Сутність доходу як економічної категорії. Доходи населення, їх види та джерела формування.

Тема 9. Доходи, їх джерела та розподіл. Зайнятість і відтворення робочої сили в перехідній економіці

1. Сутність доходу як економічної категорії. Доходи населення, їх види та джерела формування.

2. Сутність та механізм розподілу доходів. Функціональний та персональний розподіл доходів. Форми розподілу доходів за трудові результати та економічну діяльність. Заробітна плата: як ціна товару «робоча сила» та форма розподілу за результатами праці. Форми та системи заробітної плати. Дохід від кооперативно-колективної та індивідуальної трудової діяльності. Підприємницький дохід. Доходи від власності та рентні доходи.

3. Сімейні доходи, їх структура та використання. Заощадження як необхідний елемент в структурі сімейних доходів. Номінальні та реальні доходи. Диференціація доходів та її межі. Крива Лоренца.

4. Соціальні аспекти економічних відносин. Рівень та якість життя населення. Прожитковий мінімум. Бідність і процеси маргіналізації населення. Тіньова економіка та її вплив на соціально-економічний розвиток. Еволюція соціальної структури суспільства.

5. Необхідність та сутність системи соціального захисту населення. Основні елементи механізму соціального захисту. Державне регулювання розподілу доходів. Роль держави у забезпеченні соціального захисту в умовах переходу до ринкової економіки.

6. Зайнятість, її суть і форми. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Причини та форми безробіття. Сутність та фактори розширеного відтворення робочої сили.

7. Роль держави у регулюванні зайнятості та відтворенні робочої сили.

 

Сутність доходу як економічної категорії. Доходи населення, їх види та джерела формування.

Дохід – багатогранне економічне поняття, яке застосовується у різних значеннях.

У широкому розумінні дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до суб’єктів господарського життя.

У вузькому значенні дохід – це потік грошових надходжень в одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік). На відміну від багатства, яке втілюється у запасах активів (будівлях, спорудах, знаряддях праці, цінних паперах, готівкових грошах і т. ін.), дохід передбачає приплив грошей.

В економічній теорії доходи класифікуються за різними критеріями:

1. 3а рівнем формування:

- доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента, процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід підприємства і т. ін.;

- доходи макроекономічного рівня; національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.

2.За суб’єктами привласнення:

- доходи індивіда;

- доходи домогосподарства (сім’ї);

- доходи підприємства (фірми);

- доходи галузі;

- доходи територіальної громади;

- доходи держави;

- доходи суспільства (національний дохід).

3. У залежності від цін, в яких визначається дохід:

- номінальний дохід – визначається в цінах поточного періоду;

- реальний дохід – визначається в цінах базового року (або в цінах поточного року за вилученням рівня інфляції).

4. Для аналізу діяльності підприємства (фірми) використовують такі форми доходу:

Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг;

де ТR – валовий дохід; Р – ціна одиниці виробленого товару (послуги); (Q – кількість реалізованих товарів (послуг); ТR – сума грошової виручки від реалізації продукції.

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

AR =

де АR – середній дохід; Р – ціна одиниці виробленого товару (послуги); (Q – кількість реалізованих товарів (послуг).

Граничний дохід – приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг:

MR =

 

де МR – граничний дохід; ∆R(Q) – приріст валового доходу; / ∆Q – приріст обсягів реалізованих товарів чи послуг; Р – виручка від реалізації продукції обсягом (2 одиниць).

5. У залежності від включення доходу в ціну товару;

- первинні доходи включаються в ціну товару: зарплата, процент, рента, прибуток, амортизація, непрямі чисті податки;

- вторинні доходи виникають у зв’язку з перерозподілом первинних доходів: прямі податки, дивіденди, трансфертні виплати державою, підприємством та домогосподарством і т. ін.

6.За джерелом отримання:

· Доходи від ресурсу «праця» як такого, що не має відособленого від свого власника існування:

- заробітна плата;

- доходи працівників колективних підприємств;

- доходи від індивідуальної діяльності;

- доходи від підсобного господарства;

- доходи від кооперативної діяльності;

- доходи підприємців.

· Доходи від власності, яка має відособлене від власника існування:

- дивіденди від акцій;

- відсотки від паю;

- відсотки від банківських вкладів;

- доходи від облігацій;

- орендна плата тощо.

