Умови направлення пацієнтів до клінік науково-дослідних інститутів

У клініках науково-дослідних інститутів (НДІ) надають медичну допомогу найвищого рівня, застосовуючи сучасні високовартісні технології, які відповідають передовим досягненням медичної науки та практики і не можуть бути впровадженими в лікувально-профілактичних закладах нижчого рівня надання медичної допомоги.

Враховуючи високовартісність медичних послуг у клініках НДІ, їх високотехнологічність та значно меншу потребу порівняно з вторинною медичною допомогою, сьогодні їх кількість є обмеженою.

У зв’язку з цим для забезпечення медичними послугами клінік НДІ в однаковій кількості всього населення країни для кожного НДІ визначають квоти для кожної адміністративної території України (області та міста Київ і Севастополь), враховуючи чисельність населення та рівні захворюваності. Це визначає потребу для кожної області в певних видах спеціалізованої медичної допомоги.

В органах управління охорони здоров’я адміністративних територій створюються професійні комісії, до обов’язків яких входить скерування пацієнтів до клінік НДІ відповідно до затверджених МОЗ України квот.

За власним бажанням пацієнти можуть звернутися по медичну допомогу до клінік НДІ, однак на платній основі.

Умови направлення пацієнтів для лікування за кордоном встановлено Кабінетом Міністрів України

Для отримання консультативної та стаціонарної допомоги в обласних лікарнях і спеціалізованих обласних центрах направляють пацієнтів, стан здоров’я яких потребує високотехнологічної допомоги, яку вони не можуть отримати в лікувально-профілактичних закладах вторинного рівня надання медичної допомоги.

Порядок надходження пацієнтів до структур вторинної медичної допомоги такий:

– до лікарень інтенсивного лікування – доставка санітарним транспортом або самозвернення пацієнтів;

– до стаціонарних та поліклінічних відділень лікарень планового лікування хронічних хворих – за скеруванням лікаря первинної ланки;

– до лікарень відновного лікування – за скеруванням лікаря первинної ланки; лікарів лікарень інтенсивного лікування, лікарів-спеціалістів поліклінічних відділень, лікарень планового лікування хронічних хворих, лікарів закладів третинного рівня;

– до лікарень медико-соціальної допомоги та хоспісів – за скеруванням лікаря первинної ланки.

Умови госпіталізації

Госпіталізація забезпечується в оптимальний термін лікарем або іншим медичним працівником при наявності показань для госпіталізації. Загальними показаннями для госпіталізації є:

 наявність абсолютних показань для екстреної госпіталізації;

 неясні та складні випадки за умови відсутності можливості забезпечення кваліфікованої консультації і лікування, у т.ч. стан з відсутністю ефекту від проведених лікувально-діагностичних заходів, лихоманка протягом п’яти днів, тривалий субфебрилітет неясної етіології, інші стани, які потребують додаткового обстеження, якщо встановити причину в амбулаторних умовах неможливо;

 наявність абсолютних показань для планової госпіталізації (у т.ч. медико-соціальний відхід і догляд за дитиною);

 наявність відносних показань для планової госпіталізації в поєднанні з неможливістю забезпечити в амбулаторних умовах необхідне обстеження і лікування за соціальними показниками, трудомісткістю лікувально-діагностичного процесу в догоспітальних умовах, необхідністю підключення спеціалізованих видів медичної допомоги і послуг (у т.ч. оперативного лікування або реабілітації);

 необхідність проведення різних видів експертиз або стаціонарного обстеження при неможливості провести їх в амбулаторних умовах, у т.ч. антенатальний лікувально-профілактичний скринінг вагітних, лікарсько-трудова експертиза, обстеження за направленнями військкомату, суду, інші обстеження або експертні оцінки, які потребують динамічного спостереження та комплексного обстеження.

При направленні на стаціонарне лікування забезпечуються:

 безпосередній огляд пацієнта лікарем;

 оформлення документації згідно встановлених вимог (запис в амбулаторній карті, направлення на госпіталізацію);

 попереднє обстеження (результати аналізів та інших досліджень, рентгенівські знімки, виписки з амбулаторної карти та інша документація, яка дає змогу орієнтуватися в стані пацієнта) відповідно до викладеного нижче переліку обов’язкового обсягу обстеження хворих, які направляються на планову госпіталізацію;

 комплекс заходів щодо надання екстреної допомоги, організації протиепідемічних та інших заходів на етапах надання медичної допомоги пацієнтові;

 організація транспортування пацієнта при екстрених і невідкладних станах;

 у разі необхідності – супровід пацієнта на наступний етап надання медичної допомоги (за участю родичів, медичного персоналу або довірених осіб).

У разі визначення абсолютних показань до планової госпіталізації необхідне амбулаторне обстеження проводиться в строк не більший трьох днів. У разі визначення відносних показань для планової госпіталізації необхідне амбулаторне обстеження проводиться в строки, зручні для пацієнта.

Час госпіталізації узгоджується з пацієнтом і лікувальною установою, куди він направляється.

 

Додаток 2

Вимоги до направлення хворого на госпіталізацію до стаціонару

Направлення на планову госпіталізацію виписують на бланках лікувально-профілактичної установи. Зразок направлення подано у Додатку 7.

