Короткі теоретичні відомості. Вступ.. Перелік лабораторних робіт Лабораторна

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………………..
Перелік лабораторних робіт ……………………………….................................
Лабораторна робота № 1 Методи класифікації та кодування продукції ……
Лабораторна робота № 2 Класифікація товарів ……………………………..
Лабораторна робота № 3 Методи аналізу матеріалів ………………………...
Лабораторна робота № 4 Класифікація видів матеріалознавчої експертизи.
Список літератури ……………………………………………………………….

 

Вступ

 

Дисципліна "Основи матеріалознавчої експертизи" базується на вивченні комплексу досліджень, метою якого є встановлення факту контактної взаємодії об'єктів, а також визначення конкретного класу, складу, будови і властивостей матеріалів (речовин, виробів).

Матеріалознавча експертиза проводиться з метою визначення приналежності об'єкта дослідження до конкретного класу речовин, виробів або матеріалів. Експертиза аналізує ознаки зовнішньої будови твердих речовин і матеріалів, визначає елементарний і молекулярний склад речовини і матеріалів, вивчає кристалічну структуру матеріалів і речовин, виявляє властивості і здатність властивостей активізуватися в певних умовах.

Матеріалознавча експертиза включає: експертизу наркотичних і психотропних речовин, експертизу лакофарбних покриттів і матеріалів, експертизу металів і сплавів, експертизу волокнистих матеріалів (текстильні матеріали), експертизу скла (фарфору, фаянсу, кераміки), експертизу полімерних речновин і матеріалів, експертизу парфюмерних і косметичних засобів.

При виконанні лабораторних робіт студенти мають можливість ознайомитися з осовними видами експертиз та методами аналізу матеріалів.

ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Лабораторна робота № 1

Тема. Методи класификації і кодування продукції.

Мета роботи: вивчення класифікації товарів, особливості системи їх кодування та ознайомлення з класифікаторами.

Устаткування: загальноукраїнський класифікатор продукції.

Короткі теоретичні відомості

Асортимент товарів, що випускаються промисловістю і надходять у торгівлю, налічує десятки тисяч найрізноманітніших видів і різновидів. З кожним роком кількість їх зростає: під впливом моди розширюється й оновлюється асортимент текстильних товарів; з розвитком науки і техніки з'являються нові, досконаліші складно - технічні товари; нові види сировини і матеріалів створюються хімічною промисловістю. Систематизувати усе різноманіття товарів допомагає наукова класифікація, яка постійно удосконалюється. Класифікація має важливе значення в управлінні якістю і асортиментом товарів, оскільки сприяє систематизованому вивченню товарів, раціональної організації торгівлі, ефективному проведенню робіт з контролю якості, вивченню і формуванню структури асортименту. Окрім цього, розподіл товарів на однорідні групи дозволяє:

- виявити групові характеристики якості товарів, встановити необхідну номенклатуру якості для кожної групи товарів, сформулювати загальні вимоги до них, розробити загальні методи їх випробування, раціонально організувати приймання і контроль їх якості;

- організувати раціональний облік товару по групах;

- організувати раціональне зберігання товарів, виходячи з їх загальних властивостей.

Класифікація – це розділення безлічі об'єктів на підмножини за схожістю або відмінністю відповідно до прийнятих методів.

У результаті розподілу великої кількості на підмножини створюються класифікаційні угрупування, які можуть мати загальні і різні ознаки, можуть бути як взаємозалежними, так і незалежними.

Сукупність прийомів розподілу безлічі об'єктів, підхід до їх розділення на підмножини, називають методом класифікації. Розрізняють два методи класифікації: ієрархічний і фасетний.

Ієрархічний метод класифікації передбачає послідовне розподілення заданої безлічі об'єктів (товарів) на підпорядковані класифікаційні підмножини (угрупування).

Ієрархічний метод має декілька ступенів класифікації, число яких дорівнює кількості використаних ознак спільності об'єктів.

Ступінь класифікації – це етап розподілення великої кількості на його складники за однією з ознак.

Кількість ступенів класифікації, тобто кількість використаних ознак, визначають глибину класифікації.

Розподілення безлічі об'єктів на підмножини тільки за однією ознакою називається угрупуванням, яке застосовується для виділення асортиментних груп.

Фасетний метод класифікації передбачає паралельне розподілення безлічі об'єктів за однією ознакою на окремі, незалежні один від одного підрозділи (угрупування) – фасети.

