Форми розподілу і кооперації праці

Розподіл праці — це відокремлення діяльності окремих працівників і їх груп у процесі праці. Завдяки розподілу праці підвищується продуктивність праці, вдосконалюються знаряддя праці.

Розрізняють види розподілу праці: загальний, приватний і одиничний.

До загального розподілу праці відносять розподіл між виробничою і невиробничою сферами діяльності людей, а в середині цих сфер - між промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв'язком, торгівлею, тощо.

Приватний розподіл праці передбачає її розподіл у середині галузей загального розподілу праці. Наприклад, промисловість ділиться на галузі, підгалузі, об'єднання, окремі підприємства. Сільське господарство — на рослинництво і тваринництво, а в середині їх - на спеціалізовані галузі.

Одиничний розподіл праці передбачає розподіл робіт окремого підприємства: за цехами, ланками, бригадами, окремими працівниками та їх професійно-кваліфікаційними групами.

Всередині підприємства виділяють такі види розподілу праці:

функціональний - розподіл працівників підприємства на категорії залежно від виконуваних ними функцій: робітники, службовці (керівники, спеціалісти, технічні виконавці), молодший обслуговуючий персонал, охорона (рис. 2);

2) технологічний - розподіл праці за технологічними операціями і процесами, за фазами, видами робіт, виробами, деталями. Він визначає розстановку працівників відповідно до технологій виробництва;

3) професійно-кваліфікаційний — поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних робіт, а також залежно від складності цих робіт. Він передбачає поділ працівників підприємства за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Розподіл праці - це тільки один бік трудової діяльності. Він викликає необхідність об'єднання праці окремих працівників у спільному трудовому процесі, у взаємопов'язаних трудових процесах на всіх рівнях від робочих місць окремих виконавців до підприємств, підгалузей і взаємопов'язаних галузей народного господарства у групи. Кооперація праці – це об'єднання, встановлення взаємозв'язку між розрізненими, спеціалізованими виконавцями в процесі трудової діяльності

Виділяють такі види кооперації праці:

міжцехова — об'єднання праці цехів, служб підприємства для виробництва продукції;

внутрішньоцехова — передбачає об'єднання праці ділянок, служб цеху;

внутрішньодільнична — об'єднання праці всіх учасників даної ділянки виробництва для забезпечення безперебійності виробничого процесу, передбачає об'єднання праці між бригадами;

бригадна — є різновидом внутрішньо дільничної кооперації, передбачає об'єднання працівників однієї або декількох професій, які виконують одне виробниче завдання.

Під час проектування варіантів розподілу праці на підприємстві необхідно усвідомлювати, що потрібно враховувати економічну доцільність, психофізіологічні та соціальні наслідки такого розподілу.

Економічна доцільність розподілу праці оцінюється підвищенням ефективності виробництва внаслідок зростання продуктивності праці, покращенням використання виробничого обладнання, матеріальних і трудових ресурсів підприємства.

Психофізіологічні наслідки не повинні бути негативними, а саме: викликати фізичного та нервового перевантаження, порушувати нормальне функціонування людського організму.

Соціальні наслідки розподілу праці передбачають забезпечення його змістовності, поєднання фізичного і розумового навантаження, привабливості трудової діяльності, потреби в ній і наявності умов для розвитку творчих здібностей особистості.

На сучасному етапі господарювання основними напрямами вдосконалення розподілу і кооперації праці повинні бути:

- формування окремих трудових процесів і складу виробничих операцій з урахуванням економічної доцільності, психофізіологічних та соціальних наслідків розподілу праці;

- складання проектних балансів робочого часу для окремих працівників за професіями і робочими місцями, за бригадами, ділянками і цехами з ув'язуванням цих балансів між собою, з трудомісткістю виконуваних робіт і трудових функцій;

- розробка тарифно-кваліфікаційних характеристик для кожного виду робіт і чіткого переліку функціональних обов'язків працівників, що забезпечують виконання окремих трудових процесів в умовах розподілу праці;

- забезпечення рівної інтенсивності праці на всіх ділянках виробничого процесу і науковообгрунтованих режимів праці і відпочинку;

- забезпечення ритмічності, безперебійності трудового і виробничого процесів за рахунок чіткої кооперації праці і підвищення продуктивності праці на організаційній основі.

3. Класифікація робочих місць,

їх організація, планування і обслуговування

Робоче місце — це частина виробничого простору одного або групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виробництва певного виду робіт. В середині робочого місця виділяють робочу зону — частину простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника. Вимоги до організації робочого місця розробляються такою галуззю науки як ергономіка. Основними завданнями останньої є вивчення функціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.

Усі робочі місця класифікують за такими ознаками:

За ступенем механізації робочі місця поділяють на ручні, машинно-ручні, механізовані, автоматизовані і апаратурні.

Робочі місця ручної роботи характеризуються тим, що всі трудові процеси на них виконуються за допомогою трудового зусилля виконавця, з застосуванням найпростішого інструменту.

До машинно-ручних робочих місць належить обробка предметів праці механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (електричної, теплової), але при безпосередній участі працівника. Наприклад, робота на деревообробних верстатах з ручним подаванням, шиття на швейній машині тощо.

Механізовані робочі місця характеризуються тим, що основні технологічні процеси повністю виконуються машинами і механізмами, а за робітником залишається лише функція управління машинами, тобто енергія людини витрачається на управління, а не на безпосереднє перетворення предмета праці. Це робочі місця водіїв автотранспорту, машиністів екскаваторів або бульдозерів, бурових майстрів механічного буріння свердловин, і т. ін.

