Поняття, роль та умови формування стратегії в ситуаційному менеджменті

Лекція 9. Стратегія і тактика в ситуаційному менеджменті

Поняття, роль та умови формування стратегії в ситуаційному менеджменті

Ситуаційна модель формування стратегії Джона Томпсона

Санація і реструктуризація як стратегії ситуаційного менеджменту

При вивченні курсу «Ситуаційний менеджмент» неможливо залишити без уваги питання стратегії і тактики управління. Рекомендується розглянути еволюцію організації, її принципів управління, що визначає необхідність стратегічного та ситуаційного управління в період переходу до ринкових відносин, а також поняття стратегії і тактики як певних інструментів ситуаційного менеджменту.

Стратегію управління розглядають як напрями розвитку підприємств відповідно з поставленою метою, а тактику — як шляхи і етапи руху в межах цього напряму. Без визначеної тактики в системі ситуаційного менеджменту неможлива реалізація стратегії. При розробці стратегії організації доцільно проводити аналіз зовнішніх факторів з метою виявлення причин ситуації, що склалася, та діагностику стану підприємства, що знаходиться в даній ситуації.

Під час реалізації нової стратегії необхідно сконцентрувати увагу на тому, як зміни будуть сприйняті, які сили чинитимуть опір, який стиль поведінки слід обрати.

Не варто залишати без уваги той факт, що на стратегію підприємства впливають і накладають певні обмеження існуючі структури та система управління, управлінська культура, навички і ресурси.

Доцільно розглянути ситуаційну модель формування стратегій Джона Томпсона.

Крім того, є сенс дослідити реорганізацію як стратегію ситуаційного менеджменту та основу економічного зростання підприємства, з’ясувати її види, визначити форми корпоративної реструктуризації.

Слід навчитися передбачати організацію робіт з реструктуризації підприємства шляхом розгляду основних етапів процесу її здійснення та враховувати особливості розробки програми та бізнес-плану реструктуризації.

Реалізація проекту реструктуризації - планування, фінансування, створення команд, підготовка проекту до запуску має стати заключним етапом вивчення цієї теми.

Поняття, роль та умови формування стратегії в ситуаційному менеджменті

Останнім часом інтерес компаній до теми стратегічного управління помітно посилився — і це не просто данина моді, що прийшла із заходу, а об´єктивна життєва необхідність.

Зовнішнє середовище змінюється так швидко, що сучасним підприємствам вже не достатньо одних тільки оперативних заходів менеджменту з функціонування фірми та її адаптації до нових умов.

Підприємство без ясної і ефективної стратегії — це не бізнес. Для того, щоб організація не тільки виживала, а й займала конкурентні позиції на ринку, менеджерам необхідно звертати увагу на стратегії функціонування фірми, їх формування і реалізацію.

Перш ніж перейти до розгляду поняття, ролі та умов формування стратегії в ситуаційному менеджменті, розглянемо сутність стратегія та тактика управління взагалі. Стратегія управління — це напрям розвитку організації відповідно поставленої цілі, а тактика управління — шляхи та етапи руху в межах цього напряму, тобто сукупність управлінських рішень, що відображають найкращий варіант реалізації стратегії в конкретних умовах функціонування соціально-економічної системи.

Фахівці з ситуаційного менеджменту в даному випадку застосовують категорії стратегія і тактика антикризового управління, метою якого бачать розробку і першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів у ланцюжках економічних явищ, що приводять до кризового стану. Тобто, управління поєднує стратегічний і тактичний аспекти. При цьому суть стратегічного управління полягає у застосуванні заходів, що дозволяють запобігти настанню кризи, а тактичне має на меті розробку і реалізацію заходів для виведення фірми з кризового стану.

