Напрями вдосконалення організаційного механізму охорони здоров'я

Основні напрями вдосконалення організаційного механізм} державного управління орієнтовані на поглиблення зв'язку між організаціями охорони здоров'я і зовнішнім середовищем. Стосовно цієї групи використовуються два підходи, а саме конкуренція та договірні відносини (контрактування).

Вказані підходи не є взаємовиключними. Наприклад, договірні відносини можуть бути інструментом підвищення конкуренції або зміни конфігурації об'єднання надавачів медичних послуг. В останні роки спостерігається значне зацікавлення у використанні ринкових механізмів в охороні здоров'я, що вимагає досконалого знання ринку охорони здоров'я, його структури, природи конкуренції

на ньому та впливу ринкового середовища. Конкуренція є бажаною, оскільки вона мотивує виробників медичних послуг знижувати витрати і ціни та краще відповідати запитам споживачів, а також створює стимули щодо поліпшення діяльності медичних фахівців. У реальності більше значення має орієнтація конкуренції на зниження витрат і поліпшення якості послуг. Загалом конкуренція стимулює інновації і нові форми та моделі надання послуг з охорони здоров'я.

Навіть якщо пацієнти безпосередньо не платять за допомогу, конкурентні стимули можуть посилюватися залежно від механізмів фінансування і методів оплати. Лікарні можуть конкурувати за пацієнтів, охоплених страхуванням, а лікарі загальної практики - за пацієнтів при поособовому методі оплати.

Багато форм регулювання якості в охороні здоров'я, включаючи підготовку і ліцензування, мають несприятливий вплив на конкуренції. Професійні асоціації можуть діяти і формально (через цінові сигнали), і неформально (через соціальний тиск) щодо обмеження конкуренції. У деяких випадках уряд надає професійним медичним співтовариствам можливість обмежувати вхід на ринок нових прак­тикуючих лікарів, що є, очевидно, неконкурентним механізмом.

Істотно впливає на рівень конкуренції на окремому ринку медичних послуг індустріальна структура системи охорони здоров'я. Структура стосується кількості і величини організацій-виробників та наявності чи відсутності для них "бар'єрів на вході". Такі бар'єри включають законодавчі обмеження, контроль за обмеженими ресурсами (наприклад наявність тільки однієї рентгенівської установки на окремій території), репутацію виробника (виробнича диференціація) і проблеми, що можуть виникнути на "вході" (наявність стартового капіталу). Загалом, ефект від конкуренції більш імовірний, коли є багато виробників і сприятливі умови для входження нового продавця на ринок. Щоб обмежити бар'єри входження на ринок медичних послуг для виробників, підвищити їх кількість та конкуренцію між ними, уряд може знижувати регуляторні бар'єри, підтримувати нових виробників, удосконалювати антимонопольне законодавство тощо.

Конкуренція на ринку медичних послуг потрібна, передусім, для того, щоб знижувати витрати на їх виробництво та підвищувати відповідальність щодо преференцій споживача, а вказані заходи загалом спрямовані на підвищення задоволеності громадян системою охорони здоров'я. Чи стан здоров'я при цьому також покращиться, залежить від поведінки як уряду, так і самих надавачів послуг. Наприклад, конкуренція, що сприяє надмірному використанню медичних послуг, знижує клінічну якість і їх підвищує витрати на їх виробництво, а також може обмежити доступ до них і їх захищеність від фінансового ризику для бідних верств населення.

Ефективність договірних відносин (докладно про це йдеться в розд. 7) залежить від того, як вони впроваджуються. Цей механізм може підвищити технічну ефективність (стимулюючи контроль вартості), розподільчу ефективність (через переадресацію ресурсів), клінічну і сервісну якість, якщо контракт включає вимірювання цілей функціонування. Можна також використовувати контрактування, щоб покращити доступ до медичних послуг через вимогу надання певного обсягу безоплатної медичної допомоги, особливо незаможним верствам населення і, таким чином, підвищити справедливість функціонування системи. Однак механізм контрактування підвищує трансакційні витрати, зокрема на складання, винагородження і управління контрактом, які можуть бути досить значними.

2. Внутрішня перебудова закладів охорони здоров'я