· Доходи, що безпосередньо не пов’язані з оцінкою результатів діяльності:

- часткова компенсація виплат на освіту;

- безоплатне надання послуг з охорони здоров’я;

- адресна допомога малозабезпеченим верствам населення;

- благодійні послуги;

- соціальні пенсії тощо.

7.Доходи, що утворюються внаслідок використання певних факторів виробництва (факторні доходи);

- доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів;

- рентний дохід;

- процентний дохід, або прибуток на капітал;

- підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

 

Доходи – це сума грошових засобів та натуральних надходжень до суб’єктів господарського життя. У вузькому значенні дохід – це потік грошових надходжень в одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік).

Слід розрізняти доходи, які мають виробниче призначення (спрямовуються на нагромадження – збільшення основного капіталу і оборотних засобів, а також створення страхових запасів), від доходів, які мають споживче призначення. Такі доходи використовуються на задоволення особистих потреб людини (харчування, одяг, взуття, житло, предмети побуту, культурно-освітні послуги, тощо).

 

Сутність та механізм розподілу доходів. Функціональний та персональний розподіл доходів. Форми розподілу доходів за трудові результати та економічну діяльність. Заробітна плата: як ціна товару «робоча сила» та форма розподілу за результатами праці. Форми та системи заробітної плати. Дохід від кооперативно-колективної та індивідуальної трудової діяльності. Підприємницький дохід. Доходи від власності та рентні доходи.

Під функціональним в економічній теорії розуміють розподіл доходів за факторами виробництва (ресурсами), до них за монетаристською концепцією належать праця, капітал, земля і підприємницькі здібності, а за марксистською – речові фактори (земля і капітал) та особовий (робоча сила).

Функціональний розподіл є первинним і тому значною мірою визначає можливості й межі перерозподілу, внаслідок чого формуються кінцеві доходи окремих громадян, сімей і домогосподарств.

В економічній теорії є два принципово різні підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський імаржиналістський. Розглянемо коротко зміст кожного з них і виявимо закони функціонального розподілу доходів.

Функціональний аспект розподілу доходів передбачає дослідження розподілу сукупного національного доходу між власниками праці (робочої сили) та капіталу.

Марксистська теорія розподілу доходів

Марксистська концепція функціонального розподілу доходів ґрунтується на таких засадах:

- капіталістичний сукупний національний дохід створюється найманою працею і капіталом;

- носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої в засобах виробництва, праці на знову створюваний продукт, а по-друге, створює нову вартість;

- новостворена вартість (яка після реалізації набуває форми національного доходу) є, згідно з теорією К. Маркса, результатом тільки найманої праці;

- результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить до структури сукупного суспільного продукту, але не є складовою національного доходу (новоствореної вартості);

- національний дохід має дві складові (о + т), де V – затрати змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми заробітної плати, та т - затрати змінного капіталу, які набирають форми додаткової вартості;

- капіталісту додаткова вартість (т), нічого не коштує, а для найманого працівника – це неоплачена праця;

- пропорція, в якій новостворена вартість розподіляється на заробітну плату (о) і додаткову вартість (т), показує ступінь експлуатації (т', яка визначається так: ж – 100 %. Чим більша частка т в структурі (V + т), тим вищий ступінь експлуатації найманої праці капіталом;

- додаткова вартість, у свою чергу, підлягає розподілу між самими капіталістами (промисловцями, торговцями, банкірами (позичковими капіталістами) та землевласниками). У зв’язку з цим додаткова вартість набуває у функціональному розподілі таких форм:

Р – прибуток промислового капіталіста;

Я – прибуток торговельного капіталіста;

І – позичковий процент, як форма доходу позичкового капіталіста (або банківський прибуток банкіра);

Я – рента – форма доходу землевласника.

Розподіл додаткової вартості здійснюється за величиною капіталу. Останній забезпечує такий спосіб розподілу, за якого власники рівновеликого капіталу в різних галузях отримають рівновеликий дохід, який набирає форми середнього прибутку.

За цією концепцією, визначення частки найманого працівника у вартості національного доходу здійснюється за законом вартості робочої сили.