Звільнення від влади диявола

Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка:3 Ісус розбиває твердження фарисеїв 20-30

20 Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти.

21 Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: "Він не при собі!"

22 А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє.

23 Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: "Як може сатана сатану виганяти?

24 Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись.

25 Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти.

26 Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав!

27 Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату.

28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили.

29. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний."

30 Вони бо мовили: "Він має нечистого духа."

2.1) Обвинувачення зі сторони родини Ісуса (3:19б-21)

Марко має різні літературні техніки подання звістки про життя Ісуса. Цей уривок є прикладом техніки, яку назвали «Засіб канапки» або «Маркова канапка». Це коли історія переривається і вставляється уривок, який, здається, не відноситься до історії. Історія про рідних Ісуса переривається уривком про книжників.

В Ів. 10:20 також сказано, що Ісуса називали божевільним (20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»), а в Ів. 7:5- що його рідні не вірили в нього (5 Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!).

Сім’я Ісуса не була цілком відмінна від книжників в їхньому розумінні, ким в дійсності був Ісус. Вони також цього не розуміли.

«Свояки» (інш. переклад – ближчі) (3:21). Грецький вислів «ті, що про нього (hoi par’ autou)» вживається, вірогідно, щоби описати рідних Ісуса (див. 3:31-35). Вони намагалися схопити його, щоби він не бентежив родину. Деякі рукописи змінили оригінальний вислів (що не є вірно) на слова «книжники і інші», щоби пом’якшити шокуючий характер випадку, в якому проти Ісуса виступають його рідні.

2.2) Обвинувачення зі сторони книжників (3:22). Захист Ісуса (3:23-27) і його вирок книжникам (3:28-30)

По-перше, Ісуса звинувачують в тому, що він опанований певним демоном, по-друге – в тому, що його екзорцизми (вигнання бісів) були через посередництво сатани.

Ісус пояснює свою позицію 3ма способами, кожний з яких має однакову структуру: якщо царство, дім, сатана поділиться проти себе, то не зможе встоятись. Невисловлений висновок полягає на тому, що Ісус аж ніяк не може належати до спільноти сатани.

Ісус, як «Сильніший» (Мр. 1:7), ввійшов в дім сатани і зв’язав його, а то Він не міг би виганяти злих духів. Ісус не лише не є на стороні сатани, Він є його ворогом.

Непростимий гріх, в контексті Євангелія Марка, полягав в тому, що сила Св. Духа, яка діяла в оздоровляннях Ісуса, приписувалась сатані.

Коментарі СВЯТИХ ОТЦІВ

«Якщо будинок розділиться сам у собі» (3:25)

Єдині в Дусі

Духа нечистого Господь показує розділеним в собі. Дух же Святий не тільки не розділений у Собі, але і робить нерозділеними тих, кого до Себе збирає. Він відпускає гріхи, розділені в собі, і перебуває в очищених, щоб стали подібні до тих, про яких написано в «Діяннях апостолів»: У багатьох, хто увірував, було одне серце і одна душа (Діян. 4:32). (Августин Гіппонський «Проповіді»)

«Ніхто, увійшовши в дім сильного, не може пограбувати добро його, якщо спершу не зв'яже сильного» (3:27а)

Звільнення від влади диявола

Сам Господь Ісус Христос говорить: Ніхто, увійшовши в дім сильного, не може пограбувати добро його, якщо перед тим не зв'яже сильного. Під «сильним» слід розуміти диявола, який полонив рід людський. Він утримував - за допомогою різних гріхів і віроломства - свої "речі", тобто людей, яких Христу належало і навернути в Своїх вірних. «Сильний» повинен бути пов'язаний. У «Одкровенні» апостол говорить: І побачив я Ангела, що сходив з неба, який мав ключ від безодні, і ланцюги великі в руці своїй. Він взяв дракона, змія давнього, що є дияволом і сатаною і зв'язав його на тисячу років (Одкр. 20:1-2), тобто стримав і приборкав владу його над тими, кого той спокушав і ким володів, щоб зробити їх знову вільними. (Августин Гіппонський «Про місто Боже»)

Сила Його немочі

Він переміг диявола спочатку праведністю, потім силою. Праведністю, оскільки на Ньому не було ніякого гріха (Пор. 2Кор.5:21), однак Він був убитий їм надзвичайно несправедливо. Силою, оскільки Він повстав з мертвих, щоб вже ніколи не вмирати... (Пор. Рим. 6:9.). Отже, в немочі, яку Він прийняв зі смертною плоттю, а не в силі безсмертя, був розп'ятий Христос (Пор. 2 Кор. 13:4). Про цю неміч говорить і апостол:... немічне Боже міцніше від людської сили (1Кор. 1:25). (Августин Гіппонський «Про Трійцю»)

