Умовно-рефлекторна діяльність.

Набуті форми поведінки формуються протягом індивідуального життя. Це формування навиків і пристосування реакції організму на впливи зовнішнього середовища. Формуються в процесі навчання. Навчання буває:

- Неасоціативне (облігатне) – навчання, обумовлене набором факторів середовища. Не потребує обов’язкового співпадіння (асоціації) зовнішніх сигналів з цілісною діяльністю організму: сумацій на реакція звикання, наслідування, закарбування.

- Асоціативне (факультативне) – процес формування власного середовища шляхом вилучення до себе його функціональних складових, значущих для виконання тих або інших актів поведінки. Формується з тим, як дозріває організм: класичні та інструментальні умовні рефлекси.

- Когнітивне (пізнавальне) – форми одночасного навчання, які ґрунтуються на організації функціональної структури оточуючого середовища. Форми: психічно-нервова поведінка, діяльність свідомості, ймовірносте прогнозування.

-

6.

Нервовий центр - сукупність нейронів, розташованих у різних відділах ЦНС і приймаюча участь у здійсненні конкретного рефлексу (дихання, ковтання, кашля і т.д.).

Функціонально в нервовому центрі виділяють

- ядро – головна частина – для неї характерна висока спеціалізація в функціональному відношенні. ЇЇ порушення викликає порушення даного рефлексу.

- периферію – допоміжна частина – представлена групами нейронів на різних поверхах ЦНС. Нейрони периферії мають більш високу пластичність і більші рецепторні поля, ніж нейронні центри. Следовательно, наявність периферії розширює можливість рефлексу при змінюючихся умовах оточуючого середовища.

Нервові центри мають ряд характерних функціональних властивостей, обумовленних з’єднанням нейронів у нейронні сітки і наявністю міжнейрональних синапсів:

1. Збудження в нервових центрах рефлексів розповсюджується односторонньо – від рецептора до ефектора, що обумовлюється властивістю хімічних синапсів односторонньо проводити збудження від пресинаптичної мембрани до постсинаптичної.

2. Проведення збудження в нервових центрах більш повільно, ніж по нервовому волокну. Основний механізм – синаптична затримка.

3. Так само, як і на мембрані одиночного нейрону, в нервових центрах існує сумація збуджень. Розрізняють:

- часову (послідовну)

- просторову

4. Нервовий центр може змінювати кількість імпульсів, генеруємих на своєму виході, у порівнянні з кількістю нервових імпульсів, отриманих ним з входу. Цей процес називається трансформацією ритму збуджень. Розрізняють:

- знижуючу трансформацію – в основі лежить сумація збуджень, коли у відповідь на декілька збуджень, що прийшли до нервової клітини, в останній виникає тільки одне збудження

- збільшуючу трансформацію – в основі лежать механізми помноження (мультиплікації), які мають можливість різко збільшити кількість імпульсів збудження.

5. Нервові центри, як і синапси, мають швидку втомленість. Це відрізняє їх від нервових волокон, які майже не втомлюються. Механізм втоми пов’язаний зі зміною станів синапсів при довгій інтенсивній стимуляції. Один з механізмів – истощение медіатору в пресинаптичному закінченні.

6. Ще одна властивість, спільна для нервових центрів і синапсів: вони мають низьку лабільність. Механізм, який обмежує лабільність нервового центру, заключається в трансформації збудження в синапсах.

7. Так само, як і синапси, нервові центри мають високу чуттєвість до нестачі кисню, следовательно, при гіпоксії в першу чергу порушується функціонування центрів, а не провідників.

8. Нервові центри мають тонус, який виражається в тому, що навіть при відсутності спеціальних подразнень, вони постійно посилають імпульси до робочих органів. Механізмами генерації тонусу є:

- спонтанна активність нейронів ЦНС (існують групи нейронів, в силу особливостей будови мембрани генеруючи ПД без участі зовнішніх подразників)

- аферентна імпульсація від різних рефлексогенних зон (навіть у стані покою від рефлексів іде поток імпульсів до ЦНС)

- сумація мініатюрних потенціалів, виникаючих внаслідок спонтанного виділення квантів медіатору із аксонів, що утворюють синапси на нейронах

- гуморальний вплив циркулюючих в крові біологічно активних речовин: метаболіти, гормони, медіатори, які впливають на збудження нейронів (ці речовини повинні мати спосібність проходити через гематоенцефалічний бар’ер)

- циркуляція збудження в ЦНС за рахунок механізму реверберації

9. Як і синапси, нервові центри мають низьку акомодаційну спосібність, тобто вони мають спосібність реагувати на подразнюючі фактори, повільно наростаючі по силі. Однак спосібність до акомодації у нервових центрів може суттєво змінуватись, так як центри болю практично не акомодують.

10. Нервові центри мають пластичність, тобто спосібність змінювати власне функціональне призначення і, тим самим, розширювати свої функціональні можливості. Більш високу пластичність мають клітини периферії нервових центрів. Пластичність не однакова у різних нервових центрах: найбільша вона в корі, найменша в спинному мозку. Також пластичність розрізняється на різних рівнях онтогенезу: у молодих вона вища ніж у старих. Пластичність грає важливу роль у процесах компенсації порушених функцій після пошкодження того чи іншого центру. Нерідко функцію розрушеного ядра бере на себе периферія нервового центру.

11. В нервових центрах можливе формування господствующего осередку збудження в ЦНС, підкоруючого собі функції інших нейронів. Цей процес має назву домінанти. Явище домінанти заключається в тому, що серед рефлекторних актів які можуть бути виконанні в даний момент часу, є рефлекси, реалізація яких представляє найбільше значення для організму в даний момент часу. В кожен момент часу декілька нервових центрів можуть претендувати на роль домінуючої. В кінцевому ітозі який-небудь один з цих центрів стає домінуючим і реалізує рефлекс. По досягненні цього корисного результату активність нервового центру знажується і домінуюча роль переходить до іншого центру.

12. Постпетанічна потенціація – це явище посилення рефлекторної відповіді після довгого ритмічного подразнення нервового центру. Механізм потенціації обумовлено збереженням визначеного рівня ВПСП на нейронах центра, що полегшує проведення послідующих збуджень через синапси.

13. Спільне для нервових центрів и синапсів: вони мають високу чуттєвість до дії різних хімічних речовин, гіпоксії і гіпероксії. На одному нейроні можуть розташовуватися синапси, що мають високу чуттєвість до різних хімічних речовин, що дозволяє в ході дослідження чи лечения виборчо впливати на визначенні медіаторні системи.

14. в нервових центрах легко виникає і розвивається процес гальмування.

15. існують визначенні закономірності у взаємодії двох нервових центрів. В одному випадку спостерігається:

- просторове полегшення – перевищення ефекту одночасної дії двох відносно слабких аферентних збуджуючих входів до ЦНС над сумою їх окремих ефектів

- оклюзія – явище, протиставне попередньому. Два сильних подразника, які подаються з двох аферентних входів, разом збуджують групу нейронів, менше тієї, яка образується при арифметичному складанні груп нейронів, які збуджуються від цих входів, коли вони активуються окремо. Причина оклюзії: ці аферентні входи закінчуються на одних і тих же групах нейронів, і кожен може створити в них таке ж подразнення, як і обидва входи разом.