У направленні вказують:

 прізвище, ім’я, по батькові хворого повністю (для іноземних громадян бажаний запис англійською мовою);

 дату народження (число, місяць, рік);

 адресу проживання хворого;

 паспортні дані;

 офіційну назву стаціонару і відділення, куди направляється хворий;

 мету госпіталізації;

 діагноз основного захворювання згідно з міжнародною класифікацією хвороб, супутні захворювання;

 дані обстеження згідно з обов’язковим обсягом обстеження хворих, які направляються до стаціонарів (лабораторного, інструментального, рентгенівського, консультації фахівців відповідно до медико-економічних стандартів), із вказаною датою;

 відомості про епідеміологічне оточення;

 відомості про профілактичні щеплення;

 дату виписки направлення, прізвище лікаря, підпис лікаря, який видав направлення;

 назву лікувальної установи, яка направляє хворого на стаціонарне лікування.

Контроль за госпіталізацією хворого веде лікар, який направив пацієнта до стаціонару.

Направлення на планову госпіталізацію пацієнтів, за винятком дітей, оформлює амбулаторно-поліклінічна установа, за якою закріплений пацієнт. У виняткових випадках право направлення на планову госпіталізацію мають головні штатні спеціалісти, а також спеціалісти, які ведуть консультативний прийом в державних установах охорони здоров’я для надання спеціалізованої допомоги.

Направлення хворого на госпіталізацію має відповідати встановленим вимогам.

Умови планової госпіталізації пацієнтів

Планову госпіталізацію проводять за направленнями амбулаторно-поліклінічних установ.

При госпіталізації персонал прийомного відділення з’ясовує наявність у хворого паспорта.

Планову госпіталізацію здійснюють тільки при наявності у хворого результатів діагностичних досліджень, які можуть бути проведені в амбулаторних умовах (згідно з вищевказаним переліком обов’язкового обсягу обстеження хворих, які направляються на планову госпіталізацію), і при можливості проведення необхідних методів обстеження в лікувально-профілактичних установах.

Максимальний час очікування визначається чергою на планову госпіталізацію. У стаціонарах ведеться журнал черги на госпіталізацію, що включає в себе такі відомості: паспортні дані пацієнта, діагноз, строк планованої госпіталізації.

У направленні поліклініки, виданому пацієнтові, лікар стаціонару вказує дату планованої госпіталізації. Якщо немає змоги госпіталізувати хворого в призначений строк, керівництво лікувально-профілактичного закладу зобов’язане попередити пацієнта не менш ніж за три дні до дати планової госпіталізації та погодити з ним новий строк госпіталізації.

Максимальний термін очікування не може перевищувати двох місяців з моменту постановки на чергу. Максимальний термін очікування онкологічного хворого становить один місяць.

 

Умови госпіталізації до закладів медико-соціальної допомоги (ліжка сестринського догляду, хоспіси)

Умови госпіталізації до закладів медико-соціальної допомоги:

 направлення до стаціонарів медико-соціальної допомоги (хоспіси, будинки сестринського догляду) пацієнтів лікарями первинної ланки, лікарями стаціонарів, соціальними працівниками за наявності встановлених для даної категорії закладів показань;

 направлення пацієнтів, які потребують довгострокового перебування і догляду, до стаціонару (відділення) медико-соціальної допомоги.

Критерії закінчення перебування у стаціонарі

Основними критеріями закінчення перебування пацієнта в стаціонарі є: відсутність показань для цілодобового спостереження і лікування (стабілізація стану, поліпшення, видужання або оформлення в установу соціального забезпечення).

Виписка з стаціонарних відділень державних лікарень здійснюється у разі:

· коли стан здоров’я госпіталізованої особи не вимагає подальшого лікування в умовах стаціонару;

· наявності бажання госпіталізованої особи чи її законного представника;

· коли госпіталізована особа порушує правила внутрішнього розпорядку лікарні, але при цьому відсутня небезпека того, що відмова від продовження перебування такої особи в стаціонарі чи припинення надання їй медичних послуг можуть спричинити безпосередню загрозу для її життя чи здоров’я або для життя чи здоров’я інших осіб.

Якщо законний представник госпіталізованої особи наполягає на виписці цієї особи із стаціонарного відділення лікарні, а стан здоров’я зазначеної особи вимагає продовження лікування в стаціонарних умовах, керівник закладу чи уповноважений ним лікар може відмовити у виписці до моменту винесення рішення у цій справі відповідним органом опіки та піклування чи судом.

Особа, яка вимагає виписки зі стаціонарного відділення лікарні за власним бажанням, повинна бути поінформована лікарем про можливі наслідки, які можуть бути спричинені для її здоров’я припиненням лікування у стаціонарі. Така особа має письмово засвідчити факт виписки з лікарні за власним бажанням та отримання зазначеної у цьому пункті інформації лікаря. У випадку відмови особи від такого засвідчення лікар зобов’язаний зробити відповідний запис у медичній документації зазначеної особи.

Якщо законний представник, опікун чи піклувальник не забирає неповнолітню чи недієздатну особу після виписки із стаціонарного відділення лікарні, заклад невідкладно повідомляє про це місцеву раду за місцем проживання виписаної особи. Транспортування такої особи до постійного місця проживання забезпечується за рахунок коштів відповідної місцевої ради.