Окремі фасети не залежать і не підкоряються один одному, як в ієрархічній системі, але вони пов'язані тим, що відносяться до однієї і тієї ж множини, і кожен характеризує одну зі сторін розподілюваної великої кількості.

Таким чином, фасетний метод класифікації дозволяє отримати систему окремих (не підлеглих один одному) угрупувань. Фасетний метод класифікації відрізняється великою гнучкістю і зручністю використання, дозволяє у кожному окремому випадку обмежувати підрозділ безлічі товарів декількома фасетами, що являють інтерес у даному випадку.

Кожен метод класифікації разом з перевагами має недоліки.

Так, до недоліків ієрархічного методу можна віднести його надмірну громіздкість, високі витрати, іноді не обгрунтовані, складність застосування. Недоліком фасетного методу є неможливість виділення спільності й відмінності між об'єктами в різних класифікаційних угрупуваннях.

Існують правила класифікації, які призначені для вибору різновидів методу й ознак, за якими здійснюється розподіл великої кількості на підмножини. Так правила ієрархічного методу класифікації наступні:

- розподіл великої кількості слід розпочинати з найбільш загальних ознак;

- на кожному ступені класифікації можна використати тільки одну ознаку, яка має принципове значення для цього етапу;

- розподілення об'єктів має здійснюватися послідовно: від більшого до меншого, від загального до часткового.

Правила класифікації, розроблені в ієрархічному методі, справедливі і для фасетного методу. Розглянуті ієрархічний і фасетний методи класифікації можуть застосовуватися як незалежно один від одного, так і спільно.

Залежно від мети, яку переслідують при класифікації, вони підрозділяються на наступні класифікації:

- навчальні;

- галузеві;

- економіко-статистичні.

Види класифікації розробляються для розв’язання завдань планування й обліку продукції, що випускається, полегшення управління народним господарством на різних рівнях управління.

Кодування товарів. Кодування – це впорядковане утворення умовного позначення (кода) і привласнення його об'єктам класифікації, а так само класифікаційним угрупуванням.

Код– це знак або сукупність знаків, використовуваних для позначення об'єкта класифікації і класифікаційного угрупування.

Мета кодування – систематизація об'єктів шляхом їх ідентифікації і привласнення умовного позначення (кода) за яким можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед множини інших.

Кодування товарів – технічний прийом, що дозволяє представити товар, що класифікується, у вигляді групи знаків за правилами, встановленими тією чи іншою системою класифікації. Кодування дозволяє уявити інформацію про товари у вигляді зручному для її автоматизованого збору, передачі і обробки.

Штриховий код – код, який читає машина, складається з паралельних ліній різної товщини, цифр, що кодують послідовність.

Штриховий код використовується для введення інформації в ЕОМ, для прискорення і зниження вартості облікових робіт і для захисту від умисного спотворення даних.

Стандартний штриховий код – штриховий код, що складається з 13 цифр і смужок, що кодують їх:

– 3 цифри, які вказують країну;

– 4 цифри, які вказують підприємство-виробника товарів;

– 5 цифр номера товарів на підприємстві;

– 1 цифра контрольного розряду.

Рисунок 1.1 – Штриховий код

Код повинен мати певну структуру побуови. Структура коду кладається наступних елементів:

- алфавіт коду – це система знаків, прийнятих для утворення коду (найчастіше використовується цифровий, буквений, буквено-цифровий і штриховий алфавіти коду);

- основа коду – це число знаків в алфавіті коду;

- розряд коду – це позиція знака в коді;

- довжина коду – характеризується числом знаків у коді без урахування пропусків.

Для утворення коду застосовують реєстраційну і класифікаційну системи.

Реєстрація кодування здійснюється порядковим номером з послідовною порядковою реєстрацією об'єктів класифікації. Кодове позначення в цьому випадку є числами натурального ряду.

Класифікаційна система кодування застосовується з урахуванням особливостей класифікації об'єктів. За цією системою кодування кожен знак коду означає класифікаційне угрупування. При цьому використовується послідовний і паралельний методи кодування відповідно до методів класифікації об'єктів. Послідовний метод кодування застосовують для об'єктів, розділених за ієрархічним методом. При цьому в кодовому позначенні послідовно вказуються ознаки класифікації. Кодове позначення нижчого угрупування утворюється додаванням відповідної кількості розрядів (знаків) до кодового позначення вищого угрупування.