На автоматизованих робочих місцях весь технологічний процес здійснюється верстатом, машиною або агрегатом автоматичної дії без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомату, контролю за його роботою і, за необхідності, наладки. Наприклад, робота машиністів автоматизованих насосних станцій водопроводу.

Апаратурні робочі місця оснащені різними апаратами, впливають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної або біологічної енергії.

За ознакою спеціалізації робочі місця поділяють на спеціалізовані і універсальні. На спеціалізованих робочих місцях, оснащених обладнанням спеціального призначення, можуть виконуватися одні й ті самі або близькі за змістом операції і види робіт (робоче місце штампувальника, бурильника і под.). На універсальних робочих місцях здійснюються різнорідні роботи, вони оснащені універсальним обладнанням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого (наприклад, в умовах ремонтно-механічних майстерень).

За ознакою розподілу праці виділяють два типи робочих місць — індивідуальні, де постійно зайнятий один виконавець, і колективні, де трудові процеси здійснюються групами працівників, при обслуговуванні крупних машинних агрегатів тощо.

За кількістю обладнання, що обслуговують, робочі місця поділяються на одноверстатні (одноапаратурні, одноагрегатні) і багатоверстатні (багатоапаратурні, багатоагрегатні).

За місцеположенням робочі місця поділяються на стаціонарні, розташовані і обладнані на одному місці (наприклад, робочі місця верстатників, апаратників); і пересувні, які постійно пересуваються у просторі (робочі місця будівельників, ремонтного персоналу).

Можуть вводитися і інші класифікації робочих місць. Для успішного виконання виробничих завдань необхідно, щоб кожне робоче місце було належним чином організоване. Під організацією робочого місця розуміють комплекс заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих і безпечних умов праці для високопродуктивної роботи персоналу.

Основними складовими організації робочого місця є його оснащення, планування і обслуговування.

Під оснащенням робочого місця розуміють сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнання, технологічного і допоміжного оснащення, засобів зв'язку, засобів по охороні праці і техніці безпеки.

До основного технологічного обладнання включаються верстати, робочі машини, агрегати, технологічна апаратура, тобто все те, за допомогою чого здійснюється основний процес виробництва.

До допоміжного обладнання відносять транспортери та інші види транспорту, збиральні, зварювальні і випробовувальні стенди різні вантажопідйомні устрої тощо.

До технологічного оснащення відносять вимірювальний інструмент; технічну документацію, і ін., а організаційне оснащення представлене виробничими меблями, тарою, засобами сигналізації, зв'язку, освітлення, засобами з охорони праці і техніки безпеки.

При проведенні аналізу оснащеності робочих місць насамперед необхідно враховувати прогресивність конструкцій, коефіцієнт оснащеності робочого місця, ступінь використання оснащення тощо.

Під плануванням робочого місця розуміють доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці і самого працівника. Причому розміщення засобів і предметів праці повинне задовольняти дві вимоги: не створювати загромадження і тісноти на робочому місці, з одного боку, і не викликати зайвих рухів — з іншого. Порушення вказаних принципів веде до непродуктивних затрат робочого часу і енергії працівника, до передчасної втоми і зниження продуктивності праці.

Обслуговування робочого місця охоплює цілу систему заходів по забезпеченню робочих місць засобами, предметами праці і по наданню різного роду послуг виробничого характеру. Система обслуговування — це цілий комплекс заходів щодо виконання допоміжних робіт, які забезпечують робочі місця, основних робітників усім необхідним для високопродуктивної роботи протягом тривалого робочого часу.

Організація обслуговування робочих місць залежить від масштабів і типу виробництва, його технічної оснащеності і особливостей технології. В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва на невеликих підприємствах застосовується чергова форма обслуговування, при якій працівники, які обслуговують робочі місця, викликаються в міру необхідності. На більш крупних підприємствах застосовується планово-попереджувальне обслуговування. Воно здійснюється на основі заздалегідь розроблених графіків і розкладів по кожній з функцій обслуговування. На великих підприємствах застосовується стандартна форма обслуговування, при якій всі функції обслуговування відбуваються за стандартними планами і схемами.

Управління обслуговуванням робочих місць може здійснюватися, централізовано, коли всі функції з обслуговування здійснюються єдиними, централізованими службами підприємства, або децентралізовано, коли всі функції з організації робочих місць передаються первинним підрозділам підприємства (цехам, бригадам). Крім того, на деяких підприємствах застосовується змішаний спосіб організації робочих місць, при якому частина найбільш важливих і складних функцій здійснюється централізовано, а інші — децентралізовано, силами самих цехових бригад.

Робоче місце як будь-яка категорія має кількісну та якісну характеристики. Якщо на основі масштабів концентрації предметів праці та зміни режиму функціонування робочих місць формуються кількісні параметри даної категорії, то вимоги до професійно-кваліфікаційних, демографічних та психофізичних даних робітника, а також організаційно-технічного рівня розвитку утворюють якісні характеристики робочого місця. Збалансування зайнятості полягає у постійному підтриманні рівноваги між цими двома системами вимог.

Організація обліку робочих місць, виявлення ступеня відповідності їх рівня сучасним вимогам науки та техніки, технологій та наукової організації праці здійснюються в рамках атестації робочих місць. Джерелами інформації служать фактичні результати дослідження робочих місць, дані первинної статистичної звітності, перепису обладнання та його паспортів, технологічні карти та інші матеріали.

Атестація робочих місць є складовою програми вдосконалення управління персоналом на кожному підприємстві.