Момент перемоги

Не важко побачити, як диявол був повалений в той самий час, коли Той, Кого він вразив, воскрес. Важливіше і набагато складніше для розуміння побачити, як диявол був переможений у той самий момент, коли, як йому здалося, він уже переміг, тобто коли Христос був розп'ятий. Бо в цей самий момент кров Того, в Кому не було ніякого гріха, пролилася заради прощення наших гріхів (Пор. Мат. 26:28; 1 Ів. 3:5.). Тих, кого диявол заслужено утримував в гріху, ввергаючи в погибель, заслужено звільняє Той, Хто, не маючи жодного гріха, незаслужено приймає смерть (Пор. Євр. 2:14.). Через цю праведність повалений був сильний і укладений був у кайдани, так що посудини його тепер могли бути розкрадені. Посудини, що були в нього і його ангелів посудинами гніву, стали відтепер посудинами милосердя (Пор. Рим. 9:22-23). (Августин Гіппонський «Про Трійцю»)

«І тоді розграбує дім його» (3:27б)

Скутий Людиною

Ангел-боговідступник скидається голосом Того, Хто був виставлений на висміювання; Син Чоловічий, що дотримувався волі Божої, перемагає його. Людину звабив він на початку порушити заповідь Творця, і людина слідом за цим виявилася в його владі. Влада ж його - гріх і відступництво, ними він і обплутав його (Пор. Бут. 3:1-6). Тому й повалити сатану мусила людина: укласти в ті ж кайдани, в які він колись замкнув людину, щоб, звільнившись від кайданів, тобто гріха, людина повернулася назад до свого Бога (Пор. Рим.5:18). Бо, коли диявол скутий, людина вільна, тому що ніхто, увійшовши в дім сильного, не може розграбувати майно його, якщо спершу не зв'яже сильного (Пор. Мат. 12:29). Господь, що виконує волю Отця, показав його втікачем від закону і змусив його підкоритися. Чоловік (мається на увазі Спаситель в його людській природі) розкрив його - втікача і боговідступника; потім Слово скувало його як Свого втікача та пограбувало речі, які належать йому (Пор. Рим. 5:16), тобто людей, яких він утримував та якими розпоряджався. Справедливо полонений був той, хто несправедливо полонив людину. Таким чином людина, що була полонена раніше, була вирвана з-під влади свого повелителя милістю Бога Отця. Отець зглянувся над Своїм творінням, давши очисне Спасіння через Слово Христа, щоб людина зрозуміла, що нетлінність не від неї самої, а дар Божий. (Іриней Ліонський "Проти єресей")

2.4) Вирок Ісуса книжникам (3:28-30)

Огляд: Божий Дух живе в святих, тобто в тих, хто живе вірою, тоді як «ті, що хулять Духа» - це ті, хто, одного разу удостоївшись прийняти Бога, свідомо зраджують своєму покликанню (Оріген); а також ті, хто заперечує самі основи християнської віри та життя, оскільки саме Дух свідчить про Христа (Новаціан). Святий Дух різноманітний, як різноманітні дари, що породжуються Ним в людях (Григорій Назіанзин). Слова, вимовлені Христом, не заперечують самої можливості покаяння (Августин Гіппонський).

«Хто хулитиме Духа Святого» (3:29)

Зрада покликанню

Сила Бога Отця і Бога Сина являє себе в рівній мірі через будь-яке творіння (Пор. Рим. 1:20), причетність же Духові Святому, як бачимо, властива тільки святим (Пор. Рим. 8:10; Гал.6:8). Про це сказано: Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки під впливом Духа Святого (1 Кор. 12:3). І от самі апостоли удостоюються почути: Ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий (Діян. 1:8). У відповідності зі словами: Якщо хтось скаже слово на Сина Чоловічого, проститься йому (Мат. 12:32), я вважаю, що людина, будучи причетною до слова і розуму, якщо перестане жити розумно, то вчинить неосвічено і безглуздо, і тому може бути прощений. Однак, якщо вже був гідний стати причетним до Духа Святого і зненацька відступає від Нього, то це і буде означати хулити Духа Святого (Пор. Мат. 12:31-32). (Оріген "Про начала")

Можливість прощення

Не те, щоби це було хулою, за яку неможливо отримати прощення, оскільки і таке прощається, якщо буде належне покаяння. (Августин Гіппонський «Проповіді»)