Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. Використання морфологічних засобів мови / Г.Й. Волкотруб.

2. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: словник-довідник / С.І. Головащук. – К., 1995.

3. Гриценко Т.Б. Українська мова за професійним спрямуванням / Т.Б. Гриценко. – К., 2010.

4. Коваль А.П. Ділове спілкування / А.П. Коваль. – К., 1992.

5. Коваль А.П. Культура ділового мовлення / А.П. Коваль. – К., 1966 (1977, 1982).

6. Культура української мови: довідник / за ред. В.М.Русанівського. – К., 1990.

7. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради / О. Пономарів. – К., 1999.

8. Словник труднощів української мови / за ред. С.Я.Єрмоленко. – К., 1989.

9. Сучасна українська літературна мова: підручник / за ред. А.П. Грищенка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К., 1997.

10. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням / C.В. Шевчук, І.В. Клименко. – 3-тє вид., виправ. і доповн. – К., 2012.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Тема: СИНТАКСИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У ПРОФЕСІЙНОМУ СПРЯМУВАННІ

І. Питання для теоретичного опрацювання:

1. Складні випадки керування. Помилки в керуванні, пов’язані з багатозначністю слова, помилки в керуванні при синонімах.

2. Норми вживання прийменників у словосполученнях:

а) диференціація вираження різних відтінків значень за допомогою прийменників, синонімія прийменникових конструкцій;

б) уживання прийменника по в українській мові, складні випадки перекладу конструкцій з прийменником по з російської мови на українську.

3. Порядок слів у реченні (місце підмета, присудка та другорядних членів речення).

4. Узгодження підмета з присудком.

5. Речення з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами.

6. Роль вставних слів, словосполучень і речень.

7. Пряма і непряма мови. Синоніміка різних способів їх передачі.

ІІ. Виконати письмово:

1. Прочитайте і законспектуйте поданий текст.

Слово, що означає назву особи чи колективу людей, яким спрямована подяка, у сучасній українській літературній мові пов’язується з дієсловом дякувати підрядним зв’язком і завжди виступає у формі давального відмінка, тобто відповідає на питання кому? Таким словом буває іменник або займенник. Наприклад: дякувати громадянам; дякувати вам; дякувати колезі; дякувати колективу; дякую тобі за допомогу.

Зрідка подяка може спрямовуватись і не до особи, людського колективу, а до уособленого явища, іншої живої істоти чи якогось предмета: дякувати долі (різновид).

В усному мовленні іноді помилково вживають при дієслові дякувати іменники (займенники) не у формі давального, а у формі знахідного відмінка: дякував учителів (правильно дякував учителям).

При дієсловах вибачати, вибачити граматично залежне слово, що означає назву того, до кого спрямована просьба про вибачення, також завжди вживалася у давальному відмінку: вибачайте мені, що заподіяла клопоту Вам; вибачте нам, будь ласка; вибачте моєму синові.

Дієслова вибачати, вибачити часто вживають і при запереченні якоїсь дії, вчинку, думки, для виявлення незгоди з чимось: Вибачайте нам, але ми не підтримаємо вашої пропозиції. Уживання знахідного відмінка залежного слова замість давального при цих дієсловах є порушенням літературної норми.

2. На основі опрацьованого матеріалу відредагуйте подані словосполучення:

Вибачте мого товариша, вибачати учня, дякувати колегу, подякувати учасників, вибачати правопорушника.

3. Перепишіть речення, виправляючи помилки, пов’язані з неправильним вживанням однорідних членів речення.

1) Наталка не тільки вміє щиро кохати, а й боротися за своє щастя. 2) Наталка шанує, піклується й допомагає своїй матері. 3) В «Інститутці» Марко Вовчок показала безправне становище кріпаків, свій гнівний протест проти гноблення людини людиною. 4) У «Лісовій пісні» діють і люди, і Мавка, і різні міфічні істоти. 5) «Лісова пісня» вчить нас чесності у взаєминах з іншими людьми, любити красу, бережно ставитися до природи. 6) Усі видатні українські письменники й поети писали не тільки про страждання рідного народу, а й кликали його до боротьби за свою волю. 7) Аналізуючи твір, треба враховувати його тему і які засоби використовує автор для її розкриття. 8) На вулицях, площах і парках сьогодні було особливо людно.

4. Перекладіть текст українською мовою. Запропонуйте різні способи відтворення російських дієприкметників, обґрунтуйте зроблений вибір граматичних конструкцій.

Различные народы весьма по-разному используют взгляд в общении. Занимавшиеся этим вопросом этнографы делят человеческие цивилизации на «контактные» и «неконтактные». В контактных культурах взгляд при разговоре и общении имеет большее функциональное значение (надо сказать, что люди контактных культур и стоят ближе друг к другу при разговоре и чаще прикасаются друг к другу). Это арабы, латиноамериканцы, народы юга Европы. К неконтактным относят индийцев, пакистанцев, японцев, североевропейцев.

Шведы, разговаривая, смотрят друг на друга больше, чем англичане. Индейцы племени навахо учат детей не смотреть на собеседника. У южноамериканских индейцев племен витуто и бороро говорящий и слушающий смотрят в разные стороны, а если рассказчик обращается к большой аудитории, он обязан повернуться к слушателям спиной и обратить свой взгляд в глубь хижины. Японцы при разговоре смотрят на шею собеседника.

У других народов, например, у арабов, считается необходимым смотреть на того, с кем разговариваешь. Человек, мало смотрящий на собеседника, кажется представителям контактных культур неискренним и холодным, а «неконтактному» собеседнику «контактный» кажется навязчивым, бестактным, даже нахальным.

Но у большинства народов существует неписаный закон, своего рода табу, запрещающий в упор рассматривать другого человека, особенно незнакомого. Это считается дерзостью, вызывающим или даже оскорбительным поведением.

Для общения людей, принадлежащих к разным культурам, первостепенное значение приобретает умение безошибочно толковать выражение взгляда собеседника.

(З журналу)

ЛІТЕРАТУРА

1. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. Використання морфологічних засобів мови / Г.Й. Волкотруб. – К., 1998.