Широке поширення штрихового кодування привело до кодування усіх товарів, незалежно від їх якості і престижності фірм-виготівників. Крім того, самі штрихові коди стали об'єктом фальсифікації.

Ознаки дозволяють відрізнити справжні штрихові коди від фальсифікованих:

- розміри штрихового коду;

- колірне виконання окремих елементів штрихового коду: колір штрихів має бути чорним, синім, темно-зеленим або темно-коричневим; колір пропусків, що збігається за кольором з фоном, білий, допускається жовтий, помаранчевий, світло-коричневий; не допускається застосування будь-яких відтінків червоного і жовтого кольору для штрихів, оскільки вони не прочитуються сканером;

- місце нанесення штрихового коду: на задню стінку упаковки в правому нижньому кутку на відстані не менше 20 мм від країв; допускається нанесення на бічну стінку упаковки;

- штриховий код не повинен розміщуватися на місці, де вже є інші елементи маркування;

- нанесення на упаковку тільки одного штрихового коду EAN або UPC; нанесення двох кодів допускається у разі, якщо товаровиробник зробив реєстрацію в двох асоціаціях і в цьому випадку коди наносяться в протилежних кінцях упаковки.

Таким чином, штрихові коди виступають не лише як засоби автоматизованої ідентифікації, обліку і інтенсифікації руху товару, а також носіями комерційної інформації. Товари марковані штриховими кодами EAN в одній країні, можуть бути однозначно ідентифіковані і скануються на відповідному устаткуванні в усіх країнах світу.

Класифікатори. З розвитком інформаційних технологій набули актуальності методи класифікації і кодування інформації. Сучасні ринкові відносини і ринкові умови в економіці вимагають істотної модернізації діючих класифікаторів і створення нових.

Класифікатор – це офіційний документ, що є систематизованим зведенням найменувань і кодів класифікаційних угрупувань і об'єктів класифікацій.

Класифікатори підрозділяють на категорії, які вказують на його приналежність до певної групи залежно від сфери застосування. Розрізняють класифікатори:

- загальноукраїнський класифікатор – це державний класифікатор, затверджений Держстандартом України для застосування в автоматизованих системах управління (АСУ);

- галузевий класифікатор – це класифікатор, уведений в установленому порядку для застосування в АСУ галузі;

- класифікатор підприємства – це класифікатор, уведений в установленому порядку для застосування в АСУ підприємствах.

Загальноукраїнський класифікатор продукції (ОКП) – це систематизоване зведення кодів і найменувань класифікаційних угрупувань, побудованих на основі ієрархічної системи класифікації і з використанням цифрової десяткової системи кодування.

ОКП складається з двох частин: класифікаційний – К-ОКП і асортиментною – А-ОКП.

К-ОКП є зведенням кодів і найменувань класифікаційних угрупувань, які систематизовані за певними загальними ознаками, в основному споживчого характеру. Уся продукція в К-ОКП розподілена на п'ять ступенів класифікації: клас, підклас, група, підгрупа, вид. Класи є першим ступенем ієрархічної класифікації в ОКП і кодуються дворозрядними кодами від 01 до 99.

Підкласи є другим ступенем класифікації і конкретизують зміст класу.

 

Третім ступенем класифікації є групи, які конкретизують зміст підкласів і так далі.

Класифікація продукції в К-ОКП залежно від її специфічних особливостей завершується на 4, 5 або 6-му розряді коду.

А-ОКП представляє зведення кодів і найменувань, що відносяться до певного угрупування і дозволяють ідентифікувати продукцію, її типи, марки й інші елементи асортименту. А-ОКП – це багатотомні видання, які випускаються державними органами.

А-ОКП включає найменування продукції конкретних марок, типоразмірів, сортаменту, артикулів, моделей, що дозволяє їх ідентифікувати за кодом.

Порядок виконання роботи

1. Вивчити теоретичні основи.

2. Описати методи класифікації товарів.

3. Освоїти систему кодування товарів.

Зміст звіту

1. Найменування роботи, мета й устаткування;

2. Основні теоретичні відомості;

3. Методи класифікації товарів;

4. Структуру коду;

5. Висновки.

Контрольні питання

1. Які існують методи класифікації товарів?

2. Правила класифікації для ієрархічного методу?

3. Що таке кодування товарів і для чого його використовують?

4. Яка структура коду?

5. Як відрізнити натуральних кодів від фальсифікованих?

6. Які ви знаєте категорії класифікаторів?

Література: [1 – 4].

Лабораторна робота № 2