Сутність сучасної міжнародної організації

Стосовно сутності міжнародної організації серед спеціалістів існують два підходи: звужений (інституціональний) та розширений.

Відповідно до інституціонального підходу під міжнародною організацією розуміють стабільний інститут багатосторонніх міжнародних від­носин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (державами) і має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

Якщо виходити з самого визначення, а також з міжнародних юридичних норм, то належність до міжнародних організацій визначають такі критерії:

—об'єднання різнонаціональних сторін (держав, юридичних
та фізичних осіб);

— погоджені, спільні, постійні цілі;

— наявність міжнародного установчого документа;

— постійні організаційні інституції;

— політико-організаційні норми;

— юридична рівність учасників;

— відповідність цілей створення та діяльності загальновизна­ним принципам і нормам міжнародного права.

При цьому всі міжнародні організації є різними, а елементами, що відрізняють одну від одної,є: сфера діяльності, цілі, характер компетенції, організаційна структура, членство, процедурні аспекти.

Представники другого підходу твердять, що міжнародна організація — це будь-яка група або асоціація, яка у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів. Таке розширене тлумачення припускає віднесення до міжнародних організацій транснаціональних корпорацій, так званих «революційних груп» і навіть кримінальних угруповань.

Крім того, в західній літературі часто використовується термін «міжнародний інститут» у трьох значеннях:

— міжнародної конференції (конгресу);

— міжнародної комісії (комітету);

— міжнародної організації.

Усі ці установи, безумовно, мають родову спільність: міжна­родна сфера діяльності, міжнародний характер компетенції та відповідний механізм здійснення регулювання міжнародних від­носин. А відрізняються вони своїм місцем та правовим станом у системі міжнародних відносин. Міжнародні конференції та між­народні комісії, як правило, не є суб'єктами міжнародного права, а міжнародні організації — так.

Міжнародні конференції є тимчасовими міжнародними ор­ганами, діяльність яких не регулюється міжнародно-правовими нормами через відсутність міжнародної правосуб'єктності. Робота конференцій будується згідно з власними правилами процедури і регулюється тимчасовими організаційними структурами. Сучасні міжнародні конференції можна класифікувати за:

- складом учасників (міжурядові, неурядові, змішані);

- географічним охопленням (глобальні, регіональні);

- цілями (для обміну думками, для обговорення проблем і вироблення спільної заяви, для підготовки або прийняття договору);

- рівнем скликання (на найвищому рівні, на рівні міністрів закордонних справ, на рівні офіційних осіб – керівників делегацій);

- термінами скликання (спеціальні - для конкретного випадку, регулярні, періодичні).

Міжнародні комісії та комітети створюються зазвичай на основі міжнародної угоди, їхня діяльність має постійний характер, вони створюють певні механізми для її забезпечення, а тому більш, ніж конференції, схожі на міжнародні організації.

Представники геополітичного (сучасного) підходу під міжнародною організацією розуміють актора, тобто певний клас інститутів, що діють на міжнародній арені.

Під акторністю розуміють:

- здатність висловлювати нові ідеї (які можуть стати міжнародними правовими нормами);

- здійснення заходів, які впливають на свідомість та поведінку інших учасників;

- здатність володіти потенціалом змін загальної ситуації в світі.