадку, то застрахований або його спадкоємець для виплати страхового відшкодування подають страховику заяву за встановленою формою і пред'являють документ, що засвідчує особу, а у випадку загибелі або смерті застрахованого подається копія свідоцтва про смерть застрахованого і свідоцтво про право на спадщину, при втраті застрахованим працездатності — копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, посвідчена нотаріально.

З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть звернутися до страховика не пізніше трьох років з дня настання страхового випадку.

Обов'язкове страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини проводиться за рахунок позабюджетних надходжень установ державної ветеринарної медицини на випадок загибелі (смерті), каліцтва або професійного захворювання, що настали у зв'язку з виконанням службових обов'язків, при боротьбі із зоонозними захворюваннями та при безпосередніх маніпуляціях з тваринами (надалі страхові випадки).

Страхуванню підлягають лікарі, фельдшери та техніки ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, профілактичні, оздоровчі, лікувальні роботи у тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тваринницької продукції та надають інші ветеринарні послуги власникам тварин (надалі застраховані).

Страхові платежі за обов'язковим страхуванням спеціалістів ветеринарної медицини сплачуються установами державної ветеринарної медицини, які мають позабюджетні надходження.

Щорічний страховий внесок за кожного застрахованого встановлюється у розмірі 8 % мінімального розміру заробітної плати.

Однак у нашій державі існують деякі види обов'язкового страхування, які з точки зору теорії не можна віднести до страхування у його класичному розумінні — це державне особисте страхування, наприклад:

1) військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

2) медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини;

3) працівників митних органів;

4) працівників прокуратури;

5) життя та здоров'я народних депутатів;

6) службових осіб державних податкових інспекцій;

7) спортсменів вищих категорій;

8) працівників державної лісової охорони та деякі, інші види страхування.

Ці види страхування проводяться за рахунок бюджетних коштів, а страхові платежі перераховуються до страхових організацій (в основному, до НАСК «Оранта»).

Також здійснюються як обов'язкові, але не за рахунок державного бюджету, а за кошторисами відомств і підприємств, такі види особистого страхування: життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; життя та здоров'я суддів; ризикових професій народного господарства від нещасних випадків; страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони, членів добровільних пожежних команд.

Коротко відзначимо особливості окремих видів.

Державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, здійснює НАСК «Оранта» за такою схемою: держава перераховує на рахунок «Оранти» кошти, з яких компанія здійснює виплати за конкретними страховими випадками. Фактично вона грає роль посередника між державою та військовослужбовцями.

Згідно з Положенням про порядок та умови страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних команд, страхуванню підлягають праців­ники відомчої та сільської пожежної охорони, члени добровільних пожежних дружин (команд), які виконують згідно з чинним законодавством функції з гасіння пожеж і ліквідації наслідків аварій.

Страховим випадком є:

1) загибель (смерть);

2) поранення (контузія, травма або каліцтво);

3) захворювання, одержане під час ліквідації пожежі або наслідків аварії застрахованою особою, яка виконувала свої обов'язки згідно з наказом або дорученням.

Максимальна страхова сума, страховий тариф і розміри виплат у разі настання страхових випадків зазначені у вищезгаданому Положенні.

Обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб державних податкових інспекцій здійснює НАСК «ОРАНТА» за рахунок коштів державного бюджету.

Страхові платежі сплачуються податковими інспекціями в розмірі 0,25% фонду оплати праці, включаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки, що одержані застрахованими в минулому місяці.

Страховик виплачує страхові суми у випадку:

1) загибелі або смерті застрахованого під час виконання службових обов'язків;

2) втрати застрахованим працездатності через поранення, конту­зію, травми або каліцтво, захворювання або інвалідність, що трапилася під час виконання службових обов'язків.

Обов'язкове страхування на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини здійснюється за рахунок органів охорони здоров'я, науково-дослідних установ і виробників біопрепаратів для діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції.

Страхові суми становлять:

1) у випадку смерті внаслідок інфікування — у розмірі 10-річної заробітної плати померлого;

2) у випадку інвалідності внаслідок інфікування:

а) 100 неоподаткованих мінімумів для І групи;

б) 75 неоподаткованих мінімумів для II групи;

в) 50 неоподаткованих мінімумів для III групи;

3) у випадку тимчасової непрацездатності — за кожну добу 0,3 неоподаткованих мінімумів (н. м.), але не більше 50 н. м. за весь період втрати працездатності;

4) у випадку інфікування — 50 н. м.

За кордоном дещо інший підхід до визначення обов'язкових видів страхування. Там, наприклад, розповсюджено такий вид, як страхування від нещасних випадків на виробництві.