Деякі погляди на початкові етапи становлення бюджетного обліку в Україні та формування його об'єктів

Перші відомості про зародження бюджетного обліку ми зустрічаємо в Україні за часів І.Мазепи. Бюджетний облік, як облік виконання Державного бюджету, як правило, повинен будуватись на основі незалежного бюджетного устрою і є його структурним компонентом.

У передреволюційні часи Україна входила до складу Росії, була однією з її 9-ти провінцій. За таких умов розвиток її бюджетного обліку практично був неможливим.

У межах загального бюджету в Росії Україна в складі 9 губерній (1909-1913 pp.) давала 20% державного доходу, а діставала лише 12% надходжень. На одну душу населення це становило відповідно 17 крб. і 8,65 крб. Майже половина (45%-46%) державних доходів з України використовувалася в різних областях України [24, с. 1036].

Спроби побудови бюджетного обліку, як складової частини Державного бюджету в Україні, були зроблені в 1917-1920 pp. За рішенням Центральної Ради наприкінці 1917р. створено власну фінансову систему. І цей час слід назвати датою народження бюджетного обліку України. Подальший його розвиток відбувався в період Гетьманату. За його даними загальна сума прибутків становила 3249730000 крб. (з них звичайних 3179680000 крб., надзвичайних 70050000 крб), видатків - 5434673500 крб. (з них звичайних 4265352000, надзвичайних 1081383000). Дефіцит у 2097005000 крб. мав бути покритий випуском серії білетів Державної скарбниці на суму 1004650000 крб. та іншими кредитними операціями [24, с. 1123]. Вище зазначене свідчить, що в період свого зародження бюджетний облік визначив свої перші об'єкти: доходи та видатки бюджету.

У період "воєнного комунізму" (до 1921 р.) існування "продрозверстки" та хлібної монополії, об'єкти бюджетного обліку поповнились - як обліковані предмети в складі бюджету з’явилися продукти харчування. Власне бюджету, і закономірно бюджетного обліку в той час не було. Існування грошових податків (доходів бюджету - об'єктів бюджетного обліку) в умовах катастрофічної інфляції втрачало сенс і тому їх скасували. На заміну прийшла натуралізація всіх господарських відносин в країні. Тому бюджетний облік проводився як облік виконання короткотермінових прибутково-видаткових кошторисів, де в прибутковій частині його об'єктами були різні конфіскації та контрибуції. Великі дефіцити зазначених кошторисів покривалися за рахунок безмірної емісії грошей (ще один об'єкт бюджетного обліку, що виник саме в цей час).

Після банкрутства "продрозверстки" і переходу до НЕПу розпочався третій період розвитку бюджетного обліку. Відроджується функція податків, як джерела формування доходів бюджету. У 1923 р. харчовий податок був перетворений на новий об'єкт бюджетного обліку - сільськогосподарський податок з правом його часткової сплати грошовими коштами, а з 1924 р. даний податок сплачувався тільки в грошовій формі. До нього додалися два інші: промисловий і загальноприбутковий. Ці три податки склали основу безпосереднього оподаткування промисловості населення та формування доходів бюджету. Окрім них, облікові підлягали в складі доходів бюджету низка непрямих податків: рентний податок, податок із спадщини та дарування, податок на надприбуток, судові і гербові доходи, а також мито. Джерелом посередніх податків стали акцизи та неподаткові прибутки. За даними бюджетного обліку з 1923-1924 до 1924-1930 pp. бюджет України збільшився в 13,5 разів, хоча бюджет колишнього СРСР в той час зріс лише в 9 разів [24 с.1124].

Процес виконання бюджету та порядок його констатації і відображення в обліку в цей час регламентувався щорічно союзними органами влади в процесі підготовки бюджету.

Поштовхом у розвитку об'єктів бюджетного обліку стало положення "Про бюджетні права СРСР і союзних республік" (1927 р.). Згідно з ним фіксувалися певні твердо визначені прибуткові джерела фінансування та механізм розподілу прибуткових джерел. Саме в цей період, на нашу думку, доходи розділилися на нараховані та касові, а видатки - на касові та фактичні. 1 жовтня 1930 року в СРСР була проведена податкова реформа. Основним її наслідком було встановлення податку з обігу, що значно збільшило вагу в бюджеті посередніх податків.

Одним із важливих об'єктів бюджетного обліку тоді стають масові позики, формально-добровільні, фактично-примусові (щороку в населення під ними вилучалося 10% заробітку).

Зміна структури бюджетних надходжень вплинула на організацію бюджетного обліку. Податок з обігу цілком входив до загальносоюзного бюджету, а потім за нормативами перераховувався в бюджети союзних республік. Він був основним у формуванні бюджету, і можна зробити висновок про те, що Україна в цей час не мала власного бюджету, бо була джерелом формування лише союзного бюджету.

Юридичних та нормативних актів з організації бюджетного обліку в цей час не публікувалося. Існує думка, що цей стратегічно-державний облік регламентувався таємними інструкціями. Хоча окремі питання його функціонування відображено в таких працях: Мальців П. "Україна в державному бюджеті Росії". - Лубин, 1917; Добриловський М. "Фінанси України. Статистика фінансів", 1928; Мітіліно М. "Основи фінансової науки", ДВЧ, 1929; "Праці комісії для виучування фінансових справ", III-IV, ВУАН, 1929; Рудановський П. "Державні податки". - X., 1932.