Разом з тим, в окремих інтернет-джерелах зустрічається словосполучення «ситуаційна стратегія» під якою розуміють модель поведінки соціально-економічної системи, яка створена виключно на основі генералізованої тактики вирішення актуальних виробничих ситуацій. Узагальнення поглядів на дану проблему дає підставу стверджувати, що ситуаційна стратегія — це стратегія, що розробляється і реалізується у разі різких змін обставин зовнішнього та внутрішнього середовища організації.

Суть ситуаційної стратегії полягає у систематичному подоланні опору змінам під час реалізації обраної стратегії та планування виходу з кризової ситуації

Схема стратегії і тактики в ситуаційному (антикризовому) менеджменті може бути зображена наступним чином.

Перша стадія — ситуаційне планування:

• аналіз внутрішніх та зовнішніх причин кризової ситуації на підприємстві;

• перегляд місії та системи цілей підприємства;

• аналіз альтернатив та вибір ситуаційної стратегії;

Друга стадія — ситуаційна реалізація:

• реалізація обраної ситуаційної стратегії;

• оцінка і контроль результатів.

Значення ситуаційної стратегії для кожного підприємства зумовлюється багатьма аспектами:

• ситуаційна стратегія дає змогу виявити і розвинути ринкові переваги, що є ключовими в конкурентній боротьбі;

• ситуаційна стратегія розкриває зміст перспективних напрямів діяльності, завдяки чому члени організації знають, як і куди слід спрямовувати свої зусилля;

• ситуаційна стратегія робить підприємство більш адаптованим до непередбачуваних змін і криз;

• розробка і вибір типу стратегії спонукає керівників постійно думати перспективно;

• вибір стратегії веде до чіткої координації зусиль щодо попередження кризової ситуації чи ліквідації кризи;

• обрана стратегія зобов’язує керівництво підприємства чітко визначити свої завдання.

Ситуаційна стратегія буде ефективною, якщо її формування відповідатиме конкретній ситуації і наявності наступних умов:

1) вміння змоделювати ситуацію. Тобто здатність піднестися над проблемами та проаналізувати закономірності взаємодії між потребами, споживчим попитом, діяльністю конкурентів і потребами своєї власної організації.

2) здатність виявити необхідність змін. Для цього необхідні наступні здібності:

* готовність реагувати на тенденції, що виникають під дією різноманітних факторів;

* інтелект і творча жилка, що дають можливість у непередбачених ситуаціях знаходити шляхи для підвищення конкурентоспроможності фірми.

* здатність розробляти стратегію змін. Визначення та формування стратегії є процесом пошуку прийнятного варіанту, що характеризується творчим підходом.

* здатність використовувати надійні методи в процесі змін.

* здатність втілювати стратегію в життя.

Однак слід зазначити, що ситуаційна стратегія вкрай необхідна сучасним вітчизняним підприємствам, які постійно долають господарські негаразди. Так, причини труднощів можна поділити на дві групи:

1. Зовнішні причини, які не залежать від підприємства чи на які підприємство може впливати в незначній мірі:

• стан національної економіки: уряд намагаючись згладити наслідки економічної політики регулює податки, грошові маси, ставки банківського відсотка;

• політичні фактори: відношення держави до підприємницької діяльності у забороненій чи обмежувальні формі, нестабільність діяльності уряду;

• правові фактори: недостатнє антимонопольне регулювання, нерозвиненість законодавчої бази;

• соціальні фактори: традиції, життєві цінності, невисокий рівень культури;

• технологічні фактори: низькі витрати держави на науку та техніку, низький технічний рівень.

2. Внутрішні причини, які виникли в результаті діяльності самого підприємства (цілі і принципи, організація збуту і маркетингу, рівень витрат, виробничий і управлінський потенціал, стимулювання праці тощо).

В цілому, будь-яку ситуацію, коли підприємство не встигає підготуватися до змін, можна вважати кризовою. Вихід з тієї чи іншої кризи пов’язаний з усуненням причин, що призвели до неї, а сам процес планування цього виходу можна назвати стратегією та тактикою ситуаційного менеджменту.