Прочитайте текст і перекажіть його. Проаналізуйте особ­ливості розгортання змісту. Визначте види зв'язності, наявні в тек­сті. Виділіть мовні засоби зв'язку.

НАНОТЕХНОЛОГІЇ: ЧИ БЕЗПЕЧНІ ВОНИ? На думку експертів, нанотехнології стануть рушійною силою наступної промислової революції і змінюватимуть наш спосіб життя. Дослідження та розробки нанотехнологій знаходяться у стані підйому у гонитві за оригінальни­ми та корисними речами, і в той час, коли відбувається зліт фабричного виробництва, зовсім мало робиться для того, щоб гарантувати безпеку суспільству та навколиш­ньому середовищу.

Нанотехнології обіцяють величезні потенційні вигоди у поліпшенні ледве не всіх видів промислової продукції: комп'ютерів, автомобілів, одягу, продуктів харчування, медикаментів, батарейок і багато чого іншого.

Водночас усе більше й більше постає питання: чи є во­ни безпечними?

Нанотехнології включають у себе широкий спектр тех­нологій для контролю над структурою матерії на рівні ато­мів і молекул. Нанометр — це одна мільярдна метра, шири­на 10 розміщених поруч атомів водню; товщина людської волосини дорівнює приблизно 80 тисячам нанометрів. Важко навіть уявити собі щось настільки мале, ще важче повірити, що це може використовуватися у виробничих процесах.

На такому мікроскопічному рівні матерія поводить се­бе не так, як у нашому повсякденному житті у цьому світі, де панує класична Ньютонова фізика. У наносвіті власти­вості матерії зумовлюються складним і багатим поєднан­ням класичної фізики та квантової механіки.

«Під складністю розроблених наноречовин ідеться про те, що їх вплив буде залежати більш ніж просто від хімії... одна тільки мікроскопічна величина наночастинок могла б дозволяти їм легше проникати й вражати людські орга­ни... той факт, що речовини наномасштабу можуть мати надзвичайні властивості — властивості, котрі не узгоджу­ються із "прописними" фізикою та хімією, — може являти собою потенційну загрозу», — застеріг кандидат наук Ендрю Д. Мейнард.

Серйозні побоювання не обмежуються питаннями без­пеки й впливу на здоров'я: повинні бути вивчені й ширші соціальні й етичні наслідки. «Нанотехнічною революцією рухає погоня за прибутком — не потреба у розвитку люд­ства... доки докорінними проблемами є убогість і соціальна несправедливість, нові технології ніколи не будуть універ­сальним їх вирішенням», — стверджують американські експерти (Із газети).

Доведіть, що наведене нижче висловлювання єтекстом.

ДНК-комп’ютери

Одним з найцікавіших і найнесподіваніших відкриттів за недавні роки є ДНК-комп’ютер, який з часом може перевершити кремнієві комп’ютери у розв’язанні складних математичних задач. ДНК-комп’ютер поєднує у собі досягнення біомолекулярної та комп’ютерної революції. Леонард Адельман з Університету Південної Каліфорнії показав, що навіть малесенька пробірка ДНК могла легко розв’язувати задачі, які понад силу навіть комп’ютерові.

Молекули ДНК – ідеальний матеріал для молекулярного комп’ютера. Ефективні й компактні, вони становлять лише 0,3 відсотка об’єму ядра клітин. ДНК містить у сто трильйонів разів більше інформації, ніж зберігається у пам’яті найпотужніших сучасних комп’ютерів. У ДНК-комп’ютері може одночасно виконувати обчислення астрономічне число молекул ДНК, що вміщається у типову пробірку (приблизно 10²⁰ молекул).

Хоч комп’ютери на кремнієвих чіпах і дуже швидкі, вони виконують лише одну операцію одночасно і виділяють багато тепла. ДНК-комп’ютери повільніші, однак можуть обчислювати одночасно на астрономічній кількості молекул, споживаючи у мільярд разів менше енергії.

Важливою рисою, спільною для кремнієвого комп’ютера й ДНК-комп’ютера, є те, що вони обидва цифрові – тобто обидва ґрунтуються на інформації.

На жаль, ДНК-комп’ютери теж мають свої недоліки. Один із них – те, що молекули ДНК з часом руйнуються. Отже, на ДНК-комп’ютерах не можна зберігати великого обсягу інформації протягом тривалих проміжків часу. Треба постійно переносити цю інформацію на стандартні комп’ютери.

По-друге, ДНК-комп’ютери не зовсім універсальні. На сьогодні для кожної задачі треба встановити унікальну послідовність хімічних реакцій. Для розв’язання іншої математичної задачі треба готувати абсолютно нову послідовність хімічної реакції. Тим часом комп’ютери на основі кремнію – це універсальні пристрої; той самий комп’ютер може розв’язувати мільйон різних здач, і його не треба щоразу налаштовувати по-новому.

ДНК-комп’ютери, мабуть, не замінять ноутбуків та персональних комп’ютерів – для цього вони занадто громіздкі і недостатньо універсальні.

Технологія кремнієвих чіпів має значно більше переваг у повсякденному вжитку. Однак ДНК-комп’ютери матимуть перевагу перед стандартними великими ЕОМ, коли організації треба буде розв’язати якусь надскладну математичну задачу. Сьогодні більшість аналітиків уважає, що ДНК-комп’ютери (а також інші органічні комп’ютери, наприклад, протеїнові) використовуватимуться для розв’язання конкретних класів комп’ютерних задач, що їх зараз розв’язують величезні суперкомп’ютери. Проте, хоч би якими потужними стали ці ДНК-комп’ютери, вони завжди блякнутимуть перед кінцевим варіантом транзистора (квантовим транзистором) і кінцевим варіантом комп’ютера (квантовим комп’ютером). Найменші транзистори й компоненти – це, фактично, не молекули, а самі електрони.